Atlantic Council Front Page Conversation with NATO Secretary General Mark Rutte

NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Download NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Log in

No account?

Create an account

Forgot your password?

Reset password

NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Access NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Create an account

First name*

Family name*

Email address*

Password*

Repeat password*

Occupation

Nationality

I accept the Privacy Policy and Terms of Service.

Фреде, дуже дякую за це, за представлення.
І доброго дня усім у цій кімнаті.
Чудово бути знову у Вашингтоні і з вами тут, в Атлантичній раді.
Дозвольте мені спочатку сказати, що Атлантична рада є незамінним інтелектуальним партнером Альянсу вже понад шість десятків років. Коли нам потрібні ґрунтовні, відверті дебати, Атлантична рада їх забезпечує.
Вона не просто вивчає Альянс, вона його зміцнює.
Тому, справді, Фреде, дякую зв ваше лідерство.

Це чудово мати сьогодні можливість зустрітися з багатьма давніми друзями і обговорити, що відбувається в Альянсі менш ніж за два тижні до саміту НАТО в Анкарі.
В Анкарі ми збираємось показати світові, що ми виконуємо зобов’язання, взяті на себе минулого року в Гаазі.
Ми вдихнемо життя в концепцію НАТО 3.0: сильніша Європа в сильнішій НАТО.
Ми збираємось продемонструвати, наскільки потужна НАТО.
І наскільки ми готові і рішуче налаштовані обороняти усіх наших громадян і кожен дюйм нашої території.

І сьогодні я опишу, чого я очікую від цього саміту.

По-перше, я очікую на неймовірну трансформацію інвестицій в оборону.

Як ті, хто очікує сьогодні провести день в Атлантичній раді, добре знають, минулого року в Гаазі ми домовились до 2035 року досягти інвестування 5% ВВП в оборону.
Історичне рішення. І складне, хоча й необхідне завдання.

Напрям руху зрозумілий, і союзники активізуються.
Кілька країн, таких як Естонія, Латвія, Литва і Польща вже витрачають більше узгодженої мети. І вони швидко просуваються до продовження збільшення інвестицій.
Це переконання.
Інші роблять вражаючі кроки. Як Німеччина, яка йде шляхом подвоєння своїх інвестицій в оборону до 2029 року порівняно з кількома роками раніше.
Це означає понад 150 мільярдів євро за рік.
Це справжній масштаб.
Ці країни подають приклад.
І це лише початок. В Анкарі союзники висуватимуть конкретні плани збільшення інвестицій.

Ті з вас, хто останнім часом стежить за НАТО, зараз розуміють, наскільки глибокими є ці зміни.
Після багатьох років недостатнього фінансування ми бачимо море змін в підході до витрат на оборону.
За минуле десятиріччя – із 2016 до 2026 року – європейські члени Альянсу і Канада витратили на оборону додатково 1,2 трильйона доларів США.
1,2 трильйона – з літерою «Т».
І лише у 2025 році вони збільшили свої оборонні інвестиції на майже 20%.
Це дорівнює 130 мільярдам доларів додаткових інвестицій. За один рік.
Це трансформація.

Хто міг би собі уявити десяток років тому, що ми зайдемо так далеко? Ми навіть не думали розмовляти про це.
Але ось, ми тут:
Союзники згуртувалися навколо імперативу інвестування в нашу безпеку.
Взялися за справедливий розподіл відповідальності.
Сильні і ще сильніші.

Загрози, що постають перед нам, є головним чинником цієї зміни менталітету.
Але я також переконаний, що ми не зробили би такого вражаючого стрибка без лідерства Президента Трампа.

Кожна адміністрація США з часів Президента Ейзенхауера закликала союзників Америки більше інвестувати і ставитись серйозно до розподілу тягаря.
Один Президент таки змусив їх це зробити.
Я розумію, що декого дратує це зауваження.
Проте реалія така, що європейські члени Альянсу і Канада перебувають на траєкторії вирівнювання своїх оборонних витрат зі Сполученими Штатами.
І не лише це.
Вони беруть на себе більше провідних ролей в структурі командування і управління НАТО.
Активізуючи звичайну оборону – зокрема, посилюючи наше стримування і оборону уздовж східного флангу, в Балтійському регіоні і в Арктиці.
І очолюючи підтримку України.
І це НАТО 3.0.
Сильніша Європа в сильнішій НАТО.
Переконання щодо мети, масштабність інвестицій, справжня трансформація.
Тепер нам потрібно, щоби пропозиція задовольняла попит.
І це підводить мене до мого другого пункту.

В Анкарі я очікую побачити, що промисловість і інновації допомагають нам отримати спроможності, яких вимагають надійне стримування і успішна оборона.

Союзники інвестують набагато більше. Бюджети є.
Проте активи, які нам необхідні – сили і засоби для стримування і оборони – просто недоступні в масштабі і швидкості, яких вимагає наша безпека.
Справді, наша промисловість, по обидва боки Атлантики, вже додала виробничі лінії для прискорення постачання, це важливо. Однак нам потрібно набагато більше.
І це стосується не лише номенклатури – це і про інновації.
Це стосується результатів. Знайдення нових рішень для більш ефективного і результативного розв’язання проблем безпеки, які стоять перед нами усіма.
Що нам потрібно – і над чим ми працюємо – це трансатлантична революція оборонної промисловості.
І тут, дозвольте мені ще раз подякувати Атлантичній раді за її мудре лідерство в цьому просторі. Команда Робочої групи «Переосмислення європейської оборони та інновацій» (REDI) допомагає нам орієнтуватися у цих складних викликах.
Масштабувати виробництво, стимулювати інновації і бути розумнішими за наших конкурентів.

А хто з нами конкурує?
Росія залишається поточною і довгостроковою загрозою для нас. Вона вкладає 40% свого бюджету в оборону. Виробляючи військову продукцію цілодобово. І швидко навчаючись на війні, яку вона розв’язала проти України.
Китай продовжує модернізувати свої збройні сили і розширювати свої ядерні спроможності в непрозорий спосіб, роблячи масивні інвестиції у військові технології і інновації.
Північна Корея наполегливо розширює свою ядерну програму. І отримує безцінний досвід від підтримки російської війни проти України.
І ще є Іран. Вже понад десятиріччя союзники згодні з тим, що Іран ніколи не повинен мати ядерну зброю. Нещодавні дії США серйозно зашкодили іранській програмі ядерного озброєння і балістичних ракет. Але ми повинні не втрачати пильність.

Само собою вони вже є проблемою. Проте ці країни працюють разом. І ми можемо легко погодитись з тим, що вони не мають на увазі наші найкращі інтереси.

Це те, проти чого ми стоїмо.

І немає абсолютно жодних сумнівів, що ми колективно маємо все, що нам потрібно для успіху.
Проте нам необхідно забезпечити перетворення нашої економічної сили на військові спроможності.
Це означає подолання розпорошеності національних оборонних підприємств в основному по інший бік Атлантики, долання бюрократії тут, у Вашингтоні, і утримання інноваційного фронту в центрі уваги.

