Відносини НАТО – Росія

  • Last updated 06-Dec-2021 14:22

Протягом понад двох десятиліть НАТО постійно намагалася розбудувати партнерство з Росією, розвиваючи діалог і практичне співробітництво у галузях, що становлять обопільний інтерес. З 2014 року практичне співробітництво призупинено через незаконну та нелегітимну анексію українського Криму Росією, яку НАТО ніколи не визнає. Канали політичного і військового зв’язку залишаються відкритими. Занепокоєння з приводу безупинних військових заходів та риторики Росії, які мають агресивний та дестабілізуючий характер, виходять далеко за межі України.

НАТО керується подвійним підходом, а саме: поєднання періодичного, цілеспрямованого і значущого діалогу та потужної позиції у галузі стримування і оборони. (Фото: зустріч у вересні 2021 р.)

 

  • Після завершення холодної війни та розпаду Радянського Союзу, НАТО намагалася побудувати партнерство та розвинути діалог з Росією, зокрема, під егідою Ради НАТО – Росія (РНР) як форуму для проведення консультацій з питань безпеки та розвитку співробітництва.
  • З квітня 2014 року призупинено усіляке практичне цивільне та військове співробітництво з Росією під егідою РНР внаслідок військового вторгнення і агресії Росії проти України, а також незаконної та нелегітимної анексії Криму Росією, яку держави – члени Альянсу не визнають і ніколи в майбутньому не визнають. 
  • Тоді як НАТО залишається відданою своїм міжнародним зобов’язанням, Росія діяла всупереч цінностям, принципам та зобов’язанням, що підкріплюють партнерство НАТО – Росія, як окреслено в Основному документі Ради євроатлантичного партнерства від 1997 року, Основоположному акті НАТО – Росія від 1997 року та Римській декларації від 2002 року. Росія підірвала довіру, на якій ґрунтується наше співробітництво, та кинула виклик основоположним принципам глобальної та євроатлантичної архітектури безпеки. Втім, канали політичного і військового зв’язку залишаються відкритими з метою забезпечення обміну інформацією з питань, що становлять обопільний інтерес та викликають занепокоєння, усунення непорозумінь і поліпшення передбачуваності.
  • Стурбованість держав – членів Альянсу щодо дестабілізуючих дій і політики Росії не обмежується Україною, а включає також провокації Збройних сил Росії поблизу кордонів НАТО, від Балтійського до Чорного морів; безвідповідальну та агресивну ядерну риторику й військову позицію та її підґрунтя; а також гібридні дії, зокрема, намагання вплинути на виборчі процеси, широкомасштабні кампанії дезінформації та зловмисну діяльність у кіберпросторі.
  • У жовтні 2021 року НАТО позбавила акредитації вісьмох співробітників Місії Росії при НАТО, які були неоголошеними офіцерами російської розвідки, та вирішила скоротити кількість акредитованих російських дипломатів. Дане рішення ухвалено, виходячи з розвідувальних даних.
  • Теж у жовтні 2021 року, Росія вирішила призупинити роботу своєї дипломатичної Місії при НАТО та зажадала призупинення роботи Місії військового зв’язку НАТО у Москві та закриття Інформаційного бюро НАТО у Москві. НАТО шкодує з приводу цього рішення, але політика Альянсу щодо Росії залишається послідовною. Альянс здійснив зміцнення власної системи стримування та оборони у відповідь на агресивні дії Росії, водночас зберігаючи відкритість діалогу. Такий подвійний підхід застосовуватиметься і надалі. 
  • Рада НАТО – Росія і досі є вагомим форумом двостороннього діалогу. У лютому 2020 року НАТО запропонувала провести засідання Ради НАТО – Росія, і дана пропозиція залишається чинною. Рішення – за Росією.
  • Реакція на російсько-український конфлікт

    Внаслідок незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією у березні 2014 року, у квітні того ж року Альянс призупинив усі заходи практичного цивільного і військового співробітництва з Росією, водночас залишивши відкритими канали політичного і військового  зв’язку. Рада НАТО – Росія (РНР) і надалі є вагомим форумом для ведення діалогу на основі взаємності, причому з 2016 року (коли відбулося її перше засідання після військового вторгнення Росії в Україну) вона засідала десять разів. Відтоді, українське питання залишалося пріоритетним на порядку денному усіх засідань РНР.

