Close
Back
Download NATO’s broadcast-quality video content free of charge
Log in
No account?
Forgot your password?
NATO MULTIMEDIA ACCOUNT
Access NATO’s broadcast-quality video content free of charge
Create an account
Check your inbox and enter verification code
We have sent a verification code to your email address.
.
Enter the code to verify your account. This code will expire in 30 minutes.
You have successfully created your account
From now on you can download videos from our website
Subscribe to our newsletter
If you would also like to subscribe to the newsletter and receive our latest updates, click on the button below.
Reset password
Enter the email address you registered with and we will send you a code to reset your password.
Reset password
We have sent a verification code to your email address.
Enter the code to verify your account. This code will expire in 30 minutes.
Create a new password
The password must be at least 12 characters long, no spaces, include upper/lowercase letters, numbers and symbols.
Your password has been updated
Click the button to return to the page you were on and log in with your new password.
Модератор Фарід Закарія
Як ви бачите, у нас тут ціла галактика глав урядів. Проте я подумав, що розпочну з одного джентльмена, який на цій сцені не є главою уряду, який є Марком Рютте, Генеральним секретарем НАТО. Марк, по-перше, дякую за те, що ви тут. Я знаю, що останні 24 години ви дуже зайняті, рятуючи Західний Альянс, за що ми всі вам вдячні. Ви отримуєте майже стільки аплодисментів, скільки отримують українські солдати. Я думаю, що питання буде таке, якщо дозволите, чи відчуваєте ви, після цих кількох днів, що криза навколо Гренландії розв’язана і Гренландія залишається суверенною територією Данії? І чи все це дає вам відчуття, що Сполучені Штати, за нинішньої адміністрації, справді віддані підтримці України і незалежності та суверенітету України?
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте
Так. Однак дозвольте мені сказати щодо України – безумовно, відповідь – «так», і я ніколи в цьому не сумнівався. Президент Трамп – це той, що вийшов із глухого кута з Путіним, розпочав переговори, що було вирішальним, тому що він був єдиний, хто міг це зробити з його позиції, коли заступив на посаду в січні. І він тисне разом зі Стівом Віткоффом, з Джаредом Кушнером, з Марко Рубіо, безкінечно, звичайно з допомогою від багатьох європейців та інших потужних осіб – я бачу тут і багатьох інших в цій кімнаті, працюючих день за днем над розв’язанням української проблеми, над покладанням краю цій війні, сталим закінченням – коли Росія ніколи не намагатиметься знову спробувати напасти.
І щодо Арктики, Президент Трамп у свій перший термін вже казав, що нам потрібно приділяти більше часу і енергії Арктиці і обороняти Арктику від росіян і китайців, тому що відриваються морські шляхи. Гренландія, так, не лише Гренландія, це вся Арктика. Сім країн в НАТО, одна поза НАТО – Росія – і ці сім повинні захищатися від Росії і Китаю. І те, що ми обговорювали вчора, це була дуже хороша дискусія, це як ми можемо це робити? Одне, як можуть – колективно – союзники з НАТО тут допомогти?
Сім країн на Крайній Півночі, а також інші, які це підтримують, але сім країн на Крайній Півночі, в тому числі Сполучені Штати, тому що Сполучені Штати арктична країна, через Аляску, i, звичайно, Канада, Ісландія, Данія, Швеція, Фінляндія і Норвегія. Як нам зробити так, щоби ці країни колективно забезпечили безпеку в Арктиці, щоби росіяни і китайці тримались подалі? І потім, коли до цього дійде – це один напрямок роботи відучора, а другий – це забезпечити, коли справа стосується Гренландії зокрема, щоби китайці і росіяни не отримали доступу до гренландської економіки, військового доступу до Гренландії.
І це буде обговорення, що продовжуватиметься на основі того, яке вже відбулося минулої середи, коли Марко Рубіо і Віце-президент Венс мали дискусії з данською делегацією з метою виконання цієї роботи, щоби бути впевненими, що цього ніколи не станеться, що росіяни і китайці не отримають доступу до гренландської економіки або у військовому сенсі. Проте, звичайно, все це не про Гренландію чи Арктику. Передусім це про те, як ми можемо захиститися від наших супротивників. Наш головний супротивник – це Росія, для НАТО, і звичайно, ми бачимо масовану військову розбудову Китаю.
