Відносини НАТО – Росія
Протягом понад трьох десятиліть НАТО пробувала розбудувати партнерство з Росією, розвиваючи діалог і практичне співробітництво у галузях, що становлять обопільний інтерес. Попри це Росія систематично порушувала норми і принципи, що сприяли забезпеченню стабільного і передбачуваного європейського порядку безпеки, особливо протягом останнього десятиліття. Жорстока і протиправна загарбницька війна, розв’язана Росією проти України, зруйнувала мир та істотно погіршила середовище безпеки. У світлі її ворожої політики і дій НАТО не може вважати Росію партнером. Російська Федерація є найбільш значною і прямою загрозою безпеці держав–членів Альянсу та миру і стабільності на євроатлантичному просторі. Втім НАТО готова тримати відкритими канали політичного і військового зв’язку з Москвою з метою управління ризиками і їх зменшення, запобігання ескалації і підвищення прозорості. НАТО не прагне конфронтації і не становить загрози Росії. Альянс і надалі реагуватиме на загрози з боку Росії та її ворожі дії згуртовано і відповідально.
Фото: Vikki, Getty Images
- Після завершення холодної війни та розпаду Радянського Союзу, НАТО пробувала побудувати партнерство та розвинути діалог з Росією, зокрема, під егідою Ради НАТО – Росія (РНР) як форуму для проведення консультацій з питань безпеки та розвитку співробітництва.
- Втім, внаслідок агресивних дій Росії проти України, а також незаконної та нелегітимної анексії Криму Росією, у квітні 2014 року усіляке практичне цивільне та військове співробітництво з Росією було призупинено, хоча канали політичного і військового зв'язку залишаються відкритими.
- Відносини НАТО – Росія нині переживають найскладніший період з часів холодної війни. НАТО у найсуворіший спосіб засуджує загарбницьку війну Росії проти України. Ця агресія серйозно підриває євроатлантичну і міжнародну безпеку і є тяжким порушенням міжнародного права. Згідно з відповідними резолюціями Генеральної Асамблеї ООН, держави–члени НАТО вимагають, щоб Росія негайно поклала край війні, припинила застосування сили проти України і беззастережно вивела усі свої війська з території України.
- Окрім жорстокої і неправомірної війни проти України, поводження Росії віддзеркалює схему агресивних дій проти її сусідів і ширшої трансатлантичної спільноти. Росія прагне встановити сфери впливу і прямого контролю шляхом примусу, саботажу, агресії і спроб анексії. Вона вдається до звичайних військових засобів та кібер- і гібридних заходів проти НАТО і країн-партнерів Альянсу. Її силова військова позиція і риторика, а також доведена на практиці готовність застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей, підривають заснований на правилах міжнародний порядок.
- У світлі її ворожої політики і дій Альянс не може вважати Росію партнером. Російська Федерація є найбільш значною і прямою загрозою безпеці держав–членів Альянсу та миру і стабільності на євроатлантичному просторі.
- Втім держави–члени Альянсу готові тримати відкритими канали зв'язку з Москвою з метою управління ризиками і їх зменшення, запобігання ескалації і підвищення прозорості.
- НАТО прагне стабільності і передбачуваності на євроатлантичному просторі, а також у відносинах між НАТО і Росією. Обов'язковою умовою для зміни відносин між НАТО і Росією є її відмова від агресивної поведінки і цілковите дотримання норм міжнародного права.
- Реакція на війну Росії проти України
- Ширші занепокоєння щодо поведінки Росії
- Розвиток відносин НАТО – Росія
- Ключові галузі співпраці до квітня 2014 року
Реакція на війну Росії проти України
НАТО у найсуворіший спосіб засуджує незаконну, невиправдану і неспровоковану загарбницьку війну, розв'язану Росією проти України, яка істотно підриває євроатлантичну і глобальну безпеку і стабільність і становить тяжке порушення міжнародного права. Згідно з відповідними резолюціями Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (ООН), держави–члени НАТО вимагають, щоб Росія негайно поклала край війні, припинила застосування сили проти України і беззастережно вивела усі свої війська з території України.
До того ж держави–члени НАТО закликають Росію забезпечити цілковите дотримання міжнародного гуманітарного права і безпечний і безперешкодний доступ для гуманітарних потреб і надання допомоги усім, хто цього потребує. Жахаюча жорстокість Росії спричинила величезні людські страждання і призвела до масових переміщень, від яких найбільше потерпають жінки і діти. Росія несе цілковиту відповідальність за цю гуманітарну катастрофу. Російські військові злочини й інші звірства такі, як напади на мирних жителів і руйнування цивільної інфраструктури, позбавляючи мільйони українців базових послуг населенню, не можуть залишитися безкарними. Усіх винних у цих злочинах має бути притягнуто до відповідальності за порушення і зловживання правами людини і міжнародним гуманітарним правом, зокрема стосовно цивільного населення України, включаючи примусову депортацію дітей і сексуальне насильство у контексті конфлікту.