Я вже бачу, що по всьому Альянсу ми нарешті починаємо робити ці кроки. Наприклад, минулого року я відвідав новий завод з виробництва боєприпасів компанії «Райнметал» у Німеччині. Це завод, який пройшов шлях від креслень до цегляної кладки лише за один рік.
Це швидкість.
Цей завод невдовзі буде виробляти 350 тисяч артилерійських снарядів щорічно.
Це майстерність.

Цієї весни я розмовляв з талановитими молодими інженерами в ASELSAN, турецькій найбільшій компанії, що виробляє електроніку для військових. Вони є рушієм турецької оборонної промислової революції, яка дасть користь кожному члену нашого Альянсу.
І тут, в Сполучених Штатах, підстебнуті лідерством Президента США, ми бачимо, що такі відомі компанії, як Lockheed, RTX, Northrop Grumman, Boeing, і General Dynamics масово нарощують своє виробництво, щоби не упустити цей момент.
Ми також бачимо, як нові фірми, такі як Anduril, Palantir і Divergent Technologies активно і цілеспрямовано здійснюють інновації в технологіях і методах виробництва.

Це революція.

Висновок – перспектив безліч.
І в Анкарі ми надамо платформу для демонстрації того, як ми використовуємо можливості і втілюємо цю революцію в життя.
Ми оголосимо про нові контракти на десятки мільярдів доларів.
І коли наші підприємства від Арлінгтона до Анкари об’єднають свої сили і збільшать постачання, результатом стане не лише краща безпека.
Ми перебуваємо на ранніх етапах оборонної промислової революції, яка допоможе нашим економікам зростати і підтримає сотні тисяч робочих місць по обидва боки Атлантики.
І це оборонні дивіденди.

Мій третій пункт – це Україна.
Протягом п’яти років російської війни Україна не лише міцно тримається, але й нагадує нам всім про силу принципу.
Що за свободу варто боротися попри все.
Президент Зеленський приєднається до нас в Анкарі, і я очікую показати йому і всім українцям, що наша підтримка непохитна.
І нагадати президентові Путіну, що ми нікуди не діваємося.

На початку цього місяця я знову був у Києві.
Я був там з усією Північноатлантичною радою на першому в історії засіданні Ради Україна – НАТО, проведеному в Україні. Потужний сигнал про непорушний зв'язок між НАТО і Україною.
Ми прибули до Києва по слідах чергової масованої російської ракетно-дронової атаки.
Цього разу росіяни вдарили по торговельному центру. А пізніше вони завдали удару по історичному монастирю – об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Це жорстокі акти ослабленої Росії.
Звичайно, вони болісні. Проте вони не зупиняють українців, які невпинно борються за свою свободу.
І ми повинні бути такими ж само невпинними, підтримуючи їх.

А для цього всі союзники мають взяти на себе свою частку ваги.
Союзники і партнери Америки вклали мільярди доларів в необхідне Україні обладнання через програму PURL, яку Президент Трамп і я запустили минулого липня.
Це ініціатива, через яку Україна отримує майже 90% своєї ППО, включно з перехоплювачами «Патріот». Вони необхідні для захисту від балістичних ракет, які Росія застосовує проти українських міст і цивільної інфраструктури.
Ця підтримка продовжує надходити.
І PURL – це лише один спосіб, через який союзники підтримують Україну.
Є ще Чеська ініціатива щодо боєприпасів.
Партнерства в оборонній промисловості.
Цей перелік можна продовжувати.

І, продовжуючи підтримувати Україну, ми також засвоюємо важливі уроки їхнього досвіду на полі бою, особливо щодо застосування дронів і антидронової технології.
Це загроза, яка постала перед нами всіма. І ніхто не має кращого досвіду в цьому, ніж Україна.

Отже, ми і надалі стоятимемо з Україною.
Наша безпека взаємозв’язана.
Україна показала, що її не зупинить агресія Росії.
Ми продовжимо демонструвати, що ми, як альянс з Україною, також не зупинимося.

Ось такий огляд.
Трансформація оборонних інвестицій.
Революція оборонної промисловості.
Підтвердження нашої невпинної підтримки України.
Це основи.
Тепер, втілення НАТО 3.0, як і будь-які великі зміни, супроводжуються невизначеністю, оскільки ми прокладаємо новий шлях.
Альянс, який менше залежить від Сполучених Штатів, але в якому США залишаються глибоко укоріненими.
Анкара – це про розуміння того, що ми рішуче стали на цей справді трансформаційний шлях вперед.
Для цього потрібне серце, для цього потрібна мужність.
Союзники чітко показали, що вони повною мірою це підтримують.
І дозвольте мені сказати як європейцю, я особливо пишаюсь тим, що є свідком цього кроку, який веде до змін, до сильнішої Європи в сильнішій НАТО. НАТО 3.0.

