Keynote speech

NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Download NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Log in

No account?

Create an account

Forgot your password?

Reset password

NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Access NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Create an account

First name*

Family name*

Email address*

Password*

Repeat password*

Occupation

Nationality

I accept the Privacy Policy and Terms of Service.

Дякую, пане секретарю, пане Президенте Чорногорії, посли, високоповажні гості, пані і панове, доброго ранку всім.

11 вересня цього року, як і щороку, прапори біля штаб-квартири НАТО в Брюсселі були приспущені. Чоловіки і жінки, цивільні і військові зібралися навколо скрученої сталевої балки з підлоги 107-го поверху Північної вежі Всесвітнього торговельного центру, встановленої поряд з входом до штаб-квартири НАТО. Це щоденне нагадування про трагедію тероризму і щоденне свідчення солідарності, що покладено в основу альянсу НАТО.

11 вересня 2001 року. Це було 25 років тому, але я пам’ятаю це так, нібито це було вчора, як багато з нас. Моє життя тоді було зовсім іншим. Я був в роботі, не в НАТО, не в політиці, а в моєму офісі в «Юнілевер» в Нідерландах. Я, шокований як і весь світ, дивився, як розгорталися драматичні події тут, в Америці. Літаки, які влітали у вежі-близнюки, інший врізався в Пентагон, і ,звичайно, той, якого ми не бачили, який упав у полі в Пенсільванії. Я пам’ятаю стовпи диму і жах, руйнування і неможливість в це повірити, і як багато інших, я разом зі своїми друзями намагався знайти сенс в цих атаках, які абсолютно не мали сенсу. Хто це зробив? Навіщо? Як це стало можливо? Що тепер? За два тижні по тому я відправився у відрядження до Нью- Йорка, і те, що я там тоді побачив, залишиться зі мною назавжди. Скрізь були американські прапори, автомобілі і вантажівки, які прибирали уламки. Мене глибоко зворушили всі листи, фотографії та квіти, які я побачив біля невеликої церкви в НоХо, десь між китайським кварталом і площею Вашингтона, і всі люди, які ставили одне одному просте, але важливе запитання: «Як ви?».

Нині мешканці Нью-Йорка не дуже славляться своєю теплотою і дружністю. Це місто, де робляться справи, і ви або робите їх, або заважаєте їх робити. Але в той момент, я побачив зливу турботи, якої я ніколи не бачив раніше. Я побачив усе найкраще в людях. Це було глибоко зворушливо. 25 років по тому цей досвід залишається глибоко закарбованим в моїй пам’яті. Кліффе, для мене велика честь бути тут, в Меморіальному музеї, сьогодні. Це таке потужне місце пам’яті. Атаки 11 вересня назавжди змінили особисте життя багатьох людей, і вони змінили світ. Але деякі речі ніколи не змінюються, попри будь-які удари долі. Енергія цього міста і його мешканців, хоробрість героїв Америки, солідарність друзів Америки.

11 вересня Америка не була на самоті. Ваші союзники в НАТО стали з вами. Вперше і єдиний раз в історії НАТО ми застосували статтю 5 нашого Основоположного договору, урочисту обіцянку обороняти одне одного. І що напад на одного – це напад на нас всіх. На Америку напали, і це означало, що напали на нас усіх, і ми відповіли разом, тому що ми є такими. Протягом місяців після 11 вересня літаки НАТО допомагали патрулювати американський повітряний простір, допомагаючи задовольнити одну з найбільш нагальних потреб: підтримувати безпеку неба. Ми здійснили розгортання в Середземномор’ї для того, щоби терористи не могли перекидати ресурси, які дали б змогу здійснити ще одну атаку. І коли Сполучені Штати увійшли в Афганістан, війська з інших країн – членів Альянсу і партнерів увійшли разом з вами. Вони стояли пліч-о-пліч зі своїми американськими братами і сестрами. Вони служили разом, воювали разом і багато хто сплатив найвищу ціну. Справді, один з кожних трьох героїв, які віддали свої життя в Афганістані, був з іншої країни, вашого союзника з Альянсу або партнера.

За 25 років після того фатального ранку на землі Америки не відбулося жодної атаки такого масштабу. Це все завдяки хоробрості військовослужбовців США та інших країн Альянсу, професійним розвідникам і дипломатам, які працювали разом над захистом свобод, які нам так дорогі. Це солідарність. Сьогодні союзники з НАТО продовжують стояти разом зі Сполученими Штатами. 31 друг і союзник демонструє відданість спільній справі і інвестує в нашу спроможність продовжувати виконання нашого головного завдання, зберігати безпеку одного мільярда наших людей в цьому великому Альянсі. Тому що, попри зміни в нашому безпековому середовищі з 2001 року, загрози, що постають перед нами, залишаються реальними, чи то від груп терористів, чи то від держав, які намагаються створити хаос, провокувати нестабільність і підірвати наш спосіб життя.

