NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Download NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Log in

No account?

Create an account

Forgot your password?

Reset password

NATO MULTIMEDIA ACCOUNT

Access NATO’s broadcast-quality video content free of charge

Create an account

First name*

Family name*

Email address*

Password*

Repeat password*

Occupation

Nationality

I accept the Privacy Policy and Terms of Service.

Фінансування НАТО

Updated: 29 June 2026

НАТО фінансується за рахунок прямих і непрямих внесків своїх членів. Спільні фонди НАТО формуються за рахунок прямих внесків до колективних бюджетів і програм. Завдяки цим фондам (майже 4,6 мільярдів євро у 2025 році і до 5,3 мільярдів євро передбачених на 2026 рік) НАТО забезпечує набуття спроможностей і функціонування Організації загалом та її військових командувань.

Національні (або непрямі) внески становлять найбільшу частину фінансування НАТО. Їх покривають окремі країни–члени, і вони включають сили і спроможності, якими володіє кожна з цих країн і які можуть надаватися в розпорядження НАТО для виконання завдань у сфері стримування і оборони і проведення військових операцій.
За рахунок прямих внесків фінансуються бюджети, програми і спроможності НАТО, необхідні для забезпечення цілей, пріоритетів і діяльності в інтересах Альянсу загалом – і які, звісно, не могли б покриватися жодним із членів Альянсу самотужки – як-то операції і місії Альянсу або об’єднані системи ППО чи командування і управління на рівні НАТО.
Усі держави–члени Альянсу роблять внески у фінансування НАТО за узгодженою формулою розподілу витрат, що ґрунтується на Валовому національному доході (ВНД) країн–членів. У цьому полягає принцип спільного фінансування, який засвідчує розподіл тягаря в дії.
В НАТО є три основних бюджети, що спільно фінансуються членами Альянсу, а саме: Цивільний бюджет (покриває витрати на функціонування штаб-квартири НАТО), Військовий бюджет (фінансує Командну структуру НАТО) та Програма інвестицій у безпеку НАТО (ПІБН), яка фінансує військову інфраструктуру і спроможності.
Програми та ініціативи можуть також фінансуватися об’єднано: тобто держави-учасниці можуть визначати пріоритети і механізми фінансування, а НАТО – забезпечувати політичний нагляд.
Спільне фінансування НАТО підкріплюється суворими механізмами врядування, завдяки яким держави–члени Альянсу колективно визначають статті спільного фінансування і можливі обсяги фінансування на кожен рік. Вони також колективно узгоджують показники планування ресурсів на середньострокову перспективу.
Нагляд за процесами спільного фінансування здійснює Північноатлантична рада, а управління ними забезпечують Рада з питань політики і планування ресурсів, Бюджетний та Інвестиційний комітети.

Непряме фінансування НАТО

Коли Північноатлантична рада – найвищий політичний орган, що ухвалює рішення в НАТО – одностайно вирішує долучитися до операції або місії, це не означає, що кожна окрема держава–член повинна брати в ній участь (окрім випадків, що передбачають проведення операції з колективної оборони за Статтею 5, коли очікування стосовно внеску союзників є іншими). У будь-якому разі, НАТО як організація не має власних збройних сил, отже держави–члени Альянсу виділяють війська і техніку на добровільній основі. Форма і масштаб таких внесків різняться. До прикладу, держави–члени Альянсу можуть вирішити відрядити лише кілька військовослужбовців або кілька тисяч особового складу для участі в операції або місії НАТО. Внески також можуть надаватися у вигляді військової техніки – від броньованих машин, кораблів ВМС або гелікоптерів до усіх інших типів обладнання і форм забезпечення, включаючи медичне забезпечення тощо. Ці внески забезпечуються окремими державами–членами Альянсу з власних загальних оборонних спроможностей, формуючи сукупний потенціал Альянсу, причому кожна з держав–членів покриває витрати, пов’язані із розгортанням національних збройних сил.