Дуже вам дякую.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Це була потужна і важлива промова. Дуже дякую вам за цей виступ тут, в Атлантичній раді. Тож, я хочу поставити пару початкових запитань, а потім звернусь до аудиторії. Або ви можете зайти, якщо ви онлайн, ви можете зайти на ac.org або навіть тут, в залі, якщо вам зручніше поставити запитання в такий спосіб, ви можете зайти на ac.org. Насамперед я розпочав свій вступ з погляду на історію. Ви говорите про, в реально драматичному сенсі, оборонно-промислову революцію, НАТО 3.0. А ми маємо пам’ятати, 1.0 був генерал Дуайт Ейзенхауер, тому мені цікаво, чи не могли би ви розпочати з широкого огляду історії. Атлантична рада існує майже 65 років. Цього року Сполученим Штатам виповнюється 250 років. Наскільки вирішальним є, на вашу думку, поточний момент, і чому?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Він абсолютно вирішальний, і нам реально потрібно не упустити цей момент. НАТО 1.0 – це була НАТО, в якій я народився, в Нідерландах, абсолютно розуміючи, що без Сполучених Штатів Нідерланди, вірогідно, ніколи не були б звільнені. І звичайно, канадці, і поляки та інші були залучені великою мірою, і британці, але США тут справді були вирішальними. І НАТО тут була для нашої колективної оборони, США і Канади, і європейців від комуністичного Радянського Союзу. Потім ми мали НАТО 2.0, це був в основному період скорочення інвестицій, менше витрачалося на оборону. Але також, це була НАТО, яка намагалася після 11 вересня зробити те, що було необхідно, наприклад, в Афганістані. Проте це був період, в загальному сенсі, менших інвестицій в оборону. А потім, кілька років по тому, з’явилося це нове усвідомлення, і звичайно, повномасштабний напад Росії на Україну справді це спровокував. Але навіть після цього ми не бачили, щоби в Європі почали витрачати більше грошей, лише трошки більше, але недостатньо. І я віддаю належне Президентові Трампу за те, що він знову підштовхує європейців і Канаду до того, щоби вони робили більше. І те, що ми нині бачимо, цифри інвестицій, які неймовірні. Тому НАТО 3.0 – це про збільшення видатків. Це про сильнішу Європу в сильнішій НАТО. Не забувайте, Європа, це 600 мільйонів людей. Європейська територія НАТО – це 600 мільйонів людей, дуже багаті країни, які обороняються від Росії і все ще залишаються занадто залежними від Сполучених Штатів, в яких 350 мільйонів людей. Але коли я минулого разу летів з Європи до США, це близько восьми годин польоту. Тож, чому ми так надмірно залежні? Однак нам необхідно, як США, так і Європі, стояти разом, тому що це також і про оборону Сполучених Штатів – не давати цим ядерним субмаринам з Росії опинитися біля цих берегів. Європа є платформою для силового захисту Сполучених Штатів. Подивіться на «Епік фьюрі», від чотирьох тисяч до п’яти тисяч вильотів з європейських авіабаз на підтримку «Епік фьюрі», дій, війни проти Ірану. І, звичайно, це надає Сполученим Штатам промислову глибину, той факт, що ми працюємо разом. Тому ми всі маємо свою зацікавленість. Це НАТО 3.0: більше під проводом європейців, вирівнювання оборонних видатків, але США залишаються міцно укоріненими в НАТО.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Дуже дякую за це. Як вам відомо, пане Генеральний секретар, Атлантична рада нещодавно була в Брюсселі з делегацією. Дякуємо за вашу високу оцінку діяльності Робочої групи з переосмислення європейської оборонної ініціативи. Торі Тауссіг тут, в Атлантичній раді, в нашій Ініціативі перехідної безпеки, яка приймає цей захід, є лідером цього, з генералом Крісом Каволі як співголовою, і з міністром Ландсбергісом як його співголовою, і ми справді хочемо зробити свій внесок. У Брюсселі, я знаю Європу доволі добре, я жив там 20 – 25 років, і я не очікував рівня напруженості, який я відчув, коли був там, де Гаага стала кульмінаційним моментом. Але є Президент Трамп, як вам відомо, дуже незадоволений, попри те, що ви сказали про вильоти, дуже незадоволений деякими європейськими союзниками і тим, що вони не запропонували чи не зробили щодо Ірану. Я думаю, що частина цього це просто певна риторика. Європейці незадоволені після Гренландії, після тарифів, певних оборонних скорочень. То ви говорите про революційне бачення виведення Атлантичного альянсу на його найсильнішу точку. Як ви зробите це в цій атмосфері, і чи я правий, коли я бачу також деякі непрості напруження, чи вам інколи доводиться іноді бути сімейним консультантом?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Ні, ні, це не так. Проте я маю на увазі, що я розумію ваш аналіз. І послухайте, коли організація, така як НАТО, наш колективний трансатлантичний Альянс, проходить трансформацію, таку як ця, слухайте, будуть дебати. Будуть дискусії. Будуть напруження. Це демократії, які працюють разом; було би дивно, якби так не було. І Президент Сполучених Штатів розчарований, як він це бачить, недостатньою підтримкою від європейців там, де йдеться про «Епік фьюрі», слухайте, я сказав, що я це розумію. Але я також сказав учора у Білому домі, ви бачили це у публічному виступі, це окремі випадки. Якщо подивитися на повну картину Європи, усі ці європейські країни виконують свої двосторонні угоди зі Сполученими Штатами там, де це стосується використання баз та іншої підтримки Сполучених Штатів – це від чотирьох тисяч до п’яти тисяч американських літаків, які вилітають з європейських авіабаз на підтримку «Епік фьюрі». Я маю на увазі, що це було необхідно і важливо для США, щоби мати можливість провести всю цю операцію, і це одна з причин, за яких ми маємо все це трансатлантичне співробітництво. Це не НАТО в прямому сенсі, але це все члени НАТО. Тому, слухайте, це означає, що звичайно, назва НАТО тут залучена, навіть попри те, що це все індивідуальні угоди. Тому тоді, коли країнам потрібно реально збільшувати свої оборонні видатки, так, звичайно будуть дискусії. Подивіться на Сполучене Королівство, подивіться на Італію, подивіться на Нідерланди, подивіться на всі країни в НАТО. Тому що вам необхідно або шукати гроші десь, або економити на чомусь для того, щоби мати можливість витрачати на оборону більше. Але це перше завдання будь-якого уряду – підтримувати безпеку країни. Тому, зрештою, це відбувається. І всі великі економіки вже досягли цих 2%, включно з Бельгією, Італією, Іспанією, Канадою, у яких не було 2%. Всі вони, перед самітом в Гаазі досягли 2%. Це все були цілі з Уельсу, від яких на початку минулого року вони були далеко.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Що є найважливішим у цей період, аби пройти крізь ці напруження до надзвичайно позитивного результату, якого, я думаю, ми всі знаємо, що можемо досягти вже зараз? Якщо європейські союзники реально вийдуть на 3,5% - 5 %, якщо США справді збережуть свою відданість НАТО як лідер, тоді НАТО стане сильнішою ніж будь-коли раніше. Однак може бути й інший сценарій також. Що має кожна сторона зробити для того, щоби вийти на сценарій, якого, як ви сподіваєтесь, ми можемо досягти?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Передусім не бійтеся дискусій, а інколи і напружень. Я їх ніколи не боюся, тому що з цих напружень і дискусій розвиваються і виходять гарні речі. Тому давайте не лякатися, якщо інколи ми трошки поб’ємося. Це нормально. Ми демократичні країни. Знову, в цьому різниця між нами і авторитарними, диктаторськими: вони створюють враження, що всі погоджуються. Проте це не так. Ми це знаємо, але через тотальний контроль над ЗМІ в Росії чи в Північній Кореї ви ніколи цього не побачите. В цьому сила НАТО. Ми Альянс, звичайно, оборонний Альянс, але також Альянс цінностей, де ми маємо демократію, вільні ЗМІ, ми маємо парламентські дебати. Ми іноді сваримося між собою на повний голос, але потім, наприкінці, ми збираємося разом, і так 77 років поспіль. І нині ми проходимо цю трансформацію. І одна з речей, про які я постійно нагадую моїй американській родині, моїм американським друзям тут, це те, що НАТО існує не лише для захисту Європи. НАТО також існує для того, щоби допомагати захищати материкову територію США і забезпечувати Сполученим Штатам можливість виконувати свою вражаючу вирішальну роль на світовій арені, здійснюючи проєкцію американської сили, яка є вирішальною для збереження світової безпеки.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Тож ви вважаєте, що я був вражений вашою зустріччю з Президентом Трампом вчора, статистикою про польоти в інтересах «Епік фьюрі». Таблицями, які показують нові інвестиції в Європі, і які, на мою думку, не повною мірою оцінені в Сполучених Штатах. Чи не вважаєте ви, що існують певні хибні уявлення, які необхідно усунути, не лише в Сполучених Штатах загалом, але, можливо, і в самій адміністрації щодо цінності Альянсу для американців?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Я думаю, адміністрація це усвідомлює. Але що я намагався зробити вчора, це звернутися напряму до американського народу і сказати, слухайте, я знаю, що ви, хлопці у Сполучених Штатах, інколи вважаєте, що не справедливо те, що такі багаті європейці не витрачають на оборону стільки ж само, скільки витрачаєте ви в Сполучених Штатах. Знаєте що? Ми будемо. Ми на траєкторії, і ми зараз на піку того, що можна витратити додатково за один рік, зростання майже на 20% в Канаді і Європі. Це справді пік абсорбційного потенціалу, тому що потрібно наймати на службу чоловіків і жінок в одностроях. Необхідно забезпечити потрібне промислове виробництво, тобто це максимум, що можна зробити за один рік. Проте також це показує вам, що ми прийдемо до цього. Отже, це одне. Потім, що відбувається, наприклад, в самому Альянсі, той факт, що європейці беруть під свій контроль Командування [ОЗС НАТО], повітряне, сухопутне і морське протягом наступних 12 – 18 місяців є ще одним свідченням того, що Європа активізується. Європа зараз сплачує рахунки в тому, що стосується випуску необхідної промислової продукції і підтримки оборонної промисловості для України, як, наприклад, перехоплювачі PAC-3. США все ще поставляють їх, а європейці і канадці за них платять. Знову ж таки, Європа і Канада активізуються. Це мій меседж. Це справедливо. НАТО існує також і заради самих Сполучених Штатів, не лише для захисту Європи, а, знову ж таки, для захисту цієї країни і забезпечення США можливості відіграти свою роль в усьому світі.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

