Завдання НАТО
Основним і незмінним завданням НАТО є захист свободи і безпеки усіх членів Альянсу політичними і військовими засобами. В основу НАТО покладено принцип колективної оборони, який забезпечує дух солідарності і згуртованості між членами організації.
НАТО прагне гарантувати тривалий мир в Європі на ґрунті спільних цінностей таких, як особиста свобода, демократія, права людини і верховенство права. Виникнення криз і конфліктів поза межами кордонів Альянсу може перешкоджати досягненню цієї мети. Альянс також сприяє миру і стабільності шляхом проведення операцій з врегулювання криз і розвитку партнерських стосунків. Загалом НАТО не лише забезпечує захист території своїх членів, але й розвиває зв’язки, коли це можливо і необхідно, з метою поширення своїх цінностей за межами Альянсу, запобігання і врегулювання криз, стабілізації посткризових ситуацій і сприяння відбудові.
До того ж НАТО уособлює трансатлантичний зв’язок – принцип, за яким безпека Північної Америки і безпека Європи є неподільними. НАТО – це міжурядова організація, що забезпечує форум, у рамках якого держави–члени можуть проводити консультації з будь-яких питань, як вважають за доцільне. Завдяки цьому вони можуть порушувати політичні і військові питання, що впливають на їхню безпеку, і ухвалювати відповідні рішення. Жодна з держав–членів НАТО не повинна покладатися лише на спроможності своїх збройних сил для забезпечення основоположних потреб у галузі національної безпеки. Внаслідок цього між членами Альянсу виникає відчуття спільної безпеки, що сприяє стабільності на євроатлантичному просторі.
Основоположні завдання НАТО у галузі безпеки викладено у Вашингтонському договорі (також відомому як Північноатлантичний договір). Вони мають досить загальний характер і тому проходять перевірку часом, причому їх детальніше виписано у Стратегічних концепціях організації. Стратегічні концепції – це авторитетна декларація цілей Альянсу: у них забезпечуються керівні настанови щодо політичних і військових засобів, які мають застосовуватися для досягнення цих цілей, і вони залишаються підґрунтям для запровадження політики Альянсу загалом.
За часів холодної війни зусилля НАТО було насамперед зосереджено на гарантуванні колективної оборони і захисті держав–членів від потенційної загрози з боку Радянського Союзу. Після розпаду Радянського Союзу і внаслідок появи недержавних утворень, що впливали на міжнародну безпеку, постали численні нові загрози безпеці. НАТО протистоїть цим загрозам за допомогою колективної оборони, врегулювання криз і безпеки на основі співробітництва, як окреслено у Стратегічній концепції від 2010 року.