Ми бачимо це в Україні щодня. Жорстокі російські атаки на безневинних українців не припиняються, і наші власні країни також піддаються кібератакам, диверсіям, підпалам, вторгненням у повітряний простір і багатьом іншим діям. Перед нами постають небезпечний Іран, дедалі більш напористий Китай і ядерна Північна Корея. Перед обличчям цих та інших викликів НАТО розбудовує свою оборону. Тому що для збереження своєї свободи і безпеки нам треба бути готовими. Мир завдяки силі. Америка сильна. Вона залишається найбільшою державою в світі. Але Америка не повинна бути самотньою. Союзники Америки в НАТО з вами, і вони активізуються, посилюються і беруть на себе більше відповідальності, щоби відповідальність за нашу безпеку була розподілена більш справедливо.

Європа і Канада інвестують в свою оборону дедалі більше; вони збільшують свої збройні сили, нарощують виробництво оборонної продукції, прискорюють інновації і надають важливу підтримку Україні, чия безпека тісно пов’язана з нашою власною. І все це задля того, щоби ми мали все, що нам необхідно для стримування агресії і оборони того, що для нас так вважливо. Ми знаємо, що разом ми можемо це зробити найкраще. Ніхто не повинен мати сумнівів щодо нашої рішучості. Це було так 25 років тому. Це так сьогодні. Ми залишаємось згуртованими в нашому прагненні зберегти свободу, захиститись від агресії і зробити так, щоби атаки, подібні до 11 вересня, ніколи не повторилися. Дякую.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Дякуємо, пане Генеральний секретарю. Доброго ранку, пані і панове. Мене звати Кліффорд Ченін. Я директор музею. Для нас честь приймати вас тут. Я лише хочу зазначити, що коли ви підіймаєтеся і спускаєтеся сходинками, ви бачите прапори, що висять над вами, понад 90 прапорів з країн і територій, які всі втратили когось 11 вересня. Це справді була міжнародна подія, і реакція була справді міжнародною. І дякуємо вам за те, що ви тут, пане Генеральний секретарю. Ваші слова у 25-ту річницю мають особливе значення в світлі міжнародної ситуації сьогодні. Як вам добре відомо, краще, ніж будь-кому, Альянс останніми роками перебуває під тиском. Питання, яке ви порушили щодо «рішучості» союзників працювати одне з одним над спільною обороною, ставиться під сумнів. Дозвольте мені запитати вас про відносини між Сполученими Штатами і НАТО саме в цей період.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Ці відносини, якщо говорити про нинішній момент, надзвичайно міцні. Коли я заступив на посаду, через місяць був переобраний Президент Трамп, Трамп - 47, і ми знаємо один одного дуже добре відколи він був Трамп - 45, а я був Прем’єр-міністром Нідерландів. І я знав, на що очікувати, і це був президент повністю відданий НАТО, але водночас повністю розчарований тим, що союзники з НАТО не витрачають достатньо, що Європа і Канада намагаються заощадити на обороні. Ситуація покращилась також і завдяки йому і Обамі перед ним. Тож, ми мали рух до збільшення витрат, але цього було зовсім недостатньо. І мій попередник Єнс Столтенберг розпочав у НАТО процес, в якому на основі фактів і глибоких знань ми домовились про те, що нам колективно потрібно зробити для того, щоби бути здатними оборонятися, і ці дві речі йдуть поряд. Тому переобрання Президента Трампа і те, що ми мали цей внутрішній процес, який був потрібен, якби стаття 5 будь-коли була застосована для нашої самооборони. І ми знаємо з цього дослідження, яке наші міністри оборони затвердили роком пізніше, що нам потрібно витрачати набагато більше, ніж старі 2%. Що це має бути десь між 3,4 і 3,6, орієнтовно 3,5% ВВП на основні оборонні видатки, плюс все, що вам необхідно для того, щоби підготувати ваші суспільства, щоби ви були добре підготовлені. Тобто, разом 5%. Отже, ці дві речі разом, сила цього президента, і я можу вам сказати, він доволі чітко пояснив свою позицію, і той факт, що ми мали цей внутрішній процес, що привело до глибокого розуміння нами того, що потрібно зробити, відбулися разом. Це вирівнювання оборонних видатків між Європою, Канадою і США. Це робить нас усіх сильнішими, і нам необхідно це робити, тому що ми знаємо, що наші супротивники швидко нарощують свої збройні сили.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Питання рішучості Альянсу, ймовірно, є одним із тих аспектів, які тестують наші опоненти. Тому мене цікавить, чи помітили ви вплив цих напружень на їхню активність щодо країн НАТО. Ми ще поговоримо про російські зусилля та гібридну війну, яка триває. Але чи призводить ця напруженість усередині НАТО до збільшення кількості таких спроб перевірити, наскільки рішучою залишається НАТО?