Зобов’язання у сфері інвестицій в оборону на рівні 5%

На Гаазькому саміті НАТО у 2025 році держави–члени Альянсу зобов’язалися досягти до 2035 року інвестицій в основні оборонні потреби і пов’язаних з обороною і безпекою видатків на рівні 5% Валового внутрішнього продукту (ВВП). До 2035 року вони виділятимуть принаймні 3,5% ВВП щорічно на основі узгодженого визначення оборонних видатків НАТО для забезпечення ресурсами основних оборонних потреб і досягнення Цілей НАТО у сфері спроможностей. Держави–члени Альянсу домовилися подавати щорічні плани, які засвідчували б достовірні, поступові кроки до досягнення цієї мети. З-поміж іншого, до витрат у розмірі 1,5% ВВП входитиме захист критичної інфраструктури, охорона мереж, забезпечення готовності і стійкості цивільного населення, інновації, а також вдосконалення оборонно-промислової бази.

У рамках Уельського зобов’язання у галузі інвестицій в оборону, ухваленого у 2014 році, держави–члени Альянсу також узгодили, що принаймні 20% оборонних видатків має спрямовуватися на придбання основних зразків обладнання і техніки, включаючи пов’язані з цим дослідження і розробки. Цей критерій вважається вирішальним показником масштабів і темпів модернізації. У тих випадках, коли не вдається досягти 20-відсоткового показника витрат, підвищується ризик того, що обладнання і техніка ставатимуть застарілими, збільшуватимуться прогалини у спроможностях і взаємосумісності між державами–членами Альянсу, а оборонно-промислова і технологічна база занепадатиме.

Зобов’язання у галузі інвестицій в оборону засвідчує політичну волю країни робити внесок до спільних зусиль НАТО у сфері оборони, адже оборонні спроможності кожної з країн-членів позначаються на загальному сприйнятті авторитету НАТО як політично-військової організації. Раніше, у 2006 році, міністри оборони держав–членів НАТО погодилися виділяти щонайменше 2% національного ВВП на оборону.

Сукупні статки держав–членів Альянсу, за винятком США, вимірювані у національному ВВП, майже дорівнюють статкам США. Втім, у минулому, держави–члени Альянсу, окрім США, сукупно витрачали на оборону менше половини оборонних видатків США. Цей дисбаланс, хоч і з коливаннями, тривав багато років упродовж історії Альянсу і став ще більш відчутним після трагічних подій 11 вересня 2001 року, внаслідок яких Сполучені Штати Америки істотно збільшили власні оборонні видатки. Останнім часом частка США в оборонних видатках Альянсу зменшилася, оскільки решта союзників почали витрачати на оборону більше згідно з зобов’язанням досягти 5%. Ці цифри не відбивають кошти, які держави–члени Альянсу виділяють на поточні експлуатаційні витрати НАТО, які розподіляються між усіма членами за принципом спільного фінансування. До того ж видатки США на оборону охоплюють американські зобов’язання поза межами євроатлантичного регіону. Втім слід зауважити, що Альянс покладається на Сполучені Штати Америки у забезпеченні деяких критично важливих спроможностей, як-то у сфері розвідки, спостереження і рекогностування; дозаправлення у повітрі; захисту від балістичних ракет; а також радіоелектронної боротьби (РЕБ) у повітрі.

Наслідки фінансової кризи 2007-2008 рр. і скорочення частки ресурсів, що виділялися на оборону, у багатьох державах–членах Альянсу аж до 2014 року загострили цей дисбаланс і виявили ще більшу асиметрію у спроможностях серед європейських союзників. На частку Великої Британії, Німеччини і Франції сукупно припадає близько 43% оборонних видатків членів НАТО за винятком США. У відповідь на незаконну анексію Криму Росією і з огляду на масштабну нестабільність на Близькому Сході, на Уельському саміті у 2014 році лідери НАТО затвердили Зобов’язання у сфері інвестицій в оборону, щоб переломити тенденцію скорочення оборонних бюджетів. Вони вирішили, що держави–члени Альянсу, які дотримуються 2%-го показника оборонних видатків, ставитимуть собі за мету продовжувати робити це, а держави–члени Альянсу, які не дотримуються 2%-го показника, ставитимуть собі за мету збільшувати оборонні видатки для забезпечення досягнення Цілей НАТО у сфері спроможностей і усунення недоліків у спроможностях НАТО.

