Joint press conference

NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Download NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Log in

No account?

Create an account

Forgot your password?

Reset password

NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Access NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Create an account

First name*

Family name*

Email address*

Password*

Repeat password*

Occupation

Nationality

I accept the Privacy Policy and Terms of Service.

Прем’єр-міністре Спаїч, дорогий Міккі!
Дякую за теплий прийом тут сьогодні.
Мені надзвичайно приємно приєднатися до вас в Подгориці.

Вже минуло майже дев’ять років відколи прапор Чорногорії вперше був піднятий в штаб-квартирі НАТО.
І з того часу ви завжди були важливим членом нашої трансатлантичної родини.

Чорногорія має на своєму боці 31 друга і союзника, які гарантують цій країні безпеку і захищеність.
Наприклад, грецькі і італійські літаки продовжують захищати ваш повітряний простір.

Проте Чорногорія також експортує безпеку.
Розгортаючи свої війська у складі Передових наземних сил НАТО в Латвії і Болгарії, допомагаючи стримувати і оборонятися від будь-якої агресії. І ви берете участь у КФОР, Місії НАТО з підтримання миру в Косові.

Чорногорія сприяє миру і стабільності на Західних Балканах, важливому регіоні, який має стратегічне значення для НАТО.
Ми знаємо, що безпеку не можна сприймати як належне.
Це те, заради чого ми всі працюємо, і робимо це щодня.

НАТО підтримує конструктивну співпрацю в регіоні.

Ми знаємо, що дехто прагне потягнути Західні Балкани назад.
Вони хочуть зупинити прогрес і дестабілізувати регіон.
НАТО прагне назавжди залишити проблеми минулого в минулому.
Ми будемо викривати та протидіяти будь‑яким зловмисним діям на території НАТО.

Нам потрібні міцні суспільства, які захищають сильні війська.
Тому що ми живемо у більш небезпечному світі.
Росія продовжує вести свою агресивну війну проти України, Китай набуває рішучості, а наші сусіди на півдні нестабільні.

Союзники з НАТО повинні більше інвестувати в оборону, збільшувати виробництво оборонної продукції і посилювати підтримку України.

Я вітаю те, що Чорногорія вже інвестує понад 2% свого ВВП в оборону, і я розраховую на те, що ви не втратите моменту.

НАТО прагне удосконалювати трансатлантичну промислову базу, для того, щоби підтримувати надійне стримування і оборону.

І ми повинні робити більше для України.

Я вдячний за підтримку України з боку Чорногорії, включно з військовим обладнанням і внесками в Комплексний пакет допомоги НАТО, Цільовий фонд NSATU, а також в PURL.

Саміт НАТО в Анкарі відбудеться вже за кілька тижнів, і там ми покажемо, що ми забезпечуємо безпеку для одного мільярда людей по обидва боки Атлантики.

Прем’єр-міністре Спаїч, дорогий Міккі, дякую за вашу рішучу відданість НАТО і вашу дружбу.

Дякую.

Чорногорське телебачення:
Запитання до пана Рютте. Ви нещодавно сказали, що деякі члени НАТО, зокрема Чорногорія, розглядають можливість дозволити використання своїх баз для втручання на Близькому Сході. Що це означає конкретно?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте:
Дякую за запитання. Базування – це скоріше фігурально. Але що я хотів, що я мав на увазі більш загально, не вдаючись в деталі, що це означає саме для Чорногорії чи інших країн, тому що ми не хочемо, щоби інші були занадто інформовані і занадто мудрі. Однак я хотів сказати, що Чорногорія, в тому що стосується НАТО, один з найвідданіших союзників, а там, де це стосується двосторонніх відносин зі Сполученими Штатами, Чорногорія, на думку Сполучених Штатів, – я знаю це від моїх американських друзів – є відданим союзником США як в НАТО, так і на двосторонньому рівні. Саме це я мав на увазі.

TV Vijesti:
Пане Рютте, я не встав через камери. Яким ви бачите майбутнє НАТО в умовах, коли Президент США Дональд Трамп серйозно ставить під сумнів рівень американської участі в Альянсі і демонструє незадоволення тим, що він описує як недостатні фінансові внески інших членів НАТО в колективну безпеку? Дякую.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте:
Знову ж таки, дякую за ваше запитання. В короткостроковому сенсі, звичайно, є дискусії, я знаю. Одна, звичайно, щодо Ірану, і як ми можемо зробити, щоб союзники в Європі, коли дійде до наступної фази, ми були здатні допомогти в тій ситуації, наприклад, в наступній фазі в Ормузькій протоці. Саме про це просять американці. І ми зараз бачимо, що французи і британці очолюють цю ініціативу, сьогодні 40 країн знову зібралися разом. І що я бачу в цей момент, це те, що величезна активність спостерігається для розгортання, не в самій протоці, але поблизу цього театру військових дій, критичні спроможності потрібні для цієї наступної фази. Тож, це одне питання в короткостроковій перспективі, і тут ми чітко бачимо, що європейці почули американського Президента і відреагували. Що стосується більш фундаментального питання майбутнього НАТО, я надзвичайно оптимістичний завдяки Президентові Трампу. Тому що, давайте подивимось на те, що відбулося минулого року. Ми побачили, що весь Альянс зараз досягнув 2%, включно з більшими економіками, такими як Канада, Іспанія, Бельгія і Італія, які на початку минулого року ще не були на рівні 2%. І думаю, що повторне обрання Президента Трампа зіграло тут свою велику роль. А потім ми провели саміт в Гаазі, де ми колективно вирішили рухатися до 5% оборонних видатків, з яких 3,5% на основну оборону . І це те, до чого Президент Трамп підштовхував багато років, і йому це вдалося зробити зараз на початку другого терміну. І це не лише надважливо для вирівнювання наших оборонних видатків з американськими, а також тому, що нам потрібно оборонятися від наших супротивників, насамперед, звичайно, від Росії. Проте не будемо наївними щодо інших сил у світі, які можуть бути здатними атакувати нас колись у майбутньому. Тому ми повинні бути готовими до всього цього. А це означає великі інвестиції в нашу оборону. Тому я думаю, можна сказати, що НАТО зараз надзвичайно потужна, виконуючи усі рішення, прийняті в Гаазі. Ми йдемо до саміту в Анкарі, який великою мірою буде зосереджений – звичайно – на Україні, підтримуючи її максимально сильною, а також на тому, щоби всі ці гроші зараз перетворювались у критичні спроможності, які нам необхідні. Це також означає розвиток нашої оборонної промислової бази, яка чудова, але не виробляє достатньо, ані в США, ані в Європі. Це спільна проблема, яка постала перед нами, і над якою ми маємо працювати разом з нашими оборонними підприємствами по обидва боки Атлантики, і це буде одне з головних питань, які ми обговорюватимемо в Анкарі, тому я оптиміст.