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Я вважаю, що росіяни зрозуміли, що НАТО є сильним Альянсом і його неможливо перемогти. Вони також розуміють, що ми залишаємося згуртованими, якщо не зважати на звичні розмови про те, хто, що і коли обговорює. Росіяни знають, що ми захищатимемо кожен дюйм території союзників. Достатньо подивитися на те, що зараз відбувається у війні проти України. У цій неспровокованій агресивній війні проти України Росія сьогодні, цього місяця, втрачає понад 40 тисяч своїх військових. Якщо бути точним, це 43 тисячі загиблих або важко поранених лише за один місяць бойових дій у цій абсолютно безглуздій війні проти України. І це, безумовно, відбувається за підтримки союзників з НАТО. Йдеться не про участь наших військових у бойових діях, а про те, що ми забезпечуємо Україну необхідним озброєнням, зокрема системами протиповітряної оборони та іншими засобами, які дають їй змогу захищатися і відстоювати власні інтереси. І так, правда, що Росія тим часом дедалі активніше діє в кіберпросторі та в інших суміжних сферах. Проте НАТО до цього готова. Ми плануємо, готуємося і маємо весь спектр варіантів реагування. Єдина проблема полягає в тому, що ми не завжди можемо говорити про них публічно. Наші дії не завжди є симетричними. Це не обов'язково відповідь за принципом «око за око» чи «дзеркальна реакція». Але можу вас запевнити: росіяни знають про наші можливості. Один із прикладів стосується так званого «тіньового флоту» Росії. Це флот старих танкерів у незадовільному технічному стані, за допомогою яких Росія намагається й надалі здійснювати експорт нафти. Проте його діяльність дедалі більше ускладняється завдяки діям союзників, зокрема Швеції, Сполученому Королівству, Франції, Бельгії та інших країн. І Росії це явно не подобається. Отже, ми маємо у своєму розпорядженні весь набір інструментів реагування. Тому, коли йдеться про гібридні загрози, наше завдання полягає в тому, щоб зберігати силу, стійкість і готовність до відповіді.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Дозвольте запитати про щойно оголошену домовленість щодо врегулювання питання Гренландії. Не заглиблюючись у деталі, що ви можете про неї сказати? І як напруженість довкола Гренландії та відносин із Данією й іншими союзниками позначилася на Альянсі?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Гадаю, це хороша домовленість. По суті, з січня відбулися дві речі. По-перше, всередині НАТО було досягнуто розуміння того, що в регіоні Крайньої Півночі та Арктики існує проблема, яка потребує уваги. Ми бачимо, як ці країни працюють разом. Йдеться про Сполучені Штати і Канаду, а також п'ятьох європейських союзників, які мають вихід до Арктики. І вся ця співпраця здійснюється за цілковитої підтримки та сприяння з боку решти союзників з НАТО. З початку лютого ми реалізуємо спеціальну ініціативу під назвою «Arctic Sentry» («Арктичний вартовий»), яку започаткував наш Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі для захисту всього регіону Крайньої Півночі. Це колективне зусилля Альянсу, яке також є реакцією на, як я вважаю, цілком обґрунтовану мету, озвучену Президентом Трампом, а саме: не допустити отримання Росією та Китаєм доступу й впливу в Арктиці. І такий ризик справді існує. Китай не є арктичною державою. Росія є. Проте Китай також дедалі активніше діє в Арктичному регіоні. Що стосується Гренландії, то це питання необхідно було врегулювати. Якщо одного дня Гренландія стане незалежною, а ми не знаємо, чи станеться це, але така можливість у майбутньому існує, то як забезпечити, щоб чинні домовленості між Сполученими Штатами, Данією та Гренландією залишалися в силі й були довгостроково чинними? Адже Гренландія є надзвичайно важливою частиною Арктики і має велике значення для оборони території США. Саме тому це питання потрібно було вирішити. І тепер його вирішено. Угоду, підписану цього тижня, привітали прем'єр-міністри Данії та Гренландії, а також, безумовно, Президент Сполучених Штатів. На мою думку, це дуже ґрунтовна й надійна домовленість. Отже, це питання нині врегульоване. І знову ж таки, інколи між нами виникатимуть складні дискусії, а Президент Трамп завжди висловлюватиме свою позицію абсолютно чітко й недвозначно. Проте після цього процес рухається вперед. У цьому випадку події розвивалися у позитивному напрямі, і проблема була успішно розв’язана.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Я хотів би детальніше зупинитися на темі України. Ви навели шокуючі цифри російських втрат, однак, схоже, це не змушує Росію відмовитися від наміру продовжувати цю війну. Як ви оцінили б нинішній стан бойових дій? З огляду на всі технології, які сьогодні застосовуються, зокрема безпілотники, а також удари вглиб території обох країн. На якому етапі зараз перебуває ця війна? Чи можна говорити про патову ситуацію або глухий кут? Чи має одна зі сторін ініціативу та просувається вперед? І чи бачите ви перспективи певного врегулювання або завершення конфлікту?