Розв’язана Росією війна істотно вплинула на довкілля, ядерну, енергетичну і продовольчу безпеку, світову економіку і добробут мільярдів людей в усьому світі. Держави–члени НАТО і Україна суворо засуджують рішення Росії вийти з Чорноморської зернової угоди і її цілеспрямовані дії з метою перешкоджання експорту української сільськогосподарської продукції, від постачання якої залежать сотні мільйонів людей в усьому світі. Держави–члени Альянсу, зокрема у співпраці з Європейським союзом і ООН, докладають зусиль з метою відновлення зернової угоди і забезпечення продовження експорту українського збіжжя морем і суходолом.
Відколи Росія здійснила незаконну анексію Криму і почала агресію на сході України у 2014 році, НАТО неухильно дотримувалася позиції цілковитої підтримки суверенітету і територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи територіальні води. Держави–члени Альянсу рішуче засуджують і ніколи не визнають незаконну і нелегітимну анексію Криму Росією і висловлюють осуд тимчасової окупації півострова.
Внаслідок незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією, у 2014 році держави–члени Альянсу вирішили призупинити усіляке практичне цивільне і військове співробітництво з Росією, втім залишивши відкритими канали політичного і військового зв'язку.
НАТО також засуджує незаконні спроби Росії здійснити анексію чотирьох тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській, Херсонській і Запорізькій областях України у вересні 2022 року, що становить спробу найбільш великомасштабного захоплення земель у Європі з часів Другої світової війни. Псевдореферендуми на тимчасово окупованих територіях були організовані Москвою і нав’язані Україні. Вони не мають легітимності, і НАТО ніколи їх не визнає. Це землі України, і вони назавжди залишаться територією України. Голосування у Генеральній Асамблеї ООН, яке переважною більшістю голосів засудило спроби Росії анексувати ці території, надіслало чіткий і потужний сигнал того, що Росію ізольовано і що увесь світ стоїть на боці України, на захисті заснованого на правилах міжнародного порядку.
Підтримка України з боку НАТО
Солідарність НАТО з урядом і народом України, які героїчно захищають свою державу, свою землю і наші спільні цінності, є непохитною. Альянс цілковито підтримує невіддільне право України на самооборону, закріплене у Статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй. Держави–члени Альянсу також неухильно віддані подальшому збільшенню політичної і практичної підтримки України, тоді як вона боронить свої незалежність, суверенітет і територіальну цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів. НАТО підтримуватиме Україну стільки, скільки знадобиться.
Докладніше: Відносини з Україною
Зміцнення позиції НАТО у галузі стримування і оборони
Від перших спроб вторгнення Росії в Україну і незаконної анексії Криму у 2014 році, НАТО постійно зміцнювала стримування і оборону. Внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році держави–члени Альянсу надали чинності оборонним планам НАТО і додатково задіяли тисячі військовослужбовців з країн по обидва боки Атлантики. Нині у східній частині Альянсу під безпосереднім командуванням НАТО перебувають понад сорок тисяч особового складу, а також істотні повітряні і військово-морські сили і засоби. Вони підкріплюються десятками тисяч військовиків у складі національних контингентів членів Альянсу. У стислі терміни в НАТО було запроваджено чотири нових багатонаціональних бойових групи на території Болгарії, Румунії, Словаччини і Угорщини, які додалися до вже існуючих бойових груп в Естонії, Латвії, Литві та Польщі.
На Мадридському саміті у 2022 році держави–члени Альянсу ухвалили фундаментальне зрушення у позиції НАТО в галузі стримування і оборони. Йдеться про зміцнення передової оборони, підготовку до збільшення чисельності бойових груп у східній частині Альянсу з батальйонного рівня до рівня бригади, трансформацію Сил реагування НАТО і збільшення чисельності особового складу підвищеної готовності до понад трьохсот тисяч військовослужбовців. Ці сили підкріплюватимуться завдяки збільшенню превентивного складування техніки і предметів постачання; розвитку спроможностей передового базування; а також вдосконалення оборонних планів, які передбачатимуть завчасне визначення військових підрозділів для захисту конкретних держав–членів Альянсу. Усі ці заходи становлять найбільш істотну модернізацію системи стримування і колективної оборони Альянсу з часів холодної війни.
На Вільнюському саміті у 2023 році держави–члени Альянсу надали подальшого поштовху рішенням, ухваленим у Мадриді, запровадивши нові регіональні оборонні плани з метою протистояння двом основним загрозам, з якими стикається Альянс, а саме: Росія і тероризм. Лідери НАТО також поновили зобов’язання фінансувати оборону в обсязі щонайменше 2% національного ВВП щорічно і ухвалили План дій у галузі оборонного виробництва з метою прискорення спільних закупівель, підвищення оперативної сумісності і створення інвестиційних і виробничих потужностей.
