Відносини з Україною

  • Last updated 15-Mar-2022 11:18

Суверенна, незалежна і стабільна Україна, неухильно віддана демократії і верховенству права, має першорядне значення для євроатлантичної безпеки. Відносини між Україною і НАТО почали розвиватися ще на початку 90-х років XX ст. і відтоді стали одним з найбільш значущих партнерств НАТО. Починаючи із 2014 року, внаслідок російсько-українського конфлікту, співробітництво між Україною і НАТО у низці ключових галузей було активізовано.

NATO Secretary General Jens Stoltenberg and the  President of Ukraine Volodymyr Zelenskyy

 

  • Діалог і співпраця розпочалися, коли Україна, яка щойно набула державної незалежності, вступила до Ради північноатлантичного співробітництва (1991 рік) і програми «Партнерство заради миру» (1994 рік).
  • Відносини набули подальшого розвитку внаслідок підписання у 1997 році Хартії про особливе партнерство, на основі якої було започатковано Комісію Україна – НАТО (КУН), що мала опікуватися розвитком співпраці.
  • Починаючи з 2009 року, КУН наглядала за процесом євроатлантичної інтеграції України, зокрема, за перебігом реформ за Річною національною програмою (РНП). 
  • Надалі співпраця продовжувала поглиблюватися на взаємовигідних засадах, причому Україна бере активну участь в операціях і місіях під проводом НАТО.
  • НАТО надає першорядного значення підтримці всеосяжних перетворень у галузі безпеки і оборони в Україні. Ці реформи мають вирішальне значення для демократичного розвитку України й зміцнення її здатності забезпечувати власну оборону.
  • З часу Варшавського саміту НАТО у липні 2016 року практичну підтримку Україні з боку НАТО оформлено у вигляді Комплексної програми допомоги (КПД) Україні.
  • У червні 2017 року Верховна Рада України ухвалила закон, яким членство держави в Альянсі знову визнано стратегічним пріоритетом національної зовнішньої і безпекової політики. У 2019 році відповідна поправка до Конституції України набула чинності.
  • У вересні 2020 року Президент України Володимир Зеленський ухвалив нову Стратегію національної безпеки України, яка забезпечує основу для поглиблення особливого партнерства між Україною і НАТО з метою набуття країною членства в Альянсі. 
  • Внаслідок російсько-українського конфлікту НАТО розширила підтримку, що надається Україні, у галузі розвитку потенціалу і розбудови спроможностей. Держави–члени Альянсу засуджують та ніколи не визнають незаконну та нелегітимну анексію Криму Росією, а також її дестабілізуючі й агресивні дії на сході України та у Чорноморському регіоні. Збільшено присутність НАТО у Чорному морі й активізовано співпрацю у військово-морській галузі між НАТО та Україною і Грузією.
  • НАТО у найсуворіший спосіб засуджує повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що розпочалося у лютому 2022 року і є абсолютно невмотивованим та неспровокованим. Це – тяжке порушення міжнародного права й серйозна загроза євроатлантичній безпеці.
  • Альянс також засуджує рішення Росії про визнання сепаратистських регіонів на сході України. 
  • Держави–члени НАТО закликають Росію негайно припинити військові дії і вивести усі війська з України та від її кордонів.
  • НАТО стоїть на боці народу України і її легітимного, демократично обраного президента, парламенту і уряду. Цілковита підтримка Альянсом територіальної цілісності і суверенітету України у межах міжнародно визнаних кордонів ніколи не зміниться. Росія вже зараз платить високу ціну і має дуже серйозні наслідки через позицію усієї міжнародної спільноти. 