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Насамперед варто визнати, що Путін почув від своїх старших генералів, що всю цю ситуацію буде розв’язано за два – три тижні. Вони навіть запланували велике святкування в Москві. Наскільки я пам’ятаю, воно мало відбутися через чотири або п’ять днів після початку повномасштабного вторгнення. І цього святкування досі не відбулося. Тим часом втрати є приголомшливими. Йдеться про 43 тисячі осіб. Сполучені Штати, на жаль, втратили майже 60 тисяч військовослужбовців у В’єтнамі за 14 років війни. А тут ми говоримо про 43 тисячі втрат за один місяць. Радянський Союз втратив близько 20 тисяч військових за десять років війни в Афганістані. А зараз ми говоримо про 43 тисячі за один місяць. Тож, якщо порівнювати це з іншими великими війнами та конфліктами, то це справді вражаючі, приголомшливі цифри. Нині українці значно ефективніше завдають ударів по критично важливих об'єктах інфраструктури в глибині території Росії, а також утримують лінію фронту. Особливо важливими в цьому контексті є Краматорськ, Слов’янськ та низка інших міст Донецької області. Головне завдання полягає в тому, щоб ці добре укріплені міста залишалися під контролем України. Сьогодні оцінки свідчать про те, що захопити ці населені пункти Росії буде набагато складніше, ніж вважалося ще рік або два роки тому. Водночас Україна продовжує зазнавати масованих ударів по своїх містах і критичній інфраструктурі з боку російських ракет і безпілотників. Саме тому я постійно звертаюся до наших європейських та канадських партнерів із закликом продовжувати підтримку України. Сполучені Штати також допомагають, постачаючи Україні критично важливе озброєння та обладнання, яке фінансується Канадою та європейськими союзниками. І коли ми говоримо про занепокоєння щодо гібридних загроз, моя відповідь залишається незмінною: ми готуємося до них і маємо відповідні плани реагування. Але якщо ви справді хочете надіслати Росії чіткий сигнал у відповідь на кожен гібридний інцидент, кожну гібридну атаку чи іншу дестабілізаційну дію, то найкраща відповідь полягає у збільшенні підтримки України. Як днями зазначив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, у відповідь на кожну гібридну атаку слід збільшувати фінансування механізму PURL. Це система, в межах якої Сполучені Штати надають Україні основну військову допомогу, а витрати покривають Канада та європейські країни. Окрім цього, Канада та європейські союзники продовжують надавати Україні значну двосторонню допомогу. Це найкраща відповідь, тому що Україна справді потребує такої підтримки. І водночас Україна сьогодні перебуває в значно кращому становищі, ніж шість місяців або рік тому.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Чи відчуваєте ви певну втому всередині Альянсу через тривалість цієї війни, її вартість та зростаюче бажання просто покласти їй край?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Ця війна вже триває довше, ніж участь Сполучених Штатів в Другій світовій війні. Вона довша за війну, яку Росія вела в Другій світовій війні після вторгнення Гітлера, намагання вторгнутися в Радянський Союз. Отже, вона довга і це само собою дорого коштує. Але з іншого боку, що я відчуваю в Європі, в Канаді, в Сполучених Штатах, це абсолютне усвідомлення того, що українці ведуть героїчну боротьбу. Що необхідно, щоби Росії не вдалося захопити цю країну. Що нам потрібно привести цю війну до гідного миру, а Україна має бути в найбільш сильній позиції, яка можлива, коли один Володимир Володимирович Путін захоче взяти участь в таких переговорах, і знову ж таки, це Сполучені Штати очолюють ці зусилля, і нині лише Сполучені Штати можуть це зробити за підтримки з боку європейців. Але те, що Джаред Кушнер, Стів Віткофф і Марко Рубіо беруть в цьому участь, надзвичайно важливо, тому що, зрештою, це ті люди, до яких дослухаються росіяни.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Отже, безумовно, Україна потребує значної підтримки з боку Альянсу. Водночас саме українці значною мірою стали лідерами у розвитку способів ведення війни із застосуванням новітніх технологій. Який досвід, здобутий українцями під час цієї війни, зараз повертається до Альянсу та враховується ним? Адже ця війна, згідно з нинішніми оцінками, дуже схожа на те, як міг би виглядати будь-який інший конфлікт у Європі, якщо там знову спалахне війна.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Так, безумовно, якби НАТО перебувала у стані війни з Росією, ми мали б інші засоби донесення своєї позиції до росіян, значно ширші, ніж ті, які нині має Україна. Тож певна різниця, звісно, існувала б. Але ви абсолютно праві: ми маємо враховувати ці нові висновки щодо сучасного ведення війни. Йдеться, наприклад, про безпілотні системи та технології протидії безпілотникам. А також про те, як сьогодні використовується штучний інтелект як складова всієї воєнної кампанії. Ми засвоюємо та накопичуємо ці уроки. Ми маємо спільну організацію між НАТО і Україною в Польщі, яка збирає і вивчає всі уроки війни, допомагаючи нам визначити, у чому вони полягають, і забезпечити їх включення до наших оборонних планів. Наведу лише один приклад. Ще один – два роки тому вважалося, що необхідно завчасно налагодити масове виробництво безпілотників і накопичувати їх на складах у разі війни. Сьогодні ж дедалі очевидніше, що ключове значення має не стільки запас готових дронів, скільки наявність технологій і виробничих потужностей для їх швидкого виготовлення. Причина полягає в тому, що ефективність та технічні характеристики безпілотників змінюються майже кожні шість - дев’ять місяців. Так само швидко