    На саміті НАТО в Уельсі у вересні 2014 року і під час подальших самітів Альянсу лідери країн НАТО у найрішучіший спосіб засудили військове вторгнення Росії в Україну і закликали її вивести війська з України та від кордону з Україною. Держави – члени Альянсу і надалі вимагають від Росії дотримання норм міжнародного права і її міжнародних обов'язків і зобов'язань; припинення незаконної окупації Криму; утримання від агресивних дій проти України; припинення потоку зброї, техніки, людей і грошей через кордон на підтримку сепаратистів; й припинення розпалювання напруженості уздовж кордону й безпосередньо на території України. НАТО не визнає і ніколи в майбутньому не визнає незаконну і нелегітимну анексію Криму Росією.

    Держави – члени Альянсу також звернули увагу на те, що насильство і нестабільність у регіоні призвели до трагічного інциденту, коли 17 липня 2014 року був збитий пасажирський літак рейсу MH17 Малайзійських авіаліній і закликають якомога скоріше встановити та забезпечити притягнення до відповідальності усіх так чи інакше причетних до трагедії. Держави – члени Альянсу солідарні з Нідерландами та Австралією, які закликали Росію взяти на себе відповідальність за збиття літака рейсу MH17 на державному рівні.

    Країни – члени НАТО також засуджують невиправдане застосування військової сили проти українських кораблів та їх екіпажу в районі Азовського моря та Керченської протоки у листопаді 2018 року. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 73/194 від 17 грудня 2018 року, країни – члени Альянсу закликали Росію беззастережно звільнити затриманих українських членів екіпажу, повернути Україні захоплені судна та дотримуватися її міжнародних зобов’язань, гарантуючи безперешкодний доступ до українських портів в Азовському морі та забезпечуючи свободу судноплавства. Держави – члени Альянсу також засуджують будівництво мосту через Керченську протоку, що становить чергове порушення суверенітету та територіальної цілісності України. У світлі цих подій, у квітні 2019 року міністри закордонних справ держав – членів НАТО узгодили програму заходів, спрямованих на поліпшення обізнаності Альянсу з ситуацією у Чорноморському регіоні та зміцнення підтримки України та Грузії.

    Країни – члени Альянсу твердо підтримують врегулювання конфлікту на сході України мирним дипломатичним шляхом і вітають спрямовані на це поточні дипломатичні зусилля. Усі сторони Мінських домовленостей повинні дотримуватися взятих на себе зобов’язань та забезпечити цілковиту реалізацію положень цих домовленостей. Росія несе особливу відповідальність в цьому сенсі. У квітні 2021 року, у світлі нарощування Росією військової присутності на території та на кордонах України, держави – члени Альянсу закликали її припинити провокації та негайно забезпечити деескалацію напруженості навколо України та в незаконно анексованому Криму.

  • Ширші занепокоєння щодо поведінки Росії

    Стурбованість НАТО щодо поведінки Росії не обмежується Україною.  Держави –члени Альянсу продовжують висловлювати підтримку територіальної цілісності Грузії та Республіки Молдова у межах міжнародно визнаних кордонів і закликають Росію вивести військові формування, які розміщуються на території усіх цих трьох держав без їхньої згоди. Військова діяльність Росії істотно активізувалася, насамперед на кордонах Альянсу. Через таку поведінку Росії євроатлантичне середовище стає нестабільнішим і менш передбачуваним. Йдеться, зокрема, про звичку Росії проводити військові навчання без попереднього оголошення, розгортання військ поблизу кордонів НАТО, проведення великомасштабних навчань і тренувань, а також порушення повітряного простору країн Альянсу. Окрім цього, Росія підриває євроатлантичну безпеку і стабільність, вдаючись до гібридних заходів, зокрема, спроб втручання у виборчий процес і порушення суверенітету держав, широкомасштабних кампаній дезінформації і зловмисних дій у кіберпросторі.

    Держави – члени НАТО також засуджують випадок застосування у Солсбері нервово-паралітичної речовини військового класу у березні 2018 року і висловлюють солідарність Великій Британії. У зв’язку з цим інцидентом максимальну чисельність персоналу Місії Російської Федерації при НАТО було скорочено з 30 до 20 осіб. Кількість російських дипломатів було знову скорочено у жовтні 2021 року, з 20 до 10 осіб, після того, як було виявлено, що вісім співробітників Місії Росії при НАТО насправді були агентами розвідки.