 

  • Реакція на російсько-український конфлікт

    Від самого початку російсько-українського конфлікту у 2014 році, НАТО дотримувалася непохитної позиції цілком на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів. Держави–члени Альянсу суворо засуджують і ніколи не визнають незаконну та нелегітимну анексію Криму Росією, також засуджуючи його тимчасову окупацію. До того ж НАТО засуджує рішення, ухвалене Росією у лютому 2022 року, щодо визнання самопроголошених «Донецької Народної Республіки» і «Луганської Народної Республіки» на сході України, яке є кричущим порушенням міжнародного права, що ще більше підриває суверенітет і територіальну цілісність України. НАТО також засуджує у найсуворіший спосіб повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося у лютому 2022 року і є абсолютно невмотивованим і неспровокованим. Це – тяжке порушення міжнародного права і серйозна загроза євроатлантичній безпеці.

    Внаслідок незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією у 2014 році держави–члени Альянсу вирішили призупинити усіляке практичне цивільне та військове співробітництво з Росією, втім залишивши відкритими політичні і військові канали зв’язку. У лютому 2022 року держави–члени Альянсу ухвалили безпрецедентний пакет обмежувальних заходів, накладених на Росію внаслідок її повномасштабного вторгнення в Україну, включаючи суворі великомасштабні санкції. Держави–члени Альянсу закликають Росію негайно припинити військові дії й вивести усі війська з території України і від її кордонів, забезпечити цілковите дотримання норм міжнародного гуманітарного права і гарантувати безперешкодний і безпечний доступ для гуманітарних потреб і надання допомоги усім, хто цього потребує. Вони також закликають Росію припинити обмежувати судноплавство в окремих районах Чорного моря і перешкоджати доступу до Азовського моря.

    З огляду на безпосередні загрози, яких зазнавали територіальна цілісність, політична незалежність і безпека України, упродовж кризи регулярно проводилися консультації на рівні Комісії Україна – НАТО (КУН). У листопаді 2018 року через необґрунтоване застосування Росією військової сили проти українських суден у Керченській протоці та загрози нарощування Росією військової моці у квітні 2021 року, було скликано позачергові засідання КУН. Інші екстрені засідання КУН, присвячені продовженню нарощування Росією військової сили і невиправданому нападу на Україну, відбулися у штаб-квартирі НАТО в січні та лютому 2022 року.

    Окрім політичної підтримки України, НАТО також істотно збільшила практичну допомогу країні. Негайно після незаконної та нелегітимної анексії Криму Росією у 2014 році, міністри закордонних справ держав–членів НАТО узгодили низку заходів, спрямованих на підвищення здатності України гарантувати власну безпеку. Вони також ухвалили рішення про подальше розширення практичної допомоги Україні з боку НАТО завдяки істотному зміцненню поточних програм співробітництва, а також запровадженню нових вагомих ініціатив. На Варшавському саміті 2016 року заходи НАТО на підтримку України було оформлено у вигляді Комплексної програми допомоги Україні (КПД), яка має на меті сприяти розбудові здатності України гарантувати власну безпеку та запроваджувати у життя широкомасштабні реформи у галузі безпеки і оборони відповідно до євроатлантичних принципів та передових методів.

    Держави–члени Альянсу збільшують політичну і практичну підтримку Україні, яка продовжує захищатися від повномасштабного вторгнення з боку Росії. НАТО координує запити України про допомогу, а також надає підтримку своїм країнам–членам щодо доставки гуманітарної допомоги і нелетального озброєння. Окремі держави–члени Альянсу передають Україні зброю, боєприпаси, предмети медичного призначення та інше військове обладнання життєвої важливості. Вони також надають Україні фінансову допомогу, що вимірюється мільйонами євро. Чимало членів Альянсу також надають гуманітарну допомогу цивільному населенню України і відкривають кордони для українських біженців.

    НАТО стоїть на боці народу України, її демократично обраних президента, парламенту і уряду. Альянс завжди цілковито підтримуватиме територіальну цілісність і суверенітет України в межах міжнародно визнаних кордонів.