Держави–члени Альянсу також докладають зусиль для підвищення стійкості суспільств та інфраструктури, включаючи нарощування спроможностей і вдосконалення кіберзахисту, а також надання взаємної допомоги у разі кіберінцидентів. Після актів саботажу на газогоні «Північний потік» держави–члени Альянсу подвоїли військово-морську присутність у Балтійському і Північному морях і вживають додаткових заходів безпеки навколо інших ключових об’єктів і елементів критичної інфраструктури. Члени НАТО активізують обмін розвідувальними даними і спостереження в усіх сферах з метою гарантування захисту критичної підводної і енергетичної інфраструктури. Держави–члени Альянсу також вживають заходів з метою вдосконалення захисту від хімічних, біологічних, радіологічних і ядерних загроз, підсилюють енергетичну безпеку і зміцнюють стійкість перед обличчям гібридних загроз, включаючи дезінформацію.
Санкції проти Росії
Дії Росії становлять серйозну загрозу євроатлантичній і глобальній безпеці і стабільності і матимуть геостратегічні наслідки. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, держави–члени Альянсу запровадили суворі санкції з метою позбавлення Кремля ресурсів для фінансування воєнної машини. Держави–члени Альянсу продовжують посилювати ці санкції з метою збільшення тиску на російський уряд. Завдяки цим зусиллям Росії буде дедалі складніше ремонтувати танки, виробляти ракети і фінансувати її загарбницьку війну проти України.
Війна Росії проти України, починаючи з 2014 року
Від перших спроб вторгнення Росії в Україну і незаконної анексії Криму у 2014 році, держави–члени Альянсу закликали Росію покласти край військовому вторгненню на сході України. Вони закликали Росію забезпечити безперешкодний доступ до українських портів і гарантувати свободу судноплавства у контексті невиправданого застосування військової сили проти українських суден і їх екіпажу у 2018 році. Вони також засудили будівництво Росією мосту через Керченську протоку у 2019 році, що становило чергове порушення суверенітету і територіальної цілісності України.
Держави–члени Альянсу також звернули увагу на те, що насильство і брак стабільності в регіоні призвели до трагічного інциденту, коли 17 липня 2014 року над територією України був збитий пасажирський літак рейсу MH17 Малайзійських авіаліній, спричинивши загибель усіх його 298 пасажирів. Згідно з Резолюцією РБ ООН № 2166, члени Альянсу наполягали на повному, ретельному і незалежному міжнародному розслідуванні інциденту. У травні 2018 року Генеральний секретар НАТО закликав Росію визнати відповідальність за спричинення інциденту і цілковито співпрацювати з усіма залученими сторонами з метою встановлення відповідальних після того, як Нідерланди і Австралія заявили, що вбачають провину Росії у збитті літака рейсу MH17.
Держави–члени Альянсу закликали до цілковитого виконання усіма сторонами Мінських домовленостей 2014 року, що мали на меті врегулювання конфлікту із забезпеченням цілковитої поваги до суверенітету і територіальної цілісності України. Втім, замість того, щоб брати конструктивну участь у Нормандському форматі і Тристоронній контактній групі, Москва продовжувала фальшиво змальовувати себе як посередника між Україною та сепаратистськими регіонами замість того, щоб визнати себе стороною конфлікту (постачання зброї, військової техніки, надання особового складу і фінансування сепаратистських угруповань) і дотримуватися своїх зобов’язань як сторони, що підписала Мінські угоди. Визнавши 21 лютого 2022 року незалежність самопроголошених так званих «Донецької і Луганської Народних Республік», Росія порушила міжнародне право, знехтувала своїми зобов’язаннями згідно з Мінськими угодами і спробувала вигадати хибний привід для повномасштабного вторгнення в Україну, яке розпочалося три дні потому.
Починаючи з квітня 2021 року і до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, держави–члени Альянсу повсякчас закликали Росію припинити великомасштабне нарощування військової сили в Україні і на її кордонах. Держави–члени Альянсу також зажадали від Росії припинити провокації і негайно послабити напруженість на кордонах України і на території незаконно анексованого Криму і обрати шлях дипломатії. Для цього держави–члени Альянсу скликали засідання з Росією у форматі Ради НАТО – Росія, яке відбулося у Брюсселі 12 січня 2022 року. Росія відкинула шлях дипломатії і діалогу, який наполегливо пропонували НАТО і держави–члени Альянсу. У цій війні немає інших винних, крім Росії.
Ширші занепокоєння щодо поведінки Росії
Стурбованість НАТО не обмежується війною Росії проти України.
Окрім України, держави–члени Альянсу продовжують висловлювати підтримку територіальної цілісності і суверенітету Грузії та Республіки Молдова у межах міжнародно визнаних кордонів і закликають Росію вивести військові формування, які вона розмістила у цих трьох державах без їхньої згоди.
Поводження Москви відбиває схему агресивних дій Росії щодо її сусідів і ширшої трансатлантичної спільноти. Росія прагне дестабілізувати сусідні з НАТО країни на сході і на півдні. На Крайній Півночі стратегічним викликом для Альянсу є можливість перешкоджання підкріпленню військ Альянсу з боку Росії і порушення нею свободи судноплавства в районі Північної Атлантики. У регіонах Балтійського, Чорного і Середземноморського морів Росія продовжує кидати виклик безпеці і інтересам Альянсу.