    4 вересня 2020 року Північноатлантична рада видала заяву із засудженням замаху на російського опозиціонера Олексія Навального із застосуванням нервово-паралітичної речовини як наочне порушення міжнародного права, що також суперечить Конвенції про заборону хімічної зброї. Держави–члени НАТО закликали Росію продемонструвати цілковиту прозорість та притягнути винних до відповідальності. Вони також закликали Росію передати будь-яку корисну інформацію Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ).

    У квітні 2021 року держави – члени НАТО видали заяву із висловленням солідарності Чеській Республіці, прослухавши брифінг Міністра закордонних справ Чеської Республіки щодо діяльності оперативників російських спецслужб, яка спричинила у 2014 році вибухи на складах боєприпасів у Врбетицях, внаслідок яких загинуло двоє осіб, що працювали на складах.

    До цих занепокоєнь слід додати регулярні порушення, невиконання або обхід Росією багатьох з її обов’язків і зобов’язань у царині контролю над озброєннями і заходів зміцнення довіри і безпеки. Країн–членів Альянсу вже давно непокоїть систематичне вибіркове виконання Росією Віденського документа та Угоди про відкрите небо, а також її давнє невиконання Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), адже ці дії підривають євроатлантичну безпеку. Країни – члени Альянсу неодноразово закликали Росію знову почати цілковито дотримуватися Договору про відкрите небо, і у червні 2021 року висловили глибокий жаль з приводу рішення Росії вийти з Договору замість того, щоб відновити його цілковите виконання. До того ж у грудні 2018 року міністри закордонних справ держав – членів НАТО погодилися із висновком Сполучених Штатів Америки щодо того, що Росія фактично порушила її обов’язки згідно з Договором про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД), а саме: не володіти, не виробляти і не проводити випробувальні запуски крилатих ракет наземного базування дальністю від 500 до 5500 кілометрів, не володіти і не виробляти пускові установки таких ракет. Держави – члени Альянсу дійшли висновку, що Росія розробила і встановила ракетний комплекс SSC-8 («9M729»), що стало порушенням Договору про ліквідацію РСМД і створило істотні ризики євроатлантичній безпеці, й закликали Росію негайно знову почати цілковито виконувати Договір про ліквідацію РСМД із забезпеченням верифікації. 1 лютого 2019 року Сполучені Штати Америки призупинили участь у Договорі про ліквідацію РСМД, надавши сторонам Договору передбачене документом письмове повідомлення про свій вихід з нього у шестимісячний термін. Держави–члени Альянсу зберігали відкритість діалогу і мали контакти з Росією щодо порушення нею Договору, зокрема, під час двох засідань Ради НАТО – Росія – у січні та липні 2019 року. Втім, Росія продовжувала відкидати факт порушення нею Договору про ліквідацію РСМД, відмовлялася надати відповіді, які були б гідними довіри, і не вжила жодних наочних заходів з метою відновлення повноцінного дотримання Договору із забезпеченням верифікації. Внаслідок цього, 2 серпня 2019 року Сполучені Штати Америки ухвалили рішення про вихід з Договору за цілковитої підтримки з боку інших союзників по НАТО. Відповідь НАТО на істотні ризики, які становить російський ракетний комплекс SSC-8, буде виваженою і відповідальною. Водночас, держави–члени Альянсу неухильно віддані збереженню ефективного міжнародного контролю над озброєннями, роззброєння та запобігання поширенню ЗМЗ. Протягом десятиліть, Договір про ліквідацію РСМД мав особливе історичне значення у галузі контролю над озброєннями. Він набув чинності у 1988 році і мав на меті мінімізацію загроз безпеці і стабільності в Європі, зокрема, загрози раптових нападів на об’єкти стратегічного значення, а також регламентував контрольоване знищення цілого класу ракет, що ними володіли Сполучені Штати Америки і колишній Радянський Союз.

    У листопаді 2021 року країни – члени Альянсу засудили бездумне і безвідповідальне випробування протисупутникової ракети Російською Федерацію 15 листопада 2021 року. Це випробування призвело до створення поля орбітальних уламків, яке значно збільшує ризик для життя людей і космічних об’єктів багатьох держав та організацій. Така небезпечна поведінка безпосередньо суперечить твердженням Росії про те, що вона виступає проти «мілітаризації» космосу, і підриває заснований на правилах міжнародний порядок.  Країни – члени НАТО залишаються відданими захисту і збереженню доступу до космосу в мирних цілях та його освоєння в інтересах усього людства. 