Згідно з Зобов’язанням у сфері інвестицій в оборону, ухваленим у 2014 році, держав–членів Альянсу закликали до 2024 року досягти видатків на оборону на рівні 2% ВВП, а також забезпечити виділення 20% щорічних оборонних бюджетів на придбання основних зразків обладнання і техніки. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року держави–члени Альянсу зобов’язалися інвестувати в оборону більше і швидше.

На Вільнюському саміті у 2023 році лідери НАТО ухвалили нове Зобов’язання у сфері інвестицій в оборону, неухильно зобов’язавшись інвестувати в оборону щонайменше 2% ВВП щорічно. Вони також заявили, що у багатьох випадках для усунення поточних недоліків і виконання вимог, що випливають із більш оспорюваного безпекового порядку, в усіх галузях операцій може знадобитися перевищити двовідсотковий показник оборонних видатків. У Вільнюському зобов’язанні у сфері інвестицій в оборону держав–членів Альянсу також закликають досягти мети забезпечення витрат на рівні 20% щорічних оборонних бюджетів на основні зразки обладнання і техніки, включаючи відповідні дослідження і розробки.

У 2025 році усі держави–члени Альянсу досягли або перевищили узгоджений напередодні саміту орієнтир інвестувати в оборону принаймні 2% ВВП, причому у 2014 році країн–членів Альянсу, що дотримувалися цього орієнтира, було лише три. Порівняно з 2024 роком європейські члени Альянсу і Канада збільшили свої оборонні видатки на 20%. Протягом останнього десятиліття європейські члени Альянсу і Канада стало збільшували колективні інвестиції в оборону: з 1,4% сукупного ВВП у 2014 році, до 2,3% у 2025 році, коли вони здійснили інвестиції в оборону на загальну суму у понад 574 мільярдів доларів США (за цінами 2021 року).

Докладніше про зобов’язання НАТО витрачати 5% читайте тут: Оборонні видатки і зобов’язання НАТО витрачати 5%.

Пряме фінансування НАТО

У 2025 році вартість щорічних бюджетів і програм НАТО становила близько 4,6 мільярдів євро (що відповідає 0,3% загальних оборонних видатків Альянсу), а у 2026 році сягнула 5,3 мільярдів євро. Це, з-поміж іншого, забезпечує функціонування постійної командної структури Альянсу, проведення поточних операцій і місій, а також гарантує життєво необхідну військову інфраструктуру (включаючи бази Повітряних сил і ВМС, супутниковий зв’язок, паливопроводи, а також системи командування і управління). Це пряме фінансування переважно надається двома способами: спільне фінансування і об’єднане фінансування. Воно також може надаватися у вигляді цільових фондів, внесків у натуральній формі, тимчасових домовленостей про розподіл ресурсів та пожертв.

Принцип спільного фінансування

Відколи засновано НАТО, спільне фінансування відігравало стратегічну роль у забезпеченні цілей, пріоритетів і основних завдань Альянсу. Держави–члени Альянсу об’єднують колективні ресурси, аби забезпечити і реалізувати ключові програми і спроможності НАТО.

Після визначення певного пріоритету або ініціативи Рада з питань політики і планування ресурсів аналізує, чи є підстави для застосування принципу спільного фінансування: інакше кажучи, чи слугує набуття певної спроможності або проведення заходу інтересам Альянсу загалом і, отже, підлягає спільному фінансуванню.