Росія модернізує ядерні сили і нарощує системи доставки ядерної зброї, надсилаючи сигнали тиску через загрозу застосування ядерної зброї. Вона прагне встановити сфери впливу і прямого контролю шляхом примусу, саботажу, агресії і спроб анексії. Росія вдається до звичайних військових засобів та кібер- і гібридних заходів проти членів і партнерів НАТО. Її засновані на примусі військова позиція і риторика, а також доведена на практиці готовність застосовувати силу з метою досягнення політичних цілей, підривають заснований на правилах міжнародний порядок.
Усі ці провокаційні дії загрожують безпеці на євроатлантичному просторі і загострюють нестабільність уздовж кордонів НАТО і поза ними. Ця нестабільність робить середовище безпеки менш передбачуваним, і НАТО не може виключати можливість нападу, який порушив би суверенітет і територіальну цілісність когось із членів Альянсу. Отже, держави–члени НАТО мають реагувати відповідно, забезпечуючи істотне зміцнення стримування і оборони в інтересах усіх членів Альянсу, підвищуючи стійкість перед обличчям примусу з боку Росії, а також допомагаючи партнерам протистояти зловмисному втручанню і агресії.
Особливе занепокоєння Альянсу викликають такі заходи:
Нарощування Росією військової сили
Росія активізувала нарощування різних видів збройних сил і збільшила військову присутність у регіонах Балтійського, Чорного і Середземного морів, а також зберігає істотний військовий потенціал в Арктиці. Більш напориста позиція Росії, сучасний військовий потенціал і провокаційна діяльність і надалі загрожують безпеці євроатлантичного регіону. Йдеться, зокрема, про передислокацію військ поблизу кордонів НАТО, неодноразові порушення повітряного простору Альянсу, а також широкомасштабні неоголошені і раптові військові навчання. З огляду на це НАТО і держави–члени Альянсу продовжуватимуть запроваджувати необхідні, вивірені і узгоджені заходи.
Військовий союз з Білоруссю
Підтримка Білорусі відіграє важливу роль, продовжуючи надавати Росії доступ до білоруської території й інфраструктури, завдяки чому російські війська можуть атакувати Україну.
Поглиблення військової інтеграції між Росією і Білоруссю, зокрема розміщення передових російських сил і засобів на території Білорусі, позначається на регіональній стабільності і обороні Альянсу. НАТО і надалі пильнуватиме і уважно стежитиме за розвитком подій, включаючи можливість розміщення в Білорусі так званих приватних військових компаній.
Держави–члени Альянсу закликають Білорусь припинити зловмисну діяльність проти її сусідів, поважати права людини і основоположні свободи, а також дотримуватися міжнародного права.
Модернізація ядерних сил
Росія модернізує свої ядерні сили, включаючи великі запаси зброї, яка за дальністю може покривати театр воєнних дій, і нарощує новітні руйнівні системи доставки, здатні нести як звичайну, так і ядерну зброю. Ризик використання Росією таких систем подвійного призначення для завдання ударів проти цивільного населення і критичної цивільної інфраструктури в Україні є неприпустимим. Держави–члени Альянсу засуджують оголошений Росією намір розмістити ядерну зброю і системи її доставки на території Білорусі, що вкотре засвідчує, як систематичні дії Росії підривають стратегічну стабільність і загалом безпеку в євроатлантичному регіоні. Держави–члени НАТО також засуджують її безвідповідальну ядерну риторику і погрози ядерною зброєю як сигнал примусу. НАТО неодноразово наголошувала, що застосування Росією хімічної, біологічної, радіологічної або ядерної зброї у будь-якій формі матиме серйозні наслідки.
Активізація гібридних заходів
Росія активізувала гібридні заходи проти держав–членів Альянсу і партнерів і застосовує для цього маріонеток. Йдеться про втручання у демократичні процеси, застосуванням політичного й економічного тиску для примусу, широкомасштабні кампанії з дезінформації, зловмисну діяльність у кіберпросторі, а також незаконну і підривну діяльність російських спецслужб.
Російські оперативники поставили під загрозу життя людей і спричинили жертви на території Альянсу, включаючи такі операції, як вибухи на складах боєприпасів у Врбетицях, Чехія, у 2014 році та застосування у 2018 році нервово-паралітичної речовини військового класу у Солсбері, Велика Британія.
Російські кібероперації завдали шкоди установам в державах–членах НАТО, зокрема такі, як хакерська атака у 2018 році проти офісів Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) у Гаазі, Нідерланди, організатором якої була російська служба військової розвідки (ГРУ), та хакерський злам проти SolarWinds у США в 2019-2000 рр., внаслідок чого хакери мали доступ до даних багатьох приватних компаній і урядових установ.
Держави–члени Альянсу вдосконалюють наявні інструменти з метою протидії російським гібридним заходам, забезпечуючи готовність Альянсу як такого і держав–членів НАТО стримувати і захищатися від гібридних нападів.
Стратегічне партнерство Росії і Китаю
Поглиблення стратегічного партнерства між Росією і КНР, а також їхні взаємні спроби підірвати заснований на правилах міжнародний порядок, суперечать нашим цінностям та інтересам. Держави–члени НАТО закликають КНР як постійного члена Ради Безпеки ООН відігравати конструктивну роль, засудити загарбницьку війну Росії проти України, утриматися від будь-якої підтримки Росії у веденні нею війни, припинити поширювати хибний наратив Росії, що звинувачує Україну і НАТО у розв’язанні Росією загарбницької війни проти України, а також дотримуватися цілей і принципів Статуту ООН. Держави–члени Альянсу особливо закликають КНР діяти відповідально і утриматися від надання будь-якої летальної допомоги Росії.
