Інтерв’ю

Бригадний генерал Бреннстрем: партнер з підтримання миру

  • 01 Jan. 2004
  • |
  • Last updated 04-Nov-2008 00:34

Бригадний генерал Андерс Бреннстрем – шведський генерал, що командує Багатонаціональною бригадою (ББ) “Центр” в Косові. ББ “Центр” розгорнута в центральній і північно-східній частині Косова зі штабом в Пріштині. Населенняцієї території налічує 700 000 ос

Навпаки, дуже легко. Це результат десятироків співробітництва з НАТО в рамках програми “Партнерство зарадимиру” і досвіду, набутого в Боснії та Герцеговині, де Швеція в1990-ті роки протягом 6 років утримувала 12 батальйонів. Більшетого, в Косові ми співпрацюємо вже протягом п’яти років.Найважливіше те, що усі бійці, байдуже, з НАТО вони, чи не з НАТО,насамперед є бійцями зі схожою підготовкою і однаковими цінностями.Це робить досвід співпраці надзвичайно позитивним.

Найскладніше для мене, як для будь-якогокомандира, чи то з країни-партнера, чи то країни - члена НАТО, єзапозичення усього найкращого з досвіду восьми країн, щопредставлені у ББ “Центр”. Тобто багатонаціональність має статинашою силою, а не вадою.

Надзвичайно важливою є гармонізація штабнихпроцедур і систем зв’язку. Поза цим, найважливішим при підготовцімолодих солдатів, сержантів і офіцерів до багатонаціональнихоперацій є знання мови. Абсолютною необхідністю для усіх, хто берев них участь, є здатність вільно спілкуватись англійськоюмовою.

Миротворці повинні бути справедливими,твердими і дружелюбними. Це стосується усіх рівнів операцій зпідтримання миру. Місцеве населення має бачити, що миротворецьдружньо налаштований до тих, хто з ним співпрацює, але може бутитвердим стосовно тих, хто чинить спротив. У такий спосіб миротворцізаслужать повагу з боку як місцевого населення, так і іншихміжнародних організацій, які там діють, що є необхідною передумовоюуспішності місії. Відверто кажучи, головними уміннями є ті, якимиповинен володіти будь-який хороший солдат, а хорошого солдатаповажають усі.

Різниця не має етнічного характеру. Загалом,місцеве населення, і сербське, і албанське, поважає солдатів зкраїн-партнерів не менше, ніж їхніх колег з країн - членів НАТО.Але я маю наголосити на винятку з цього правила. В той час якзвичайні, чесні люди будь-якого етнічного походження позитивноставляться до миротворців, злочинні елементи і люди здеструктивними політичним планами сприймають нас вороже. Можливо,це й добре, бо означає, що ми робимо корисну справу.

Для будь-якого миротворця, а особливо длякомандира, надзвичайно важливо вивчити ситуацію навкруги конфліктута історію території і її населення. У цьому сенсі у мене великаперевага, тому що я був тут командиром шведського батальйону восени2000 року і можу спиратись на свій досвід. Завдання командирабойового підрозділу звичайно відрізняється від завдання командирабригади, але півроку попередньої служби добре підготували мене донинішнього завдання. В іншому випадку необхідно мати добрихрадників. Перед поверненням до Косова я переконався в тому, що менеоточують надзвичайно добрі соратники.

Я відповідаю за захист усіх етнічних груп,людей і організацій та усього, що зазнає загрози. Я не маюстатистичної інформації щодо кількості часу, який ми приділяємоодній громаді, чи іншій. В усіх випадках з цих питань миспівпрацюємо з поліцією. Я вважаю, що безпека є важливим чинником,на який зважають ті, хто обмірковує питання повернення. Але він неєдиний. Тому перспективи повернення залежать від комбінації кількохчинників. Стан економіки, наприклад, також має надзвичайно великезначення. Ми підтримуємо усіх бажаючих повернутись і намагаємосьзабезпечити максимально безпечне середовище.

Якщо порівнювати поточну ситуацію з тим, щобуло три роки тому, я не помічаю ніяких змін у ставленні населеннядо КФОР і не прогнозую ніяких змін доки ми будемо добре виконуватисвою справу. Остаточне політичне розв’язання проблеми Косова,очевидно, полегшить мою працю. Але ми усі маємо миритись з тим, щоцей процес потребує часу, тому що розв’язати численні проблемиКосова надзвичайно складно. Я кажу своїм людям про те, що нашимзавданням є створювати безпечне середовище, і сподіватись, що ценаблизить політичне розв'язання.

Я хочу наголосити на двох чинниках. Перший,це тривала історія нашої участі у миротворчих операціях. Швеціябере участь у таких місіях з 1940-х років, а шведські миротворцідіяли на Близькому Сході, Кіпрі і в Конго, а також в Боснії таГерцеговині і Косові. Ми пишаємось нашими традиціями миротворчоїдіяльності і досвідом, який ми принесли до КФОР. Другим чинником єсистема призову на військову службу, яка усе ще існує в Швеції.Військовослужбовці, яких ми посилаємо служити за кордон, цепризовники, які пройшли необхідну підготовку і добровільно вирішиливзяти участь у конкретній місії. У такий спосіб кожен шведськийсолдат привносить в операції, подібні до КФОР, цивільні уміння, асеред них представлені вчителі, водопровідники, поліцейські та іншіпрофесії. Ці невійськові уміння можуть бути надзвичайно корисними умиротворчій діяльності й операціях з підтримання миру, особливо,коли йдеться про роботу з цивільним населенням.

Перед прибуттям до Косова ми ретельнопідготувалися до цієї місії. Співпрацюючи з підрозділами НАТО, миотримали можливість вивчити методи і процедури роботи Альянсу, атакож підходи НАТО до оперативного планування. Водночас, працюючи уструктурі НАТО, або будь-якій іншій міжнародній структурі, миможемо повсякденно порівнювати себе з військовослужбовцями з іншихкраїн. Це не змагання. Це скоріше конструктивний обмін інформацієюта поглядами, що дуже добре. Як шведський офіцер, і в особистому, ів професійному плані я дуже високо оцінюю цей досвід. Я отримуюдобру підтримку з боку НАТО, від мого командира генерал-лейтенантаХольгера Каммерхоффа і з боку усіх восьми країн, які надіслали своївійська до ББ “Центр”.

За даними різних опитувань громадської думки,які проводять такі організації, як “Геллап”, більшість шведів небажає вступати до НАТО. Але під час таких опитувань ніколи неставиться запитання про те, що шведи думають про співпрацю з НАТО.Я впевнений, що більшість шведів задоволена співпрацею з НАТО врамках ПЗМ та в операціях з підтримання миру тут в Косові, в Босніїта Герцеговині й, можливо, в інших місцях у майбутньому. Я вважаю,що ми багато чому навчаємось, співпрацюючи з різними збройнимисилами, людьми й організаціями в рамках структури НАТО. І япереконаний в тому, що ми продовжуватимемо робити свій внесок успільну міжнародну справу. Щодо можливості вступу до Альянсу, цеполітичне питання і вам варто запитати політика, який більшкомпетентний у цих питаннях.