Відносини з Україною

  • Last updated 11-Jun-2018 15:47

Суверенна, незалежна і стабільна Україна, неухильно віддана демократії і верховенству права, має першорядне значення для євроатлантичної безпеки. Відносини між Україною і НАТО почали розвиватися ще на початку 90-х років XX ст. і відтоді стали одним з найбільш значущих партнерств НАТО. Починаючи із 2014 року, внаслідок російсько-українського конфлікту, співробітництво між Україною і НАТО у низці ключових галузей було активізовано.

NATO Secretary General Jens Stoltenberg and the President of Ukraine, Petro Poroshenko

Центральні події

  • Діалог і співпраця розпочалися відразу після закінчення холодної війни, коли Україна, яка щойно набула державної незалежності, вступила до Ради північноатлантичного співробітництва (1991 рік) і програми «Партнерство заради миру» (1994 рік).
  • Відносини набули подальшого розвитку внаслідок підписання у 1997 році Хартії про особливе партнерство, на основі якої було започатковано Комісію Україна – НАТО (КУН), що мала опікуватися розвитком співпраці.
  • Декларація від 2009 року про доповнення до Хартії Україна – НАТО надала повноваження КУН підкріпити зусилля країни щодо просування реформ, спрямованих на реалізацію євроатлантичних прагнень України, шляхом запровадження у життя Річної національної програми України.
  • Надалі співпраця продовжувала поглиблюватися на взаємовигідних засадах, причому Україна бере активну участь в операціях і місіях під проводом НАТО.
  • НАТО надає першорядного значення підтримці всеосяжних перетворень у галузі безпеки і оборони в Україні. Ці реформи мають вирішальне значення для демократичного розвитку України й зміцнення її здатності забезпечувати власну оборону.
  • Внаслідок російсько-українського конфлікту НАТО розширила підтримку, що надається Україні, у галузі розвитку потенціалу і розбудови спроможностей.
  • З часу Варшавського саміту НАТО у липні 2016 року, практична допомога Україні з боку НАТО надається у вигляді Комплексної програми допомоги (КПД) Україні.
  • У червні 2017 року Верховна Рада України ухвалила закон, яким членство держави в Альянсі знову визнано стратегічним пріоритетом національної зовнішньої і безпекової політики.

Докладніше

  • Реакція на російсько-український конфлікт

    Відколи вибухнула російсько-українська криза, НАТО послідовно дотримувалася чіткої позиції цілком на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів. Держави – члени Альянсу негайно засудили і відтоді неодноразово неухильно заявляли, що ніколи не визнають незаконну і нелегітимну анексію Криму Росією у березні 2014 року. Вони також засудили цілеспрямовані дії Росії з метою дестабілізації ситуації на сході України із проведенням військового втручання і підтримкою бойовиків. Держави – члени Альянсу ухвалили рішення про призупинення усілякого практичного цивільного і військового співробітництва з Росією, хоча політичні і військові канали спілкування залишалися відкритими. Відтоді, під час засідань Ради НАТО – Росія, які і надалі проходять з певною періодичністю, посли держав – членів Альянсу неодноразово висловлювали неухильну позицію НАТО щодо територіальної цілісності і суверенітету України.

    З огляду на безпосередні загрози, яких зазнавали територіальна цілісність, політична незалежність і безпека України, упродовж кризи регулярно проводилися консультації у форматі Комісії Україна – НАТО (КУН). Лідери держав – членів Альянсу зустрілися з Президентом України Петром Порошенком під час самітів НАТО в Уельсі (вересень 2014 р.) і Варшаві (липень 2016 р.). Міністри закордонних справ і оборони, а також посли держав – членів НАТО регулярно обговорювали ситуацію у галузі безпеки в Україні і навколо неї. Як чітко випливає із спільних заяв, виданих міністрами закордонних справ за підсумками засідань КУН у квітні 2014, грудні 2014 і травні 2015 року, а також главами держав і урядів за підсумками самітів НАТО в Уельсі і Варшаві, підтримка України з боку НАТО і солідарність з нею є непохитними.

    Країни – члени Альянсу також дали обіцянку сприяти зусиллям Уряду України, спрямованим на реалізацію далекосяжних реформ, які відбивають прагнення українського народу щодо входження країни, раз і назавжди, до спільноти європейських демократій.

    Окрім політичної підтримки України, НАТО також істотно збільшила практичну допомогу країні. Негайно після незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією міністри закордонних справ держав – членів НАТО узгодили низку заходів, спрямованих на вдосконалення здатності України гарантувати власну безпеку. Вони також ухвалили рішення про подальше розширення практичної допомоги Україні з боку НАТО завдяки істотному зміцненню поточних програм співробітництва, а також запровадження нових вагомих ініціатив.

    На Варшавському саміті було вирішено включити заходи НАТО на підтримку України до Комплексної програми допомоги (КПД) Україні. КПД має на меті сприяти розбудові спроможності України гарантувати власну безпеку і запроваджувати у життя широкомасштабні реформи, зокрема, як визначено у Стратегічному оборонному бюлетені України від 2016 року. Програма охоплює вісім проектів Цільових фондів, створених спеціально для України, зусилля у ключових галузях реформування, а також розбудову спроможностей структур безпеки і оборони України.

    (Докладніше читайте нижче у Розділі «Основні напрями співпраці»)

  • Основні напрями співпраці

    Консультації і співробітництво між Україною і НАТО охоплюють широке коло галузей, зокрема, операції з підтримання миру, реформування структур безпеки і оборони, безпосереднє військове співробітництво, оборонні технології, розвиток оперативної сумісності, оборонну промисловість і готовність цивільного суспільства, а також науку і довкілля й громадську дипломатію. Співробітництво у багатьох галузях нині активізується, маючи на меті підвищити здатність України гарантувати власну безпеку з огляду на конфлікт з Росією і сприяти її зусиллям із запровадження у життя широкомасштабних реформ.

    Операції з підтримання миру

    Україна здавна робить активний внесок у гарантування євроатлантичної безпеки, надаючи війська до складу спільних миротворчих місій з країнами НАТО й іншими державами-партнерами. Попри конфлікт з Росією Україна продовжила брати участь в операціях і місіях під проводом НАТО.

    Україна долучилася до операцій з підтримання миру під проводом НАТО на Балканах: як у Боснії і Герцеговині, так і в Косові. Нині вона продовжує брати участь у діяльності Сил для Косова (КФОР), виділяючи інженерно-саперний взвод із важким обладнанням, здатний вести боротьбу із саморобними вибуховими пристроями.

    На підтримку діяльності Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) під проводом НАТО в Афганістані країна дала дозвіл на проліт над її територією і транзит предметів постачання для військ, дислокованих на території Афганістану. Україна також надсилала медичний персонал для роботи у складі Груп з відбудови провінцій (ГВП) в Афганістані й інструкторів до складу Навчальної місії НАТО в Афганістані. Після завершення діяльності МССБ наприкінці 2014 року Україна долучилася і нині бере участь у місії НАТО, що дістала назву «Рішуча підтримка» і має на меті забезпечити навчання й надання консультативної і практичної допомоги Афганським силам безпеки.

    Починаючи з березня 2005 року Україна виділяла офіцерський склад для роботи у складі Навчальної місії НАТО в Іраку, яка завершилася у грудні 2011 року.