  • Рамки співробітництва

    Хартія про особливе партнерство від 1997 року залишається основоположним документом, який регламентує відносини Україна – НАТО. Комісія Україна – НАТО (КУН) скеровує спільну діяльність і є форумом для проведення консультацій між державами – членами Альянсу і Україною з питань безпеки, що становлять взаємний інтерес. Засідання КУН можуть проходити на різних рівнях, зокрема, на рівні глав держав і урядів, міністрів закордонних справ або оборони, послів, а також у різних робочих форматах.

    Ухвалена у 2009 році Декларація про доповнення до Хартії Україна – НАТО за підсумками рішень Бухарестського саміту НАТО 2008 року визначила провідну роль КУН щодо поглиблення політичного діалогу і просування співпраці з метою підкріплення процесу реформ, спрямованих на реалізацію Україною її євроатлантичних прагнень та курсу на вступ до НАТО. Основним інструментом на підтримку цього процесу є Річна національна програма (РНП), яка відображає цілі національної реформи в Україні і забезпечує Річні плани її реалізації. РНП складається з п’яти розділів, присвячених політичним та економічним питанням, військово-оборонним аспектам, ресурсному забезпеченню, безпековим проблемам і правовим питанням. Йдеться, з-поміж іншого, про реформи, націлені на забезпечення справедливого управління, боротьбу з корупцією, гарантування верховенства закону та прав людини, а також реформування національних структур безпеки і оборони відповідно до євроатлантичних принципів та стандартів. 

    Держави–члени НАТО щорічно аналізують перебіг реалізації РНП. Основну відповідальність за її реалізацію покладено на Україну. Комісія з питань координації євроатлантичної інтеграції України під головуванням Віце-прем’єр-міністра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції, забезпечує загальну координацію її імплементації відповідними органами державної влади.

    Представництво НАТО в Україні забезпечує розвиток партнерства безпосередньо в країні. До його складу входять Центр інформації та документації НАТО і Офіс зв’язку НАТО в Україні. Центр інформації та документації НАТО було створено у 1997 році з метою інформування громадськості про діяльність НАТО та переваги співробітництва між Україною і НАТО. Створений у 1999 році Офіс зв’язку НАТО в Україні відіграє чільну роль у просуванні відносин Україна – НАТО, підтримуючи регулярні робочі контакти з Міністерствами закордонних справ та оборони, Офісом Президента України, Радою національної безпеки і оборони, Верховною Радою України та іншими державними відомствами. Під егідою Представництва НАТО в Україні також надається дорадча допомога стратегічного рівня у рамках Комплексної програми допомоги Україні.

  • Основні напрями співпраці

    Співпраця між Україною і НАТО відбувається на взаємовигідних засадах і охоплює такі галузі: 