мають розвиватися й засоби протидії безпілотним системам. Візьмімо, наприклад, реактивні безпілотники, які зараз використовують росіяни й українці. Це нова розробка, що з’явилася лише протягом останніх двох – трьох місяців. Вона наочно демонструє, що якби такі системи були масово вироблені заздалегідь і покладені на склади, то на сьогодні вони вже могли б застаріти. Саме тому ми узагальнюємо та аналізуємо всі ці висновки, щоб зберігати технологічну перевагу. І не забуваймо: НАТО значно більша та сильніша за Росію. Ми здатні це зробити, але для цього маємо вчитися в України. Саме цим ми й займаємося. Водночас ми допомагаємо Україні, ділячись власними напрацюваннями та знаннями щодо сучасної війни. Безумовно, ми й надалі можемо підтримувати Україну, але й Україна допомагає нам. Ми повинні обов’язково враховувати ці уроки, і саме це ми зараз робимо.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Чи бачите ви, зрештою, такий результат, за якого Україна отримає безпекові гарантії, чи то у формі членства в НАТО, чи в іншому форматі? Я запитую не лише з огляду на загрозу з боку Росії, а й зважаючи на дедалі глибшу інтеграцію українського військового досвіду та напрацювань у структури й діяльність Альянсу.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Зрештою, саме Зеленському і його команді вирішувати, як виглядатиме мирна угода і як далеко вони хочуть зайти. Я хочу сказати, що я не можу вирішувати за українців, але вони знають, що їхні союзники, в тому числі і Сполучені Штати, готові надати необхідні гарантії безпеки, і, фактично, вже в січні, під проводом Президента Еммануеля Макрона в Парижі ми домовились про весь пакет гарантій безпеки. Тому він розроблений і готовий, і, по-суті, може бути запроваджений в той момент, коли це буде необхідно. Отже, це добра новина, все це підкріплено повним пакетом механізмів підтримки та гарантій. Ми фактично вже знаємо всі деталі щодо того, хто і що робитиме в разі досягнення мирної угоди, щоб забезпечити наявність і дієвість безпекових гарантій. Тому ми маємо забезпечити, щоб у разі завершення цієї жахливої війни, і бажано якомога швидше, адже, думаю, цього прагнуть усі, результат був таким, який унеможливить будь-які майбутні спроби Росії знову напасти на Україну. Інакше це перетвориться на безкінечний конфлікт, а такого допустити не можна.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Давайте поговоримо про загрозу, яка, схоже, дедалі більше поширюється на Європу. Останнім часом пролунала низка публічних попереджень. Президент Зеленський днями в ООН застерігав щодо можливого поширення цієї загрози на Європейський континент. Ви також згадували різні гібридні загрози з боку Росії. Президент Макрон у Парижі скликав лідерів усіх парламентських груп, щоб проінформувати їх про серйозність політичної ситуації та загрози, що наближаються. Військове керівництво, пов’язане з НАТО та окремими союзними державами, останнім часом доволі відверто й жорстко говорить про необхідність бути готовими до війни. Якою є ваша оцінка ризику війни, ширшої війни в Європі за участю Росії?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Ще сьогодні ми бачили, наприклад, оприлюднену Данською службою розвідки оцінку, згідно з якою повномасштабне вторгнення Росії на територію НАТО є вкрай малоймовірним. І Росії справді не варто цього робити, тому що вона знає: ми готові, і перемогти нас їй не вдасться. Тож я вважаю, що данська розвідка має рацію в цій оцінці, такий сценарій є дуже малоймовірним. Водночас ми не можемо бути наївними. Росія стрімко нарощує своє виробництво та чисельність збройних сил. Нині, наприклад, у Росії на потреби війни працює не лише оборонна промисловість, а й значна частина загальної промислової бази країни. Саме таку спроможність нам ще належить і надалі розвивати в Європі та Сполучених Штатах. Не забуваймо, що в цій країні, у Сполучених Штатах, наприкінці Другої світової війни автомобілям було щонайменше три роки, тому що великі автомобільні компанії, такі як «Дженерал Моторз», «Форд» та інші, працювали на потреби воєнних зусиль, а не на виробництво цивільних автомобілів. Це є свідченням того, що з часом для нас може стати вкрай важливим питання, як мобілізувати загальну промислову базу для потреб оборони, зокрема коли йдеться про виробництво оборонної продукції. Саме така ситуація з Росією. Ми не можемо бути наївними. Вони стрімко нарощують своє виробництво. Росія спрямовує на оборону 12% свого національного доходу та майже 50% державного бюджету. Усе це відповідає дійсності. Але є й інша сторона питання: ми сильніші. І моє послання європейцям, канадцям і всьому Альянсу полягає в кількох речах. Передусім зберігайте спокій, тому що ми розуміємо, що відбувається. Путін перебуває у складному становищі. Він втрачає величезну кількість людей. Він не перемагає у війні проти України. Тому, якби я був Володимиром Путіним, а я трохи знаю цю людину, адже до вторгнення в Крим ми мали багато розмов, то вважав би, що він уже близький до паніки. Навряд чи зараз він може бути задоволеним, тому що події розвиваються для нього