Механізми спільного фінансування застосовуються до цивільного і військового бюджетів НАТО, а також до Програми інвестицій у безпеку НАТО (ПІБН). У поєднанні, ці спільно фінансовані бюджети зміцнюють Альянс, забезпечуючи набуття основних спроможностей, гарантуючи стримування, оборону і взаємосумісність, а також сприяючи процесу консультацій і ухвалення рішень на найвищих рівнях. Це єдині фонди, потреби у фінансуванні яких визначаються органами НАТО згідно з основоположними цілями і пріоритетами Альянсу. Внески держав–членів Альянсу у спільне фінансування НАТО обчислюються за узгодженою формулою розподілу витрат, що ґрунтується на Валовому національному доході (ВНД) країн–членів НАТО. Щодо спільного військового фінансування, а саме: Військового бюджету і ПІБН, у своїх рішеннях держави–члени Альянсу керуються принципом «понад необхідне». По суті, увага зосереджується на забезпеченні вимог, які жодна з країн–членів, звісно, не була б в змозі гарантувати самотужки.

Із вступом НАТО у нову еру колективної оборони роль спільного фінансування було відповідним чином оновлено для забезпечення відповідності змінам у військово-політичних цілях і вимогах Альянсу. На Брюссельському саміті у 2021 році і Мадридському саміті у 2022 році лідери держав–членів НАТО ухвалили історичні рішення щодо адаптації і розширення залучення спільного фінансування, згодом збільшуючи його, починаючи з 2023 до 2030 року. Спільне фінансування – це важлива складова розподілу тягаря, що засвідчує дієвий розподіл обов’язків, ризиків і переваг серед держав–членів Альянсу.

Механізми розподілу внесків до Цивільного бюджету, Військового бюджету і Програми інвестицій у безпеку НАТО

Держава (за англійським алфавітом)	Частка витрат у розподілі на 32 у період з 1 січня 2026 р. до 31 грудня 2027 р.
Албанія	0,1083
Бельгія	2,0716
Болгарія	0,4496
Канада	6,5845
Хорватія	0,3525
Чехія	1,1624
Данія	1,2870
Естонія	0,1430
Фінляндія	0,9295
Франція	10,1023
Німеччина	14,9039
Греція	0,9228
Угорщина	0,8608
Ісландія	0,0849
Італія	7,9925
Латвія	0,1757
Литва	0,3006
Люксембург	0,1713
Чорногорія	0,0362
Нідерланди	3,5014
Північна Македонія	0,0811
Норвегія	1,6803
Польща	3,3813
Португалія	1,0701
Румунія	1,6098
Словаччина	0,4979
Словенія	0,2492
Іспанія	5,7782
Швеція	1,9787
Туреччина	6,3010
Велика Британія	10,3277
Сполучені Штати Америки	14,9039
Загалом по НАТО	100,0000

Цивільний бюджет

Цивільний бюджет покриває витрати на забезпечення процесу консультацій і ухвалення рішень в Альянсі. За рахунок Цивільного бюджету сплачуються витрати на заробітну плату персоналу, експлуатаційні витрати, а також капітальні витрати і витрати на програми Міжнародного секретаріату у штаб-квартирі НАТО. Він фінансується з бюджетів національних міністерств закордонних справ (у більшості країн), а нагляд за виконанням Цивільного бюджету покладено на Бюджетний комітет. Розмір Цивільного бюджету на 2026 рік становить 528,2 мільйонів євро. Розпорядником Цивільного бюджету є Генеральний секретар НАТО.

Ознайомтеся із рекомендаціями попередніх років щодо цивільних бюджетів

Цивільний бюджет формується за цілеорієнтованою моделлю, що встановлює чіткі зв’язки між стратегічними цілями НАТО і ресурсами, необхідними для їх реалізації. П’ять першорядних завдань, що підлягають фінансуванню, є такими: управління кризами і операції, колективна оборона, безпека шляхом співробітництва, зв’язки з громадськістю і процес консультацій між союзниками. Є також три допоміжних цілі, а саме: забезпечення робочого середовища у штаб-квартирі НАТО; управління і регулювання шляхом моніторингу корпоративної політики, процесів і процедур; а також безпека штаб-квартири НАТО.