    Починаючи із 2007 року Україна шість разів відряджала кораблі ВМС для участі в операції Альянсу «Активні зусилля» – військово-морській місії НАТО у Середземному морі, покликаній стримувати, запобігати і забезпечувати захист від тероризму. Останнє розгортання кораблів ВМС України відбулося у листопаді 2010 року. Наприкінці 2013 року Україна також відрядила фрегат ВМС для участі в операції «Океанський щит», яку було спрямовано на боротьбу з піратством поблизу узбережжя Сомалі. Відколи у 2016 році розпочалася військово-морська операція «Морський охоронець», Україна постійно надає інформацію з метою сприяння поліпшенню обізнаності НАТО із ситуацією на морі у чорноморському регіоні і навколо.

    До того ж Україна першою серед країн-партнерів долучилася до Сил реагування НАТО (СРН), виділивши у 2011 році взвод захисту від ядерної, біологічної і хімічної зброї, а також, того ж року, засоби стратегічних авіаперевезень. Протягом 2015 і 2016 рр. Україна сприяла стратегічним авіаперевезенням, надавала військово-морські і медичні ресурси. Нині Україна продовжує забезпечувати стратегічні авіаперевезення.  

    Реформування структур безпеки і оборони

    Співпраця між Україною і НАТО у галузі реформування структур безпеки і оборони є вирішальною для продовження трансформації безпекової позиції України і залишається важливою складовою поточних демократичних перетворень в країні.

    НАТО сприяє реформуванню структур безпеки і оборони України під егідою Спільної робочої групи з оборонної реформи, у рамках Процесу планування і огляду сил, Програм НАТО із сприяння доброчесності і розвитку військової освіти, діяльності Спільної робочої групи з оборонно-технічного співробітництва, а також дорадчої місії при Представництві НАТО у Києві.

    У рамках Комплексної програми допомоги Україні, яку було затверджено на засіданні Комісії Україна – НАТО у рамках Варшавського саміту НАТО у 2016 році, НАТО пообіцяла підтримати Україну щодо запровадження її мети реформувати структури безпеки і оборони відповідно до стандартів НАТО шляхом надання консультацій на стратегічному рівні, а також втілення у життя 40 спеціально розроблених заходів підтримки. 

    Основним завданням у цій галузі є зміцнення цивільного демократичного контролю над збройними силами і установами безпеки України. Держави – члени НАТО також сприяють трансформації оборонних і безпекових установ України у сучасну й ефективну організацію під належним цивільним і демократичним контролем, яка була б в змозі забезпечити надійне стримування агресії і захист від воєнних загроз. Завдяки підтримці з боку НАТО Україна має змогу здійснювати модернізацію структури національних збройних сил і механізмів командування й управління, реформування системи матеріально-технічного забезпечення, а також вдосконалювати оборонний потенціал, планування і процедури. До того ж НАТО надає цілеспрямовану підтримку з метою сприяння справедливому управлінню структурами безпеки і боротьбі з корупцією.

    Процес планування і огляду сил

    Участь України у Процесі планування і огляду сил (ППОС) є важливим механізмом для визначення досяжних цілей реформування і вдосконалення функціональних спроможностей національних структур безпеки і оборони взаємодіяти із силами Альянсу під час проведення операцій із врегулювання криз й інших національних і міжнародних заходів із гарантування безпеки і стабільності.

    ППОС допомагає спрямовувати процеси трансформації і реформування в оборонній і безпековій галузях. Перелік Цілей партнерства на 2018 рік, у якому викладено цілі, узгоджені з Міністерствами оборони і внутрішніх справ України, має чітку мету сприяти стратегічним організаційним реформам в Україні, а також процесу розбудови установ в оборонних і безпекових структурах держави. Це сприятиме запровадженню Україною реформ, окреслених у Стратегії національної безпеки і Воєнній доктрині від 2015 року, а також Стратегічному оборонному бюлетені від 2016 року. Щодо Цілей партнерства, 26 з них стосуються Міністерства оборони і Збройних сил; 15 – Міністерства внутрішніх справ і підпорядкованих йому підрозділів безпеки; а одна ціль – кіберзахисту.

    Розвиток спроможностей і цивільний контроль

    Програми й ініціативи НАТО сприяють конкретним аспектам зміцнення цивільного контролю над установами безпеки і оборони, зокрема розвідувальними службами. Підвищення ефективності роботи цих установ відіграє фундаментальну роль у становленні України як демократичної держави. Саме такими є першочергові завдання у рамках Комплексної програми допомоги НАТО Україні і Цілей партнерства, узгоджених за програмою ППОС. У рамках розширеної співпраці у цій галузі було ухвалено низку практичних ініціатив.

    У жовтні 2005 року було запроваджено Програму професійного розвитку. У ній беруть участь цивільні співробітники безпекових і оборонних установ України, причому у 2014 році бюджет цієї програми було збільшено вдвічі. Основний наголос під час реалізації програми робиться на підтримці процесу трансформації і реформування шляхом впровадження стандартів НАТО і передової світової практики, забезпеченні здатності України власними силами здійснювати професійний розвиток персоналу, а також на поліпшенні міжвідомчої взаємодії і обміну інформацією. У 2017 році у рамках Програми було також запроваджено нові концептуальні проекти, такі як ініціатива “100 чемпіонів”, завдяки якій надається сприяння Україні щодо розвитку кадрів цивільних службовців, безпосередньо залучених до процесів євроатлантичної інтеграції.

    Україна бере участь у Програмі НАТО із розвитку доброчесності (ПД) в структурах безпеки з 2007 року. У 2013 році було завершено новий процес самооцінки і експертного аналізу ПД. На його основі було вироблено низку рекомендацій, які мають на меті вдосконалити доброчесність, прозорість, підзвітність і сприяти справедливому управлінню і боротьбі з корупцією у структурах безпеки і оборони України. Відповідно було розроблено Річну програму конкретних заходів, спрямованих на надання допомоги за двома напрямами, а саме: обмін досвідом з інституціями України з питань забезпечення справедливого управління і використання оборонних ресурсів (фінансових, кадрових і матеріально-технічних) і заходи у галузі освіти і підготовки з метою розбудови потенціалу власне України у цій галузі. Нині триває аналіз запровадження реформ, пов’язаних із заходами у галузі боротьби з корупцією і виконанням Програми із розвитку доброчесності, які запроваджувалися, починаючи з 2014 року.

    У 2015 році було запроваджено конкретні освітні заходи за Програмою із розвитку доброчесності, покликані підвищити усвідомлення того, наскільки шкідливою є корупція, і забезпечити включення принципів ПД до поточних освітніх програм. Участь у них беруть військові і відповідні безпекові установи Львова, Харкова, Хмельницького, Києва, Одеси і Житомира, а також Національний університет оборони України у Києві. Роботі у цій галузі сприяє реалізація спільного проекту із залученням Програми розвитку військової освіти (читайте нижче). Також надається додаткова підтримка у галузі розбудови установ як структурам безпеки і оборони, так і цивільним організаціям.

    До того ж НАТО надає сприяння з питань розбудови потенціалу у галузі кіберзахисту. Зокрема, було започатковано експертні зустрічі з представниками безпекових установ. Такі заходи сприяють розвитку міжвідомчої взаємодії й координації, а також надають допомогу у розробленні національної стратегії кібербезпеки України.

