Промова Генерального секретаря НАТО на засіданні Європейської комісії «Посилення ролі жінок у сфері миру та безпеки».

Дорогі пані та панове,

Я давно виступаю прибічником більш тісної співпраці НАТО та Європейським Союзом, тому мені особливо приємно, що сьогоднішня конференція зібрала нас, аби ми разом розробили практичні рішення щодо ключових питань безпеки сьогодення. 

Віктимізація жінок у зонах конфлікту, а також маргіналізація жінок у питаннях розбудови миру має великий вплив на глобальну безпеку. Жінки та дівчата страждають від конфліктів та беззаконня у постконфліктних регіонах.

Проте, дуже часто жінок не допускають до участі у підтримці, відновленні та захисту стабільності. Як результат, ми спостерігаємо виникнення загроз безпеці у регіоні, зростання рівня насилля та тривалі конфлікти. Я переконаний, що нам слід рішуче, наскільки це можливо, вирішувати ці питання разом, задля успішного подолання викликів XXI століття.

Якщо ми будемо діяти таким чином, то зможемо закласти міцний фундамент. Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 слугує переконливим закликом стати на захист тих, хто є найбільш незахищеним від дії конфліктів та їх наслідків, та сприяти участі жінок у розбудові миру та безпеки.

НАТО почула цей заклик. Наше військове керівництво розробило принципи інтеграції ґендерних питань у все планування та операції НАТО. На основі Резолюції 1325, ми узгодили та чітко дотримуємося Кодексу поведінки для всього персоналу НАТО; ми значно збільшили кількість жінок серед політичного штату НАТО; і ми ретельно вивчили важливість ґендерних питань для успіху нашої операції в Афганістані.

Це значні досягнення, але нашою спільною ціллю має бути подолання цього розриву, і закрити його слід швидко. Отож сьогодні, від імені НАТО, я би хотів запропонувати три ділянки для дій:  

По-перше, нам слід більш ефективно використовувати потенціал, який жінки можуть надати для наших операцій. Протягом декількох останніх років, сили НАТО в Афганістані значно загострили фокус на ґендерних питаннях.   

Радники високого рівня з ґендерних питань працюють у нашій Штаб-квартирі у Кабулі; багато Груп з реконструкції провінцій в Афганістані залучають експертів з ґендерних питань;  а також Корпус морської піхоти США почав висилати повністю жіночі підрозділи у деякі з найбільш неспокійних провінцій Афганістану – все це дало дуже позитивні результати: це дозволило нам покращити ефективність нашої місії, забезпечити захист цивільного населення і захист наших сил. І це дозволило нам більш ефективно дістатися до всього населення Афганістану.

Але нам все ще бракує професійних спеціалістів з ґендерних питань, жінок-перекладачів та жінок-солдатів.  

Це підводить мене до другого пункту: нам слід не лише включати ґендерні питання до нашого планування та операцій, а також слід проактивно працювати, аби розвивати наші компетенції у даній сфері. Сьогодні, кількість жінок, які працюють у збройних силах країн НАТО значно відрізняється.

В деяких силах НАТО співвідношення жінок сягає 18 %. В інших, їхня кількість не перевищує 3%. І у нас недостатньо професійних спеціалістів з ґендерної тематики – чи то чоловіків, чи жінок – які б відповідали текучим та потенційним вимогам.   

Така нестача пояснюється існуючими військовими традиціями країн-членів. І я точно знаю, що їх можна долати лише поступово. Проте, до них слід підходити свідомо.

Військові сили лише частково відповідають безпековим викликам сьогодення і, якщо ми просто збільшимо кількість жінок-солдатів, цього не буде достатньо. В Афганістані та в інших країнах світу, розбудова миру полягає у наданні допомоги населенню, економічному розвитку, і розвитку ефективного управління  на рівні з безпекою.  І переважна більшість тих, хто буде працювати над цивільними аспектами розбудови миру, будуть надсилатися не НАТО, а іншими організаціями.

Це підводить мене до заключного пункту: нам потрібні більша співпраця та координація серед міжнародних інституцій щодо питань жінок, миру та безпеки. Наша конференція сьогодні є важливим першим кроком у цьому напрямі. За нею мають іти більш практичні кроки. Зокрема я бачу великий потенціал для синергії у сфері тренінгів. Урядові і неурядові інституції лише виграють від спільних навчань та тренінгів. Врешті-решт, для тренінгів чи операцій ми будемо використовувати цей самий резерв ресурсів.

Пані та панове, 

Посилення ролі та більш ефективний захист жінок від небезпек, з якими їм доводиться стикатися у збройних конфліктах, піде на благо не лише жінкам, а й усім нам. Я вважаю, це є дуже важливою складовою комплексного підходу до подолання викликів у сфері безпеки XXI століття. Пройшло вже десять років з часу, коли Рада Безпеки ООН прийняла революційну Резолюцію 1325, і я надіюся та вірю, що ми здійснимо наступні кроки. 

Мені дуже приємно, що сьогодні ми тут відзначаємо цю важливу річницю зі спільною платформою і, будемо надіятися, що й спільними пропозиціями щодо дій. 

Дуже дякую.