Порушення і вихід з договорів у галузі контролю над озброєннями
Порушення і вибіркове виконання Росією зобов’язань у галузі контролю над озброєннями спричинили погіршення ширшого ландшафту безпеки.
- Держави–члени НАТО засуджують прогнозоване призупинення Росією участі у новому Договорі про стратегічні наступальні озброєння (СНО), який сприяє міжнародній стабільності шляхом обмеження стратегічних ядерних сил, якими володіють Росія і США. Держави–члени Альянсу засуджують невиконання Росією обов’язкових юридичних зобов’язань згідно з Договором. Вони закликають Росію повернутися до повного виконання Договору, діяти відповідально і брати конструктивну участь у скороченні стратегічних і ядерних ризиків.
- Держави–члени Альянсу також,засуджують рішення Росії вийти з історичного Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ) наріжного каменя європейської архітектури безпеки, що встановлює юридично обов’язкові і такі, що підлягають перевірці, обмеження на основні категорії звичайних озброєнь і військової техніки держав-учасниць. Протягом багатьох років Росія не виконувала свої зобов’язання за ДЗЗСЄ, зокрема припинивши його виконання у 2007 році без юридичних підстав. Держави–члени Альянсу неодноразово закликали Росію до виконання Договору. Росія не взаємодіяла в конструктивний спосіб і не здійснювала кроків до цілковитого виконання. Держави–члени Альянсу закликають Росію виконати обов’язки і зобов’язання і використати час, що залишився до виходу з Договору, для зміни свого рішення. Держави–члени Альянсу продовжуватимуть проводити консультації стосовно наслідків виходу Росії з ДЗЗСЄ і того, як це позначиться на безпеці Альянсу.
- У червні 2021 року держави–члени Альянсу висловили глибокий жаль з приводу рішення Росії вийти з Договору про «відкрите небо», згідно з яким держави-учасниці мають право здійснювати взаємні спостережні польоти з метою підвищення прозорості і мінімізації непорозумінь. Вихід Росії з Договору набув чинності 18 грудня 2021 року.
- Держави–члени Альянсу також засудили вибіркове виконання Росією Віденського документа, який забезпечує підвищення прозорості шляхом обміну інформацією щодо збройних сил і військових заходів таких, як навчання.
- У грудні 2018 року міністри закордонних справ держав–членів НАТО погодилися із висновком Сполучених Штатів Америки щодо того, що Росія фактично порушила її обов’язки згідно з Договором про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД). З огляду на невиконання Росією Договору про ліквідацію РСМД, 1 лютого 2019 року Сполучені Штати Америки призупинили участь у ньому. Протягом подальших шести місяців держави–члени Альянсу зберігали відкритість діалогу і мали контакти з Росією щодо порушення нею Договору. Втім, Росія продовжувала відкидати факт порушення нею Договору про ліквідацію РСМД, відмовлялася надати відповіді, які були б гідними довіри, і не вжила жодних наочних заходів з метою відновлення повноцінного дотримання Договору із забезпеченням верифікації. Внаслідок цього, 2 серпня 2019 року Сполучені Штати Америки ухвалили рішення про вихід з Договору за цілковитої підтримки з боку інших союзників по НАТО.
Безвідповідальна поведінка у космосі
Держави–члени Альянсу засудили бездумне і безвідповідальне випробування протисупутникової ракети Російською Федерацію 15 листопада 2021 року. Це випробування призвело до створення поля орбітальних уламків, яке значно збільшує ризик для життя людей і космічних об’єктів багатьох держав та організацій. Така небезпечна поведінка безпосередньо суперечить твердженням Росії про те, що вона виступає проти «мілітаризації» космосу, і підриває заснований на правилах міжнародний порядок. Країни – члени НАТО залишаються відданими захисту і збереженню доступу до космосу в мирних цілях та його освоєння в інтересах усього людства.
Агресивна позиція Росії
Дії Росії свідчать про дотримання нею позиції стратегічного залякування. Таким чином стає очевидним, що НАТО має і надати відстежувати розвиток подій і коригувати свою позицію відповідно. Держави–члени Альянсу і надалі тісно взаємодіятимуть з метою реагування на загрози і виклики, що походять з боку Росії.
Розвиток відносин НАТО – Росія
Протягом понад тридцяти років НАТО прагнула розбудувати партнерство з Росією, просуваючи діалог і практичне співробітництво у галузях, що становили обопільний інтерес. Попри це відносини між НАТО і Росією нині переживають найскладніший період з часів холодної війни.
Відносини між НАТО і Росією було започатковано після завершення холодної війни та розпаду Радянського Союзу з її вступом до Ради північноатлантичного співробітництва у 1991 році. На заміну цьому форуму для розвитку діалогу у 1997 році було створено Раду євроатлантичного партнерства, до складу якої входять держави–члени НАТО і країни-партнери на євроатлантичному просторі.