НАТО 3.0. Так багато людей в цій аудиторії знають цей термін, але для багатьох людей в нашій ширшій, світовій аудиторії, 1.0, 2.0, 3.0, що це все означає? Високопоставлений представник Пентагону виступив з промовою, в якій запровадив цей термін, Елбридж Колбі, і мені справді захотілося поспілкуватися з багатьма моїми власними контактами в Європі, яких дуже надихнув цей виступ. Ви також вже використовуєте цей термін, НАТО 3.0. Коротко, що це означає? І потім, чи концепція, вироблена в Пентагоні, адміністрації Трампа, ідентична концепції, яка з’являється в Європі і НАТО? Або, де ви бачите можливі розбіжності, які необхідно врегулювати?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

НАТО 3.0, як я сказав, означає, що європейці насправді активізуються, беруть на себе більшу відповідальність за колективну оборону, зокрема в тому, що стосується звичайної оборони в Європі, при цьому США зберігають свою довгострокову звичайну присутність в Європі, і, звичайно, забезпечуючи ядерну парасольку як остаточний гарант нашої свободи. Це означає, що європейці, там, де це стосується вирішальних ролей, беруть на себе більше відповідальності, там, де це стосується підтримки України, реально активізуються на всіх цих фронтах, створюючи НАТО, яка основана на справедливому розподілі в усій трансатлантичній спільноті і родині. Що стосується адміністрації, саме за це виступав Президент Трамп. Коли він був Трамп 45, коли він був Трамп 47, і це те, що я показав учора, що за його лідерства усі додаткові видатки, що надходять з Канади і Європи, зараз досягають, по суті перевищують 1,2 трильйона. Це було між 40 і 50 мільярдами у 2018 році, а тепер це понад 1,2 трильйона. Це вражаюча сума витрачених додатково коштів. Сукупно за цей рік і минулий рік європейцями і канадцями буде додатково витрачено на оборону близько 250 мільярдів доларів у номінальному виразі, це вражає.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Отже, як я зрозумів, і, очевидно, ви знаєте набагато більше про 3.0, ніж я, європейців непокоїть те, що США припинять надавати такі речі, як системи ППО «Патріот», літаки-заправники, далекобійну зброю до того, як вони самі будуть готові їх поповнити. Це називається одночасністю. Американці бояться, що європейці рухатимуться так повільно, що на них доведеться тиснути знову і знову, тому що вони не будуть заповнювати прогалини, які їм необхідно заповнювати так швидко як потрібно. Чи це якось описує напруженість, яка існує зараз щодо намагань цього досягти?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Я думаю, що так можна це описати. Я сказав би, що коли дивишся на цифри, європейці зараз справді активізуються. Тому, з американської точки зору, успіх має місце. Про це говорилося ще з часів Ейзенхауера, що це має відбутися, і нині це відбувається. І цифри такі, які показують, що це максимум того, що ви можете додатково інвестувати за один рік. Це майже 20% додаткових оборонних видатків, тому що вам ще треба їх витратити. Вам потрібно знайти людей, вам потрібно знайти продукцію оборонної промисловості тощо. Отже, це є. І водночас, звичайно, ми усі маємо, ніхто не повинен бути наївним, ми завжди маємо контролювати одне одного. Однак, коли я дивлюся на цифри, я думаю, слухайте, продовжуйте тиснути, але є обмеження. Тому що нині можна сказати, що європейці виконують НАТО 3.0, забезпечують сильнішу Європу в сильнішій НАТО. Це саме те, чого хотіла американська адміністрація, а я також переконаний, що ще тривалий час, поряд з ядерною, звичайна присутність Сполучених Штатів у Європі буде необхідною. Але, слухайте, Сполученим Штатам доводиться опікуватися не одним театром. Є також Індо-Тихоокеанський регіон та інші інтереси, на які США мають зважати. І це означає, що коли доходить до розтягування ресурсів США, і є ризик того, що вони будуть занадто розтягнуті, буде лише правильно, якщо європейці візьмуть на себе частину цієї відповідальності. Нам необхідно зробити це так, щоби не з’явилося прогалин, щоби стримування і оборона залишалися потужними, і це той структурований процес, над яким ми працюємо.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Дякую за це. Чудова відповідь. Тоді ще два коротких запитання від мене, а потім я звернусь до аудиторії. Україна, коментарі Президента про українського Президента Зеленського вчора були далекими від лютого 2025 року, коли Зеленський був в Овальному кабінеті без карт. І мені цікаво, наскільки важливо, дайте нам свою оцінку. Очевидно, що українці досягають успіхів. У президента Путіна є проблеми. Наскільки великий зсув ми спостерігаємо? І як мають і США, і їх північноамериканські союзники – Канада, європейські союзники – чи маємо ми ще більше посилювати допомогу, порівняно з тим, що ми робимо для України саме зараз, через цей історичний момент?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Насамперед в мене немає жодних претензій до Сполучених Штатів, тому що ви, друзі, продовжуєте надавати це необхідне обладнання для боротьби з балістичними ракетами, зокрема, ракети PAC-3 для систем «Патріот», а також інше важливе обладнання, яке можуть постачати лише США. Я вважаю, що це справедливо, коли канадці і європейці це оплачують. І вся інша підтримка, яку продовжують надавати США. І це правда, що Україна діє успішно. Вона діє надзвичайно успішно. Вони все ще випереджують Росію щодо інновацій, наприклад, в дронових і антидронових технологіях. Вони дедалі більш успішно завдають ударів по важливій енергетичній інфраструктурі Росії, інфраструктурі в Росії, яка підтримує оборону. Ми бачимо, що загальний випуск продукції на російських НПЗ знизився на третину, що дуже багато. Ми знаємо, що Росія зазнає жорстких економічних труднощів. Їхній державний фонд скорочується. Вони зараз витрачають на оборону понад 40%, навіть близько 50%, це означає, що майже понад 70% податкових надходжень в Росії витрачаються нині на оборону. Це не може тривати довго. Я думаю, в Європі ми повинні зробити так, щоби тягар був розподілений справедливо. Тому що, якщо говорити про всю підтримку, зараз все зводиться до кількох країн, які справді виконують всю важку роботу, це Канада за межами Європи, а в Європі це німці, голландці, шведи, данці і норвежці насправді витягують найважчу частину. Є ще багато країн, які також допомагають, але насправді, до меншого ступеня. Тому нам потрібен кращий розподіл тягаря в Європі. це справді необхідно. Але мене реально вражають українці, і Президент вчора у відкритій частині зустрічі це визнав, тому що він справедливий. Він каже: «Слухайте, цей хлопець, там, мій колега, Президент України Зеленський, він добре справляється, він хоробрий», і він такий є. І я думаю, що це важливо, але їхня головна турбота – запобігти новим атакам російських балістичних ракет і загалом дронів і всього з Росії. Тому нам необхідно підтримувати їх усіма засобами ППО, які ми можемо їм дати.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Ні, ви праві. Я думаю, що коментарі Президента вчора були дуже важливими. Моє остання запитання, а потім інші можуть долучитися. Я завжди хотів поставити вам це запитання. Коаліційна політика в Нідерландах непроста. Коаліційна політика в НАТО також доволі складна, а потім додайте до цього Китай, Росію, Північну Корею, Іран. Наскільки відрізняються ці роботи?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