Тож давайте не будемо наївними щодо Китаю, але Росія є нашим головним супротивником, і ці неймовірно хоробрі українські солдати, українські військові, українське населення обороняють свою країну від Росії. І на що я сподіваюся сьогодні, це, що ми обговорюватимемо, як ми можемо їм допомогти. Їм потрібні перехоплювачі, їм необхідне продовження нашої військової підтримки, я знаю, що зараз ведуться мирні переговори, чудово – сподіваємося, що вони скоро завершаються. Так, але я знаю, що Європейський Союз виділив 90 мільярдів, фантастично, але ми знаємо, що це відбудеться лише десь у квітні, травні.
А сьогодні Київ, Харків, Львів, а також так багато менших міст в Україні страждають від ударів російських ракет, російських дронів. Ми знаємо, що пошкоджено водопостачання. Ми знаємо, що пошкоджено постачання електрики. Зараз, коли ми розмовляємо, у Києві мінус 20 градусів. Тому нам необхідно постійно тримати у полі зору Україну. Давайте не втрачати цю можливість, і це означає, так, чудові мирні переговори – фантастичні – ми будемо робити все для того, щоби їх успішно завершити, але це не станеться завтра. А їм потрібні ці перехоплювачі, ця військова підтримка завтра. Тому ми повинні залишатись зосередженими.
Отже, скажу моїм європейським і канадським друзям, ми маємо це зробити, а США готові постачати стільки військових матеріалів, скільки необхідно Україні, зокрема ці перехоплювачі – за які платять європейці і канадці. Ми повинні підтримувати цей потік, забезпечувати, що він тут, і що ми не втрачаємо з поля зору цю головну тему, тобто, боротьбу проти росіян. Це роблять українці, їм потрібна наша підтримка. Це також про нашу колективну безпеку, саме це поставлено на карту тут.
Співмодератор Зені Мінтон Беддоус
Дозвольте мені зараз звернутися до людини, яка поділиться з нами провокаційним і історичним поглядом. Я не думаю, що мені навіть потрібно його представляти, але професоре Найалл Фергюсон, що ви думає про це і чого нам не вистачає в цій розмові цього ранку?
Запитання
Дякую, Зені. Я не можу зрівнятися з сенатором Тіллісом в пристрасній риториці, хоча я захоплений почуттями, які він щойно виразив. Проте я не можу не зазначити, яким дивним виявився цей тиждень. Цей Давос побудований в дусі діалогу. Діалогу, який нагадує мені мелійський діалог у «Історії Пелопоннеської війни» Фукідіда, з яким, я упевнений, ви всі знайомі. Ключовим уривком є рядок, у якому афіняни кажуть мелійцям: «Сильні роблять те, що хочуть, а слабкі — те, що мусять».
І це певною мірою стало характером сюрреалістичної розмови, яка тривала протягом більшої частини цього тижня, забираючи більшість нашого часу на Гренландію. Палкі спічі про міжнародне право, які ми могли би почути з вуст мелійців. А потім реалістичні відповіді, які очевидно нагадають афінян.
Тут є низка європейських лідерів, яким я хочу поставити запитання. Після того як усі гарні спічі про підтримку України зроблені, я дуже хотів би зрозуміти, чому темпи європейського переозброєння все ще такі повільні. Тому що одна справа пообіцяти збільшити свої оборонні видатки до 3% або навіть 5% ВВП. А інша – реально зробити щось, закупити озброєння, модернізувати сили оборони Європи.
Дозвольте мені навести приклад Данії. Данія шляхетно віддала Україні більшу частину своїх озброєнь. Я думаю, що Кільський інститут мого друга Моріца Шуларіка довів, що вона ймовірно передала Україні один з найбільших відсотків своїх озброєнь, це шляхетно. Але це скоріше по-мелійськи, якщо ви потім не заміните ці озброєння на нові сучасні, які роблять вагомий внесок в обороноздатність Європи. Ви праві, [майоре Юрій Філатов], Україна стала силою оборони Європейського Союзу.
