Відносини НАТО – Росія

НАТО у найсуворіший спосіб засуджує загарбницьку війну Росії проти України, яка суттєво підриває міжнародні безпеку і стабільність і є кричущим порушенням міжнародного права. Держави–члени Альянсу закликають Президента Путіна негайно припинити війну, вивести усі російські війська з України і сумлінно брати участь у дипломатичних зусиллях.

До того ж НАТО закликає Росію цілковито дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права і гарантувати безпечний, безперешкодний і постійний доступ для гуманітарних потреб і надання допомоги усім, хто цього потребує. Жахаюча жорстокість Росії спричинила величезні людські страждання і призвела до масових переміщень. Найбільше від конфлікту потерпають жінки і діти. Росія цілком винна у цій гуманітарній катастрофі. Держави–члени НАТО співпрацюють з усіма відповідними міжнародними партнерами з метою покарання відповідальних за воєнні злочини, включаючи сексуальне насильство у контексті конфлікту. Росія також навмисно поглиблює продовольчу і енергетичну кризи, які зачіпають мільярди людей в усьому світі, зокрема внаслідок військових дій Росії. Держави–члени Альянсу тісно співпрацюють з міжнародною спільнотою з метою забезпечення експорту українського зерна для розв’язання світової продовольчої кризи.

Дії Росії становлять серйозну загрозу євроатлантичній безпеці і матимуть геостратегічні наслідки. У лютому 2022 року держави–члени Альянсу ухвалили безпрецедентний пакет обмежувальних заходів, включаючи суворі і широкомасштабні економічні санкції, покликані позбавити Кремль ресурсів для забезпечення російської воєнної машини. Держави–члени Альянсу продовжують посилювати ці санкції з метою ще більшого тиску на Москву. Завдяки цьому Росії буде дедалі складніше ремонтувати танки, виробляти ракети і фінансувати війну.

НАТО і надалі повсякчас захищатиме населення своїх країн і оборонятиме кожен дюйм території Альянсу. У відповідь на поводження Росії, що віддзеркалює схему агресивних дій щодо її сусідів і ширшої євроатлантичної спільноти, збільшено військову присутність НАТО у східній частині Альянсу. Внаслідок зростання нестабільності та погіршення безпеки на периферії НАТО на Варшавському саміті Альянсу у 2016 році глави держав і урядів країн–членів Альянсу ухвалили рішення щодо запровадження передової присутності НАТО у північно-східній і південно-східній частині Альянсу. У зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну у лютому 2022 року було здійснено розгортання додаткових оборонних сухопутних і військово-повітряних підрозділів НАТО на території східних членів Альянсу, а також залучено додаткові військово-морські сили і засоби. Держави–члени Альянсу підвищили готовність збройних сил, щоб бути в змозі реагувати на будь-які непередбачені ситуації. На Мадридському саміті у 2022 році лідери держав–членів НАТО вирішили розробити нову модель стримування і оборони Альянсу, покликану гарантувати безпеку і захист усіх держав–членів на довгострокову перспективу. Йдеться, зокрема, про додаткове розміщення потужних, стаціонарних і боєздатних підрозділів збройних сил на східному фланзі НАТО.

У лютому 2022 року сталася ескалація агресивних дій Росії щодо України, проте загарбницька війна проти України триває вже з 2014 року. Внаслідок незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією у березні 2014 року, у квітні того ж року Альянс призупинив усі заходи практичного цивільного і військового співробітництва з Росією, водночас залишивши відкритими канали політичного і військового  зв’язку, включаючи під егідою Ради НАТО – Росія, з метою обговорення ситуації в Україні і навколо неї та її наслідків для європейської безпеки. На саміті НАТО в Уельсі у вересні 2014 року і під час подальших самітів Альянсу лідери держав–членів  НАТО засудили військове вторгнення Росії в Україну. Вони закликали Росію вивести війська з України та від кордону з Україною, припинити незаконну окупацію Криму і забезпечити дотримання нею норм міжнародного права та її міжнародних обов’язків і зобов’язань.

НАТО також засуджує рішення Росії про визнання самопроголошених «Донецької Народної Республіки» і «Луганської Народної Республіки» на сході України. Підтримка Росією сепаратистських угруповань, яка передбачала надання зброї, обладнання і техніки, особового складу і грошей, була ще одним порушенням суверенітету і територіальної цілісності України. Держави–члени Альянсу ніколи не погодяться з цим незаконним визнанням.