    Програма розвитку військової освіти (ПРВО)

    У 2012 році, відгукнувшись на прохання міністра оборони України, НАТО розробила ПРВО, що стала найбільш масштабною серед подібних ініціатив для країн-партнерів Альянсу. Її мета полягає у вдосконаленні і реструктуризації системи військової освіти і професійної підготовки. Програму насамперед зосереджено на восьми закладах військової освіти у Києві, Львові, Харкові, Одесі і Житомирі і п’яти навчальних центрах для сержантського складу у Десні, Яворові, Старичах, Миколаєві і Василькові (йдеться також про відновлення спроможності частково здійснювати підготовку курсантів ВМС при «Одеській морській академії»).

    До того ж у рамках ПРВО НАТО надає поради з питань управління закладами військової освіти, зокрема, допомогу викладацькому складу стосовно методики викладання і розробки курсів із розвитку навичок лідерства і процесів ухвалення рішень. Допомогу з боку НАТО було також зосереджено на розбудові дистанційного навчання і вдосконаленні володіння англійською мовою серед викладацького складу закладів військової освіти. Було також докладено зусиль з таких аспектів, як проведення навчань із комп’ютерним моделюванням і курсів для інструкторів-саперів.

    Починаючи з 2017 року увагу у рамках ПРВО було переміщено на розробку навчальних курсів з таких питань, як цивільний і демократичний контроль, управління кадрами, стратегічні комунікації, лідерство, управління якістю і оперативне планування НАТО. На прохання Міністерства оборони термін дії програми було подовжено до 2020 року.

    Підготовка і професіоналізація рядового і сержантського складу має вирішальне значення для загального успіху реформування Збройних сил України. У рамках ПРВО було визначено недоліки з цих питань, насамперед у чотирьох галузях, з яких НАТО нині намагається залучити двосторонню допомогу. Йдеться про такі галузі: a) основні програми бойової підготовки; б) курси підготовки майбутніх інструкторів зі складу тих, хто проходить навчання; в) розроблення програми професійного кар'єрного росту для сержантського складу; і г) розроблення програми професійної підготовки для сержантського складу.

    Перепідготовка і соціальна адаптація колишніх військовослужбовців

    Нині запроваджується низка ініціатив, спрямованих на надання Україні допомоги щодо перекваліфікації і соціальної адаптації колишніх військовослужбовців. Її було дещо переглянуто у світлі нових викликів, що постали у зв'язку з російсько-українським конфліктом. НАТО надає конкретну допомогу у вигляді проектів професійної перепідготовки, а також сприяє психологічній реабілітації демобілізованих військовослужбовців, що потерпають від синдрому посттравматичного стресу. До того ж НАТО надає дорадчу допомогу щодо створення інтегрованої комплексної системи переходу до цивільного життя у рамках одного із проектів Цільового фонду, запровадженого на Уельському саміті НАТО у 2014 році, на підтримку реформування структур безпеки і оборони України (див. нижче).

    Утилізація надлишкових арсеналів зброї і боєприпасів

    Окремі держави – члени НАТО надають Україні підтримку щодо знищення наявних на її території арсеналів протипіхотних мін, боєприпасів, стрілецької зброї і легкого озброєння у рамках проектів Цільового фонду ПЗМ. У рамках першого етапу проекту Цільового фонду під проводом Сполучених Штатів Америки протягом  2006-2011 рр. було здійснено безпечну утилізацію 400 000 одиниць стрілецької зброї і легкого озброєння (СЗЛО), 15 000 тонн боєприпасів і 1000 переносних зенітно-ракетних комплексів (ПЗРК). Другий етап проекту було розпочато у 2012 році. Станом на травень 2018 року було успішно завершено утилізацію понад 130 000 одиниць СЗЛО, 27 200 тонн звичайних озброєнь і 1,7 млн. протипіхотних мін. У 2017-2018 рр. до завдань Цільового фонду було також включено питання вдосконалення техніки безпеки під час поводження з боєприпасами.

    У рамках іншого проекту Цільового фонду під проводом Німеччини Україна здобула допомогу щодо усунення радіоактивних відходів на колишніх радянських військових об’єктах на її території. Даний проект, який надав Україні змогу вилучити і убезпечити радіоактивні матеріали із дотриманням міжнародних стандартів, а також відновити початковий стан об’єктів, запроваджувався протягом 2016-17 рр. У грудні 2017 року було розпочато подальший проект.

    Обмін даними про повітряну обстановку (ОДПО)

    Україна приєдналася до програми ОДПО у липні 2006 року. Обмін відсортованою інформацією про повітряну обстановку дає змогу скоротити ризик потенційних транскордонних інцидентів і оптимізувати реагування на потенційні терористичні напади із застосуванням цивільних літаків. Починаючи з кінця 2008 року Україна і НАТО підтримували зв'язок через Угорщину, а з середини 2011 року – через Туреччину. З огляду на російсько-українську кризу, НАТО нині надає дані про повітряну обстановку, які охоплюють ширшу географічну територію.

    Проекти Цільових фондів на підтримку реформування структур безпеки і оборони і розбудови потенціалу

    На Уельському саміті НАТО у 2014 році держави – члени Альянсу ухвалили рішення про запровадження нових істотних ініціатив з метою розширення допомоги з боку НАТО щодо розвитку здатності і розбудови потенціалу структур безпеки і оборони України. Було запроваджено шість проектів Цільових фондів – механізму, який дає змогу окремим державам Альянсу і партнерам робити фінансові внески на реалізацію конкретних проектів на добровільній основі. Поступово до цих проектів так чи інакше долучилися усі держави – члени НАТО. Йдеться про такі проекти:

    Проект Цільового фонду у галузі командування, управління, комунікацій і комп'ютеризації (C4)

    Проект Цільового фонду має на меті допомогти Україні реорганізувати і модернізувати її структури і потенціал у галузі командування, управління, комунікацій і комп'ютеризації, сприяючи підвищенню оперативної сумісності з силами НАТО з метою участі у навчаннях і операціях під проводом Альянсу, а також вдосконаленню здатності України гарантувати власну безпеку і оборону.

    Провідними країнами у рамках проекту є Канада, Німеччина і Велика Британія, а Агенція НАТО з питань зв'язку і інформації виступає у ролі виконавчої структури. НАТО провела аналіз технічних можливостей з метою оцінки потенціалу і потреб України у галузі С4 за підсумками оціночних місій в Україну, які мали на меті визначити нагальні вимоги країни у галузі командування, управління, комунікацій і комп'ютеризації шляхом проведення консультацій з відповідними українськими органами. Остаточний Звіт із рекомендаціями щодо реформування, реорганізації і модернізації Збройних сил України і їхнього потенціалу у галузі командування, управління, комунікацій і комп'ютеризації було видано у вересні 2016 року.