не в тому напрямі, на який він розраховував. Крім того, наслідки цієї помилки, тобто вторгнення в Україну, для російської економіки та для Росії загалом нині є величезними. Тож зберігайте спокій, адже він знає, що ми сильніші. І якщо він коли-небудь наважиться на такий крок, то має розуміти: НАТО є оборонним Альянсом, ми ніколи не завдаємо удару першими. Але якщо він спробує діяти проти нас, він знає, що ми захищатимемо кожен дюйм території НАТО. По-друге, треба продовжувати те, що ми вже робимо. У НАТО ми швидко нарощуємо оборонні видатки. Подивіться на Німеччину: у 2029 році її оборонний бюджет буде удвічі більшим, ніж у 2021-му, понад 150 мільярдів. Це величезні кошти, і вкрай важливо їх інвестувати. Так, частково для того, щоб зрівноважити внесок зі Сполученими Штатами, але передусім тому, що цього вимагає наша безпека. Щодо України, її потрібно підтримувати сильною. І на кожен гібридний чи інший ворожий крок наша відповідь має бути простою: Україна повинна отримувати більше підтримки, а не менше. Нам потрібна сталева витримка і рішучість. Ми маємо цю рішучість, ми готові, і вони не переможуть. Особливо у сфері гібридних загроз ми маємо всі варіанти реагування і застосуємо все, що буде необхідно.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Дозвольте тоді запитати, що ви можете розповісти про реагування на гібридні атаки. Ми читаємо про випадки з дроном з вибухівкою в Німеччині, про вторгнення в Польщу й країни Балтії. Фактично, такі інциденти вже відбуваються регулярно. Вони мають на меті зондування, перевірку наших можливостей, а також з’ясування того, якою буде реакція у відповідь. То якою є ця реакція? Чи робить НАТО достатньо для протидії таким діям?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Абсолютно. Але, знову ж таки, не все стає публічним надбанням. Передусім, коли трапляється щось подібне, ми самі визначаємо, коли і як реагувати, обираючи той спосіб відповіді, який матиме найбільший вплив. Іноді ці дії є видимими для всіх. Так, наприклад, коли росіяни наприкінці 2024 року, приблизно в Різдвяний період, пошкодили підводний кабель між Фінляндією та Естонією, це спонукало союзників з НАТО в Балтійському регіоні до спільних дій. Знову ж таки, операція «Балтійський вартовий», ініційована Верховним головнокомандувачем Об’єднаних сил НАТО в Європі. Вона дала нам можливість захистити критично важливу підводну інфраструктуру та посилити безпеку в Балтійському морі. Росіянам це дуже не подобається, тому що такі заходи створюють для них значні витрати та додаткові труднощі. Побічним наслідком цього стало те, що їм дедалі складніше продовжувати діяльність свого «тіньового флоту», оскільки дедалі більше союзників втручаються та вживають заходів, які Росії явно не до вподоби. Це приклад симетричної відповіді. Але інколи наша реакція буде асиметричною, а інколи взагалі непомітною для широкого загалу. Усе це свідчить про те, що президент, який не здатний перемогти у війні проти України, змушений водночас мати справу з понад 40 тисячами загиблих і важкопоранених у власній країні. Уявіть, що це означає для родин і близьких загиблих. Це величезна трагедія через такі масштабні втрати, яких зазнає російське суспільство. Якщо сьогодні молодий росіянин вирішує піти до війська, то цілком може опинитися на Донбасі й загинути від українського дрона. І все це за президента, якому, схоже, байдуже до людських життів. Він продовжує цю війну, попри всі наслідки. Тому наше завдання – домогтися її завершення. І головне тут – не дати втягнути себе в його гру. Мета таких гібридних атак проти країн НАТО полягає в тому, щоб відвернути нашу увагу від України. Щоб ми казали: «Ой, що відбувається?» і починали безкінечно це обговорювати, коли в суспільстві з’являється занепокоєння, а дехто починає хвилюватися про можливі економічні наслідки, скажімо, для країн Балтії чи Польщі. Ні, зберігаймо спокій і продовжуймо діяти. Ми до цього готові. Ми це спланували. Ми сильніші. Подивіться, що відбувається зараз у Росії на тлі цієї війни проти України, і наскільки потужною є підтримка Заходу, яка допомагає Україні досягати успіху. Не потрапляйте в цю пастку. Усе, що він робить, призведе не до зменшення, а до посилення підтримки України. Саме таким має бути наш сигнал. І я дуже пишаюся нашими союзниками з НАТО, адже саме це ми й бачимо сьогодні. Навіть учора Австралія, яка, як вам відомо, не є членом НАТО, але є важливим партнером, знову оголосила про значний пакет підтримки для України.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Наче самої лише Росії вже недостатньо, у своїх вступних зауваженнях ви також згадали Китай, його дедалі агресивнішу поведінку, Іран і Північну Корею. Тобто, фактично ми вже говоримо про виклики глобального масштабу. І в мене виникає запитання: чи можна сказати, що місія НАТО, що була продемонстрована, зокрема через застосування статті 5 та операцію в Афганістані, сьогодні стала глобальною місією, а не лише зосередженою на європейському театрі, який був початковим призначенням Альянсу?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