    Розбудова спроможностей та оперативна сумісність

    • НАТО сприяє реформуванню структур безпеки і оборони України під егідою Спільної робочої групи з оборонної реформи, у рамках Процесу планування і огляду сил ПЗМ, Процесу НАТО із сприяння доброчесності та Індивідуальної щорічної програми із сприяння доброчесності, Програми НАТО із вдосконалення військової освіти, діяльності Спільної робочої групи з оборонно-технічного співробітництва, а також дорадчої місії при Представництві НАТО у Києві.
    • Починаючи з 2016 року, у рамках Комплексної програми допомоги (КПД) держави–члени Альянсу сприяють реформуванню структур безпеки й оборони України відповідно до стандартів НАТО шляхом надання дорадчої підтримки стратегічного рівня через Представництво НАТО в Україні, а також запровадження 16 програм із розбудови спроможностей та проектів Цільових фондів. Співпраця у цій галузі має вирішальне значення для поточної трансформації позиції України у сфері безпеки та й надалі залишається невіддільною складовою демократичних перетворень в країні.
    • У 2014 році внаслідок російсько-українського конфлікту було запроваджено низку проектів Цільових фондів, покликаних забезпечити розбудову спроможностей та сталий розвиток потенціалу в таких ключових галузях:
      • Командування, управління, зв’язок та комп'ютеризація (C4) -  Проект С4 Цільового фонду має на меті допомогти Україні реорганізувати та модернізувати її структури та потенціал у галузі командування, управління, зв’язку та комп'ютеризації, сприяючи підвищенню оперативної сумісності з НАТО з метою участі у навчаннях та операціях під проводом Альянсу, а також вдосконалення здатності України гарантувати власну безпеку і оборону. Було узгоджено чотири проекти, які нині знаходяться на різних стадіях реалізації, із забезпечення вимог у таких галузях, як регіональна безпека повітряного простору; надійні тактичні комунікації; обмін експертними знаннями; а також підвищення обізнаності з ситуацією.
      • Матеріально-технічне забезпечення та стандартизація – Цей проект Цільового фонду має на меті сприяти поточній реформі системи логістики та стандартизації у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, таких як Національна гвардія України та Державна прикордонна служба за доцільністю.
      • Медична реабілітаціяЦей проект Цільового фонду покликаний гарантувати швидкий доступ до належного медичного обслуговування пацієнтам з категорії діючих та звільнених військовослужбовців й цивільних службовців структур безпеки і оборони. До того ж проект спрямований на те, аби в Україні запрацювала стабільна система медичної реабілітації, яка була б в змозі забезпечувати тривале лікування.
      • Перехід до цивільної кар’єриЦей проект Цільового фонду сприяє Україні у виробленні і запровадженні в життя надійного й ефективного підходу до соціальної адаптації колишніх військовослужбовців, який був би невіддільною частиною кадрової політики у Збройних Силах України.
      • Утилізація боєприпасів, що не вибухнули, та знешкодження саморобних вибухових пристроїв (СВП) – Цей проект Цільового фонду опікується безпосереднім втіленням у життя окремих конкретних рекомендацій Плану допомоги Україні у галузі утилізації боєприпасів, що не вибухнули, і знешкодження СВП. У рамках проекту надається вибіркова підтримка цивільним гуманітарним заходам, спрямованим на усунення загроз, що походять від вибухонебезпечних предметів, включаючи СВП. НАТО також сприяє створенню умов для трансформації процесів утилізації боєприпасів, що не вибухнули, та розбудови механізмів знешкодження СВП в Україні 
      • Кіберзахист – Цей проект, мету якого було досягнуто, а отже реалізацію завершено у 2017 році, було спрямовано на набуття Україною виключно оборонного технічного потенціалу з метою протидії кіберзагрозам. Серед заходів допомоги передбачалося створення центру реагування на комп’ютерні інциденти для відстеження порушень кібербезпеки, а також лабораторій для розслідування таких інцидентів.
    • Участь у Процесі планування і огляду сил ПЗМ (ППОС) допомагає Україні визначити амбітні, але досяжні цілі реформування структур безпеки та оборони, їх трансформації та розбудови потенціалу, зокрема, з метою підвищення спроможності взаємодіяти із силами Альянсу та держав-партнерів під час проведення операцій із врегулювання криз та операцій з підтримання миру, водночас вдосконалюючи здатність України приймати на своїй території військові формування Альянсу та держав-партнерів для проведення навчань і тренувань.
    • У жовтні 2005 року було запроваджено Програму професійного розвитку для цивільних службовців безпекових та оборонних установ України. У 2014 році її бюджет було збільшено вдвічі з метою просування процесу трансформації та реформування. До того ж у 2017 році у рамках Програми запроваджено нові концептуальні проекти, такі як ініціатива “100 чемпіонів”, завдяки якій сформовано спільноту українських цивільних службовців, які безпосередньо опікуються питаннями євроатлантичної інтеграції в різних державних установах.