Держави – члени Альянсу також звернули увагу на те, що насильство і нестабільність у регіоні призвели до трагічного інциденту, коли 17 липня 2014 року був збитий пасажирський літак рейсу MH17 Малайзійських авіаліній і закликають якомога скоріше встановити та забезпечити притягнення до відповідальності усіх так чи інакше причетних до трагедії. Держави – члени Альянсу солідарні з Нідерландами та Австралією, які закликали Росію взяти на себе відповідальність за збиття літака рейсу MH17 на державному рівні.

Країни – члени НАТО також засуджують невиправдане застосування військової сили проти українських кораблів та їх екіпажу в районі Азовського моря та Керченської протоки у листопаді 2018 року. Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 73/194 від 17 грудня 2018 року, країни – члени Альянсу закликали Росію беззастережно звільнити затриманих українських членів екіпажу, повернути Україні захоплені судна та дотримуватися її міжнародних зобов’язань, гарантуючи безперешкодний доступ до українських портів в Азовському морі та забезпечуючи свободу судноплавства. Держави – члени Альянсу також засуджують будівництво мосту через Керченську протоку, що становить чергове порушення суверенітету та територіальної цілісності України. У світлі цих подій, у квітні 2019 року міністри закордонних справ держав – членів НАТО узгодили програму заходів, спрямованих на поліпшення обізнаності Альянсу з ситуацією у Чорноморському регіоні та зміцнення підтримки України та Грузії.

Починаючи з квітня 2021 року аж до повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року, держави–члени Альянсу постійно закликали Росію негайно відмовитися від істотного нарощування військової сили в Україні та на її кордонах. Вони також закликали Росію припинити провокації і негайно забезпечити деескалацію напруженості навколо України і в незаконно анексованому Криму, вставши на шлях дипломатії.

Стурбованість НАТО щодо поведінки Росії не обмежується Україною.  

Окрім України, держави–члени Альянсу продовжують висловлювати підтримку територіальної цілісності Грузії та Республіки Молдова у межах міжнародно визнаних кордонів і закликають Росію вивести військові формування, які вона розмістила у цих трьох державах без їхньої згоди.

До того ж Росія підриває євроатлантичну безпеку і стабільність, вдаючись до гібридних заходів, зокрема, спроб втручання у виборчий процес і порушення суверенітету держав–членів і партнерів НАТО, широкомасштабних кампаній дезінформації, силових маніпуляцій енергоресурсами і системами продовольчого забезпечення  і зловмисних дій у кіберпросторі.

Росія також модернізує ядерні сили і нарощує свої новітні і руйнівні системи доставки, здатні нести як звичайні, так і ядерні боєголовки, надсилаючи сигнали тиску через загрозу застосування ядерної зброї.

Поводження Москви відбиває схему агресивних дій Росії щодо її сусідів і ширшої трансатлантичної спільноти. Росія прагне дестабілізувати сусідні з НАТО країни на сході і на півдні. На Крайній Півночі стратегічним викликом для Альянсу є можливість перешкоджання підкріпленню військ Альянсу з боку Росії і порушення нею свободи судноплавства в районі Північної Атлантики. Нарощування Москвою військової сили, зокрема, в регіонах Балтійського, Чорного і Середземного морів, а також її військовий союз з Білоруссю, кидають виклик безпеці і інтересам Альянсу. НАТО не може відкидати можливість нападу, який порушив би суверенітет і територіальну цілісність когось із членів Альянсу.

Протягом останнього десятиліття схема агресивних дій Росії набувала дедалі більш провокативного характеру, причому Росія все частіше нехтувала нормами і принципами, які сприяли стабільному і передбачуваному європейському порядку безпеки.

У березні 2018 року держави–члени НАТО засудили випадок застосування у Солсбері нервово-паралітичної речовини військового класу і висловили солідарність Великобританії. У зв’язку з цим інцидентом максимальну чисельність персоналу Місії Російської Федерації при НАТО було скорочено з 30 до 20 осіб. Кількість російських дипломатів було знову скорочено у жовтні 2021 року, з 20 до 10 осіб, після того, як було виявлено, що вісім співробітників Місії Росії при НАТО насправді були агентами розвідки.

