Партнерські відносини з країнами, які не є членами НАТО

Нова Стратегічна концепція Альянсу, оголошена на саміті в Лісабоні у листопаді 2010 року, визначає, що «сприяння безпеці на євроатлантичному просторі найкращим чином гарантується завдяки широкій мережі партнерських відносин з країнами й організаціями по всьому світі» та «партнерство робить реальний та цінний внесок у справу успіху виконання головних завдань НАТО».

Нова концепція пропонує партнерам по всьому світі «більше співробітництва з Альянсом на політичному рівні та істотну роль у розробці операцій під проводом НАТО, у яких вони беруть участь».

У Лісабоні глави країн-членів НАТО проголосили, що партнерство з НАТО «може забезпечити підґрунтя для політичного діалогу та регіонального співробітництва в галузі безпеки та оборони, зробити вклад у зміцнення наших спільних цінностей; воно є істотними для успіху багатьох наших операцій та місій».

Союзники погодились розпочати «заходи із цілеспрямованого реформування, щоб зробити наш діалог і співробітництво вагомішими, а також посилити стратегічний напрямок нашого співробітництва завдяки кращому аналізу заходів співробітництва із партнерами». Пропозиції розроблялись завчасно на засідання міністрів іноземних справ країн-членів НАТО у квітні 2011 року в Берліні.

Ключовим пріоритетом співробітництва з багатьма партнерами, серед яких багато країн, які нещодавно здобули незалежність, є допомога в створенні надійного демократичного устрою та модернізація збройних сил.

НАТО і країни-партнери Європи, Центральної Азії, Кавказу і Середземноморського регіону, а також інші партнери з усього світу постійно зустрічаються й обговорюють широкий спектр питань політики та безпеки.

Ці партнерські відносини сприяють поширенню безпеки в Євроатлантичному регіоні та поза його межами. Багато країн-учасниць мають можливість задовольнити власні національні потреби в галузі безпеки, використовуючи досвід, набутий країнами НАТО. Інші країни діляться власними знаннями та досвідом, а також силами та засобами в рамках діяльності НАТО для досягнення спільної мети.

Крім операцій та боротьби з тероризмом Альянс також розвиває практичну співпрацю з багатьма країнами-партнерами у таких галузях - оборонна політика та планування, відносини між цивільними органами та військовим відомством, освіта та підготовка, протиповітряна оборона, розвиток систем зв’язку та інформації, врегулювання кризових ситуацій, планування дій цивільних органів на випадок надзвичайних ситуацій.

Мережа країн-партнерів

Альянс розбудовує своє співробітництво з країнами євроатлантичного простору, які не є членами НАТО, в рамках Ради євроатлантичного партнерства, що об’єднує 50 країн, і програми «Партнерство заради миру» – основної програми співпраці між НАТО й окремими країнами-партнерами. З такими країнами, як Росія, Україна та нещодавно – Грузія НАТО створила особливі механізми співробітництва.

НАТО розвиває відносини з країнами Середземномор’я у рамках Середземноморського діалогу, а також з країнами ширшого Близькосхідного регіону у рамках Стамбульської ініціативи співпраці.

Окрім цих структурно оформлених партнерських відносин НАТО підтримує співробітництво з рядом країн, які не входять до цих структур. Їх часто називають «інші країни на Земній кулі» або «контактними країнами» - вони мають подібні стратегічні інтереси та ключові цінності Альянсу. Прикладами таких країн є Австралія, Японія, Республіка Корея та Нова Зеландія.

Назустріч ефективнішому та гнучкішому партнерству

На саміті в Лісабоні союзники проголосили про свій намір розвивати ефективнішу та гнучкішу політику партнерства шляхом реалізації наступних заходів:

• оптимізація інструментів партнерства НАТО з метою відкриття всіх заходів співпраці та навчань для наших партнерів, гармонізація наших програм партнерства;
• краща взаємодія з нашими партнерами у світі, які роблять значний внесок у безпеку, та звернення до відповідних партнерів для побудови довіри, підвищення рівня прозорості та розвитку практичного співробітництва;
• розвиток гнучких форматів для обговорення викликів безпеці з нашими партнерами та посилення існуючих форумів для політичного діалогу;
• покращення у механізмах підготовки НАТО, включаючи ініціативу НАТО у галузі підготовки, та розгляд методів для посилення можливостей індивідуальних партнерів розвивати спроможності.

Всі зацікавлені партнери отримають консультації щодо розвитку та реалізації цієї політики.

Крім цього, союзники вирішили переглянути військово-політичні положення операцій у рамках програми «Партнерство заради миру» з метою оновлення методів, на основі яких НАТО працює разом із країнами-партнерами та формує рішення щодо операцій та місій, учасниками яких вони є. Очікується, що ця робота буде завершена вчасно до зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО у червні 2011 року, а доповідь про досягнуті результати буде надана на засіданні міністрів іноземних справ у квітні.