    • Починаючи з 2007 року, Україна бере участь у Програмі НАТО із сприяння доброчесності (ПД), в рамках якої надається практична та дорадча допомога з метою виховання доброчесності, підвищення прозорості та підзвітності у структурах оборони і безпеки. У жовтні 2019 року дев’ять оборонних та безпекових установ України завершили цикл самооцінки й експертного оцінювання ПД, завдяки чому вироблено всебічний аналіз їхніх потреб та вразливостей і викладено низку рекомендацій щодо шляхів поліпшення справедливого управління і продовження сталих реформ з метою викорінення корупції в оборонних і пов’язаних з безпекою структурах. Виходячи з цього, продовжується запровадження індивідуально розробленої дворівневої програми заходів допомоги із розвитку спроможностей, а саме: обмін практичним досвідом з українськими інституціями щодо забезпечення справедливого управління й використання оборонних ресурсів (фінансових, кадрових і матеріально-технічних) та заходи освіти й підготовки для розвитку особистих навичок та просування доброчесності як організаційної культури.
    • Програма вдосконалення військової освіти (ПВВО) покликана забезпечити підтримку щодо вдосконалення та реструктуризації системи військової освіти і професійної підготовки в Україні. Її заходи насамперед зосереджено на восьми закладах військової освіти у Житомирі, Києві, Львові, Одесі та Харкові і п’яти центрах підготовки сержантського складу у Василькові, Десні, Миколаєві, Старичах та Яворові (йдеться також про часткове відновлення підготовки курсантів ВМС при «Одеській морській академії»). До того ж у рамках ПВВО НАТО надає дорадчу підтримку з питань управління закладами військової освіти, допомагаючи викладацькому складу щодо методики викладання та розробки курсів із розвитку навичок лідерства і процесів ухвалення рішень.
    • НАТО надає підтримку з питань розбудови потенціалу у галузі кібербезпеки з метою вдосконалення міжвідомчої співпраці та координації, а також аби сприяти розробці національної стратегії кіберзахисту України.  
    • З 2004 року Спільна робоча група з оборонно-технічного співробітництва забезпечує розвиток співробітництва з таких аспектів, як розбудова спроможностей, процеси закупівлі військового обладнання і техніки та вироблення технічних стандартів. Йдеться, зокрема, про стандартизацію, кодифікацію, логістику та управління життєвим циклом, а також співпрацю під егідою Наради національних керівників у галузі озброєнь та Організації НАТО з питань науки та технологій. До того ж Спільна робоча група з оборонно-технічного співробітництва забезпечує форум, у рамках якого сторони обговорюють зусилля, спрямовані на реформування українського оборонно-промислового комплексу.    
    • Україна приєдналася до програми Обміну даними про повітряну обстановку (ОДПО) у липні 2006 року. Вона дає змогу скоротити ризик потенційних транскордонних інцидентів і оптимізувати реагування на можливі терористичні напади із застосуванням цивільних літаків. Внаслідок російсько-української кризи, НАТО почала надавати дані про повітряну обстановку, які охоплюють ширшу географічну територію.
    • Участь у широкому спектрі військових заходів та навчань у рамках Робочого плану Військового комітету з Україною має на меті сприяти підвищенню рівня оперативної сумісності та вдосконаленню оперативного потенціалу Збройних Сил України, водночас істотно сприяючи поточному процесу національної оборонної і безпекової реформи.
    • Активна участь України у Програмі оцінювання і зворотного зв'язку у рамках Концепції оперативних можливостей НАТО сприяє подальшій розбудові Збройних Сил України, водночас даючи змогу Альянсу краще формувати контингенти для участі у майбутніх операціях і місіях під проводом НАТО.
    • Щоб Україна і НАТО могли поглиблювати співробітництво на оперативному рівні, було розроблено відповідну правову базу, яка включає Угоду «Партнерства заради миру» (ПЗМ) про статус збройних сил на території іноземної країни, що набула чинності у травні 2000 року, Угоду про надання підтримки з боку країни дислокації військ, ратифіковану у березні 2004 року, та Угоду про стратегічні авіаперевезення, ратифіковану у жовтні 2006 року.
    • У червні 2020 року Україна стала шостою країною, що набула статус партнера НАТО із розширеними можливостями. Цей статус надається учасникам Ініціативи оперативної сумісності партнерства за особливо вагомий внесок до операцій під проводом НАТО та інших завдань Альянсу. Статус партнерів із розширеними можливостями гарантує Україні пріоритетний доступ до набору інструментів оперативної сумісності НАТО, таких як навчання, тренування, обмін інформацією та спільна обізнаність з ситуацією. Окрім України, партнерами НАТО з розширеними можливостями є Австралія, Фінляндія, Грузія, Йорданія та Швеція.
    • Україна також розбудовує потенціал та вдосконалює оперативну сумісність з НАТО завдяки участі в Силах реагування НАТО.