4 вересня 2020 року Північноатлантична рада видала заяву із засудженням замаху на російського опозиціонера Олексія Навального із застосуванням нервово-паралітичної речовини як наочне порушення міжнародного права, що також суперечить Конвенції про заборону хімічної зброї. Держави–члени НАТО закликали Росію продемонструвати цілковиту прозорість та притягнути винних до відповідальності. Вони також закликали Росію передати будь-яку корисну інформацію Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ).

У квітні 2021 року держави – члени НАТО видали заяву із висловленням солідарності Чеській Республіці, прослухавши брифінг Міністра закордонних справ Чеської Республіки щодо діяльності оперативників російських спецслужб, яка спричинила у 2014 році вибухи на складах боєприпасів у Врбетицях, внаслідок яких загинуло двоє осіб, що працювали на складах.

До цих занепокоєнь слід додати регулярні порушення, невиконання або обхід Росією багатьох з її обов’язків і зобов’язань у царині контролю над озброєннями і заходів зміцнення довіри і безпеки. Країн–членів Альянсу вже давно непокоїть вибіркове виконання Росією Віденського документа, а також її давнє невиконання Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), адже ці дії підривають євроатлантичну безпеку. Країни – члени Альянсу неодноразово закликали Росію знову почати цілковито дотримуватися її зобов’язань згідно з Договором про відкрите небо, і у червні 2021 року висловили глибокий жаль з приводу рішення Росії вийти з Договору замість того, щоб відновити його цілковите виконання. Вихід Росії з Договору офіційно набув чинності 18 грудня 2021 року.

До того ж у грудні 2018 року міністри закордонних справ держав – членів НАТО погодилися із висновком Сполучених Штатів Америки щодо того, що Росія фактично порушила її обов’язки згідно з Договором про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД), а саме: не володіти, не виробляти і не проводити випробувальні запуски крилатих ракет наземного базування дальністю від 500 до 5500 кілометрів, не володіти і не виробляти пускові установки таких ракет. Держави – члени Альянсу дійшли висновку, що Росія розробила і встановила ракетний комплекс SSC-8 («9M729»), що стало порушенням Договору про ліквідацію РСМД і створило істотні ризики євроатлантичній безпеці, й закликали Росію негайно знову почати цілковито виконувати Договір про ліквідацію РСМД із забезпеченням верифікації. 1 лютого 2019 року Сполучені Штати Америки призупинили участь у Договорі про ліквідацію РСМД, надавши сторонам Договору передбачене документом письмове повідомлення про свій вихід з нього у шестимісячний термін. Держави–члени Альянсу зберігали відкритість діалогу і мали контакти з Росією щодо порушення нею Договору, зокрема, під час двох засідань Ради НАТО – Росія – у січні та липні 2019 року. Втім, Росія продовжувала відкидати факт порушення нею Договору про ліквідацію РСМД, відмовлялася надати відповіді, які були б гідними довіри, і не вжила жодних наочних заходів з метою відновлення повноцінного дотримання Договору із забезпеченням верифікації. Внаслідок цього, 2 серпня 2019 року Сполучені Штати Америки ухвалили рішення про вихід з Договору за цілковитої підтримки з боку інших союзників по НАТО. Відповідь НАТО на істотні ризики, які становить російський ракетний комплекс SSC-8, буде виваженою і відповідальною. Водночас, держави–члени Альянсу неухильно віддані збереженню ефективного міжнародного контролю над озброєннями, роззброєння та запобігання поширенню ЗМЗ. Протягом десятиліть, Договір про ліквідацію РСМД мав особливе історичне значення у галузі контролю над озброєннями. Він набув чинності у 1988 році і мав на меті мінімізацію загроз безпеці і стабільності в Європі, зокрема, загрози раптових нападів на об’єкти стратегічного значення, а також регламентував контрольоване знищення цілого класу ракет, що ними володіли Сполучені Штати Америки і колишній Радянський Союз.

У листопаді 2021 року країни – члени Альянсу засудили бездумне і безвідповідальне випробування протисупутникової ракети Російською Федерацію 15 листопада 2021 року. Це випробування призвело до створення поля орбітальних уламків, яке значно збільшує ризик для життя людей і космічних об’єктів багатьох держав та організацій. Така небезпечна поведінка безпосередньо суперечить твердженням Росії про те, що вона виступає проти «мілітаризації» космосу, і підриває заснований на правилах міжнародний порядок.  Країни – члени НАТО залишаються відданими захисту і збереженню доступу до космосу в мирних цілях та його освоєння в інтересах усього людства. 