В цьому сенсі, в світі все зв’язане з коаліціями, навіть якщо ви маєте такі системи як в США чи у Сполученому Королівстві, де одна партія править, але ці великі партії самі є коаліціями. Ми це знаємо. Тому або ви маєте коаліції, або менші партії, які більш зосереджені на своїх питаннях, або ви маєте дуже великі партії, партії-парасольки, такі як Республіканська партія або Демократи тут, чи Консерватори або Лейбористи у Сполученому Королівстві, але вони самі також є коаліціями. Що я засвоїв з роками, це найважливіша річ щодо політики, що ти говориш 10% часу і слухаєш 90% часу. Тому що тобі треба розуміти, що потрібно іншій особі, які проблеми мають місце, а потім ти маєш бути послідовним і недвозначним. І якщо ти намагаєшся бути таким, це не завжди легко, і коли ти намагаєшся це зробити, ти можеш разом прийти до спільних висновків.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Мені подобається 10%/90%, я думаю, всім нам…

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

О, я говорю 90%. Я перепрошую, але це не --

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Я маю на увазі, 40/60 – і гарний результат. Але поза тим, дозвольте мені подякувати вам за все. І дозвольте мені звернутися до запитань від аудиторії. Будь ласка. А потім там, будь ласка. Так, і, будь ласка, представляйтеся і поставте знак запитання в кінці того, що ви хочете сказати.

Запитання

Абсолютно, Генеральний секретарю, дуже дякую, Ліана Фікс, старша наукова співробітниця Американської ради з міжнародних відносин. Коротке запитання, ви говорили про структурований процес до НАТО 3.0. Очевидно, як вам відомо, є багато європейських столиць, яких непокоїть, що це все, що завгодно, але не структурований процес, а радше хаотичний процес. Їх турбують стратегічні прогалини. Чи не думаєте ви, що настав час для взаємно узгодженої дорожньої карти між Сполученими Штатами і європейськими союзниками? Чи не був би це логічний шлях вперед для Альянсу, щоби зробити це менше реакцією на розчарування, а більше стратегічною вправою?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Дякую за це важливе запитання. І я заперечу, і скажу, що ми робимо це в структурований спосіб. Якщо ви подивитесь на Модель збройних сил НАТО, яка, як вам відомо, є інструментом планування, це те, на що ви будете розраховувати у разі надзвичайної ситуації. І це не означає, що якщо це не було попередньо призначено, його може не бути у разі кризи. Але що там, по суті, сказано, і для Сполучених Штатів, яким доводиться думати про ситуацію, в якій ви маєте опікуватися двома театрами водночас, якщо щось трапиться в Індо-Тихоокеанському регіоні і в Європі, тоді буде справедливо, якщо США скажуть «слухайте, це означає, що ми можемо виділити лише стільки для Європейського театру, тому що нам також треба займатися Індо-Тихоокеанським театром» і європейці тоді зможуть активізуватися. І це зроблено в дуже структурований спосіб. Йдеться, по суті, про розуміння й узгодження того, що нам, європейцям, потрібно зробити, аби посилити свої зусилля. Ось чому ми витрачаємо більше, одна з причин, чому ми витрачаємо більше як європейці і канадці, щоби бути впевненими в тому, що ми можемо перебрати на себе деякі з цих спроможностей і отримати важливу підтримку від США. Проте, знов ж таки, це інструмент планування, це не означає, що саме це буде тут у разі війни. Але принаймні це більш справедливо, і саме тому Грінкевич, Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО, сказав, що нас робить сильнішими те, що США тепер чітко визначили, особливо, коли існує загроза надмірного розпорошення ресурсів, що саме вони можуть забезпечити.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Отже, я буду переходити від теми до теми, адже ми обговорюємо надзвичайно важливі питання, які слухають люди з усього світу. Це запитання від Кей Бейлі Гатчісон, і я озвучую його, щоб усі могли побачити. «Дякую за ваше велике лідерство, пане Генеральний секретарю», — посол Кей Бейлі Гатчісон, посол США при НАТО, колишня сенаторка, член ради Атлантичної ради. «Саміт G7 був позитивним, показавши зниження економічної напруженості з багатьма союзниками, включно з європейцями, і чи означає це, що напруження між нами та союзниками НАТО також може зменшитися в Анкарі?» Отже, по суті, йдеться про вплив G7 на саміт в Анкарі.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Я вважаю, що G7 був великим успіхом, тому що була спільна декларація з чіткою мовою по всіх основних питаннях, включно з Україною. Тому це було дуже важливо. Але я думаю, що це демонструє дещо інше, і це те, що, зрештою, Сполучені Штати такі великі і такі могутні, є лідером, і це означає, що Президент Сполучних Штатів є лідером вільного світу. Це те, що ви побачили на G7. Це те, що ви побачите знов – я абсолютно в цьому переконаний – коли дійде до Анкари. В Анкарі у нас зберуться разом 41 – 42 країни, зокрема і Європейський Союз, і більшість з них на найвищому рівні: 32 члени Альянсу, плюс всі гості, які прибудуть з Близького Сходу і Індо-Тихоокеанського регіону. І знов, це буде зібрання – якщо подивитись на сукупну економіку усіх цих країн, що будуть в Анкарі, знаєте, яка вона велика? 70 трильйонів: сім нуль трильйонів. США – це 30 трильйонів. Тому, це буде зібрання сукупної економіки в два з половиною рази більшої за економіку США, і хто найвпливовіша людина в цій кімнаті? Хто, зрештою, очолює всю цю команду? Це Президент Сполучених Штатів, і це я сказав йому вчора: «Слухайте, ви Президент Сполучених Штатів, але для мене, ви передусім лідер вільного світу».