Військовий бюджет

Військовий бюджет забезпечує і сприяє вдосконаленню позиції НАТО у сфері стримування і оборони та розбудові взаємосумісності на рівні Альянсу. За рахунок Військового бюджету покриваються витрати на експлуатацію окремих спільно фінансованих спроможностей, функціонування інтегрованої командної структури, проведення операцій і місій Альянсу, а також – певною мірою – організацію підготовки і навчань. Він складається з окремих бюджетів, які фінансуються за рахунок внесків з національних оборонних бюджетів держав–членів Альянсу (у більшості країн) відповідно до узгодженого розподілу витрат. Нагляд за його виконанням покладено на Бюджетний комітет. Основними розпорядниками Військового бюджету є Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі (SACEUR), Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО з питань трансформації (SACT) і Генеральний директор Міжнародного військового штабу (DGIMS).

За рахунок Військового бюджету, з-поміж іншого, фінансуються інтегрована командна структура, Міжнародний військовий штаб, стратегічні командування НАТО, сили НАТО раннього повітряного виявлення і управління (NAEW&C), а також операції і місії Альянсу. Втім, у будь-якому разі, відрядження військовослужбовців на посади в інтегрованій військовій структурі або для участі в операціях і місіях фінансується національними урядами. Розмір Військового бюджету на 2026 рік становить 2,42 мільярди євро.

Ознайомтеся з рекомендаціями попередніх років щодо військових бюджетів

Програма інвестицій у безпеку НАТО

Програма інвестицій у безпеку НАТО (ПІБН) забезпечує і сприяє виконанню завдань зі стримування, оборони і гарантування безпеки. За рахунок Програми покриваються витрати на будівництво основних об’єктів та систем командування і управління за принципом «понад необхідне», як описано вище. У рамках ПІБН забезпечуються об’єкти і споруди, такі як системи зв’язку та інформації протиповітряної оборони, військові штаби для інтегрованої командної структури і бойових операцій, а також критична інфраструктура аеродромів, паливних систем і морська інфраструктура.

Програма фінансується міністерствами оборони кожної з держав–членів НАТО. Нагляд за її реалізацією покладено на Інвестиційний комітет. Постачальниками спроможностей виступають як окремі країни-господарки, так і країни-користувачі, агенції НАТО або стратегічні командування. Стеля витрат Програми на 2026 рік становить 2,2 мільярди євро.

Ознайомтеся з фінансовими звітами ПІБН за попередні роки

Об’єднане фінансування

Механізми об’єднаного фінансування визначаються у рамках узгоджених домовленостей НАТО. Країни-учасниці встановлюють пріоритети і механізми фінансування, а НАТО забезпечує прозорість і здійснює політичний контроль. Програми, що фінансуються за рахунок об’єднаних бюджетів, мають різну кількість країн-учасниць, різні механізми розподілу витрат і різні структури управління.

Об’єднане фінансування доцільне тоді, коли існує потреба у довгостроковій, спеціалізованій структурі для реалізації масштабних завдань або конкретних ініціатив. Останньою ініціативою, що здобула об’єднане фінансування, стало створення Прискорювача оборонних інновацій для Північної Атлантики (DIANA). На основі домовленостей про об’єднане фінансування у структурі НАТО може бути створено управлінську організацію або агенцію.

Заходи, що забезпечуються об’єднаним фінансуванням, є різнобічними, починаючи від розробки і виробництва винищувачів або гелікоптерів до логістичного забезпечення або систем зв’язку та інформації протиповітряної оборони. Йдеться про агенції, що опікуються спроможністю НАТО у сфері раннього повітряного виявлення і управління (NAPMA), програмами гелікоптерів «NH90» (NAHEMA) та винищувачів «Eurofighter-Typhoon» і «Tornado» (NETMA). Агенції НАТО також координують діяльність у сфері досліджень і розробок або беруть активну участь у заходах в галузі стандартизації і обміну розвідувальними даними.