Військове втручання Росії та істотна присутність російських військових сил у Сирії становлять нові ризики для Альянсу. 5 жовтня 2015 року, у відповідь на військову операцію Росії у Сирії, країни – члени Альянсу закликали Москву негайно припинити рейди проти сирійської опозиції і цивільного населення й зосередити зусилля на боротьбі з так званою Ісламською державою, а також сприяти політичному врегулюванню конфлікту шляхом передачі влади. У квітні 2018 року держави – члени Альянсу висловили міцну підтримку об’єднаної військової операції сил США, Великої Британії і Франції, яка стала відповіддю на застосуванням хімічної зброї у Сирії.

На Мадридському саміті у червні 2022 року, а також у Стратегічній концепції НАТО – 2022, де проаналізовано стратегічне середовище, в якому діє НАТО, і забезпечується стратегічний напрямок Альянсу на майбутнє, лідери держав–членів Альянсу чітко заявили, що Російська Федерація є найбільш значною і прямою загрозою безпеці країн–членів Альянсу та миру і стабільності на євроатлантичному просторі. Вони зобов’язалися і надалі протидіяти загрозам з боку Росії і реагувати на її ворожі дії у відповідності до міжнародного права.

Відносини між НАТО і Росією було започатковано після завершення холодної війни та розпаду Радянського Союзу з її вступом до Ради північноатлантичного співробітництва у 1991 році. На заміну цьому форуму для розвитку діалогу у 1997 році було створено Раду євроатлантичного партнерства, до складу якої входять усі держави – члени НАТО і країни-партнери на євроатлантичному просторі.

Практичну співпрацю було розпочато у 1994 році, коли Росія приєдналася до програми «Партнерство заради миру» і відрядила миротворців до складу місій з підтримки миру під проводом НАТО на західних Балканах наприкінці 1990-х рр.

Основоположний акт НАТО – Росія від 1997 року забезпечив офіційну основу для розвитку двосторонніх відносин, включаючи створення Постійної спільної ради НАТО – Росія (ПСР) як форуму для консультацій та співробітництва.

Росія заморозила відносини з НАТО через розбіжності щодо косовської кризи у 1999 році, але після завершення військово-повітряної операції НАТО у Косові, відновила заходи співробітництва, включаючи участь у миротворчих силах КФОР під проводом НАТО у Косові, а також роботу ПСР.

У 2002 році діалог та співпраця набули подальшого поштовху, коли на основі Римської декларації від 2002 року на заміну ПСР було створено Раду НАТО – Росія (РНР) як форум для проведення консультацій, досягнення консенсусу, просування співробітництва, ухвалення спільних рішень і запровадження спільних дій. У рамках РНР окремі держави–члени Альянсу і Росія взаємодіяли на засадах рівноправного партнерства з широкого кола питань безпеки, які становили спільну зацікавленість сторін.

З метою забезпечення регулярних контактів та розбудови співробітництва, НАТО і Росія домовилися створити канали політичного і військового зв’язку. Для цього у 1998 році Росія започаткувала дипломатичну Місію при НАТО. У 2001 році НАТО відкрила Інформаційне бюро у Москві, а у 2002 році – Місію військового зв’язку.

Інформаційне бюро НАТО у Москві було основним каналом поширення в країні інформації про НАТО, сприяючи усвідомленню російською громадськістю питань розвитку відносин між НАТО та Російською Федерацією. Інформаційне бюро НАТО сприяло цьому процесу, поширюючи серед російських громадян офіційну інформацію НАТО цифровими та друкованими каналами, надаючи підтримку російським неурядовим організаціям щодо проведення інформаційних заходів та інформуючи про освітні та наукові проекти НАТО відповідні російські установи та потенційних кандидатів. Інформаційне бюро НАТО в Москві також організовувало візити до штаб-квартири НАТО в Брюсселі та інших установ Альянсу для відвідувачів з Росії, а також візити до Російської Федерації посадовців НАТО.