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Дякуємо за цю відповідь. Так багато чудових людей. Я вибираю одного тут, а потім я перейду до цих двох, і я фактично об’єднаю їх, тому що вони обидва мають справу з обороною: одне запитання від Меріуан Гама, Голос Америки: (читає запитання) «Ви говорите про досягнення реального прогресу. Ви також просите країни приїжджати на саміт з надійними планами. Ось запитання: «Якби сьогодні довелося скласти підсумкову оцінку, то скільки союзників насправді виконують мету НАТО? Не лише політично, але в сенсі тактичних спроможностей і боєготовності?», – і я так припускаю, що ви отримали це запитання від ваших американських колег також.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Коли я дивлюсь зараз на широку картину, Європу і Канаду, я повинен сказати, що вони добре справляються. В широкому сенсі, звичайно, завжди існують певні розбіжності між однією та іншою країною в плані надійного шляху до 5%, і це одне з питань, які ми будемо обговорювати в Анкарі. Проте, якщо подивитися на гроші, які надходять, і загалом витрачені на оборону, звичайно, ми минулого року домовились на засіданні міністрів оборони перед самітом в Гаазі, на що їх витрачати, цілі спроможності – тому це не те, що просто сказали 5% видатків, з яких 3,5% на основну оборону, ці цифри не взяті з повітря, ні, не так, як ми зробили це в 2014 році в Уельсі, там справді щось взяли з повітря. Це глибоко укорінено в цілях спроможності. Мій попередник, Єнс Столтенберг, розпочав весь цей процес, і це означає, що має місце жорсткість, і ми знаємо, що для того, щоби отримати всі ці спроможності необхідно витратити між 3,4% і 3,6 – 7%, в середньому 3,5%. І всі ці країни нині зайняті, і працюють над тим, щоби з часом досягти всіх цих, всіх цих цілей. Саме тому ми це робимо. Тому я вважаю, що ми у доволі гарній формі, і якщо є один чи двоє, хто потребує заохочення, я буду робити це непомітно, і я вас запевняю, що це буде жорстко, але непомітно.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Жорстко, але непомітно. Тож, Том Гоффус, якого ви знаєте, я думаю, дуже важливо --

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Том, чудово, що ви слухаєте. Неймовірна людина.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Отже, дуже важлива офіційна особа в НАТО протягом дуже багатьох років, а зараз входить до нашої робочої групи, яку ви раніше хвалили. Я перейду до його запитання, тому що воно випливає з того, що ви щойно сказали, і він говорить, по суті, про те, що й ви розповідаєте. Виробництво проти спроможностей, проти видатків і побоювання, що ви просто можете отримати дорожчі спроможності. (Читає запитання). «Чи не могли би ви розповісти більш конкретно про те, що НАТО робить для збільшення потужностей оборонного виробництва? Що конкретно робить НАТО і де ви сьогодні бачите фактичний успіх, на якому можна буде наголосити в Анкарі?».

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Що ж, нам тут треба зробити кілька речей. По-перше, нам необхідно розуміти, що вам все ще потрібно мати дороговартісну продукцію, таку, як ваші літаки-винищувачі і танки, й інше, але вам також потрібно забезпечити собі участь в найновіших технологіях, починаючи від ШІ і всього, що є його результатом. Отже, це одна річ, на якій ми в НАТО реально зосереджуємося. А потім, кожна країна бере на себе реальну відповідальність за нарощування виробництва оборонної продукції на своїй оборонній промисловій базі. Тут Європейський Союз відіграє важливу роль, тому що Європейський Союз справді працює над тим, щоби 23 країни, які водночас є членами НАТО і Європейського Союзу, використовували Європейський Союз як потужний інструмент для нарощування оборонного виробництва. Отже, це друге. По-третє, необхідно, щоби це було трансатлантичним, ми бачимо, що компанії, такі як Thales і багато інших масово інвестують тут, в Сполучених Штатах, беручи на себе утримання понад 80 тисяч робочих місць в цій країні, але нам також необхідно усвідомлювати, що…

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Європейські компанії відповідають за 80 тисяч чи лише Thales?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Ні, Thales – це приклад, але європейські компанії інвестують тут, в Сполучених Штатах, підтримують понад 80 тисяч робочих місць тут, а потім є ще 110 тисяч робочих місць, які напряму підтримуються усіма інвестиціями європейців у Сполучених Штатах. Якщо подивитися на минулий рік, 54 мільярди доларів було витрачено європейцями у США на закупівлю промислової продукції, а повна кількість замовлень становить зараз 300 мільярдів. Проблема в тому, що база оборонної промисловості в США виробляє продукцію дуже повільно. Ви бачили, як Президент працював з основними великими компаніями, кажучи їм, що вони повинні збільшити виробництво в чотири рази. Я розмовляв з одним із цих директорів, він усе ще тремтів два тижні по тому. Тому я думаю, що Президент дуже ефектно доніс свою думку. Мені це подобається, але це також проблема в Європі. Це проблема, яку ми всі маємо, вона не є суперечливою всередині НАТО, а все ще є проблемою для нас всіх.

Отже, це два. І нам потрібно зробити так, щоб це було справді трансатлантично і усвідомлювати, що ця промислова база простягається від Каліфорнії до Туреччини включно – в Туреччині майже три тисячі оборонних промислових компаній, які працюють на всій території НАТО. Отже, ми в перший день саміту проведемо великий день оборонної промисловості, і ви побачите масу нових контрактів, Меморандумів про розуміння, листів про наміри, але також підписання великих контрактів, які будуть чітким сигналом для одного мільярда наших громадян на території НАТО: ми справді робимо те, що необхідно. А також і сигнал росіянам, що «ми знаємо, що ви робите, і ми в цьому кращі».

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Ви дуже популярна людина, пане Генеральний секретарю. У мене десятки запитань онлайн, але дозвольте мені зараз звернутися спочатку до другого ряду, а потім за нею. Після цього, будь ласка.