Практичну співпрацю було розпочато у 1994 році, коли Росія приєдналася до програми «Партнерство заради миру» і відрядила миротворців до складу місій з підтримки миру під проводом НАТО на західних Балканах наприкінці 1990-х рр.
Основоположний акт НАТО – Росія від 1997 року забезпечив офіційну основу для розвитку двосторонніх відносин, включаючи створення Постійної спільної ради НАТО – Росія (ПСР) як форуму для консультацій та співробітництва.
Росія заморозила відносини з НАТО через розбіжності щодо косовської кризи у 1999 році, але після завершення військово-повітряної операції НАТО у Косові, відновила заходи співробітництва, включаючи участь у миротворчих силах КФОР під проводом НАТО у Косові, а також роботу ПСР.
У 2002 році діалог та співпраця набули подальшого поштовху, коли на основі Римської декларації від 2002 року на заміну ПСР було створено Раду НАТО – Росія (РНР) як форум для проведення консультацій, досягнення консенсусу, просування співробітництва, ухвалення спільних рішень і запровадження спільних дій. У рамках РНР окремі держави–члени Альянсу і Росія взаємодіяли на засадах рівноправного партнерства з широкого кола питань безпеки, які становили спільну зацікавленість сторін.
З метою забезпечення регулярних контактів та розбудови співробітництва, НАТО і Росія домовилися створити канали політичного і військового зв’язку. Для цього у 1998 році Росія започаткувала дипломатичну Місію при НАТО. У 2001 році НАТО відкрила Інформаційне бюро у Москві, а у 2002 році – Місію військового зв’язку.
Інформаційне бюро НАТО у Москві було основним каналом поширення в країні інформації про НАТО, сприяючи усвідомленню російською громадськістю питань розвитку відносин між НАТО та Російською Федерацією. Інформаційне бюро НАТО сприяло цьому процесу, поширюючи серед російських громадян офіційну інформацію НАТО цифровими та друкованими каналами, надаючи підтримку російським неурядовим організаціям щодо проведення інформаційних заходів та інформуючи про освітні та наукові проекти НАТО відповідні російські установи та потенційних кандидатів. Інформаційне бюро НАТО в Москві також організовувало візити до штаб-квартири НАТО в Брюсселі та інших установ Альянсу для відвідувачів з Росії, а також візити до Російської Федерації посадовців НАТО.
Місія військового зв’язку НАТО сприяла розвитку відносин НАТО – Росія завдяки забезпеченню відкритого каналу зв’язку між Військовим комітетом НАТО у Брюсселі та Міністерством оборони Російської Федерації. Наявність каналу безпосереднього військового зв’язку сприяла підвищенню передбачуваності та усуненню непорозумінь, що могли б вилитися у конфлікт.
Несумірні військові дії Росії проти Грузії у серпні 2008 року стали приводом для тимчасового призупинення офіційних засідань РНР і співпраці в окремих галузях. Їх було відновлено навесні 2009 року. Держави–члени Альянсу і надалі засуджують рішення Росії щодо визнання незалежності грузинських регіонів Абхазії та Південної Осетії.
У квітні 2014 року внаслідок військового вторгнення і агресії Росії проти України, а також незаконної і нелегітимної анексії Росією Криму, яку НАТО ніколи не визнає, було призупинено усіляке практичне цивільне і військове співробітництво з Росією.
У жовтні 2021 року Росія призупинила діяльність своєї дипломатичної Місії при НАТО та зажадала від НАТО закриття Інформаційного бюро Альянсу в Москві і призупинення роботи Місії військового зв’язку НАТО у Москві. НАТО шкодує з приводу рішення Росії скоротити політичні канали комунікації і діалогу і готова й надалі максимально використовувати наявні лінії військового зв’язку між сторонами з метою сприяння передбачуваності і прозорості та мінімізації ризиків і закликає Росію чинити так само.
Розв’язавши загарбницьку війну проти України, Росія відкинула шлях дипломатії і діалогу, який неодноразово пропонували їй НАТО і держави–члени Альянсу. Вона докорінно порушила міжнародне право, включаючи Статут Організації Об’єднаних Націй. Своїми діями Росія також кричуще знехтувала принципами, закріпленими в Основоположному акті НАТО – Росія, адже саме Росія зрадила свої зобов’язання згідно з Основоположним актом. Обов’язковою умовою для зміни відносин між НАТО і Російською Федерацією є її відмова від агресивної поведінки і цілковите дотримання норм міжнародного права.
Ключові галузі співпраці до квітня 2014 року
До призупинення заходів співробітництва у квітні 2014 року НАТО і Росія співпрацювали з широкого кола питань, включаючи такі:
Підтримка операцій під проводом НАТО: Протягом кількох років Росія надавала підтримку Міжнародним силам сприяння безпеці (МССБ) під проводом НАТО, які діяли в Афганістані за мандатом ООН, завдяки низці домовленостей щодо забезпечення наземного транзиту невійськового обладнання для учасників МССБ територією Росії. Кілька кораблів ВМС Росії було задіяно у військово-морській операції НАТО із боротьби з тероризмом у Середземному морі «Активні зусилля», а також у рамках операції НАТО із боротьби з піратством «Океанський щит» поблизу узбережжя Африканського Рогу. До виведення російського миротворчого контингенту на початку 2003 року, Росія брала участь в операціях з підтримки миру під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині та Косові.
