Генеральний секретар узяв участь у щорічному засіданні Парламентської асамблеї НАТО

На пленарному засіданні також виступив Девід Мілібенд, державний секретар із закордонних справ і у справах співдружності, Джон Теннер, президент Парламентської асамблеї, лорд Робертсон з Порт Еллен, колишній Генеральний секретар НАТО і адмірал Джеймс Ставрідіс, Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі.

Говорячи про Афганістан, пан Фог Расмуссен закликав парламентарів НАТО і делегатів з країн-партнерів, а через них відповідні уряди, надати більше військових ресурсів, зокрема для Тренувальної місії НАТО – Афганістан (NTM-A).

Він також закликав союзників і партнерів подумати, що ще вони можуть зробити з надання цивільної допомоги. „Додаткові військові ресурси від країн – членів НАТО і партнерів по МССБ не є панацеєю”, – сказав він. – Треба більше зробити у наданні цивільної допомоги, щоб підсилити можливості афганського уряду”.

Говорячи про майбутнє Альянсу, Генеральний секретар НАТО вказав на необхідність продовження адаптації НАТО до нових загроз безпеці, серед яких енергетична безпека, кібернапади і наслідки кліматичних змін для безпеки.

Зокрема, він вказав на важливість нової Стратегічної концепції НАТО, запропонувавши бачення Альянсу в мінливому середовищі безпеки. „Я бачу це не тільки як засіб досягнення нового, міцного консенсусу серед членів Альянсу щодо наших основних завдань, але і як відновлення зв’язку нашого населення з новою НАТО, – сказав він.  – Ми відповідаємо за їх безпеку і захист – це наша турбота”.

Майбутнє миротворчих операцій

Генеральний секретар також виступив у Единбурзькому університеті з промовою про майбутні миротворчі операції. Його вітав герцог Единбурзький, принц Філіп, який є канцлером університету, там він також зустрівся з йорданським принцом Хассаном.

Звертаючись в основному до студентів, Генеральний секретар розповів, як необхідно переосмислити миротворчі операції в ХХІ сторіччі. Зокрема, він наголосив на важливості спільного тренування і роботи військових і цивільних з розбудови Комплексного підходу.

Він навів приклад Груп з відбудови провінцій (ГВП), що створені в провінціях Афганістану, і в яких солдати і цивільні фахівці з розвитку успішно співпрацюють, тим не менше додавши, що в цій сфері треба зробити більше.

„Часи, коли військові могли виграти війну, а потім передати естафетну паличку цивільним для відбудови, пішли в минуле”, – сказав він.  – У нинішніх миротворчих операціях ми повинні разом працювати з початку і до кінця, якщо ми хочемо досягти успіху”.