    Військове втручання Росії та істотна присутність російських військових сил у Сирії становлять нові ризики для Альянсу. 5 жовтня 2015 року, у відповідь на військову операцію Росії у Сирії, країни – члени Альянсу закликали Москву негайно припинити рейди проти сирійської опозиції і цивільного населення й зосередити зусилля на боротьбі з так званою Ісламською державою, а також сприяти політичному врегулюванню конфлікту шляхом передачі влади. У квітні 2018 року держави – члени Альянсу висловили міцну підтримку об’єднаної військової операції сил США, Великої Британії і Франції, яка стала відповіддю на застосуванням хімічної зброї у Сирії.

    Протягом понад двох десятиліть НАТО постійно намагалася побудувати партнерські відносини з Росією, зокрема, у рамках механізму РНР на підставі Основоположного акту НАТО – Росія від 1997 року та Римської декларації від 2002 року. Росія підірвала довіру, на якій ґрунтувалося наше співробітництво, та кинула виклик основоположним принципам глобальної та євроатлантичної архітектури безпеки.

    Держави – члени Альянсу, як завжди, переконані у тому, що партнерство між НАТО і Росією, засноване на повазі до норм міжнародного права, мало б стратегічне значення. Вони, як і раніше, прагнуть розвивати конструктивні відносини співпраці з Росією, включаючи заходи зміцнення взаємної довіри і прозорості, а також сприяючи взаємному розумінню позицій НАТО і Росії щодо нестратегічних ядерних сил в Європі, виходячи із спільних занепокоєнь та інтересів у галузі безпеки в такій Європі, де кожна країна могла б вільно обирати своє майбутнє. Вони шкодують з приводу того, що нині необхідні для цього умови відсутні. На Брюссельському саміті у червні 2021 року держави – члени Альянсу знову підтвердили, що нормалізація відносин є можливою лише за умови дотримання Росією норм міжнародного права та її міжнародних обов’язків і зобов’язань.

  • Розвиток відносин

    Відносини між НАТО і Росією було започатковано після завершення холодної війни та розпаду Радянського Союзу з її вступом до Ради північноатлантичного співробітництва у 1991 році. На заміну цьому форуму для розвитку діалогу у 1997 році було створено Раду євроатлантичного партнерства, до складу якої входять усі держави – члени НАТО і країни-партнери на євроатлантичному просторі.

    Практичну співпрацю було розпочато у 1994 році, коли Росія приєдналася до програми «Партнерство заради миру» і відрядила миротворців до складу місій з підтримки миру під проводом НАТО на західних Балканах наприкінці 1990-х рр.

    Основоположний акт НАТО – Росія від 1997 року забезпечив офіційну основу для розвитку двосторонніх відносин, включаючи створення Постійної спільної ради НАТО – Росія (ПСР) як форуму для консультацій та співробітництва.

    Росія заморозила відносини з НАТО через розбіжності щодо косовської кризи у 1999 році. Втім, після завершення військово-повітряної операції НАТО у Косові, заходи співробітництва та засідання ПСР було відновлено, причому Росія навіть долучилася до миротворчих сил КФОР під проводом НАТО у Косові.

    У 2002 році діалог та співпраця набули подальшого поштовху, коли на заміну ПСР було створено Раду НАТО – Росія (РНР), яка мала стати форумом для консультацій з поточних питань безпеки та спрямовувати практичне співробітництво з широкого кола галузей.

    З метою сприяння розвитку регулярних контактів та співробітництва, за Основоположним актом НАТО – Росія було також створено канали політичного та військового зв’язку за принципом взаємності та на основі подальших двосторонніх домовленостей. З цією метою, у 1998 році Росія започаткувала дипломатичну Місію при НАТО. У 2001 році НАТО відкрила Інформаційне бюро у Москві, а у 2002 році – Місію військового зв’язку.

    Інформаційне бюро НАТО у Москві було основним каналом поширення в країні інформації про НАТО, сприяючи усвідомленню російською громадськістю питань розвитку відносин між НАТО та Російською Федерацією. Після створення 2 травня 2002 року Ради НАТО – Росія, до завдань Бюро додалося поширення інформації про її діяльність. Інформаційне бюро НАТО сприяло цьому процесу, поширюючи серед російських громадян офіційну інформацію НАТО цифровими та друкованими каналами, надаючи підтримку російським неурядовим організаціям щодо проведення інформаційних заходів та інформуючи про освітні та наукові проекти НАТО відповідні російські установи та потенційних кандидатів. Інформаційне бюро НАТО в Москві також організовувало візити до штаб-квартири НАТО в Брюсселі та інших установ Альянсу для відвідувачів з Росії, а також візити до Російської Федерації посадовців НАТО.