Місія військового зв’язку НАТО сприяла розвитку відносин НАТО – Росія завдяки забезпеченню відкритого каналу зв’язку між Військовим комітетом НАТО у Брюсселі та Міністерством оборони Російської Федерації. Наявність каналу безпосереднього військового зв’язку сприяла підвищенню передбачуваності та усуненню непорозумінь, що могли б вилитися у конфлікт.

Несумірні військові дії Росії проти Грузії у серпні 2008 року стали приводом для тимчасового призупинення офіційних засідань РНР і співпраці в окремих галузях. Їх було відновлено навесні 2009 року. Держави–члени Альянсу і надалі засуджують рішення Росії щодо визнання незалежності грузинських регіонів Абхазії та Південної Осетії.

У квітні 2014 року внаслідок військового вторгнення і агресії Росії проти України, а також незаконної і нелегітимної анексії Росією Криму, яку НАТО ніколи не визнає, було призупинено усіляке практичне цивільне і військове співробітництво з Росією.

У жовтні 2021 року Росія призупинила діяльність своєї дипломатичної Місії при НАТО та зажадала від НАТО закриття Інформаційного бюро Альянсу в Москві і призупинення роботи Місії військового зв’язку НАТО у Москві. НАТО шкодує з приводу рішення Росії скоротити політичні канали комунікації і діалогу і готова й надалі максимально використовувати наявні лінії військового зв’язку між сторонами з метою сприяння передбачуваності і прозорості та мінімізації ризиків і закликає Росію чинити так само.

Розв’язавши загарбницьку війну проти України, Росія відкинула шлях дипломатії і діалогу, який неодноразово пропонували їй НАТО і держави–члени Альянсу. Вона докорінно порушила міжнародне право, включаючи Статут Організації Об’єднаних Націй. Своїми діями Росія також кричуще знехтувала принципами, закріпленими в Основоположному акті НАТО – Росія, адже саме Росія зрадила свої зобов’язання згідно з Основоположним актом. Обов’язковою умовою для зміни відносин між НАТО і Російською Федерацією є її відмова від агресивної поведінки і цілковите дотримання норм міжнародного права.

До призупинення заходів співробітництва у квітні 2014 року НАТО і Росія співпрацювали з широкого кола питань, а саме:

Підтримка операцій під проводом НАТО: Протягом кількох років Росія надавала підтримку Міжнародним силам сприяння безпеці (МССБ) під проводом НАТО, які діяли в Афганістані за мандатом ООН, завдяки низці домовленостей щодо забезпечення наземного транзиту невійськового обладнання для учасників МССБ територією Росії. Кілька кораблів ВМС Росії було задіяно у військово-морській операції НАТО із боротьби з тероризмом у Середземному морі «Активні зусилля», а також у рамках операції НАТО із боротьби з піратством «Океанський щит» поблизу узбережжя Африканського Рогу. До виведення російського миротворчого контингенту на початку 2003 року, Росія брала участь в операціях з підтримки миру під проводом НАТО у Боснії і Герцеговині та Косові.

Підтримка Збройних сил Афганістану: Проект Цільового фонду у галузі технічного обслуговування гелікоптерів під егідою РНР, який було запроваджено у 2011 році, допоміг забезпечити підготовку особового складу Збройних сил Афганістану здійснювати експлуатацію і технічне обслуговування національного вертолітного парку, а також проводити медичну евакуацію. До кінця 2013 року було підготовлено близько 40 афганських фахівців з технічного обслуговування гелікоптерів.

Навчання персоналу із боротьби з наркотиками для Афганістану і Центральної Азії: Проект під егідою РНР із навчання персоналу у галузі боротьби з наркотиками, який було розпочато у грудні 2005 року, сприяв розбудові місцевого потенціалу та розвитку контактів і співпраці в регіоні між посадовцями середньої ланки з Афганістану, Казахстану, Киргизстану, Пакистану, Таджикистану, Туркменістану й Узбекистану. Ініціатива запроваджувалася спільно з Управлінням з питань наркотиків і злочинності Організації Об'єднаних Націй (УНЗ ООН). У рамках ініціативи підготовку здобули понад 3500 фахівців. Після призупинення співпраці з Росією НАТО запровадила новий проект спільно з УНЗ ООН.