    На основі попередніх рекомендацій було запроваджено три початкових проекти, а саме:

      • Регіональна програма безпеки повітряного простору, яка має на меті сприяти просуванню регіональної співпраці з питань повітряного простору і оперативної сумісності з НАТО, вдосконаленню внутрішньої цивільно-військової координації з питань повітряного простору в Україні, а також розвитку потенціалу транскордонної координації з державами – членами Альянсу з метою найефективнішого реагування на порушення безпеки повітряного простору;
      • Проект надійних тактичних комунікацій, у рамках якого держави Альянсу забезпечать Україну обладнанням безпечного зв'язку, маючи на меті сприяти розбудові потенціалу України у галузі надійного командування і управління, а також системи обізнаності із ситуацією у національних збройних силах.
      • Обмін інформацією з метою надання Україні доступу до предметних знань держав НАТО, підготовки, стандартів, передових методів і наставництва, а також дорадчої допомоги з боку відповідних фахівців НАТО їхнім українським колегам.

    Нині розробляється четвертий проект, а саме:

        • Підвищення обізнаності з ситуацією з метою запровадження стандартів НАТО, надання інструментів програмного забезпечення (зокрема, JOCWatch, JCHAT, iGeoSit), забезпечення процедур, наставництва / підтримки з боку профільних фахівців у галузі розбудови спроможностей.

    Цільовий фонд у галузі матеріально-технічного забезпечення і стандартизації

    Цей проект Цільового фонду має на меті підтримати поточну реформу системи матеріально-технічного забезпечення і стандартизації у Збройних силах, а також інших військових формуваннях, таких як Національна гвардія і Державна прикордонна служба за доцільністю.

    Цей проект, що запроваджується під проводом Чеської Республіки, Нідерландів та Польщі, ґрунтується на висновках Аналізу стратегічних недоліків, який було проведено протягом 2015 року, доповнює і узгоджується з іншими заходами НАТО у цій галузі, зокрема у рамках Процесу планування та огляду сил, діяльності Спільної робочої групи з питань оборонно-технічного співробітництва і Спільної робочої групи з питань оборонної реформи.

    Протягом трьох років цілі проекту досягатимуться завдяки реалізації трьох ініціатив, що походять із потреб потенціалу на підтримку довготривалих цілей, зокрема, щодо вдосконалення національного потенціалу у галузі кодифікації, управління ланками постачання і стандартизації.

    Цільовий фонд у галузі кіберзахисту

    Цей проект під проводом Румунії сприяє розвитку виключно оборонного технічного потенціалу з метою протидії кіберзагрозам. Він допоможе створити в Україні Центр реагування на комп'ютерні інциденти для відстеження порушень кібербезпеки, а також створення лабораторій для розслідування таких інцидентів. Водночас цей проект має навчальний і дорадчий вимір, що відповідає потребам установ безпеки і оборони України. Донині було забезпечено підготовку українських фахівців, а також надано поради щодо вироблення керівних документів, а інші положення проекту Цільового фонду нині втілюються у життя. Перший етап проекту було завершено навесні 2017 року, після чого розпочнеться його другий етап.

    Цільовий фонд у галузі медичної реабілітації поранених

    Цей проект Цільового фонду покликаний гарантувати швидкий доступ до належного медичного обслуговування пацієнтам з категорії діючих і звільнених військовослужбовців і цивільних співробітників структур безпеки і оборони. До того ж проект спрямований на те, аби в Україні запрацювала стабільна система медичної реабілітації, яка була б в змозі забезпечувати тривале лікування.

    Даний проект під проводом Болгарії і Агенції НАТО з питань забезпечення як виконавчої структури було розпочато у 2015 році і розраховано на 48 місяців.

    Станом на травень 2018 року медичну реабілітацію за проектом пройшли 270 військовослужбовців і було забезпечено протезування 15 військовослужбовців. У 2018-2019 рр. ще 100 військовослужбовців отримають допомогу. До того ж 13 військовослужбовців з лав Міністерства оборони мали змогу скористатися послугами трудової реабілітації. Ще 148 колишніх військовослужбовців і 140 цивільних / внутрішньо переміщених осіб з Донбасу мали можливість пройти спортивну реабілітацію. У співпраці з проектом за сприяння НАТО із соціальної адаптації колишніх військовослужбовців понад 6 000 колишніх військовослужбовців змогли отримати психологічну допомогу. У 2017 році було вперше забезпечено участь української команди в Іграх нескорених.

    До п’яти відділень медичної реабілітації в українських лікарнях надійшло належне обладнання, що істотно поліпшить якість лікування. Перша в Україні спеціально обладнана кухня для осіб з обмеженими можливостями, перший сучасний реабілітаційний басейн і перший семінар для учасників на візках в урядовій установі – усе це здобутки 2016 року. У заходах підвищення професійної кваліфікації взяли участь понад 2 200 українських лікарів і психологів, які працюють як у державних, так і недержавних структурах медичної реабілітації.

    Починаючи з березня 2018 року, у рамках проекту Цільового фонду також надається сприяння щодо розробки навчальних програм, які були б визнані на міжнародному рівні, для підготовки таких фахівців, як протезист / ортопед і технік-ортопед, офіційно визнаних в Україні як професійні кваліфікації у 2016 році.

    Цільовий фонд у галузі соціальної адаптації військовослужбовців

    Цей проект Цільового фонду під проводом Норвегії сприяє Україні у виробленні і запровадженні у життя надійного й ефективного підходу до соціальної адаптації колишніх військовослужбовців, який був би невіддільною частиною кадрової політики у Збройних силах України.

    Проект має на меті сприяти підвищенню усвідомлення з боку офіцерського корпусу України основних організаційних і управлінських концепцій систем соціальної адаптації, а також розвитку їхніх професійних навичок. Він також допоможе визначити параметри щодо надання допомоги у працевлаштуванні на рівні національних Збройних сил шляхом проведення низки семінарів, робочих зустрічей, ознайомчих візитів і укладання аналітичних звітів.

    Цільовий фонд з питань утилізації боєприпасів, що не вибухнули, і знешкодження саморобних вибухових пристроїв (СВП)

    Цей проект Цільового фонду під проводом Словаччини опікується безпосереднім втіленням у життя окремих конкретних рекомендації НАТО з питань утилізації боєприпасів, що не вибухнули, і знешкодження СВП, які містяться у Плані допомоги Україні. У рамках проекту надається вибіркова підтримка цивільним гуманітарним заходам, спрямованим на усунення загроз, які походять від вибухонебезпечних предметів, включаючи СВП. За проектом також надаватиметься допомога щодо створення умов для трансформації процесів утилізації боєприпасів, що не вибухнули, і розбудови механізмів знешкодження СВП в Україні відповідно до усталеної політики і практики НАТО, насамперед коли йдеться про міжвідомчу співпрацю. Реалізація першочергових ініціатив, які охоплюють доктрини, оперативну сумісність і підтримку з боку цивільного сектора, розпочнеться у дворічний період, починаючи з літа 2018 року.

    Безпосереднє військове співробітництво

    Надання Україні допомоги щодо реалізації цілей оборонної реформи також є ключовим напрямом безпосереднього військового співробітництва і доповнює роботу, яка запроваджується під егідою Спільної робочої групи з питань оборонної реформи і Процесу планування та огляду сил, забезпечуючи військову складову.

    Ще одним важливим напрямом є розбудова оперативного потенціалу й оперативної сумісності зі збройними силами НАТО у рамках широкого спектра заходів і військових навчань. Завдяки цим навчанням військовослужбовці мають змогу набувати практичного досвіду взаємодії зі збройними силами країн НАТО й інших партнерів. Україна бере участь в Ініціативі оперативної сумісності Партнерства, запровадженій на Уельському саміті Альянсу у 2014 році, яка має на меті зберегти той рівень оперативної сумісності, якого досягли підрозділи з різних країн, що разом служили у складі Міжнародних сил сприяння безпеці під проводом НАТО в Афганістані (2003 – 2014 рр.).