Андреа Шалал, Reuters

Дякую, Андреа Шалал з Reuters. Вітаю. У мене до вас два запитання, що стосуються обладнання. Одне, коли ви зустрічалися з Президентом вчора, відбулась дискусія щодо F-35, які, очевидно, стали болісним питанням для Туреччини, а також означає негативні наслідки для НАТО через відсутність необхідного обладнання в зазначеному регіоні. Тому мені хотілося б, аби ви пролили світло на те, що, на вашу думку, може з цим статися, і як це вплине на Альянс. А потім, по-друге, має місце дискусія про спільне виробництво «Патріотів» в Україні, і ви знаєте, це нелегка справа виробляти ці ракети. Як швидко це може статись? Ви мали можливість поговорити про це з Президентом? І, нарешті, чи не дозволите ви запитання про вашу - схоже, ваші заяви про польоти з Італії викликали політичну бурю в цій країні. Якби ви цього торкнулись. Дякую.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Так, щодо Італії: я сказав не те, що Італія робить більше, ніж вона зобов’язалася за двосторонніми угодами зі Сполученими Штатами, а те, що вона дотримується цих двосторонніх угод — і не більше того. А якщо подивитися на всю Європу, то з європейських баз здійснено від чотирьох тисяч до п’яти тисяч вильотів.

Щодо вашого запитання, я дещо вагаюся вдаватися в деталі, тому що я – це передусім двосторонні питання. Сполучені Штати вирішують, які угоди вони будуть мати з, наприклад, Туреччиною, і ви чули, що Президент теж коментував це вчора в Овальному кабінеті. Тому, якщо я і долучаюся, це завжди непомітно. Я не можу цього коментувати публічно, але ви чітко чули Президента і віце-президента, які це коментували вчора.

Що стосується виробництва «Патріотів», ви праві, це надзвичайно складна система. Проте вже ми бачимо не так Україну, як, наприклад, співпрацю у сфері ракет, протиракетних систем — зокрема на заводі, що будується на півдні Баварії – на півдні Німеччини, в Баварії – який вироблятиме велику кількість перехоплювачів. Це, я думаю, Raytheon, будує це з німецькою компанією. І зараз з’являється багато таких ініціатив, і це є реальним доказом того, що це і є трансатлантична база оборонної промисловості. І це одна з сильних сторін НАТО, і нам потрібно виробляти більше, оскільки ми бачимо зараз країни – чесно кажучи, є деякі союзники, і все це відомо, наприклад, Румунія і Польща, і Естонія купують у Кореї, і це добре. Корея є країною-партнером – але я радше би бачив, що ці долари і євро витрачаються на території НАТО, але вони не можуть, бо продукції з Європи і США недостатньо багато.

Александра Шарп, Foreign Policy

Дякую, Александра Шарп, журнал Foreign Policy. Я хотіла би дещо торкнутися того, як НАТО ставиться до війни в Ірані і, зокрема, загрози з боку Ірану. До якого ступеня ви очікуєте, що поточні переговори між США та Іраном і Меморандум про розуміння вплинуть на прийдешній саміт в Анкарі, і чи, зрештою, буде НАТО залучена до операції зі збереження відкритості Ормузької протоки?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Дякую за це запитання. Звичайно, Іран перебуває поза межами території НАТО, але, звичайно, це залишається питанням, яке ми дебатуємо поміж союзниками, і НАТО давно дотримується позиції, що Іран не повинен ніколи отримати в свої руки ядерну спроможність. А те, що Президент Сполучених Штатів разом зі своєю командою зміг серйозно послабити цю спроможність, є чудовою новиною для всього світу — звісно, для регіону, для Європи, але й для всього світу. Іран є експортером хаосу і тероризму, і завжди є ризик, що одного дня вони отримають цю спроможність. Ми знаємо, що вони були близькі до цього, і ви бачили на прикладі Північної Кореї, що настає момент, коли стає занадто пізно. Отже, і тут Сполучені Штати — я хочу віддати їм належне — забезпечили, щоб світ залишався у безпеці від Ірану з його ядерною спроможністю.

А коли йдеться про саму протоку, ми вже бачимо значне попереднє розгортання європейських союзників — наприклад, мінних тральщиків поблизу театру в Джибуті, в інших портах та місцях неподалік. Як ви знаєте, США майже в усьому кращі, крім криголамів і мінних тральщиків. Криголами на Близькому Сході не потрібні, а мінні тральщики потрібні, і тут Європа має надлишкові спроможності, тож може допомогти. Точно передбачити, як усе розгортатиметься протягом найближчих тижнів, я не можу. Якщо НАТО зможе бути корисною — ми будемо корисними. Але якщо це можна зробити іншими способами — це теж прийнятно, головне, щоб ми відновили свободу судноплавства. Це, безумовно, має ключове значення, і саме над цим працюють Сполучені Штати.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Посол Угорщини.

Запитання

Пане Генеральний секретарю, дякуємо за ваші зауваження, а також Атлантичній раді за організацію цього заходу. Думаю, ми почули дуже чітку дорожню карту до Анкари: НАТО 3.0 та амбіції щодо збільшення виробництва оборонної продукції, співпраці між двома боками Атлантики. Як ви можете полегшити роботу Президента США, ми можемо полегшити її як держави‑члени ЄС. І я думаю, ми багато говоримо про нові технології, про те, які уроки можна винести з війни в Україні — технології дронів тощо. Але є одна річ, про яку, як мені здається, ми говоримо дещо менше. Коли ми говоримо про нові технології та спроможності, а як щодо людського потенціалу? Чи говоримо ми про кількість солдатів? Чи є якісь зобов’язання з боку держав‑членів НАТО? Чи йдеться про це? Чи є очікування з боку США, Генерального секретаря НАТО, що вони мають взяти на себе зобов’язання збільшити чисельність своїх армій, адже хтось має керувати сучасними технологіями?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Очевидно, коли йдеться про спроможності, тут є дві сторони: з одного боку, чоловіки і жінки в одностроях, а з іншого, виробництво оборонної продукції, яка вам необхідна як обладнання, яке їм потрібно для виконання їхньої роботи. В обох існують обмеження щодо того, скільки додаткових коштів ви можете витратити за один рік. Це я назвав би потенціалом абсорбції, і я вважаю, що витрачання майже на 20% більше, це максимум, що ви можете зробити, тому що вам ще потрібно знайти чоловіків і жінок в одностроях і найняти їх, відібрати їх і найняти, а потім, звичайно, забезпечити виконання завдання вашою базою оборонної промисловості. Що ми спостерігаємо в усій Європі, це масове розширення збройних сил. Сухопутні, військово-морські і військово-повітряні сили масово розширюються. Подивіться на Німеччину, цифри величезні, але також, якщо казати про практично майже кожного союзника в Європі і Канаду, збільшується кількість чоловіків і жінок в одностроях, і багато додаткових оборонних видатків підуть за заробітну плату, і це правильно, тому що їм потрібно добре заробляти, щоби бути здатними підтримувати – бути здатними робити свою роботу.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Останнє запитання, отже, вибираю з -

