• Last updated 27-Jun-2018 09:50

Also available in: English, French, Russian


Відколи почалися агресивні дії Росії щодо України, російські посадовці висунули НАТО низку звинувачень у загрозах і недружніх діях. На цій веб-сторінці викладено факти.




Спростування п'яти найпоширеніших російських міфів

Міф 1: Присутність НАТО у Балтійському регіоні становить небезпеку

Присутність НАТО у Балтійському регіоні становить небезпеку
Військовослужбовці НАТО з російськими інспекторами з питань контролю над озброєннями у 1-ій піхотній бригаді Естонії у Тапі, 8 листопада 2017 р.

Насправді: У відповідь на зміни в середовищі безпеки НАТО вжила оборонних і пропорційних заходів. Після того, як Росія здійснила агресію проти України, держави – члени Альянсу звернулися до НАТО із проханням розширити присутність в регіоні.

У 2016 році НАТО розгорнула чотири багатонаціональних бойових групи, відомі як «посилена передова присутність» на території Естонії, Латвії, Литви і Польщі. У 2017 році ці бойові групи досягли цілковитої боєготовності. У рамках передової присутності НАТО понад 4 500 військовослужбовців з Європи і Північної Америки несуть службу пліч-о-пліч з національними збройними силами в країнах базування.

Присутність НАТО в регіоні було запроваджено на прохання держав базування, і вона користується широкою підтримкою громадськості цих країн. За підсумками опитування Інституту Ґеллапа у 2016 році, більшість населення балтійських держав – членів Альянсу асоціюють НАТО із захистом їхніх країн. Особовий склад Збройних сил НАТО дотримується високих стандартів поведінки, як на службі, так і у вільний час.

Згідно з зобов'язанням країн – членів НАТО гарантувати прозорість, у листопаді 2017 року й у березні 2018 року російські інспектори з питань контролю над озброєннями відвідали Естонії, Латвію і Литву. Вони побували на низці військових об'єктів, зокрема, тих, де базуються багатонаціональні бойові групи НАТО.


Міф 2: Протиракетна оборона НАТО загрожує безпеці Росії

Насправді: Система протиракетної оборони НАТО є виключно оборонною і не спрямована проти Росії. Згідно з двосторонніми угодами, укладеними між США і країнами базування, ракетні об'єкти можуть використовуватися виключно з метою забезпечення протиракетної оборони.

Ця система гарантує захист від балістичних ракет, що можуть походити з-поза меж євроатлантичного простору.

НАТО багаторазово намагалася співпрацювати з Росією у галузі протиракетної оборони. Отже, її заяви з погрозами членам Альянсу у зв'язку з системою захисту від балістичних ракет НАТО є неприйнятними і непродуктивними.


Міф 3: НАТО прагнула ізоляції і маргіналізації Росії

Насправді: Протягом понад двох десятиліть НАТО наполегливо намагалася розбудувати відносини співробітництва з Росією.

Ще на Лондонському саміті Альянсу у липні 1990 року НАТО простягнула руку дружби Росії, запропонувавши діалог натомість конфронтації. Згодом, Альянс сприяв розвитку діалогу і співпраці, започаткувавши програму «Партнерство заради миру» (ПЗМ) і створивши Раду євроатлантичного партнерства (РЄАП), участь у яких відкрито усім без винятку державам Європи, включаючи Росію.

У 1997 році НАТО і Росія підписали Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю і безпеку, згідно з яким було започатковано Постійну спільну раду НАТО – Росія. У 2002 році її статус було підвищено і створено натомість Раду НАТО – Росія (РНР).

Альянс готовий розвивати добрі відносини з Росією. Ми співпрацювали з різних питань, починаючи з протидії обігу наркотиків і боротьби з тероризмом до рятування екіпажів підводних човнів і планування на випадок надзвичайних станів цивільного характеру.

Втім, у березні 2014 року внаслідок російської агресії проти України, НАТО призупинила практичну співпрацю з Росією. Водночас, канали зв'язку між НАТО і Росією залишалися відкритими. Починаючи з квітня 2016 року, відбулося сім засідань Ради НАТО – Росія. Генеральний секретар НАТО та заступник Генерального секретаря регулярно спілкуються з російськими колегами. Ми не прагнемо конфронтації, але ми не можемо ігнорувати той факт, що Росія порушує міжнародні правила, підриваючи стабільність і безпеку наших країн.


Міф 4: НАТО обіцяла Росії, що після холодної війни не розширюватиметься

Насправді: Держави – члени Альянсу ухвалюють рішення на основі консенсусу, і ці рішення фіксуються у протоколах. Не існує жодного протоколу подібного рішення, ухваленого членами НАТО. Особисті запевнення з боку окремих лідерів не можуть замінити консенсус на рівні Альянсу і не є офіційною згодою з боку НАТО.

Політика відкритих дверей НАТО ґрунтується на Статті 10 основоположного документа НАТО – Північноатлантичного договору від 1949 року. У Договорі йдеться, що членом НАТО може стати будь-яка «європейська держава, яка в змозі просувати принципи цього Договору і робити внесок у гарантування безпеки на Північноатлантичному просторі». Зазначається також, що будь-яке рішення стосовно розширення НАТО має ухвалюватися за принципом «одностайної згоди». НАТО жодного разу не відкликала Статтю 10, і не було запроваджено жодних обмежень щодо майбутнього розширення. Протягом останніх 65 років 29 країн вільно і у відповідності до внутрішніх демократичних процесів вирішили стати членами НАТО. Це їхнє суверенне право.

До того ж за часів, коли, за твердженнями, було зроблено таку обіцянку, ще й досі існувала Організація Варшавського договору. Рішення про її розпуск було ухвалено лише у 1991 році. У 1989 році про можливий вступ її членів до НАТО навіть не йшлося. Це особисто підтвердив Михайло Горбачов в інтерв'ю «Russia Beyond the Headlines» у 2014 році:

«Питання розширення НАТО взагалі не порушувалося, тоді воно навіть не обговорювалося. Я заявляю про це цілком відповідально. Жодна країна Східної Європи не порушувала питання про вступ до НАТО навіть після того, як у 1991 році Варшавський договір припинив своє існування. Із західними лідерами також не йшлося про це».


Міф 5: НАТО бере Росію в кільце

НАТО бере Росію в кільце

Насправді: Цей міф суперечить географії. Довжина кордонів Російської Федерації становить понад 20 000 км. З них, менш, ніж одна шістнадцята (1 215 км) – це спільні кордони з країнами – членами НАТО. Росія має сухопутні кордони з чотирнадцятьма країнами. Лише п'ять з них – це держави – члени НАТО.

Поза територією Альянсу, НАТО має військову присутність лише в двох точках, а саме: у Косові й Афганістані. Обидві операції тривають за мандатом Організації Об'єднаних Націй, ухваленим Радою Безпеки ООН, до складу якої входить Росія. Натомість, Росія має військові бази і особовий склад на території трьох держав, а саме: Грузії, Молдови і України, без відповідного дозволу урядів цих країн.