    Робочий план Військового комітету з Україною становить інший вагомий аспект практичного військового співробітництва. Він ґрунтується на поєднанні освітніх і навчальних заходів, а також навчань, допомоги і дорадчої підтримки, які НАТО пропонує державам-партнерам. Запровадженням Робочого плану опікуватиметься Управління військового партнерства двох стратегічних командувань НАТО. Усі ці заходи покликані сприяти підвищенню рівня оперативної сумісності і вдосконаленню оперативного потенціалу Збройних сил України, водночас істотно сприяючи поточному процесу оборонної і безпекової реформи.

    Активна участь України у Програмі оцінювання і зворотного зв'язку у рамках Концепції оперативних можливостей сприяє подальшій розбудові Збройних сил України, водночас даючи змогу Альянсу краще формувати контингенти для участі у майбутніх операціях і місіях під проводом НАТО.

    Військове співробітництво відіграло чільну роль також під час розроблення правової бази, яка дає змогу Україні і НАТО поглиблювати співробітництво на оперативному рівні, а саме:

      • Угода «Партнерства заради миру» (ПЗМ) про статус збройних сил на території іноземної країни, що набула чинності у травні 2000 року, полегшує участь у військових навчаннях у рамках програми ПЗМ шляхом звільнення учасників навчань від паспортних і візових формальностей, а також від імміграційних перевірок під час в'їзду і виїзду з території країни, де проводяться навчання;
      • Угода про надання підтримки з боку країни дислокації військ, ратифікована у березні 2004 року, спрямована на розв'язання питань, пов'язаних з наданням допомоги з боку цивільних органів і військового відомства військам країн – членів НАТО, що перебувають на території України або пересуваються транзитом через її територію у мирний час, під час кризової ситуації або у разі воєнних дій;
      • Угода про стратегічні авіаперевезення, ратифікована у жовтні 2006 року, дає Україні змогу робити значний внесок у можливості НАТО щодо транспортування великогабаритних вантажів шляхом передачі в лізинг державам – членам Альянсу літаків виробництва заводу імені Антонова. Така домовленість є економічно вигідною для України.

    Старші українські офіцери також регулярно проходять навчання на курсах в Оборонному коледжі НАТО в Римі (Італія) і в Школі НАТО в Обераммергау (Німеччина). Контакти з цими освітніми закладами Альянсу стали у нагоді під час запровадження нового багатонаціонального факультету при Національній академії оборони України.

    Оборонно-технічне співробітництво

    Оборонно-технічне співробітництво спрямоване на підвищення оперативної сумісності українських підрозділів, визначених для участі у міжнародних операціях, із збройними силами країн НАТО.

    Початок співпраці у цій галузі було дано, коли Україна приєдналася до програми ПЗМ і, особливо, у рамках її участі у діяльності низки груп під егідою Наради національних керівників у галузі озброєнь (ННКО) – найвищого органу НАТО, який керує розвитком співробітництва між державами-членами і партнерами у галузі озброєнь. ННКО визначає можливості для співпраці між державами у галузі розбудови потенціалу, у процесі закупівель військової техніки і обладнання й узгодження технічних стандартів.

    Спільна робоча група з оборонно-технічного співробітництва, перше засідання якої відбулося у березні 2004 року, має на меті забезпечувати розширення співробітництва між Україною і НАТО у цій галузі. Серед поточних пріоритетів у її роботі такі:

      • Стандартизація і кодифікація як засіб підвищення оперативної сумісності Збройних сил України і НАТО.
      • Реалізація проектів Цільового фонду у галузі командування, управління, зв'язку і комп’ютеризації (С4) й утилізації застарілих боєприпасів, надлишкової стрілецької зброї і легких озброєнь (див. вище).
      • Співпраця під егідою ННКО й Організації НАТО з питань науки і технологій.
      • Участь України у проектах ініціативи Розумної оборони НАТО, у рамках якої у 2017 році вона долучилася до трьох із них, а саме: «Платформа обміну інформацією про шкідливі комп’ютерні програми», «Багатонаціональна система освіти і підготовки НАТО з питань кіберзахисту», а також «Вироблення гнучкого і сумісного набору інструментів відповідно до оперативних вимог під час майбутніх операцій на мілководді і в обмежених водах».
      • Захист гаваней і підвищення ролі жінок у галузі безпеки й оборони.
      • Надання підтримки Україні з питань модернізації національної оборонної промисловості.
      • Поточне застосування і подальше вдосконалення програми обміну даними про повітряну обстановку (ОДПО).

    Готовність цивільного суспільства

    Готовність цивільного суспільства і надалі є вагомою рушійною силою співробітництва між Україною і НАТО. Починаючи із 2014 року, коли сталася криза в Криму і на сході України, готовність цивільного суспільства була центральною складовою солідарності і підтримки України з боку Альянсу. У квітні 2014 року група цивільних фахівців НАТО відвідала Київ з метою надання порад керівництву України щодо планування на випадок непередбачуваних ситуацій і вироблення заходів кризового реагування у галузі захисту життєво важливої енергетичної інфраструктури і цивільного населення.

    Нині співпрацю Україна – НАТО у галузі готовності цивільного суспільства зосереджено на вдосконаленні національних спроможностей у галузі готовності і стійкості цивільного суспільства у протистоянні гібридним загрозам шляхом обміну набутим досвідом і передовими методиками й надання експертних порад.

    До того ж Україна регулярно бере участь у навчаннях з питань готовності до катастроф і ліквідації їх наслідків, які проводить Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи (ЄАЦКРК). Україна тричі прийняла на своїй території такі навчання, а саме: у 2000, 2005 і 2015 рр. Навчання ЄАЦКРК у 2015 році, які урочисто відкрили Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг і Президент Петро Порошенко, були одними з найбільш великомасштабних, що колись проводилися ЄАЦКРК. У них взяли участь понад 1100 учасників із 26 країн Альянсу і держав-партнерів.

    Програма НАТО «Наука заради миру і безпеки»

    Україна почала брати активну участь у проектах програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (НМБ) у 1991 році. Управління співпрацею у цій галузі здійснює Спільна робоча група з питань науки і довкілля. У квітні 2014 року у відповідь на російсько-українську кризу практичне співробітництво з Україною з питань пов'язаної з безпекою цивільної науки і технологій набуло нового поштовху.

    Поточні проекти у рамках НМБ передбачають широке коло новітніх викликів у галузі безпеки, таких як боротьба з тероризмом, передові технології, кіберзахист, енергетична безпека і захист від хімічних, біологічних, радіоактивних та ядерних (ХБРЯ) речовин. Проекти НМБ також зачіпають гуманітарні і соціальні аспекти безпеки, як, наприклад, імплементація Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 з питань жінок, миру і безпеки; сприяння розробці передових технологій, які можуть застосовуватися у галузі безпеки; а також надання допомоги у виявленні і знешкодженні мін і боєприпасів, що не вибухнули. Істотна частка поточних проектів сприяють подоланню негативних наслідків кризи, залучаючи науковців з України і держав – членів НАТО до значущої практичної співпраці, створюючи мережі партнерства і допомагаючи Україні розвивати власний науковий потенціал.