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Ми можемо продовжувати до 14.50.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Добре, тоді так і зробимо. Але тут -

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Інструкції тут на екрані.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Тоді, 2.50 ранку, Пів… Північна Македонія, люди повсюди налаштовуються на Атлантичну раду.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Вражає, Скоп’є.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

І я думаю, що це, можливо, колишній міністр з уряду, але «в міру того, як НАТО рухається в напрямку того, що ви назвали структурою НАТО 3.0, як ви забезпечите, щоби менші члени, які перебувають на передовій і стратегічно вразливі, такі, як Північна Македонія, не були зведені лише до досягнення орієнтирів, а були істотно інтегровані в нову архітектуру оборони, промисловості і стримування». Я думаю, це слушне запитання.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Абсолютно, і Радміла, заступниця Генерального секретаря, вона з Північної Македонії. Вона була міністром оборони, і вона нагадуватиме мені щодня про важливість цього, і система так працює, вона працює так: ми маємо процес оборонного планування в НАТО, який, по суті, зводиться до того, що відбудеться, якщо почнеться війна, хто що робитиме, і які будуть внески. Тому це не просто одна країна поряд з іншою країною збільшує свої оборонні видатки і просто досягає встановлених цілей. Ні, це про те, в що інвестувати. Тому голландці знають в моїй країні в що інвестувати для того, щоби бути здатними виконати свою частину загальних зусиль НАТО, виконання чого загальні зусилля НАТО потребують для того, щоби Грінкевич, генерал Грінкевич, Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО, міг вести війну успішно, якби вона розпочалася. Це також стосується і Північної Македонії. Всі країни – члени НАТО знають, що їм потрібно робити в аспекті цілей спроможності, і що додавати до колективних зусиль. Тому це не просто одна країна за іншою витрачає більше, ні: це те, що вони знають, на що витрачати і це надважливо.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Отже, кілька запитань тут, щодо відносин між НАТО і Європейським Союзом. Я думаю, що дуже цікаво поговорити з високопоставленими представниками Пентагону. Попередні представники Пентагону не були у великому захопленні від того, що Європа бере на себе більшу роль в обороні і більшу роль у видатках на оборону. Схоже, що цей Пентагон це влаштовує, але люди переймаються «преференцією європейців» у великому бюджеті, що надходить від ЄС. Як ви самі дивитесь на динаміку вашої взаємодії з Урсулою фон дер Ляєн і ЄС, а також на трансатлантичну динаміку між Європейським Союзом і НАТО в міру нашого руху вперед?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Урсула фон дер Ляєн була міністром оборони. Вона мій особистий друг. Ми співпрацюємо надзвичайно добре, тісно разом, і ми домовились про розподіл праці. Отже, для НАТО все чітко зрозуміло, ми маємо забезпечити наявність командування і управління, що ми маємо спроможності, що ми маємо стандарти, а потім, звичайно, ЄС має вирішальне значення, як і більш широка участь Європи, також разом з Канадою. А коли ми говоримо про ЄС, то йдеться про те, щоб гарантувати, щоби оборонна промислова база виробляла те, що потрібно, щоб ми мали необхідну суспільну стійкість, щоб були необхідні кошти. ЄС, звісно, також має забезпечити, щоб усі держави — у межах того, що вони можуть робити колективно в рамках ЄС — витрачали достатньо і на правильні напрями у галузі оборони. Отже, ми маємо чіткий розподіл обов’язків. У цьому немає жодних сумнівів. Ми працюємо дуже тісно разом. Ми не хочемо дублювання чи паралельних дій. Це не працює. І ми з нею домовилися, що коли виникатиме проблема, ми будемо телефонувати одне одному й не покладемо слухавку, доки її не вирішимо — навіть якщо буде потреба піти до вбиральні. Таких випадків поки не було, адже ми повністю погоджуємося. Важливо, однак, щоб це охоплювало ширше коло — включно з Норвегією, Сполученим Королівством, Туреччиною та іншими країнами, такими як Північна Македонія, які не входять до ЄС, — щоб уся Європа діяла спільно, а ЄС відігравав тут ключову роль, адже це надзвичайно важливий проєкт.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

А як щодо адміністрації Трампа — яким є погляд США на європейський аспект цього питання? На роль ЄС у цьому?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Я думаю, позитивний, адже ми бачимо, що Президент і Урсула фон дер Ляєн мають чудові стосунки, вони дуже добре співпрацюють, існує велика взаємна повага, тож я можу лише оцінювати це як дуже позитивне.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Отже, давайте завершимо на цьому. Саміт в Анкарі. Дехто з нас розглядає саміти в історичній перспективі — які саміти мали великий вплив, які менший, і чому. Наскільки значущим є цей саміт у панорамі самітів НАТО? І коли ви залишите його через кілька днів після завершення, що для вас буде успіхом, а що — ні?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Ну, успіх тут полягає в тому, що ми забезпечимо виконання. Надзвичайно важливо було те, що в Гаазі ми домовилися про 5% і про підтримку України, а також про нарощування оборонного виробництва. Цей саміт стосується саме виконання, достовірної траєкторії, і факт того, що торік ми витратили майже на 20% більше, вже є доказом того, що процес іде. Тепер ми маємо гарантувати реальний шлях до 5%, і я бачу, що це абсолютно відбувається. І коли йдеться про оборонне виробництво — його нарощування, утримання України сильною. Але найважливіше — щоб у Москві отримали сигнал: «Ми можемо боротися з вами сьогодні, і ми гарантуємо, що коли ви зробите необачний крок проти нас, ми будемо готові захищатися». Це головний результат. І залишатися разом, залишатися сильними. Багато хто говорить про єдність. Я люблю єдність, але я також люблю дискусію, іноді гостру дискусію. Я не боюся цього. Але, зрештою, цей Альянс завжди знаходить єдність.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

В історичній перспективі, наскільки важливою є Анкара?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Я сказав би, що це справді важливо, і, можливо, навіть важливіше, ніж у Гаазі. Адже добре мати зобов’язання, і Гаага була великим успіхом, але ще важливіше — виконати ці зобов’язання. Саме це, як я бачу, відбудеться в Анкарі. Тому що, зрештою, Путін не боїться зобов’язань. Він боїться їхнього виконання. І саме це ми робимо, Володимире. Ми будемо захищати себе.

Фредерік Кемпе, президент Атлантичної ради (модератор)

Яке чудове місце для завершення. Це може бути навіть важливішим, ніж Гаага, адже йдеться не про зобов’язання, а про їхнє виконання. Тож від імені аудиторії, від імені всіх онлайн‑учасників і присутніх тут, у нашій штаб‑квартирі, дякуємо вам, пане Генеральний секретарю, за ваше лідерство і за те, що ви приділили нам стільки часу.