    Місія військового зв’язку НАТО сприяла розвитку відносин НАТО – Росія завдяки забезпеченню відкритого каналу зв’язку між Військовим комітетом НАТО у Брюсселі та Міністерством оборони Російської Федерації. Наявність каналу безпосереднього військового зв’язку сприяла підвищенню передбачуваності та усуненню непорозумінь, що могли б вилитися у конфлікт. Місія військового зв’язку НАТО також сприяла зусиллям Інформаційного бюро НАТО роз’яснювати політику Альянсу російській громадськості та іншим категоріям.

    Несумірні військові дії Росії проти Грузії у серпні 2008 року стали приводом для призупинення офіційних засідань РНР і співпраці в окремих галузях аж до весни 2009 року, причому союзники продовжують закликати Росію відмовитися від визнання незалежності грузинських регіонів Абхазії та Південної Осетії.

    З квітня 2014 року внаслідок військового вторгнення і агресії Росії проти України та незаконної і нелегітимної анексії Росією Криму, які держави – члени Альянсу засуджують у найсуворіший спосіб, було призупинено усіляке практичне цивільне і військове співробітництво з Росією під егідою РНР.

    У жовтні 2021 року Росія вирішила призупинити діяльність її дипломатичної Місії при НАТО та зажадала від НАТО закриття Інформаційного бюро Альянсу в Москві та призупинення роботи Місії військового зв’язку НАТО у Москві. НАТО шкодує з приводу такого рішення Росії, але політика Альянсу щодо Росії залишається послідовною. Альянс здійснив зміцнення власної системи стримування та оборони у відповідь на агресивні дії Росії, водночас зберігаючи відкритість діалогу, зокрема, під егідою Ради НАТО – Росія.

  • Ключові галузі співпраці до квітня 2014 року

    До того, як у квітні 2014 року було призупинено заходи співробітництва, Рада НАТО – Росія забезпечувала форум для проведення консультацій з актуальних питань безпеки і запровадження заходів практичної співпраці з широкого кола питань обопільного інтересу:

    Підтримка операцій під проводом НАТО: Протягом кількох років Росія надавала підтримку Міжнародним силам сприяння безпеці (МССБ) під проводом НАТО, які діяли в Афганістані за мандатом ООН, завдяки низці домовленостей щодо забезпечення наземного транзиту невійськового обладнання для учасників МССБ територією Росії. Кілька кораблів ВМС Росії було задіяно у військово-морській операції НАТО із боротьби з тероризмом у Середземному морі «Активні зусилля», а також у рамках операції НАТО із боротьби з піратством «Океанський щит» поблизу узбережжя Африканського Рогу. До виведення російського миротворчого контингенту на початку 2003 року, Росія брала участь в операціях з підтримки миру під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині та Косові.

    Підтримка Збройних сил Афганістану: Проект Цільового фонду у галузі технічного обслуговування гелікоптерів під егідою РНР, який було запроваджено у 2011 році, допоміг забезпечити підготовку особового складу Збройних сил Афганістану здійснювати експлуатацію і технічне обслуговування національного вертолітного парку, а також проводити медичну евакуацію. До кінця 2013 року було підготовлено близько 40 афганських фахівців з технічного обслуговування гелікоптерів.

    Навчання персоналу із боротьби з наркотиками для Афганістану і Центральної Азії: Проект під егідою РНР із навчання персоналу у галузі боротьби з наркотиками, який було розпочато у грудні 2005 року, сприяв розбудові місцевого потенціалу та розвитку контактів і співпраці в регіоні між посадовцями середньої ланки з Афганістану, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану. У 2010 році до проекту приєднався Пакистан. Стаціонарне навчання проводилося в одному з чотирьох навчальних закладів у Туреччині, Росії або США у співпраці з Управлінням з питань наркотиків і злочинності Організації Об'єднаних Націй (УНЗ ООН), а в кожній з семи країн-учасниць окрім цього було організовано мобільні курси. У рамках проекту здобули підготовку понад 3500 фахівців. Після призупинення співпраці з Росією НАТО запровадила новий спільний проект з УНЗ ООН.