    У рамках програми НМБ здійснюються спеціальні заходи із розвитку спроможностей і розбудови потенціалу. Це сприяє реалізації Комплексної програми допомоги Україні, затвердженої на Варшавському саміті НАТО у 2016 році. У зв’язку з цим, було запроваджено вагомий проект із надання допомоги Україні у галузі гуманітарного розмінування завдяки вдосконаленню здатності Державної служби з надзвичайних ситуацій України проводити операції із розмінування на сході країни. У рамках даного проекту за програмою НМБ вдалося забезпечити невідкладну допомогу у відповідь на прохання України про термінове надання необхідного обладнання у зв’язку з вибухами на складах боєприпасів у Балаклії в березні 2017 року. До того ж поточний багаторічний проект, у рамках якого було розроблено прилад для виявлення мін у трьох вимірах, сприятиме тому, щоб заходи у цьому напрямі мали тривалий ефект.

    За Програмою було також надано сприяння з питань розбудови спроможностей у галузі телемедицини і невідкладної медичної допомоги під егідою КПД. У рамках проекту в Україні було обладнано два центри долікарської допомоги, а 30 українських фельдшерів пройшли навчання на курсах підготовки майбутніх інструкторів в Румунії. Під час польових навчань Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи (ЄАЦКРК) у Тузлі (Боснія і Герцеговина) в 2017 році було успішно випробувано в дії в режимі реального часу потенціал у галузі телемедицини, завдяки чому лікарі з усього світу мали змогу надати допомогу потерпілим внаслідок катастроф або нещасних випадків, де б вони не сталися. Нині цей проект успішно завершено.

    Українські фахівці також беруть участь у новій вагомій ініціативі за програмою НМБ, покликаній розробити інноваційну технологію дистанційного виявлення вибухівки –  проекті, який сприяє підвищенню ролі НАТО у боротьбі з міжнародним тероризмом. У ній буде поєднано різні технології виявлення вибухівки, маючи на меті забезпечити високі результативність, надійність і чутливість.

    Починаючи з 2014 року, загалом було запроваджено 58 заходів НМБ, у рамках яких Україна відіграє чільну роль, причому українські науковці й експерти також брали участь у низці інших проектів або семінарів, організованих за сприяння НМБ, під час яких вони виступали як дослідники або доповідачі. Лише у 2017 році країни – члени Альянсу ухвалили 16 нових проектів НМБ із залученням України. Таким чином Україна є найбільшим отримувачем грантів НАТО за програмою НМБ.У рамках Програми також надається сприяння молодим науковцям, причому з 2014 року понад 300 молодих українських науковців взяли участь у різних заходах НМБ.

    (Докладніше про поточне співробітництво Україна – НАТО за програмою НМБ читайте тут).

    Громадська дипломатія / стратегічні комунікації

    Український уряд і НАТО надають особливого значення інформуванню громадськості про відносини Україна – НАТО і переваги, які забезпечує співпраця з Альянсом у контексті процесу реформування в Україні. Країни – члени Альянсу співпрацюють з керівництвом України, прагнучи підвищити обізнаність населення із сучасною НАТО і роз'яснити, у чому полягають відносини Україна – НАТО.

    Розташований у Києві Центр інформації та документації НАТО є провідною установою, яка здійснює інформування громадськості щодо НАТО. Центр організовує семінари і зустрічі, а також здійснює координацію візитів посадовців НАТО в Україну і представників української громадськості до штаб-квартири НАТО.

    НАТО також надає консультативну і фінансову допомогу з метою сприяння розбудові потенціалу українського уряду у галузі громадської дипломатії, відносин зі ЗМІ і стратегічних комунікацій. НАТО, зокрема, підтримує Український кризовий медіацентр і газету «Київ Пост» у їхніх зусиллях із надання достовірної і правдивої інформації щодо подій на окупованому Кримському півострові і на сході України.

    22 вересня 2015 року було підписано Дорожню карту партнерства у галузі стратегічних комунікацій. Її підписали секретар РНБО України Олександр Турчинов і Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Документ передбачає надання українській владі допомоги у галузі стратегічних комунікацій шляхом забезпечення краще структурованої консультативної підтримки на тривалу перспективу, а також підготовки і обміну досвідом у цій галузі.

    Діалог з юридичних питань

    Протягом 2015 і 2016 рр. у рамках Річної національної програми (РНП)Україна і НАТО запроваджували діалог з юридичних питань на рівні експертів, маючи на меті забезпечити належну юридичну базу взаємно узгоджених заходів співробітництва. Порушувалися, зокрема, такі питання, як статус Представництва НАТО в Києві; поточне запровадження Угоди про статус сил, які беруть участь у заходах ПЗМ; реалізація проектів Цільових фондів за програмою «Наука заради миру і безпеки» в Україні; а також інші аспекти, які становлять спільну зацікавленість.

  • Рамки співробітництва

    Хартія про особливе партнерство від 1997 року залишається основоположним документом, який регламентує відносини Україна – НАТО. Комісія Україна – НАТО (КУН) скеровує спільну діяльність і є форумом для проведення консультацій між державами – членами Альянсу і Україною з питань безпеки, що становлять взаємний інтерес. Засідання КУН можуть проходити на різних рівнях, зокрема, на рівні глав держав і урядів, міністрів закордонних справ або оборони, послів, а також у різних робочих форматах.

    Декларація про доповнення до Хартії, укладена у 2009 році, визначила провідну роль КУН щодо поглиблення політичного діалогу і просування співпраці з метою підтримки реформ в Україні. Основним інструментом на підтримку цього процесу є Річна національна програма (РНП), яка відображає цілі національної реформи в Україні і забезпечує Річні плани її реалізації. РНП складається з п’яти розділів, присвячених політичним та економічним питанням, військово-оборонним аспектам, ресурсному забезпеченню, безпековим проблемам і правовим питанням.

    Держави – члени НАТО щорічно аналізують перебіг реалізації РНП. Власне відповідальність за реалізацію РНП покладено на Україну, причому координацію цього процесу здійснює секретаріат Віце-прем’єр-міністра України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, що також очолює Державну комісію з питань співробітництва з НАТО. У рамках РНП держави Альянсу закликають Україну активно просувати процес реформування з метою зміцнення демократії, верховенства права, поваги до прав людини і ринкової економіки. Ще одним пріоритетним завданням є надання допомоги Україні у втіленні далекосяжних перетворень у галузі безпеки і оборони.

    Під егідою КУН було створено Спільні робочі групи для просування роботи в конкретних галузях. Серед них – Спільна робоча група з оборонної реформи, Спільна робоча група з оборонно-технічного співробітництва, Спільна робоча група з питань співробітництва у галузі науки і довкілля і Спільна робоча група з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру.

    Представництво НАТО в Україні забезпечує розвиток партнерства безпосередньо в країні. До його складу входить Центр інформації та документації НАТО, створений у 1997 році, який сприяє інформуванню громадськості про діяльність НАТО та переваги, які дає співробітництво між Україною і НАТО, і Офіс зв’язку НАТО, створений у 1999 році, який сприяє участі України у програмі НАТО «Партнерство заради миру» (ПЗМ) й процесу реформування структур безпеки і оборони України, підтримуючи постійні контакти з Міністерством закордонних справ, Міністерством оборони, Радою національної безпеки і оборони й іншими державними відомствами України. Надання дорадчої допомоги стратегічного рівня у рамках Комплексної програми допомоги Україні здійснюється під егідою Представництва НАТО в Україні.