Інші форми фінансування

Окрім спільного і об’єднаного фінансування, деякі проєкти можуть отримувати внески у натуральній формі або за допомогою механізмів цільових фондів.

Фінансове управління, підзвітність і прозорість

В НАТО існує усталена структура управління, за допомогою якої держави–члени Альянсу вирішують, що може бути профінансовано за рахунок спільних бюджетів, скільки коштів може бути витрачено щороку і на що ці кошти може бути витрачено. Процес ухвалення рішень на основі консенсусу та добре налагоджені структури управління мають основоположне значення у процесі управління спільним фінансуванням в НАТО. Ефективно і раціонально розпоряджатися державними ресурсами – це одне з основних завдань НАТО.

Фінансове управління спільними бюджетами НАТО

Розмір цивільного та військового бюджетів, а також граничні розміри внесків до Програми інвестицій у безпеку НАТО (ПІБН) визначаються щорічно і збігаються з календарним роком. Кожен з бюджетів розробляється під керівництвом голови відповідного органу НАТО. Стеля фінансування встановлюється Радою з питань політики і планування ресурсів і затверджується Північноатлантичною радою. Після ухвалення річного бюджету керівники відповідних органів НАТО уповноважені виконувати бюджет, розподіляючи кошти на затверджені цілі, як вважають за доцільне. Функцію адміністративної підтримки значною мірою покладено на фінансового контролера відповідного органу НАТО. Завданням фінансового контролера є забезпечення відповідності усіх аспектів виконання бюджету затвердженим витратам, будь-яким спеціальним заходам контролю, визначеним Бюджетним комітетом, а також фінансовим нормативним актам і відповідним правилам і процедурам їх застосування. До того ж за підсумками внутрішнього аудиту, він може запроваджувати додаткові заходи контролю і процедури, як вважатиме за доцільне для забезпечення підзвітності.

Фінансове управління і його реформа

У вересні 2014 року лідери держав–членів НАТО, з-поміж іншого, ухвалили рішення про реформування системи управління, підвищення прозорості і підзвітності, насамперед у сфері управління фінансовими ресурсами НАТО. Прагнення вдосконалити прозорість і підзвітність пояснюється намаганням краще усвідомити, яким чином НАТО управляє коштами платників податків, витрачає їх і звітує про витрати.

У рамках цих ініціатив було оприлюднено для загального доступу Фінансовий регламент НАТО (ФРН). Він регламентує фінансове управління всіх органів НАТО та містить ключові керівні принципи для забезпечення дієвого та раціонального бюджетного і фінансового управління. У 2015 році було здійснено масштабний аналіз ФРН з метою удосконалення фінансового управління і підвищення підзвітності, а також застосування передового досвіду у сфері управління державними фінансами.

Серед подальших заходів, спрямованих на забезпечення прозорості, було знято гриф таємності і оприлюднено звіти Міжнародної ради аудиторів НАТО та фінансову документацію підзвітних НАТО установ. Йдеться про звіти про фінансовий аудит і відповідну фінансову документацію підзвітних НАТО установ, аудити ефективності або інші спеціальні звіти. На вебсторінці також щорічно публікуються узгоджені державами–членами Альянсу цивільні та військові бюджети.

Реформа процесу забезпечення спільно фінансованих спроможностей НАТО

У 2018 році було запроваджено реформу, покликану пришвидшити темпи реалізації проєктів із набуття спроможностей, що фінансуються за рахунок спільних бюджетів у рамках НАТО. Ґрунтуючись на основоположних принципах підзвітності і розділення повноважень у процесі управління і керівництва проєктами, створено стандартизовану модель, що охоплює увесь життєвий цикл спроможності. Завдяки цьому скорочено кількість випадків, що вимагають ухвалення рішення на основі консенсусу протягом усього періоду реалізації; запроваджено єдиний дозвіл для кожного проєкту; відповідальність за виконання програм і проєктів у межах узгоджених граничних відхилень покладено на їх керівників, внаслідок чого потреба в управлінських рішеннях стає винятком. Також передбачається поетапне впровадження складних високотехнологічних спроможностей завдяки постачанню окремих компонентів у термін до кількох місяців.