    Боротьба з тероризмом: У грудні 2004 року було запроваджено План дій РНР у галузі боротьби з тероризмом. Співпраця у цій галузі передбачала проведення навчань, а також регулярний обмін інформацією і поглиблені консультації з різних аспектів таких, як ліквідація наслідків надзвичайних станів, протидія саморобним вибуховим пристроям та гарантування безпеки під час проведення масових заходів. У рамках Ініціативи співпраці в повітряному просторі було розроблено систему обміну інформацією для забезпечення прозорості повітряного руху і раннього оповіщення про підозрілі ситуації у повітрі, маючи на меті запобігання терористичним нападам, як ті, що сталися 11 вересня у Сполучених Штатах Америки. У рамках проекту СТАНДЕКС було розроблено технологію дистанційного виявлення вибухових пристроїв на громадському транспорті, причому у червні 2013 року цю технологію було успішно випробувано в дії.

    Протиракетна оборона на театрі / захист від балістичних ракет: Безпрецедентна загроза збройним силам під час виконання бойових завдань, спричинена наявністю дедалі більшої кількості балістичних ракет точного наведення, була предметом обопільного занепокоєння. За підсумками аналізу, розпочатого у 2003 році, було сформульовано оцінку потенційного рівня оперативної сумісності систем ПРО на театрі країн – членів Альянсу і Росії. Також проводилися командно-штабні навчання і навчання за допомогою комп’ютерного моделювання з метою сприяння виробленню механізмів і процедур спільних операцій. На Лісабонському саміті у 2010 році лідери РНР ухвалили Спільний аналіз загрози балістичних ракет і домовилися виробити спільний аналіз можливих засад подальшої співпраці з питань ПРО. Попри те, що Росія продовжує висловлювати стурбованість з приводу майбутньої системи ПРО НАТО, держави – члени Альянсу наголошують, що її не спрямовано проти Росії і що вона жодним чином не підриватиме позицію Росії у галузі стратегічного стримування, а має на меті виключно гарантувати захист від потенційних ракетних загроз з-поза меж євроатлантичного простору.

    Запобігання поширенню ЗМЗ і контроль над озброєннями: Обговорення на рівні експертів було зосереджено на питаннях, пов’язаних із запобіганням поширенню ЗМЗ, виробленні рекомендацій з метою вдосконалення чинних механізмів запобігання поширенню ЗМЗ і вивченні можливостей практичного співробітництва у галузі захисту від ядерної, хімічної та біологічної зброї. Тривали відверті обговорення з питань, пов’язаних з контролем над звичайними озброєннями таких, як Договір про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), Договір про відкрите небо, а також заходи зміцнення довіри і безпеки. Ключовим пріоритетом було забезпечення роботи із ратифікації Адаптованого ДЗЗСЄ, у зв’язку з чим країни – члени Альянсу висловили стурбованість через рішення Росії у грудні 2007 року в односторонньому порядку «призупинити» участь у Договорі, а згодом, у березні 2015 року, її рішення призупинити участь у спільній консультативній групі, яка регулярно засідає у Відні з метою обговорення дотримання ДЗЗСЄ.

    Питання ядерної зброї: Відбулася низка семінарів, присвячених ядерній доктрині і стратегії, а також досвіду, набутому внаслідок інцидентів і нещасних випадків із залученням ядерної зброї, і можливостям вдосконалення способів виявлення саморобних вибухових пристроїв із застосуванням ядерних або радіаційних речовин. У період з 2004 до 2007 року експерти і представники країн РНР залучалися у якості спостерігачів до чотирьох польових навчань із реагування на випадки застосування ядерної зброї, які проводилися в Росії і в усіх ядерних державах – членах Альянсу, а саме: Франції, Великій Британії і США. Завдяки таким заходам вдалося підвищити прозорість, виробити спільне розуміння процедур реагування на випадки застосування ядерної зброї і переконатися в тому, що ядерні держави цілком здатні ефективно відреагувати на будь-який надзвичайний стан, пов’язаний із ядерною зброєю.