Боротьба з тероризмом: У грудні 2004 року було запроваджено План дій РНР у галузі боротьби з тероризмом. Співпраця у цій галузі передбачала проведення навчань, а також регулярний обмін інформацією і поглиблені консультації з таких аспектів, як ліквідація наслідків надзвичайних станів, протидія саморобним вибуховим пристроям та гарантування безпеки під час проведення масових заходів. У рамках Ініціативи співпраці в повітряному просторі було розроблено систему обміну інформацією для забезпечення прозорості повітряного руху і раннього оповіщення про підозрілі ситуації у повітрі, маючи на меті запобігання терористичним нападам, як ті, що сталися 11 вересня у Сполучених Штатах Америки. У рамках проекту СТАНДЕКС було розроблено технологію дистанційного виявлення вибухових пристроїв на громадському транспорті, причому у червні 2013 року цю технологію було успішно випробувано в дії.

Протиракетна оборона на театрі / захист від балістичних ракет: Безпрецедентна загроза збройним силам під час виконання бойових завдань, спричинена наявністю дедалі більшої кількості балістичних ракет точного наведення, була предметом обопільного занепокоєння. За підсумками аналізу, розпочатого у 2003 році, було сформульовано оцінку потенційного рівня оперативної сумісності систем ПРО на театрі країн – членів Альянсу і Росії. Також проводилися командно-штабні навчання і навчання за допомогою комп'ютерного моделювання з метою сприяння виробленню механізмів і процедур спільних операцій. На Лісабонському саміті у 2010 році лідери РНР ухвалили Спільний аналіз загрози балістичних ракет і домовилися виробити спільний аналіз можливих засад подальшої співпраці з питань ПРО. Попри те, що Росія продовжує висловлювати стурбованість з приводу майбутньої системи ПРО НАТО, держави – члени Альянсу наголошують, що її не спрямовано проти Росії і що вона жодним чином не підриватиме позицію Росії у галузі стратегічного стримування, а має на меті виключно гарантувати захист від потенційних ракетних загроз з-поза меж євроатлантичного простору.

Запобігання поширенню ЗМЗ і контроль над озброєннями: Обговорення на рівні експертів було зосереджено на питаннях, пов'язаних із запобіганням поширенню ЗМЗ, виробленні рекомендацій з метою вдосконалення чинних механізмів запобігання поширенню ЗМЗ і вивченні можливостей практичного співробітництва у галузі захисту від ядерної, хімічної та біологічної зброї. Тривали відверті обговорення з питань, пов'язаних з контролем над звичайними озброєннями таких, як Договір про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), Договір про відкрите небо, а також заходи зміцнення довіри і безпеки. Ключовим пріоритетом було забезпечення роботи із ратифікації Адаптованого ДЗЗСЄ, у зв'язку з чим країни – члени Альянсу висловили стурбованість через рішення Росії у грудні 2007 року в односторонньому порядку «призупинити» участь у Договорі, а згодом, у березні 2015 року, її рішення призупинити участь у спільній консультативній групі, яка регулярно засідає у Відні з метою обговорення дотримання ДЗЗСЄ.

Питання ядерної зброї: Відбулася низка семінарів, присвячених ядерній доктрині і стратегії, а також досвіду, набутому внаслідок інцидентів і нещасних випадків із залученням ядерної зброї, і можливостям вдосконалення способів виявлення саморобних вибухових пристроїв із застосуванням ядерних або радіаційних речовин. У період з 2004 до 2007 року експерти і представники країн РНР залучалися у якості спостерігачів до чотирьох польових навчань із реагування на випадки застосування ядерної зброї, які проводилися в Росії і в усіх ядерних державах – членах Альянсу, а саме: Франції, Великій Британії і США. Завдяки таким заходам вдалося підвищити прозорість, виробити спільне розуміння процедур реагування на випадки застосування ядерної зброї і переконатися в тому, що ядерні держави цілком здатні ефективно відреагувати на будь-який надзвичайний стан, пов'язаний із ядерною зброєю.

Безпосереднє військове співробітництво: Було вдосконалено механізми військового зв'язку під егідою РНР, як при Командуваннях НАТО з питань операцій і трансформації, так і у Москві. Основна мета безпосереднього військового співробітництва полягала у розбудові довіри, впевненості і прозорості, а також поліпшенні здатності військових формувань НАТО і Росії співпрацювати у підготовці до можливих спільних операцій у майбутньому. Серед галузей, охоплених співпрацею, були матеріально-технічне забезпечення, боротьба з тероризмом, пошуково-рятувальні операції на морі, протидія піратству, протиракетна оборона на театрі та захист від балістичних ракет, а також контакти між військовими науковцями й інші подібні заходи.