  • Основні події у розвитку відносин

    1991: Відразу після набуття державної незалежності після розпаду Радянського Союзу Україна вступає до Ради північноатлантичного співробітництва (у 1997 році перейменованої на Раду євроатлантичного партнерства – РЄАП).

    1994: Україна першою серед держав СНД приєднується до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ).

    1996: Українські військовослужбовці беруть участь у розгортанні миротворчої місії під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині.

    Травень 1997: У Києві відкривається Центр інформації та документації НАТО.

    Липень 1997: Під час саміту НАТО в Мадриді (Іспанія) країнами –  членами Альянсу та Україною офіційно підписано Хартію про особливе партнерство, у якій визначено принципи і механізми подальшого розвитку відносин, окреслено галузі консультацій і співробітництва, а також започатковано Комісію Україна – НАТО (КУН).

    1997: Україна відкриває дипломатичну місію при НАТО.

    1998: Засновано Спільну робочу групу Україна – НАТО з питань оборонної реформи.

    1999: У Києві розпочинає роботу Офіс зв’язку НАТО.

    1999: У складі миротворчих сил під проводом НАТО у Косові розгорнуто українсько-польський батальйон.

    Травень 2000: Верховна Рада України ратифікує Угоду про статус збройних сил ПЗМ.

    Вересень 2000: Україна приймає багатонаціональні навчання з ліквідації наслідків катастроф «Закарпаття – 2000».

    Травень 2002: Президент України Леонід Кучма проголошує мету щодо набуття Україною членства в НАТО. Під час засідання КУН у Рейк’явіку (Ісландія) міністри закордонних справ висловлюють прагнення піднести двосторонні відносини на якісно новий рівень.

    Липень 2002: У Донецьку відбувається офіційне відкриття проекту Цільового фонду ПЗМ зі знищення 400 тисяч протипіхотних мін.

    Листопад 2002: Під час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ у Празі (Чеська Республіка) ухвалено План дій Україна – НАТО. План дій має на меті поглибити і розширити взаємовідносини Україна – НАТО, а також підтримати зусилля України у галузі реформування на шляху країни до її мети інтегруватися до євроатлантичних структур.

    Березень 2004: Верховна Рада України ратифікує Угоду з НАТО щодо надання підтримки іноземним військам з боку країни дислокації.

    Червень 2004: Україна підписує Угоду з НАТО щодо стратегічних авіаперевезень.

    Осінь 2004: Країни – члени Альянсу уважно спостерігають за розвитком політичних подій під час президентських виборів і Помаранчевої революції в Україні, наголошуючи на вагомості забезпечення вільних і чесних виборів.

    Лютий 2005: Країни – члени Альянсу запрошують новообраного Президента України Віктора Ющенка взяти участь у роботі саміту в штаб-квартирі НАТО. Вони висловлюють підтримку його амбітним планам у галузі реформування і погоджуються зорієнтувати співробітництво Україна – НАТО відповідно до пріоритетів нової влади.

    Квітень 2005: Під час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі (Литва) започатковано Інтенсифікований діалог щодо прагнень України до набуття членства в НАТО і ухвалено програму короткострокових заходів з метою зміцнення підтримки основних реформ.

    Жовтень 2005: Україна приймає багатонаціональні навчання з питань реагування на катастрофи «Спільна допомога – 2005».

    Жовтень 2005: Північноатлантична рада відвідує Київ з метою обговорення Інтенсифікованого діалогу з міністрами закордонних справ і оборони України.

    Лютий 2006: У Хмельницькому урочисто відкрито Центр адаптації й перепідготовки колишніх військовослужбовців.

    Червень 2006: Підписано контракт, який відкриває шлях для реалізації в Україні проекту Цільового фонду ПЗМ з утилізації 133 тисячі тонн звичайних боєприпасів, 1,5 млн одиниць легкої зброї і 1000 переносних зенітно-ракетних комплексів, розрахований на 12 років.

    Вересень 2006: Під час візиту до штаб-квартири НАТО прем’єр-міністр України Віктор Янукович запевняє представників країн – членів Альянсу у відданості України продовженню співпраці з Альянсом, однак при цьому заявляє, що український народ ще не готовий до вступу до НАТО.

    Жовтень 2006: Верховна Рада України ратифікує Угоду про стратегічні авіаперевезення.

    Червень 2007: Україна вперше відряджає корабель ВМС для участі в антитерористичній військово-морській операції НАТО «Активні зусилля» на Середземномор’ї, після чого восени надсилає другий корабель.

    2007: Україна відряджає військових медиків на підтримку Групи з відбудови провінції в Афганістані.

    Квітень 2008: На Бухарестському саміті глави держав – членів НАТО погоджуються, що у майбутньому Україна може стати членом НАТО.

    2008: Україна відряджає корабель ВМС на підтримку операції «Активні зусилля». Восени відбувається друге розгортання.

    Грудень 2008: Міністри закордонних справ країн – членів НАТО домовляються про необхідність створення кращих умов для надання допомоги Україні у досягненні відповідності критеріям членства в НАТО і вирішують розробити Річну національну програму (РНП).

    Грудень 2008: Встановлено перший зв'язок у рамках системи обміну даними про повітряну обстановку (ОДПО) між командним пунктом Західного командування ВПС у Львові і Командуванням і центром звітування НАТО у Веспремі, Угорщина.

    Квітень 2009: Україна підписує Угоду про наземний транзит з метою постачання МССБ в Афганістані.

    21 серпня 2009: Підписано «Декларацію про доповнення до Хартії про особливе партнерство між НАТО і Україною», у якій відображено рішення, ухвалені на Бухарестському саміті й на зустрічі міністрів закордонних справ у грудні 2008 року.

    Лютий 2010: Новий уряд України під керівництвом Президента Віктора Януковича ухвалює рішення про продовження співробітництва з НАТО, однак питання про потенційне членство України в Альянсі вилучено з порядку денного.

    Травень 2010: Підписано Меморандум про взаєморозуміння у галузі обміну даними про повітряну обстановку (ОДПО), спрямований на запобігання критичним ситуаціям у повітрі шляхом мінімізації потенційних транскордонних інцидентів і оптимізації реагування на небезпечні ситуації із залученням цивільних літаків.

    Листопад 2010: Україна відряджає корабель ВМС для участі в операції «Активні зусилля».

    Квітень 2011: Під час зустрічі у Берліні міністри закордонних справ КУН знову підкреслюють важливість Особливого партнерства і домовляються продовжувати заходи практичного співробітництва.

    Травень 2012: У рамках Чиказького саміту Президент Янукович бере участь у засіданні країн, що виділяють війська до складу МССБ під проводом НАТО в Афганістані.

    Листопад 2012: На прохання Міністра оборони України НАТО запроваджує в Україні Програму розвитку військової освіти (ПРВО).

    Листопад 2012: Встановлено другий зв'язок у рамках системи обміну даними про повітряну обстановку (ОДПО) між командним пунктом Південного командування ВПС в Одесі і Командуванням і центром звітування НАТО в Ерзурумі, Туреччина.