    Безпосереднє військове співробітництво: Було вдосконалено механізми військового зв’язку під егідою РНР, як при Командуваннях НАТО з питань операцій і трансформації, так і у Москві. Основна мета безпосереднього військового співробітництва полягала у розбудові довіри, впевненості і прозорості, а також поліпшенні здатності військових формувань НАТО і Росії співпрацювати у підготовці до можливих спільних операцій у майбутньому. Серед галузей, охоплених співпрацею, були матеріально-технічне забезпечення, боротьба з тероризмом, пошуково-рятувальні операції на морі, протидія піратству, протиракетна оборона на театрі та захист від балістичних ракет, а також контакти між військовими науковцями й інші подібні заходи.

    Пошуково-рятувальні операції на підводних човнах: Спільна діяльність у галузі пошуку і рятування екіпажів підводних човнів на морі постійно зростала завдяки підписанню рамкової угоди про співпрацю у цій сфері в лютому 2003 року. У період з 2005 до 2011 року Росія взяла участь у трьох пошуково-рятувальних навчаннях під проводом НАТО.

    Прозорість, стратегія і реформування в оборонній галузі: Маючи на меті сприяти взаємній довірі і прозорості, відбувався діалог з питань доктрини, стратегії і політики, зокрема, щодо їхнього взаємозв’язку з оборонною реформою, питаннями ядерної зброї, розбудови збройних сил і розвитку їхньої позиції. Ініціативи, запроваджені у галузі оборонної реформи, було зосереджено на еволюції військового сектора, управлінні кадрами і фінансовими ресурсами, реформуванні оборонно-промислового комплексу, пом’якшенні наслідків оборонної реформи, а також військових аспектах боротьби з тероризмом. У період з 2002 до 2008 року завдяки діяльності Центру перепідготовки НАТО – Росія вдалося сприяти соціальній адаптації колишніх російських військовослужбовців у переході до цивільного життя завдяки наданню інформації щодо пошуку нового місця роботи і перекваліфікації, організації курсів професійної підготовки та послуг із працевлаштування. Спершу Центр функціонував у Москві, а згодом його діяльність було поширено на регіони Росії. Загалом за проектом пройшли перепідготовку майже 2820 колишніх російських військовослужбовців, причому понад 80 відсотків з них змогли згодом працевлаштуватися на цивільних посадах.

    Оборонно-промислове співробітництво: У фундаментальному «Дослідженні з питань співробітництва НАТО – Росія  у галузі оборонної промисловості, розробок і технологій», розпочатому у січні 2005 року і завершеному у 2007 році, зроблено висновок про можливість поєднання науково-технологічного потенціалу сторін з метою реагування на глобальні загрози.

    Матеріально-технічне забезпечення: Можливості співпраці у галузі матеріально-технічного забезпечення розвивалися як у цивільній, так і у військовій площині, зокрема, з таких аспектів, як авіаперевезення, дозаправлення у повітрі, медичне забезпечення і очищення води. Засідання і семінари було зосереджено на створенні надійної основи для забезпечення взаєморозуміння у галузі матеріально-технічного постачання завдяки сприянню обміну інформацією з таких питань, як політика, доктрина, структури і аналіз набутого досвіду.

    Надзвичайні стани цивільного характеру: У період із 1996 до 2014 року НАТО і Росія співпрацювали з метою вироблення здатності спільного реагування у разі надзвичайних станів цивільного характеру таких, як землетруси і повені, а також ліквідації наслідків терористичних нападів. До того ж за пропозицією Росії у 1998 році було створено Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи.

    Наукове співробітництво: Починаючи з 1992 року, Росія брала активну участь у заходах програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (НМБ). Російські науковці й експерти прагнули знайти можливості розв’язання широкого кола проблем у галузі безпеки, насамперед з таких питань, як захист від хімічних, біологічних, радіаційних і ядерних речовин, виявлення мін і боротьба з тероризмом (зокрема, виявлення вибухових пристроїв у рамках згаданого вище проекту СТАНДЕКС), а також з проблем довкілля і безпеки таких, як ризик виливу нафти і місця захоронення боєприпасів у Балтійському морі. У рамках гранту, наданого за програмою НАТО «Наука заради миру і безпеки», було забезпечено підтримку досліджень російського науковця Жореса Алфьорова, який став лауреатом Нобелівської премії з фізики.

    Мовна підготовка і вивчення термінології: З метою поліпшення розуміння термінів і концепцій, яких вживають НАТО і Росія, було розроблено глосарії з усього спектра галузей співпраці. У 2011 році мовну співпрацю було розширено завдяки запровадженню у життя проекту із гармонізації мовної підготовки для військових і окремих цивільних фахівців з Міністерства оборони РФ.