А де ж оборонні сили справжніх країн – членів Європейського Союзу? Прикро, що тут немає представників Німеччини, тому що це ключове питання, якого ще ніхто не торкнувся. Чому попри фіскальні зобов’язання, взяті на себе німецьким урядом, які безперечно є надзвичайно важливим кроком, темпи переозброєння Німеччини такі болісно повільні. Ерік Шмідт – один з тих, хто докладає величезних зусиль задля масштабування виробництва українських дронів.
Уявіть, яку різницю зробило би оголошення Німеччиною сьогодні операції «Шалена швидкість» (Operation Warp Speed) для переозброєння країни, величезні нові гігафабрики для масштабування технологій, піонерами яких стали українці, з тим, щоби вироблялось не просто три чи чотири мільйона, а 10,15 мільйонів дронів.
Ніщо не змінить розрахунки Путіна більш рішучіше, ніж істотне зростання темпів переозброєння Європи. Друзі, промови в Давосі цього не зроблять, якими пристрасними вони не були б. Однак реальне і істотне переозброєння Німеччини, і я скажу, також переозброєння Європи, це зовсім інша справа.
Тому я закликаю своїх європейських друзів стати трохи менше мелійцями, а дещо більше афінянами. І давайте відправимо сигнал, який жоден російський диктатор ніколи, ніколи не зможе зрозуміти неправильно. Своїми діями, президенте Путін, ви вимагаєте, робите необхідним робити те, чого німці сподівались їм не доведеться робити ніколи. І це дуже швидке переозброєння, яке, я сподіваюся, приведе до загального європейського переозброєння. Якщо хтось з моїх європейських друзів хотів би це прокоментувати, я дуже хотів би почути по те, що вони роблять для здійснення операції «Шалена швидкість» (Operation Warp Speed) і змістовної європейської військової відповіді на російську загрозу. Дуже дякую.
Співмодератор Зені Мінтон Беддоус
Дякую, Найалле. Ваші європейські друзі очевидно з нетерпінням очікують на можливість це прокоментувати. Марк Рютте аж вистрибує зі свого крісла. Марк, слово вам.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте
Ні, але дякую за можливість. Звичайно, я говорю за НАТО. А НАТО – це 50% США, а другі 50% – це 31 інший союзник. А серед них, звичайно, окрім Канади, ми маємо 30 союзників у Європі. Я згоден з вашими словами, коли стосується зброї, яка надається Україні. Я згоден з тим, що ви сказали про Данію, і що вони передали Україні величезну кількість озброєнь, і багато інших країн також це зробили. А в тому, як це відбувається зараз немає сталості, тому що багато країн роблять недостатньо. Тут я погоджуюсь з вашими словами.
Я не погоджуюсь з вашими словами щодо переозброєння Європи і, зокрема, Німеччини. І я хочу їх захистити. Німеччина витратила у 2021 році на оборону 70 мільярдів зі свого річного бюджету. До 2029 року ця сума зросте до 160 мільярдів. Я відкривав завод в Німеччині в Унтерлюссі, це завод з виробництва боєприпасів 155-го калібру. Вони збудували цей завод з нуля – там пасли вівці – до повністю автоматизованого виробництва за 14 місяців. Зазвичай, це забрало би у вас 10 років лише на належне оформлення усіх паперів. Тепер, за 14 місяців, з нічого до повноцінного заводу, саме це Німеччина робить зараз. Вони масово нарощують свої збройні сили. І це не лише Німеччина. Таких багато країн…
Тож я згоден з вами щодо підтримки України. Вона має бути більш поширеною. Вона не може залежати лише від Норвегії, Нідерландів, Канади, Данії, Німеччини і кількох інших країн. Тут нам необхідно розділяти тягар. Проте там, де це стосується переозброєння, я думаю, що ви праві, ми повинні це зробити. Але це робиться, і це гарна новина.