    Ширше співробітництво

    • На тлі агресивних дій Росії проти України, у липні 2016 року на Варшавському саміті НАТО було запроваджено Платформу Україна – НАТО із протидії гібридній війні. Вона становить механізм, покликаний підвищити здатність виявляти гібридні загрози та забезпечити спроможність визначати вразливості і відповідно зміцнювати стійкість держави і суспільства. Нині тривають проекти на підтримку досліджень, підготовки та експертних консультацій, насамперед приділяючи увагу аналізу набутого досвіду, протидії дезінформації та підвищенню стійкості.
    • Запроваджується низка проектів Цільових фондів, спрямованих на знищення наявних в Україні арсеналів протипіхотних мін, боєприпасів, стрілецької зброї і легкого озброєння. Окремий проект Цільового фонду НАТО опікується усуненням радіоактивних відходів на колишніх радянських військових об’єктах на території України.
    • НАТО забезпечує допомогу з питань реінтеграції колишніх українських військовослужбовців до цивільного життя, запроваджуючи широке коло ініціатив, які включають підтримку у галузі професійної перепідготовки та психологічної реабілітації демобілізованих військовослужбовців, що потерпають від синдрому посттравматичного стресу (СПТС). До того ж у рамках окремого Цільового фонду Альянс надає дорадчу допомогу щодо створення інтегрованої комплексної системи працевлаштування колишніх військовослужбовців у цивільному секторі (Див. вище).
    • Від початку кризи в Криму та на сході України у 2014 році, фахівці НАТО надають дорадчу допомогу стосовно того, як Україні краще підготуватися до можливих непередбачуваних ситуацій та які заходи необхідно вжити для реагування на кризи, що можуть загрожувати життєво важливій енергетичній інфраструктурі, а також щодо ризиків у галузі захисту цивільного населення. Нині співпрацю зосереджено на вдосконаленні спроможності забезпечувати захист цивільного населення та стійкості перед обличчям гібридних загроз. У 2019 році Дорадча група з питань стійкості видала рекомендації українським установам, як підвищити національну стійкість. Співпрацю у цій галузі скеровує Спільна робоча група Україна – НАТО з питань планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру. Україна також регулярно бере участь у заходах Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи та неодноразово приймала на своїй території навчання із ліквідації наслідків катастроф.
    • Україна почала брати активну участь у проектах програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (НМБ) у 1991 році. Спільна робоча група з питань науки і довкілля сприяє визначенню пріоритетних галузей практичного наукового співробітництва у рамках програми НМБ. Починаючи з 2014 року, у відповідь на кризу в Україні, було активізовано співпрацю з Україною у галузі пов’язаної з безпекою цивільної науки і технологій, і відтоді вона є найбільшим отримувачем грантів НАТО за програмою НМБ. Нині пріоритетними галузями наукового співробітництва між Україною та НАТО є такі: передові технології, боротьба з тероризмом, захист від хімічних, біологічних, радіоактивних та ядерних (ХБРЯ) речовин, а також енергетична безпека та безпека довкілля. Варто, зокрема, відзначити внесок України до програми під назвою «DEXTER» (Detection of EXplosives and firearms to counter TERrorism), що запроваджується у рамках НМБ і метою якої є розробка єдиної системи виявлення вибухівки та вогнепальної зброї у громадських місцях.
    • НАТО також підтримує Україну щодо запровадження у життя Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 з питань жінок, миру і безпеки.
    • Офіс зв’язку НАТО в Україні відіграє чільну роль щодо надання дорадчої допомоги з боку НАТО у галузі реформування структур безпеки та оборони України.
    • Центр інформації та документації НАТО у Києві сприяє зусиллям Уряду України та неурядових організацій у галузі інформування громадськості щодо НАТО та роз’яснення відносин між Україною та НАТО. До того ж НАТО надає консультативну і фінансову допомогу з метою сприяння розбудові потенціалу українських органів влади у галузі громадської дипломатії, відносин зі ЗМІ і стратегічних комунікацій.

