Не втратити значення

Трансформація НАТО: у Лондонській декларації 1990 року вперше було визначено напрями процесу трансформації, які отримали подальший розвиток у рішеннях Празького саміту.

(©HATO)

Орієнтуватись було легко. Усе, що від меневимагалось – це летіти праворуч від великого паркану і прямувати напівдень. Мій пасажир був службовцем британської прикордонної службиі знав кожен дюйм цього паркану. Ми мали облетіти наш сектор з тим,щоб він міг побачити ознаки якоїсь незвичної активності по той бікпаркану. Але це був не простий паркан. Це був внутрішній кордонНімеччини у березні 1983 року і кожен рух мого британськогоармійського гелікоптера “Газель” віддзеркалювався у русірадянського гелікоптера МІ-24 по той бік кордону.

Протягом наступних шести років я літав на протитанковихгелікоптерах у Федеративній Республіці Німеччина. Кожен ранокпочинався з одного й того ж: прогноз погоди в нашій зоні, а потімдетальне вивчення військового устаткування Варшавського пакту іНАТО для того, щоб ми могли розрізнити його на полі бою, колибудемо вражати цілі своїми протитанковими ракетами.

По закінченні служби в Німеччині і штабного навчання у ВеликійБританії, я був призначений до штаб-квартири Верховногоголовнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі (SHAPE) у1990 році. Мої колеги жартували, що моє вміння грати в гольф маєзначно покращатись, бо SHAPE розшифровується як “чудова відпустказа державний кошт” (Superb Holidays At Public Expense). Цей образстворювався протягом 40 років холодної війни, системи статичнихштабів НАТО, попередньо запланованих варіантів військових операційі вузькоспеціальної відповідальності. Плани з розгрому радянськихбронетанкових мас на рівнинах північної Німеччини не вимагаличастого оновлення, тому мої попередники, якщо не проводили час учудових відпустках, успішно відточували свою майстерність надоріжках гольф-клубу.

Але я прибув до SHAPE усього через рік після розпаду Радянськогоблоку і невдовзі після оприлюднення Лондонської декларації протрансформацію Північноатлантичного альянсу. Дуже швидко сталозрозуміло, що НАТО вже не та організація, якою вона була за часівмоїх патрульних польотів уздовж кордону. Трансформація НАТО вжерозпочалася.

Однак що таке трансформація? Схоже, що різні люди розуміють їїпо-різному і я не знайшов узгодженої Альянсом дефініції цьоготерміну. Я сказав би, що метою трансформації є підтримкавідповідності Альянсу ситуації у сфері безпеки та забезпеченняефективного виконання ним тих ролей, які він прагне взяти насебе.

Зміни, ініційовані в Лондонській декларації 1990 року,були викликані завершенням холодної війни. Їх можна підсумувати якперехід від оборонного і реактивного підходу до безпеки до такого,який буде активним і зосередженим на поширенні безпеки істабільності. Водночас колективні зобов’язання, передбаченіВашингтонським договором, залишаються і залишатимуться умайбутньому основою Альянсу і пов’язуватимуть Європу з ПівнічноюАмерикою, а трансформація НАТО за останнє десятиліття ХХ століттянайкраще була продемонстрована на прикладі партнерства уврегулюванні кризових ситуацій.

Протягом 90-х років я брав активну участь у врегулюванні кризовихситуацій. На початку десятиліття, працюючи в SHAPE, я займавсяпершим оперативним розгортанням сил НАТО, коли під час першої війниу Перській затоці надавалась підтримка Туреччині. Я також бравучасть у забезпеченні повітряних вантажних перевезень до Москви йСанкт-Петербурга під час надання гуманітарної допомоги. Я ставпрацювати ще більше, коли НАТО почала поступово розширювати своюдіяльність на Балканах, спочатку надаючи підтримку ООН умоніторингу важких озброєнь, потім здійснюючи моніторингзабороненої для польотів зони, а потім – морські операції напідтримку санкцій ООН.

Наприкінці десятиліття я служив у національних збройних силах ікомандував гелікоптерним полком. Але й тоді я виконував роботу,пов’язану з врегулюванням НАТО кризових ситуацій: оперативнівідрядження до Боснії та Герцеговини, та участь в операції уКосові.

На початку цього десятиліття я почав працювати у Міжнародномувійськовому штабі у штаб-квартирі НАТО. Саме там я спостерігав занаступним етапом трансформації НАТО, коли Альянс у 2002 роціухвалив рішення розірвати євроатлантичні географічні обмеження. Алемене здивувала кількість людей, які тоді називали і продовжуютьназивати зараз саме Празький саміт „трансформаційним”. Як на мене,цей курс був встановлений ще на Лондонському саміті, у Празі –увімкнули двигун.

Загроза з боку терористів і небезпеки, які несе розповсюдженнязброї масового знищення, призвели до того, що безпека членівАльянсу дедалі більшою мірою залежить від подій, які відбуваютьсядалеко від їхніх національних кордонів. Члени Альянсу визнали це уПразі і продовжували відповідно адаптуватись. Частиною цієїадаптації було розуміння того, що ці нові загрози вимагаютьякнайширшої співпраці не просто між державами, а й з іншимиміжнародними організаціями та інституціями, звідси празький закликщодо „нових членів” і „нових відносин”.

