20 років роботи з партнерами над забезпеченням прогресу і миру за допомогою науки

  • 24 Oct. 2012 -
  • |
  • Last updated 29 Oct. 2012 09:35

Перше офіційне засідання тодішнього Наукового комітету НАТО разом з представниками країн Центральної і Східної Європи відбулося 20 років тому, в жовтні 1992 року. Ця подія була присвячена відкриттю наукової програми НАТО для країн-партнерів по закінченні холодної війни. Вважалося, що встановлення зв’язків з науковими колами має природний потенціал міжнародного співробітництва, який можна використовувати для сприяння миру.

Відкриття наукової програми НАТО для партнерів відбулося після того, як лідери країн – членів Альянсу на Римському саміті в листопаді 1991 року вирішили посилити невійськове наукове співробітництво між НАТО і країнами колишнього Варшавського пакту. Ці країни також були запрошені до Ради північноатлантичної співпраці, форуму для ведення діалогу і співробітництва з питань безпеки, перше засідання якої відбулося в грудні 1991 року.

Універсалізм, об’єктивність і покладання на експертну оцінку колег є невіддільними рисами наукового процесу, що забезпечує науковим громадам природний потенціал міжнародного співробітництва. Науковці також зазвичай користуються великою повагою у своїх громадах. Засновники Наукової програми НАТО в 1958 році – «Три мудреці» – міністри закордонних справ Норвегії Гальвард Ланге, Італії – Гаетано Мартіно і Канади – Лестер Пірсон – заявили, що «науково-технічний прогрес може мати вирішальне значення для забезпечення безпеки країн і їхньої ролі у світових справах».

Отже, вважалося, що сприяння встановленню зв’язків і співробітництву між науковцями, які працюють над спільними проблемами, може допомогти кращому розумінню і довірі. Наука є водночас засобом пошуку відповідей на критично важливі запитання, і способом встановлення зв’язків між країнами.

На зібранні науковців зі 104 країн у Ватикані в 1993 році професор Антоніо Зічічі, італійський представник у тогочасному Науковому комітеті НАТО, розповів Папі Івану Павлу ІІ про зусилля НАТО з підтримки наукової співпраці зі своїми колишніми супротивниками. Після зустрічі він доповів, що «Його Святість підкреслив свою думку, що найвищим науковим пріоритетом є захист людини і її середовища, і співробітництво у цій сфері з науковцями з Центральної і Східної Європи може допомогти збереженню миру на нашому континенті».

Розширення мереж

До 1999 року співробітництво відкрилося для семи країн – учасниць Середземного діалогу НАТО (Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Мавританія, Марокко і Туніс). Необхідною вимогою для усіх заходів, які фінансуються в рамках Наукової програми НАТО, стало також залучення науковців з країн-партнерів.

З приводу 50-ї річниці програми, в 2008 році, Жан-Франсуа Бюро, голова Комітету програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (SPS), а також помічник Генерального секретаря з громадської дипломатії сказав, що: «широке коло питань, що розглядаються, передбачає далекоглядний підхід, спрямований на підтримку Альянсу і його партнерів при виконанні майбутніх завдань і на поширення знань і зміцнення підтримки з боку громадської дуки».

У 2010 році програма SPS була відкрита для співробітництва з експертами з країн – учасниць Стамбульської ініціативи співпраці НАТО (Бахрейн, Кувейт, Катар і Об’єднані Арабські Емірати). Зовсім недавно розпочалася співпраця з глобальними партнерами, такими як Монголія, Японія, Австралія і Нова Зеландія.

Розвиваючи співробітництво

Протягом багатьох років наукова діяльність, фінансована НАТО, підтримувала спільні дослідження, участь у семінарах, тренінгах і навчальних програмах, візити фахівців і наукові стипендії в таких сферах, як фізика і інженерні науки, природничі науки, розвиток людини і суспільства, технології роззброєння, науково-технічна політика, передові технології, комп’ютерні мережі, екологічні науки і науки про землю.

Сьогодні програма НАТО SPS надає пріоритетність дослідженням і співробітництву в галузі цивільних наук і безпеки заради підтримки взаємовигідного співробітництва з питань спільної зацікавленості.

Щороку в заходах SPS бере участь майже 10 тисяч науковців. Країни-учасниці отримують користь від обміну знаннями в галузі передових досліджень і технологій. 400 інститутів зараз беруть участь в більше як 100 заходах, які спонсорує програма SPS.

У рамках програми «Наука заради миру і безпеки», після підписання угоди між SPS НАТО і російським Міністерством науки і техніки, була започаткована спеціальна програма підтримки співробітництва між науковцями і експертами з Росії і країн – членів НАТО. Під егідою комітету SPS Ради НАТО-Росія поточна робота великою мірою зосереджена на виявленні вибухових пристроїв, в тому числі на проекті STANDEX (дистанційне виявлення вибухових речовин), який спрямований на розвиток технології, що дозволить виявляти вибухові пристрої в громадському транспорті, та на дослідженнях з протидії саморобним вибуховим пристроям. У 2002 році також була створена Експертна група з психологічних і суспільних наслідків тероризму. Це була перша Експертна група, створена в рамках РНР SPS.

Долаючи нові виклики безпеці

Багато проектів SPS спрямовані на зміцнення регіональної співпраці задля розв’язання питань спільної зацікавленості.

Країнам-партнерам надається допомога зі структуризації своїх дослідницьких програм і розвитку інфраструктури. Сюди входить і великий проект комп’ютерної мережі і доступу до Інтернету під назвою «Проект Віртуальна шовкова магістраль», який був започаткований в центральній Азії і на Кавказі і з того часу поширився на університети, а також на деякі урядові установи Афганістану. Наприклад, на Південному Кавказі впроваджуються проекти з моніторингу забруднення річок і розвитку потенціалу транскордонного співробітництва у разі землетрусів.

Проект за участі Білорусі і України забезпечує розвиток сучасної системи моніторингу і прогнозування повеней для басейну річки Прип’ять. Цей регіон часто страждає від масштабних повеней, які знищують врожай і становлять небезпеку для людей і їхньої власності та спричинюють додатковий ризик радіаційного забруднення, оскільки річка тече через Чорнобильську зону відчуження.

Після успішного завершення проекту з утилізації запасів небезпечного окиснювача ракетного пального, відомого як «меланж», в Азербайджані подібний проект розгорнувся в Узбекистані.

Науковці і експерти з країн Середземноморського діалогу беруть участь в низці проектах і заходах SPS. Гарні результати були отримані щодо використання водних ресурсів (Йорданія, Ізраїль), боротьби зі спустелюванням (Йорданія, Єгипет, Алжир, Марокко), прогнозування і запобігання катастрофам (Мавританія) і боротьби проти тероризму (Ізраїль).