НАТО й надалі зосереджуватиметься на євроатлантичному просторі та на гарантуванні безпеки Сполучених Штатів. Адже ми не хочемо, щоб російські атомні підводні човни опинилися біля берегів США. Для Сполучених Штатів надзвичайно важливо, щоб безпечними залишалися Арктика, Атлантика та Європа. І нам потрібна НАТО для того, щоб забезпечувати безпеку Канади та європейських союзників. Тому захист одного мільярда людей, зокрема 340 мільйонів громадян, які проживають у Сполучених Штатах, залишатиметься головною місією НАТО. Водночас ви маєте рацію: Росія тісно співпрацює з Північною Кореєю, Іраном, Китаєм і Білоруссю, а також із деякими іншими країнами, які не завжди бажають нам добра. Ми також дедалі більше усвідомлюємо, і це розуміння сьогодні поділяють провідні політики як у Сполучених Штатах, так і в європейській частині НАТО, що якщо колись станеться серйозна криза або конфлікт в Індо-Тихоокеанському регіоні, то він не обмежиться лише цим регіоном. Це також буде означати, що Володимир Путін водночас, у той чи інший спосіб, спробує вчинити дії проти території НАТО в Європі. Тому Індо-Тихоокеанський регіон і Європа є двома тісно пов’язаними театрами безпеки та стратегічного суперництва. Саме тому ми підтримуємо тісні відносини з Республікою Корея, Японією, Австралією та Новою Зеландією і постійно обмінюємося інформацією . Ми співпрацюємо у сфері інновацій, розвитку оборонної промисловості. Звісно, ми також дуже тісно працюємо з Україною, допомагаючи їй максимально наблизити свої збройні сили до стандартів НАТО та водночас навчаючись на її досвіді, як я вже зазначав. Тому, з одного боку, ми зберігаємо цілковиту зосередженість на основній місії НАТО, а з іншого – підтримуємо дуже тісну співпрацю з нашими друзями та партнерами в усьому світі.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Трохи змінивши тему. Ви згадали свого попередника, Генерального секретаря Столтенберга, який неодноразово бував тут, у музеї. Здається, у 2018 році ми проводили схожу програму за його участю. Він дуже чітко усвідомлював, і на це були цілком очевидні причини, пов’язані з його досвідом Прем’єр-міністра Норвегії та терактами 22 липня, зв’язок між терористичною загрозою та ширшою картиною глобальної безпеки. Мені цікаво, яким чином ваш досвід на посаді Прем’єр-міністра Нідерландів, країни, яка також мала справу із загрозою тероризму та терористичними атаками, вплинув на ваше бачення НАТО та відповідальності Альянсу у світі?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Насамперед Єнс під час передачі повноважень справді наголошував на цьому. Це один із ключових уроків, які я від нього засвоїв: ми маємо водночас враховувати як терористичні загрози, так і агресивні дії держав проти НАТО. Якщо взяти, наприклад, такого союзника з НАТО, як Туреччина, то вона завжди наполягатиме на тому, щоб ми постійно тримали у фокусі уваги не лише основне завдання Альянсу, тобто захист території від таких довгострокових загроз, як Росія, а й питання боротьби з тероризмом. Особисто для мене важливим досвідом став період після того, як я став прем’єр-міністром у 2010 році. Тоді світ був зовсім іншим. Але у 2014 році я зіткнувся з трагедією рейсу MH17, літака, який пролітав над Донбасом і був збитий російською ракетою комплексу «Бук». Загинули 298 людей, серед них 196 громадян Нідерландів, а також громадяни ще десяти країн, більшість із них були австралійцями. Літак прямував до Малайзії, а потім мав летіти далі до Австралії. Саме ця трагедія остаточно переконала мене, що для такої країни як Нідерланди надзвичайно важливо бути частиною таких об’єднань, як НАТО та Європейський Союз. Самотужки впоратися з подібними викликами неможливо. Звісно, Нідерланди набагато менші за Сполучені Штати. Але навіть для Сполучених Штатів бути частиною таких структур як НАТО, для Сполучених Штатів, які самі є найпотужнішою державою на землі, але бути здатними проєктувати силу, наприклад у Європі, якщо говорити про «Епік Фьюрі», понад п’ять тисяч літаків вилітали з європейських баз на підтримку «Епік Фьюрі», що робило Європу однією великою платформою для проєктування сили Сполученими Штатами. Тож, як невелика країна, така як Нідерланди, так і найбільша країна на землі в плані економічної і військової сили, якою є ця дивна країна, Сполучені Штати, ви не можете все робити самі. І саме це я усвідомив у зв’язку з MH17. Вам потрібно бути частиною міжнародних структур, захищаючи наш спосіб життя, наші свободи, нашу волю. Щоби ви могли жити тим життям, яким хочете, щоби ви могли стати тим, ким ви хочете. Щоби єдиним обмеження для цього були ваші власні здібності, ваші власні таланти тощо. Але щоб ніхто не вказував вам, що робити і як жити.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

