Виступ

Пане міністре,
Пане генерале,
Високоповажні гості,
Пані і панове!

Дозвольте мені насамперед висловити вдячність міністру Ле Дріану за гостинну пропозицію Франції провести цей семінар в Парижі, що ще раз наочно засвідчує міцну прихильність Франції НАТО. Ще один приклад вагомого внеску Франції у наш Альянс.

Франція негайно виявила солідарність із союзниками по НАТО, оперативно розгорнувши додаткові літаки на підтримку нашої місії повітряного патрулювання у країнах Балтії. Франція також здійснює вагомий внесок у безпеку Європи й Альянсу, проводячи певні операції у Малі і Центральноафриканській Республіці. І Франція, як і раніше, готова інвестувати у розбудову сучасного оборонного потенціалу, настільки необхідного, як НАТО, так і Європейському союзу.

І, звісно, одним із найбільш цінних внесків Франції у діяльність Альянсу є призначення генерала Паломеро Верховним командувачем з питань трансформації. Я хочу подякувати йому і його команді за видатну роботу із втілення у життя проектів  Розумної оборони, Ініціативи взаємопов’язаних сил і загалом зусиль, спрямованих на реформування Альянсу. Я також дуже вдячний за організацію цього семінару. Дякую.

Ми зустрілися у вирішальний момент для архітектури безпеки, яку ми разом будували протягом останніх десятиліть. Події на сході України викликають велику стурбованість. Я закликаю Росію відступити. Будь-які подальші дії на сході України будуть серйозною ескалацією, а не деескалацією, якої ми усі прагнемо. Ми закликаємо Росію відвести війська, які налічують десятки тисяч військових і які нині зосереджено на кордонах України, провести справжній діалог з українською владою, а також поважати свої міжнародні зобов'язання. ‎ 

Нинішня криза ставить серйозні питання у галузі євроатлантичної безпеки.

Настав час для правильних відповідей. І дозвольте мені висунути три рішення, які, на мою думку, стануть фундаментальними під час нашого саміту в Уельсі у вересні цього року.

Ми маємо виробити План дій у галузі боєздатності.

Ми маємо здійснити додаткові інвестиції в оборону.

І нам слід зміцнити трансатлантичний зв'язок.

Отже, насамперед ми маємо бути повсякчас готові гарантувати безпеку країн-членів, в змозі здійснювати стримування і захищатися від будь-якого нападу. Готовими до будь-якої несподіванки. Готовими до усього розмаїття потенційних криз навколо наших кордонів спільно з нашими партнерами в усьому світі.

Адже світ, в якому ми живемо сьогодні, є небезпечним, від Севастополя до Сирії і Сахеля. Загрози, що постають перед нами, є складними, непередбачуваними і взаємопов'язаними. Це – новітні виклики, такі як тероризм, недієздатні держави, кібернапади і ракетні удари. Це також давно відомі проблеми, хоч і у новому обличчі, такі як спроби перекроїти кордони за допомогою сили.

Ми маємо виробити план дій з метою підвищення боєздатності. А для цього потрібні ефективна підготовка, адекватна позиція і належний потенціал.

По-перше, навчання і тренування. Йдеться про те, щоб належним чином підготувати наш особовий склад і об’єкти. Вони мають тренуватися разом. Навчатися разом, щоб бути готовими до спільних розгортань, де і коли у цьому виникне потреба.

Нам слід продовжити розвивати успіхи нашої Ініціативи взаємопов’язаних сил, яка має на меті сприяти більш активній програмі навчань із залученням більш чисельних сил. Ми повинні відпрацювати усі сценарії, зокрема у галузі колективної оборони. Ми повинні відпрацювати завдання із забезпечення підкріплення наших військ. Йдеться не лише про відрядження й розгортання сил, але й забезпечення їх усім необхідним у місцях дислокації. Ми маємо проводити навчання там, де може існувати вірогідність реальних розгортань наших збройних сил, а не лише на полігонах. Ми маємо проводити навчанням не лише в рамках НАТО, але також спільно з партнерами.

Другий елемент Плану дій щодо боєздатності становлять Сили реагування НАТО (СРН). НАТО має цей ресурс і повинна його застосовувати. Для цього нам слід утримувати окремі їх підрозділи у стані найвищої готовності.

Проте цього недостатньо. Нам слід проаналізувати стан готовності усіх наших збройних сил, щоб забезпечити їх спроможність реагувати у найстисліші терміни. Зрозуміло, неможливо негайно відреагувати, якщо війська перебувають на далекій відстані. Отже, нам треба переглянути місця дислокації наших збройних сил. Те, як ми їх позиціонуємо. І як забезпечити швидку передислокацію у разі потреби. Це має підкріплюватися відповідними планами оборони, розробленими і готовими до вжитку.

Третім елементом підвищення готовності є вдосконалення потенціалу.

Ми маємо набути високотехнологічного військового потенціалу, якого нині нам бракує. А це – Система спільної розвідки, спостереження і рекогносцировки; Система ПРО; Система командування і управління ВПС; повітряні перевезення. Ми зробили багато чого для усунення цих прогалин. Проте ми маємо просувати уперед наші проекти, розширювати їх.