Однак ці сфери трансформації просто просували далі ті зміни, якіми вже впроваджували: це не були абсолютно нові ініціативи. У 1990році в Лондоні НАТО була альянсом 16 країн, а під час Празькогосаміту кількість членів зросла до 19. У 1990 році НАТО ініціювалакомплексну політику партнерства, простягнувши руку дружби на схід.Рука дружби у 1994 році була також простягнута і на південь,країнам Північної Африки і Близького Сходу (а минулого року вСтамбулі її простягнули ще далі -- країнам Перської затоки). Крімтого, на час Празького саміту НАТО вже зайняла своє місце середміжнародних організацій, дедалі більш активно співпрацюючи зЄвропейським Союзом, Організацією з безпеки і співробітництва вЄвропі та ООН.

Те ж саме стосується і „нових можливостей”. Празьке рішення простворення Сил реагування НАТО було логічним кроком в напрямкувиконання лондонського заклику до створення високомобільних йуніверсальних багатонаціональних сил, що привело до створенняКорпусу швидкого реагування при Командуванні об’єднаних збройнихсил НАТО в Європі (ARRC). Зміни у командній структурі НАТО,проголошені в Празі, ґрунтувались на ухваленому раніше (у 90-хроках) рішенні скоротити кількість головних командувань НАТО зтрьох до двох, ліквідувавши командування об’єднаних збройних силНАТО у Ла-Манші. Празькі зобов’язання щодо оборонної спроможностізосереджені на забезпеченні можливостей, необхідних для захисту відтерористів, і надали додаткового поштовху до придбання кращогообладнання, яке вже було стимульоване Ініціативоюобороноспроможності, ухваленою на Вашингтонському саміті у 1999році (коли три нових члени вступили до Альянсу і була ухвалена новаСтратегічна концепція НАТО).

Якщо озирнутись назад, можна побачити, що і Лондон, і Прага булиреакціями на зміни, що відбувались навкруги НАТО. В той час якЛондон був реакцією на закінчення холодної війни, Прага сталавідповіддю на терористичні напади на США 11 вересня. Тому Празькийсаміт не був саме трансформаційним самітом, а забезпечивАльянсу подальший рух шляхом, який він обрав у Лондоні –забезпечення подальшої важливості НАТО через взяття Альянсом насебе нових ролей і отримання необхідних можливостей для їхефективного виконання.

Однак ми повинні визнати, що навіть доступ до необмеженоїкількості найсучаснішої військової техніки не матиме сенсу, якщочлени Альянсу не зможуть домовитись де і як її застосовувати.Останні події продемонстрували, що в самій НАТО зараз відбуваютьсязміни, які вимагають „трансформаційної уваги”. В той час якпопередні загрози об’єднували союзників, поточні загрози несуть зсобою потенційну небезпеку розколу, що й продемонструвала іракськакриза у 2003 році. Отже, необхідно щоб ролі і можливості НАТО булипідтримані спільним баченням, спільним розумінням і спільнимпочуттям мети. Ось чому Генеральний секретар нещодавно активнопідтримав політичний діалог всередині НАТО, а члени Альянсувисловили свої наміри посилити політичний компонент Альянсу вЛондонській декларації ще у 1990 році.

На завершення маю зазначити, що я вірю в те, що Лондонськадекларація дала життя поточній трансформації НАТО і що Празькийсаміт підтримав рух цього процесу у правильному напрямі. Моїслужбові обов’язки часто втягували мене в ситуації, пов’язані знаслідками численних трансформаційних ініціатив, ухвалених на цихсамітах. Але я відчуваю, що усі ці ініціативи виявлятьсянезначними, якщо НАТО терміново не перебудується і не розпочнебільш інтенсивний політичний діалог. Члени Альянсу ніколи незнайдуть спільної мови, якщо вони будуть сторонитися спірних питаньполітики і безпеки. В сьогоднішньому середовищі безпеки необхіднообговорювати ці питання, їх необхідно обговорювати на ранніхетапах, і їх необхідно обговорювати широко. Якщо союзники не будутьготові відповісти на цей виклик і обговорювати ці питання в НАТО,то Альянс втратить своє значення і для таких дебатів буде знайденийальтернативний форум. Я переконаний у тому, що саме НАТО єідеальним форумом для таких дебатів, але мене також турбує те, щоякщо ми не будемо ним користуватись, ми його втратимо.

PS. Я також трансформувався. Минулого року я проміняв свій зеленийвійськовий однострій на сірий цивільний костюм і найнебезпечнішазброя, яку мені тепер дозволено мати, це гострий олівець. Іншимсудити, чи вдалося мені залишитись відповідним іспроможним.

Джонатан Періш є старшим фахівцем зпланування у секції політичного планування і написання промовВідділу політичних справ і політики безпеки НАТО.