Підтримка Збройних сил Афганістану: Проект Цільового фонду у галузі технічного обслуговування гелікоптерів під егідою РНР, який було запроваджено у 2011 році, допоміг забезпечити підготовку особового складу Збройних сил Афганістану здійснювати експлуатацію і технічне обслуговування національного вертолітного парку, а також проводити медичну евакуацію. До кінця 2013 року було підготовлено близько 40 афганських фахівців з технічного обслуговування гелікоптерів.
Навчання персоналу із боротьби з наркотиками для Афганістану і Центральної Азії: Проект під егідою РНР із навчання персоналу у галузі боротьби з наркотиками, який було розпочато у грудні 2005 року, сприяв розбудові місцевого потенціалу та розвитку контактів і співпраці в регіоні між посадовцями середньої ланки з Афганістану, Казахстану, Киргизстану, Пакистану, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану. Ініціатива запроваджувалася спільно з Управлінням з питань наркотиків і злочинності Організації Об'єднаних Націй (УНЗ ООН). У рамках ініціативи підготовку здобули понад 3500 фахівців. Після призупинення співпраці з Росією НАТО запровадила новий проект спільно з УНЗ ООН.
Боротьба з тероризмом: У грудні 2004 року було запроваджено План дій РНР у галузі боротьби з тероризмом. Співпраця у цій галузі передбачала проведення навчань, а також регулярний обмін інформацією і поглиблені консультації з таких аспектів, як ліквідація наслідків надзвичайних станів, протидія саморобним вибуховим пристроям та гарантування безпеки під час проведення масових заходів. У рамках Ініціативи співпраці в повітряному просторі було розроблено систему обміну інформацією для забезпечення прозорості повітряного руху і раннього оповіщення про підозрілі ситуації у повітрі, маючи на меті запобігання терористичним нападам, як ті, що сталися 11 вересня у Сполучених Штатах Америки. У рамках проекту СТАНДЕКС було розроблено технологію дистанційного виявлення вибухових пристроїв на громадському транспорті, причому у червні 2013 року цю технологію було успішно випробувано в дії.
Протиракетна оборона на театрі / захист від балістичних ракет: Безпрецедентна загроза збройним силам під час виконання бойових завдань, спричинена наявністю дедалі більшої кількості балістичних ракет точного наведення, була предметом обопільного занепокоєння. За підсумками аналізу, розпочатого у 2003 році, було сформульовано оцінку потенційного рівня оперативної сумісності систем ПРО на театрі країн – членів Альянсу і Росії. Також проводилися командно-штабні навчання і навчання за допомогою комп'ютерного моделювання з метою сприяння виробленню механізмів і процедур спільних операцій. На Лісабонському саміті у 2010 році лідери РНР ухвалили Спільний аналіз загрози балістичних ракет і домовилися виробити спільний аналіз можливих засад подальшої співпраці з питань ПРО. Попри те, що Росія продовжує висловлювати стурбованість з приводу майбутньої системи ПРО НАТО, держави – члени Альянсу наголошують, що її не спрямовано проти Росії і що вона жодним чином не підриватиме позицію Росії у галузі стратегічного стримування, а має на меті виключно гарантувати захист від потенційних ракетних загроз з-поза меж євроатлантичного простору.
Запобігання поширенню ЗМЗ і контроль над озброєннями: Обговорення на рівні експертів було зосереджено на питаннях, пов'язаних із запобіганням поширенню ЗМЗ, виробленні рекомендацій з метою вдосконалення чинних механізмів запобігання поширенню ЗМЗ і вивченні можливостей практичного співробітництва у галузі захисту від ядерної, хімічної та біологічної зброї. Тривали відверті обговорення з питань, пов'язаних з контролем над звичайними озброєннями таких, як Договір про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), Договір про відкрите небо, а також заходи зміцнення довіри і безпеки. Ключовим пріоритетом було забезпечення роботи із ратифікації Адаптованого ДЗЗСЄ, у зв'язку з чим країни – члени Альянсу висловили стурбованість через рішення Росії у грудні 2007 року в односторонньому порядку «призупинити» участь у Договорі, а згодом, у березні 2015 року, її рішення призупинити участь у спільній консультативній групі, яка регулярно засідає у Відні з метою обговорення дотримання ДЗЗСЄ.
Питання ядерної зброї: Відбулася низка семінарів, присвячених ядерній доктрині і стратегії, а також досвіду, набутому внаслідок інцидентів і нещасних випадків із залученням ядерної зброї, і можливостям вдосконалення способів виявлення саморобних вибухових пристроїв із застосуванням ядерних або радіаційних речовин. У період з 2004 до 2007 року експерти і представники країн РНР залучалися у якості спостерігачів до чотирьох польових навчань із реагування на випадки застосування ядерної зброї, які проводилися в Росії і в усіх ядерних державах – членах Альянсу, а саме: Франції, Великій Британії і США. Завдяки таким заходам вдалося підвищити прозорість, виробити спільне розуміння процедур реагування на випадки застосування ядерної зброї і переконатися в тому, що ядерні держави цілком здатні ефективно відреагувати на будь-який надзвичайний стан, пов'язаний із ядерною зброєю.