І насамкінець, зважаючи на зростання популярності популістських партій у Європі, результати виборів яких часто суперечать курсу традиційних партій, а деякі з них не завжди підтримують НАТО, чи не турбує вас те, що такий розвиток політичних подій може вплинути на стійкість і рішучість, про які ви говорили на початку?

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте

Метт Вітакер, мій дорогий друг, але передусім посол США при НАТО. На початку цього тижня ми відвідували Айову, і нам поставили це запитання на спільній панелі в Де-Мойні, і ми обидва, по суті, в різні способи, відповіли на це запитання так: «Ми будемо танцювати з будь-ким, хто буде на танцювальному майданчику». Тому що на всенародних виборах ви отримуєте людей, яких вибрали, і інколи ви думаєте: «О, чудово». Інколи ви думаєте: «Ну, не так вже чудово». Не важливо, зрештою, НАТО саме про це, і, зрештою, країни вирішують, населення вирішує, хто буде управляти цією країною. І я абсолютно переконаний, що перевага від того, що ви є частиною цього великого Альянсу настільки велика, що щоби не відбулося в аспекті всенародних виборів, Метт і я гарантуємо, що ми – ну, я не дуже гарний танцюрист, я сподіваюся, що ви, у вас вигляд чудового танцюриста – ми це зробимо. І говорячи більш загально, я сказав би, що після Другої світової війни існувала певна суспільна угода, яка відкрито не обговорювалась, але, по суті, вона була, вона покладена в основу наших суспільств, це було економічне зростання, а потім ми забезпечимо, що прибуток від цього зростання економіки буде, якщо це був більше лівий уряд, більше розподілятися на користь класів з низькими доходами, а якщо це був більше правоцентристський уряд, він буде розподілятися більш рівномірно, плюс також забезпечення підприємствам створення наступного циклу зростання. Це було певною повоєнною домовленістю і в таких країнах, як Нідерланди і Німеччина завжди були, в більшості випадків, ліві або центристські, праві або центристські коаліції, які певною мірою відкалібрували ці різні результати. Тому я вважаю, що ключовим для нас всіх є зробити так, щоби базова основа економічного зростання, підприємництва, забезпечення необхідних грошей для інвестування в нашу оборону, в наші школи, звичайно, також в захист людей, які опинилися в ситуації, коли вони не можуть самі подбати за себе і суспільство може забезпечити їм належний догляд. Це головне, і саме це, наприклад, німецький уряд нині робить, здійснюючи реформи задля того, щоби їхня економіка знову зростала. Уряд в моїй країні, я знаю і в Сполучених Штатах, це те, чого прагне досягти Президент Трамп, щоби ця базова основа була тут. Я вважаю, що це все ще найкраща гарантія збереження стабільності нашої країни і, зрештою, прийняття рішення її населенням, хто буде керувати країною. Це демократія, а потім ви знайдете Метта і мене на танцмайданчику готовими танцювати в будь-якому потрібному напрямку.

Кліффорд Ченін, директор Меморіального музею 11 вересня

Пане Генеральний секретарю, щиро дякую вам. Дякую вам, пані і панове.