    Внесок до операцій під проводом НАТО

    • Україна долучилася до операцій з підтримання миру під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині та нині продовжує брати участь у Силах для Косова (КФОР), виділяючи інженерно-саперний взвод із важким обладнанням, здатний вести боротьбу із саморобними вибуховими пристроями.
    • На підтримку Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) під проводом НАТО в Афганістані Україна дала дозвіл на проліт над її територією і транзит предметів постачання для військ, дислокованих на території Афганістану, а також відрядила медичний персонал для роботи у складі Груп з відбудови провінцій (ГВП) в Афганістані. Після завершення діяльності МССБ наприкінці 2014 року, Україна долучилася до подальшої місії НАТО «Рішуча підтримка» (2015 – 2021 рр.), яка мала на меті забезпечити підготовку й надання консультативної і практичної допомоги Афганським силам безпеки.
    • З березня 2005 року Україна виділяла офіцерський склад до складу Навчальної місії НАТО в Іраку, яка завершилася у грудні 2011 року.
    • У період з 2007 до 2010 року Україна шість разів відряджала кораблі ВМС для участі в операції Альянсу «Активні зусилля» – антитерористичній місії військово-морського спостереження НАТО у Середземному морі. У 2013 році Україна відрядила фрегат ВМС для участі в іншій місії НАТО – операції «Океанський щит» із боротьби з піратством. Відколи у 2016 році розпочалася військово-морська операція «Морський охоронець», Україна постійно надає інформацію з метою сприяння обізнаності НАТО із ситуацією на морі у чорноморському регіоні і навколо.

    Спільна робоча група Україна – НАТО з оборонної реформи

    • Співробітництво між Україною і НАТО у галузі реформування структур безпеки і оборони є наймасштабнішим порівняно з будь-якою іншою країною-партнером. Спільна робоча група Україна – НАТО з оборонної реформи (СРГОР) є центральним органом співпраці у цій галузі.
    • Започаткована у 1998 році під егідою Комісії Україна – НАТО, СРГОР запроваджує ініціативи з питань цивільно-військових відносин, демократичного контролю і цивільного управління Збройними силами й іншими структурами безпеки, оборонного планування, розроблення політики, стратегії і концепцій національної безпеки.
    • Завдяки діяльності СРГОР Україна має змогу скористатися істотним досвідом і фаховими знаннями держав–членів Альянсу. СРГОР також є каналом передачі допомоги Україні з боку країн–членів НАТО. До того ж вона забезпечує інституційну основу для реалізації співробітництва між НАТО і відповідними міністерствами і установами, залученими до процесу безпекової і оборонної реформи в Україні. Йдеться, зокрема, про Раду національної безпеки і оборони України, Міністерства закордонних справ і оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Службу безпеки України, Верховну Раду України тощо.
    • У засіданнях СРГОР беруть участь представники усіх держав–членів Альянсу і України, а за конкретних обставин до засідань СРГОР можуть долучатися представники відповідних країн-партнерів і громадськості.