Безпосереднє військове співробітництво: Було вдосконалено механізми військового зв'язку під егідою РНР, як при Командуваннях НАТО з питань операцій і трансформації, так і у Москві. Основна мета безпосереднього військового співробітництва полягала у розбудові довіри, впевненості і прозорості, а також поліпшенні здатності військових формувань НАТО і Росії співпрацювати у підготовці до можливих спільних операцій у майбутньому. Серед галузей, охоплених співпрацею, були матеріально-технічне забезпечення, боротьба з тероризмом, пошуково-рятувальні операції на морі, протидія піратству, протиракетна оборона на театрі та захист від балістичних ракет, а також контакти між військовими науковцями й інші подібні заходи.
Пошуково-рятувальні операції на підводних човнах: Спільна діяльність у галузі пошуку і рятування екіпажів підводних човнів на морі постійно зростала завдяки підписанню рамкової угоди про співпрацю у цій сфері в лютому 2003 року. У період з 2005 до 2011 року Росія взяла участь у трьох пошуково-рятувальних навчаннях під проводом НАТО.
Прозорість, стратегія і реформування в оборонній галузі: Маючи на меті сприяти взаємній довірі і прозорості, відбувався діалог з питань доктрини, стратегії і політики, зокрема, щодо їхнього взаємозв'язку з оборонною реформою, питаннями ядерної зброї, розбудови збройних сил і розвитку їхньої позиції. Ініціативи, запроваджені у галузі оборонної реформи, було зосереджено на еволюції військового сектора, управлінні кадрами і фінансовими ресурсами, реформуванні оборонно-промислового комплексу, пом'якшенні наслідків оборонної реформи, а також військових аспектах боротьби з тероризмом. У період з 2002 до 2008 року завдяки діяльності Центру перепідготовки НАТО – Росія вдалося сприяти соціальній адаптації колишніх російських військовослужбовців у переході до цивільного життя завдяки наданню інформації щодо пошуку нового місця роботи і перекваліфікації, організації курсів професійної підготовки та послуг із працевлаштування. Спершу Центр функціонував у Москві, а згодом його діяльність було поширено на регіони Росії. Загалом за проектом пройшли перепідготовку майже 2820 колишніх російських військовослужбовців, причому понад 80 відсотків з них змогли згодом працевлаштуватися на цивільних посадах.
Оборонно-промислове співробітництво: У фундаментальному «Дослідженні з питань співробітництва НАТО – Росія у галузі оборонної промисловості, розробок і технологій», розпочатому у січні 2005 року і завершеному у 2007 році, зроблено висновок про можливість поєднання науково-технологічного потенціалу сторін з метою реагування на глобальні загрози.
Матеріально-технічне забезпечення: Можливості співпраці у галузі матеріально-технічного забезпечення розвивалися як у цивільній, так і у військовій площині, зокрема, з таких аспектів, як авіаперевезення, дозаправлення у повітрі, медичне забезпечення і очищення води. Засідання і семінари було зосереджено на створенні надійної основи для забезпечення взаєморозуміння у галузі матеріально-технічного постачання завдяки сприянню обміну інформацією з таких питань, як політика, доктрина, структури і аналіз набутого досвіду.
Надзвичайні стани цивільного характеру: У період із 1996 до 2014 року НАТО і Росія співпрацювали з метою вироблення здатності спільного реагування у разі надзвичайних станів цивільного характеру таких, як землетруси і повені, а також ліквідації наслідків терористичних нападів. До того ж за пропозицією Росії у 1998 році було створено Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи.
Наукове співробітництво: Починаючи з 1992 року, Росія брала активну участь у заходах програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (НМБ). Російські науковці й експерти прагнули знайти можливості розв'язання широкого кола проблем у галузі безпеки, насамперед з таких питань, як захист від хімічних, біологічних, радіаційних і ядерних речовин, виявлення мін і боротьба з тероризмом (зокрема, виявлення вибухових пристроїв у рамках згаданого вище проекту СТАНДЕКС), а також з проблем довкілля і безпеки таких, як ризик виливу нафти і місця захоронення боєприпасів у Балтійському морі. У рамках гранту, наданого за програмою НАТО «Наука заради миру і безпеки», було забезпечено підтримку досліджень російського науковця Жореса Алфьорова, який став лауреатом Нобелівської премії з фізики.
Мовна підготовка і вивчення термінології: З метою поліпшення розуміння термінів і концепцій, яких вживають НАТО і Росія, було розроблено глосарії з усього спектра галузей співпраці. У 2011 році мовну співпрацю було розширено завдяки запровадженню у життя проекту із гармонізації мовної підготовки для військових і окремих цивільних фахівців з Міністерства оборони РФ.