Пошуково-рятувальні операції на підводних човнах: Спільна діяльність у галузі пошуку і рятування екіпажів підводних човнів на морі постійно зростала завдяки підписанню рамкової угоди про співпрацю у цій сфері в лютому 2003 року. У період з 2005 до 2011 року Росія взяла участь у трьох пошуково-рятувальних навчаннях під проводом НАТО.

Прозорість, стратегія і реформування в оборонній галузі: Маючи на меті сприяти взаємній довірі і прозорості, відбувався діалог з питань доктрини, стратегії і політики, зокрема, щодо їхнього взаємозв'язку з оборонною реформою, питаннями ядерної зброї, розбудови збройних сил і розвитку їхньої позиції. Ініціативи, запроваджені у галузі оборонної реформи, було зосереджено на еволюції військового сектора, управлінні кадрами і фінансовими ресурсами, реформуванні оборонно-промислового комплексу, пом'якшенні наслідків оборонної реформи, а також військових аспектах боротьби з тероризмом. У період з 2002 до 2008 року завдяки діяльності Центру перепідготовки НАТО – Росія вдалося сприяти соціальній адаптації колишніх російських військовослужбовців у переході до цивільного життя завдяки наданню інформації щодо пошуку нового місця роботи і перекваліфікації, організації курсів професійної підготовки та послуг із працевлаштування. Спершу Центр функціонував у Москві, а згодом його діяльність було поширено на регіони Росії. Загалом за проектом пройшли перепідготовку майже 2820 колишніх російських військовослужбовців, причому понад 80 відсотків з них змогли згодом працевлаштуватися на цивільних посадах.

Оборонно-промислове співробітництво: У фундаментальному «Дослідженні з питань співробітництва НАТО – Росія  у галузі оборонної промисловості, розробок і технологій», розпочатому у січні 2005 року і завершеному у 2007 році, зроблено висновок про можливість поєднання науково-технологічного потенціалу сторін з метою реагування на глобальні загрози.

Матеріально-технічне забезпечення: Можливості співпраці у галузі матеріально-технічного забезпечення розвивалися як у цивільній, так і у військовій площині, зокрема, з таких аспектів, як авіаперевезення, дозаправлення у повітрі, медичне забезпечення і очищення води. Засідання і семінари було зосереджено на створенні надійної основи для забезпечення взаєморозуміння у галузі матеріально-технічного постачання завдяки сприянню обміну інформацією з таких питань, як політика, доктрина, структури і аналіз набутого досвіду.

Надзвичайні стани цивільного характеру: У період із 1996 до 2014 року НАТО і Росія співпрацювали з метою вироблення здатності спільного реагування у разі надзвичайних станів цивільного характеру таких, як землетруси і повені, а також ліквідації наслідків терористичних нападів. До того ж за пропозицією Росії у 1998 році було створено Євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи.

Наукове співробітництво: Починаючи з 1992 року, Росія брала активну участь у заходах програми НАТО «Наука заради миру і безпеки» (НМБ). Російські науковці й експерти прагнули знайти можливості розв'язання широкого кола проблем у галузі безпеки, насамперед з таких питань, як захист від хімічних, біологічних, радіаційних і ядерних речовин, виявлення мін і боротьба з тероризмом (зокрема, виявлення вибухових пристроїв у рамках згаданого вище проекту СТАНДЕКС), а також з проблем довкілля і безпеки таких, як ризик виливу нафти і місця захоронення боєприпасів у Балтійському морі. У рамках гранту, наданого за програмою НАТО «Наука заради миру і безпеки», було забезпечено підтримку досліджень російського науковця Жореса Алфьорова, який став лауреатом Нобелівської премії з фізики.

Мовна підготовка і вивчення термінології: З метою поліпшення розуміння термінів і концепцій, яких вживають НАТО і Росія, було розроблено глосарії з усього спектра галузей співпраці. У 2011 році мовну співпрацю було розширено завдяки запровадженню у життя проекту із гармонізації мовної підготовки для військових і окремих цивільних фахівців з Міністерства оборони РФ.