Очевидно, досягення готовності потребує коштів. Однак, якщо ми не будемо готові до несподіванок майбутнього, наша безпека може опинитися під загрозою. А це коштуватиме дорожче.

Таким чином, я підійшов до другого пункту мого виступу. Як засвідчила поточна криза, безпеку не можна сприймати як належне. Отже, ми маємо бути готові до витрат, щоб зберегти її.

Останнім часом деякі європейські держави – члени  Альянсу скоротили оборонні видатки аж на 40%. Водночас інші країни, зокрема Росія, відповідно збільшили їх на 30%.

Реальний стан речей полягає в тому, що європейці роззброювалися занадто істотно і занадто довго. В НАТО ми домовилися про орієнтир, який диктує утримувати оборонні видатки на рівні 2% ВВП. Далеко не усі держави – члени Альянсу відповідають цьому критерію. І занадто багато з них дуже довго рухалися в протилежному напрямку. Настав час зупинити скорочення і переломити тенденцію.

Я не наївний. Я знаю, що оборонні видатки не зростуть раптом. Але без спільного зобов’язання ми не зможемо розбудувати ефективну систему колективної безпеки.

І питання не лише в тому, скільки ми інвестуємо, але й у тому, як ми інвестуємо.

Ми маємо визначити пріоритети, щоб бути в змозі набути саме того потенціалу, якого ми потребуватимемо у майбутньому, і позбутися того, що стало неактуальним.

Нам також слід приділити увагу пошуку таких рішень, до яких могли б залучатися водночас кілька країн. Так, наприклад,  наша  Розумна оборона забезпечує реальну економію коштів держав-членів. І надає їм змогу набути необхідного потенціалу. Нам варто зберегти цю динаміку.

Третій і останній пункт мого виступу полягає в тому, що зв'язок між Північною Америкою і Європою і надалі є життєво важливим для нашої спільної безпеки. І ми повинні усіляко зміцнювати його.

Наше трансатлантичне співтовариство ґрунтується на спільних цінностях і спільному баченні Європи – єдиної, вільної і мирної. Сьогодні цей зв’язок покладено в основу широкої мережі глобального партнерства – не лише у галузі безпеки, але й у галузі економіки і торгівлі. Він також відіграє чільну роль у встановленні і забезпеченні виконання міжнародних норм.

Поточна криза є серйозним викликом нашій спільній безпеці. Проте Північна Америка і Європа протистоятимуть цій загрозі спільними зусиллями. Ми єдині у нашій рішучості твердо відреагувати на неї. Останніми тижнями Сполучені Штати Америки довели незмінну прихильність європейській безпеці. Від Балтики до Чорного моря.

Франція й інші європейські союзники доповнюють ці зусилля. І, як засвідчила Рада ЄС у грудні, європейські країни готові відіграти належну роль. Отже, я звертаюся до усіх держав – членів Альянсу із закликом повною мірою виконати їхні обов’язки за цих обставин.

Настав час визначити оптимальне співвідношення витрат і розподіл відповідальності між державами – членами Альянсу. Як між Сполученими Штатами Америки і Європою, так і серед європейських держав-членів.

Кращому балансу трансатлантичних відносин сприяє також тісна співпраця між НАТО і Європейським союзом. Ми успішно співпрацюємо на Балканах. В Афганістані. І в Індійському океані. А у випадку України я вбачаю можливості для навіть тісніших відносин.

Ми усі заінтересовані стабілізувати ситуацію і сприяти зміцненню України. Для цього доведеться докласти чимало зусиль, але усі ми можемо зробити внесок. Європейський союз може відіграти роль у реформуванні правоохоронних органів і прикордонної служби. Водночас на прохання української влади НАТО може сприяти реформуванню оборонних структур і Збройних сил України.

Така тісна, узгоджена співпраця між НАТО і Європейським союзом піде на користь Україні. Вона піде на користь також Європі і Північній Америці.

Наша сила у нашій солідарності. Коли ми разом, ми сильніше. І це не йде всупереч національному суверенітету. Це його захищає.

Ось чому я звернувся із проханням до трьох груп експертів – Парламентської асамблеї НАТО, аналітичних центрів і молодих лідерів – виробити рекомендації щодо можливих шляхів зміцнення трансатлантичних відносин. Їхні висновки будуть подані на розгляд у червні. І я дуже радий, що сьогодні багато з цих висококваліфікованих експертів присутні на нашому семінарі.

Пані і панове!

Поточна криза привернула увагу до певних важливих висновків для нашого Альянсу. Нам слід поліпшити колективну оборону і готовність наших збройних сил, збільшити інвестиції в оборону і підтримати життєздатність трансатлантичного зв'язку.

Протягом останніх одинадцяти років Командування НАТО з питань трансформації зробило цінний внесок і успішно сприяло втіленню необхідних змін. Напередодні саміту в Уельсі наприкінці цього року сьогоднішній семінар допоможе знайти спосіб втілити ці висновки у життя.

Отже, я з нетерпінням чекатиму на ваші рекомендації,  аби зробити так, щоб НАТО залишалася, як і завжди, потужною і готовою до будь-яких подій у цьому непередбачуваному світі.

Дякую за увагу.