Залучені органи і зацікавлені сторони

Північноатлантична рада

Північноатлантична рада (ПАР) затверджує бюджети та інвестиції НАТО і здійснює нагляд за фінансовим управлінням Альянсу. Рада з питань політики і планування ресурсів забезпечує дорадчу підтримку ПАР з питань політики і розподілу ресурсів. У процесі прийняття рішень щодо нових ініціатив, заходів, операцій або місій ПАР звертається до неї за рекомендаціями з аспектів, що стосуються ресурсів.

Рада з питань політики і планування ресурсів

Рада з питань політики і планування ресурсів – це основний дорадчий орган ПАР з питань ресурсів НАТО. Вона відповідає за загальне управління цивільним та військовим бюджетами НАТО, а також Програмою інвестицій у безпеку НАТО (ПІБН) і бюджетними аспектами оплати праці персоналу зі спільних бюджетів. Раді з питань політики і планування ресурсів підпорядковані Бюджетний та Інвестиційний комітети.

Бюджетний та Інвестиційний комітети

Бюджетний комітет підпорядковується Раді з питань політики і планування ресурсів і відповідає за виконання цивільного і військового бюджетів НАТО. Інвестиційний комітет підпорядковується Раді з питань політики і планування ресурсів і відповідає за реалізацію Програми інвестицій у безпеку НАТО.

Відділ ресурсів НАТО

Відділ ресурсів НАТО надає незалежні та усебічні експертні консультації Генеральному секретарю, комітетам НАТО з питань ресурсів, державам–членам та іншим зацікавленим сторонам з таких аспектів, як планування, розподіл і використання коштів спільних військових бюджетів, що виділяються для досягнення цілей і виконання завдань НАТО. Його рекомендації ґрунтуються на розсудливому міркуванні, підкріпленому фактами, цифрами та фаховими знаннями і досвідом. Вони відповідають політиці, процедурам і стандартам НАТО та не залежать від точки зору зовнішніх зацікавлених сторін. Його діяльність сприяє дієвому та ефективному використанню державних коштів за допомогою аналізу дотримання політики, аналізу відповідності критеріям, фінансової доступності, технічної досяжності і впливу на життєвий цикл військових потреб і запропонованих рішень. Відділ ресурсів НАТО також сприяє ухваленню політичних рішень з урахуванням наявних ресурсів.

Розпорядники бюджетів

За належне фінансове управління, а також забезпечення потреб спільного фінансування відповідають Генеральний секретар, Верховні головнокомандувачі та інші керівники органів НАТО. Йдеться, зокрема, про створення і забезпечення функціонування системи фінансового управління, практики управління ресурсами, внутрішнього контролю та систем фінансової інформації з метою гарантувати дієве та ефективне використання ресурсів.

Міжнародна рада аудиторів НАТО

Міжнародна рада аудиторів НАТО – це незалежний зовнішній аудиторський орган НАТО. За допомогою своїх аудитів вона надає Північноатлантичній раді та урядам держав–членів гарантії того, що фінансова звітність є достовірною і неупередженою, а кошти було належним чином спрямовано на затверджені витрати. Міжнародна рада аудиторів також перевіряє діяльність органів НАТО, визначаючи, наскільки ефективно і раціонально вони витрачають кошти.

Міжнародна рада аудиторів проводить три типи аудитів: аудит фінансової звітності підзвітних НАТО установ, аудит ефективності діяльності НАТО та аудит Програми інвестицій у безпеку НАТО. Отже, вона сприяє вдосконаленню підзвітності і корпоративного управління у рамках НАТО.