    Лютий 2013: Під час засідання КУН на рівні міністрів оборони вирішено зміцнювати співробітництво між Україною і НАТО: досягнуто домовленість щодо пріоритетів співпраці на наступні п'ять років, зокрема щодо навчань і тренувань; подовжено дію проекту з перепідготовки колишніх військовослужбовців в Україні; досягнуто поступу на шляху до нового проекту із знезараження колишніх радянських військових об'єктів, де зберігалися радіоактивні відходи. Україна стає першою державою-партнером, яка долучилася до операції під проводом НАТО із протидії піратству поблизу берегів Сомалі «Океанський щит».

    Грудень 2013: Міністри закордонних справ НАТО обговорюють розвиток подій в Україні. У спільній заяві вони засуджують надмірне застосування сили проти мирних демонстрантів в Україні і закликають усі сторони утриматися від провокацій і насильства.

    Березень 2014: З огляду на те, що її незалежність і територіальна цілісність опинилися під загрозою, Україна посилається на положення Декларації про доповнення до Хартії про особливе партнерство від 2009 року і просить скликати засідання КУН. У своїй заяві Північноатлантична рада стверджує, що вважає так званий референдум, який відбувся в Автономній Республіці Крим 16 березня, незаконним і нелегітимним, закликаючи Росію сприяти зменшенню напруженості, зокрема, припинити будь-які військові заходи проти України.

    Квітень 2014: У Брюсселі проходить засідання міністрів закордонних справ КУН. У спільній заяві вони одностайно засуджують незаконне військове втручання Росії в Україну, стверджуючи, що не визнають і ніколи не визнають незаконну і нелегітимну анексію Криму Росією і закликаючи Росію відмовитися від неї.

    Квітень і червень 2014: Під час засідань на рівні міністрів  весною і влітку НАТО ухвалює низку конкретних заходів на підтримку спроможності України гарантувати власну безпеку. Серед них – невідкладні й короткострокові заходи, покликані розв’язати поточну кризу в Україні, а також довгострокові заходи, спрямовані на розвиток спроможностей і потенціалу країни, глибинне реформування збройних сил і структур безпеки загалом.

    4 – 5 вересня 2014: У рамках саміту НАТО в Уельсі глави держав і урядів НАТО проводять зустріч з Президентом України Петром Порошенком, під час якої знову підтверджують свою підтримку суверенітету і територіальної цілісності України і виступають із засудженням дій Росії, обіцяючи при цьому активізувати стратегічні консультації під егідою КУН і ще більше посилити підтримку України, зокрема запровадити нові вагомі ініціативи на основі проектів Цільових фондів.

    2 грудня 2014: У рамках засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ відбувається обговорення останніх подій в Україні. Здійснено аналіз спільної роботи з часу Уельського саміту.

    15 грудня 2014: Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк відвідує штаб-квартиру НАТО, де обговорює з Генеральним секретарем НАТО ініціативи Альянсу на підтримку уряду України. Єнс Столтенберг підкреслює, що НАТО стоятиме на боці України, яка просувається на шляху до побудови суверенної, стабільної і неухильно відданої демократії й верховенству права країни.

    29 грудня 2014: Президент України Петро Порошенко затверджує законопроект, яким скасовується позаблоковий статус України, і проголошує намір України розпочати процес досягнення відповідності критеріям членства в НАТО й прагнення інтегруватися до євроатлантичних структур безпеки, зазначаючи при цьому, що рішення про подання заявки на вступ до НАТО ухвалюватиметься на всеукраїнському референдумі.

    Січень 2015: Після завершення діяльності МССБ в Афганістані у грудні 2014 року Україна приєднується до подальшої місії «Рішуча підтримка» під проводом Альянсу, яка має на меті навчати і надавати консультативну і практичну допомогу Афганським силам і установам у галузі безпеки.

    29 січня 2015: Під час переговорів з міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг висловлює занепокоєння з приводу ескалації насильства в країні останнім часом і запевняє, що НАТО і надалі надаватиме потужну політичну і практичну підтримку Україні.

    13 травня 2015: В Анталії (Туреччина) міністри закордонних справ КУН знову висловлюють непохитну підтримку суверенітету і територіальної цілісності України, закликають Росію скасувати незаконну і нелегітимну анексію Криму, вітають ухвалення програми заходів на виконання Мінських угод, яку було затверджено 12 лютого 2015 року, і закликають Україну продовжити процес реформування.

    21 - 25 вересня 2015: У Львові відбуваються широкомасштабні польові навчання із ліквідації наслідків катастроф, які було спільно організовано Євроатлантичним центром координації реагування на катастрофи НАТО і Службою з питань надзвичайних ситуацій України. У церемонії відкриття навчань беруть участь Генеральний секретар НАТО і Президент України.

    22 вересня 2015: Під час візиту до Києва Генеральний секретар НАТО виступає перед Радою національної безпеки і оборони (РНБО) України і проводить зустрічі з ключовими посадовцями уряду і спікером Верховної Ради. Підписано угоду, яка закріпила дипломатичний статус Представництва НАТО в Україні.

    2 грудня 2015: Відбувається зустріч міністрів закордонних справ НАТО з їхнім українським колегою Павлом Клімкіним з метою аналізу допомоги Україні з боку НАТО, а також поточної ситуації у галузі безпеки в Україні.

    17 грудня 2015: Президент України Петро Порошенко здійснює візит до штаб-квартири НАТО, де проводить двосторонню зустріч з Генеральним секретарем НАТО з метою обговорення перспектив співпраці між Україною і НАТО на 2016 рік.

    8 березня 2016: Міністр оборони України Степан Полторак інформує членів Комісії Україна – НАТО щодо перебігу оборонної реформи в Україні.

    11 березня 2016: Набуває чинності Угода між НАТО і Урядом України про Статус представництва НАТО в Україні, ратифікована Верховною Радою України.

    15 червня 2016: Міністри оборони ухвалюють рішення про розширення підтримки України, запровадивши Комплексну програму допомоги, покликану сприяти Україні у розбудові її оборонного потенціалу завдяки більш потужним структурам безпеки. Вони також обмінюються думками з українським колегою щодо поточної ситуації у галузі безпеки на сході України і поступу у запровадженні урядових реформ.

    9 липня 2016: У рамках Варшавського саміту НАТО відбувається зустріч лідерів держав – членів Альянсу з Президентом України Петром Порошенком. Ухвалено рішення про збільшення підтримки України у рамках Комплексної програми допомоги. Така програма  допомагає Україні  підвищити ефективність, дієвість й підзвітність її установ безпеки і оборони. До того ж  здійснено аналіз ситуації у галузі безпеки і схвалено плани реформування українського уряду.

    20 жовтня 2016: У штаб-квартирі НАТО відбувається зустріч Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга з Президентом України Петром Порошенком. Лідери обговорюють ситуацію у галузі безпеки в Україні, а також  те, яким чином Альянс може продовжити надавати підтримку Києву. Генеральний секретар Столтенберг вітає нещодавні зусилля лідерів Нормандського формату у Берліні щодо вироблення Дорожньої карти на підтримку запровадження Мінських угод.

    15 листопада 2016: На засіданні КУН у штаб-квартирі НАТО міністр України з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш інформує представників Альянсу щодо ситуації у галузі безпеки на сході України, а т