Громадянське суспільство, демократія, права людини і служби безпеки
Відносини між громадянським суспільством і службами безпеки стали темою міжнародної конференції, яка пройшла 19 квітня 2011 року в Харкові, Україна.
Цей захід, під назвою «Служба безпеки і суспільство: взаємодія і взаємна відповідальність», був організований українською Службою безпеки (СБУ) разом з Національною юридичною академією ім. Ярослава Мудрого, Національним інститутом стратегічних досліджень, Женевським центром демократичного контролю над збройними силами, ОБСЄ і Офісом зі зв’язків НАТО в Україні.
У своєму вступному слові помічник Генерального секретаря НАТО з оборонної політики і планування посол Хюсейн Діріоз наголосив на тому, що ця конференція зосередиться на дуже важливому аспекті реформування сектора безпеки в будь-якій країні – необхідності встановити ефективні відносини між Службою безпеки і суспільством за допомогою розвитку взаємодії і взаємної відповідальності. Він також вказав на одне із найскладніших завдань, що стоять перед колами розвідки і безпеки: необхідність забезпечити рівновагу між оперативними вимогами, що стоять перед Службами безпеки і демократичними принципами, яких вони повинні дотримуватися.
Перший заступник голови СБУ Володимир Хімей висловив упевненість в тому, що «практика чесних і відвертих дискусій на рівні міжнародних експертів сприяє розвитку взаємного розуміння, конструктивних відносин і вироблення спільних підходів до проблем діяльності Служб безпеки».
Серед учасників конференції були керівники Служби безпеки України, представники Ради національної безпеки і оборони України, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Міністерства закордонних справ, Державної прикордонної служби, Національного інституту стратегічних досліджень, депутати Верховної Ради України, іноземні дипломати і представники спецслужб і міжнародних організацій, науковці, експерти з правозахисних і громадських організацій.
Реформування спецслужби України
Мета проекту SPS полягала в пошуку економного способу безпечної утилізації меланжу. Через висококорозійний характер перевезення меланжу з метою утилізації було уже складним завданням. «Перевезення меланжу з однієї країни до іншої є дуже небезпечним, - зазначає пан Тюдес. – Воно вимагає особливої обережності. Найдрібніша аварія, і ці контейнери можуть попадати і розвалитися».
Замість цього NAMSA розробила спосіб нейтралізації меланжу на місці. За допомогою створеного американською фірмою заводу, який належить турецькій компанії, NAMSA вдалося наблизити переробку до меланжу, а не навпаки.
Заводу з переробки меланжу потрібно лише два тижні на переїзд до іншого місця (сім днів на демонтаж і транспортування і ще сім днів на монтування і запуск), тому він є ключем до успішного зменшення кількості цієї небезпечної речовини.
Основа була закладена в Азербайджані
На сьогодні NAMSA успішно виконує проект з переробки меланжу в двох країнах: в Азербайджані і Узбекистані.
Проект в Азербайджані розпочався у 2006 році з метою нейтралізації майже 1300 тонн меланжу, що зберігався в Аляті і Мінгячевірі.
НАТО вклала 2, 2 мільйона євро в створення, транспортування і монтаж заводу, на додаток до витрат на фахівців і працівників, які на ньому працюють. Використовуючи гідроксид кальцію для нейтралізації азотної кислоти в складі меланжу, NAMSA перетворює токсичну речовину на низькоконцентроване добриво. «Це найбезпечніший і екологічно чистий спосіб нейтралізації дуже небезпечної речовини», – каже пан Тюдес.
Завод здатен переробляти до п'яти тонн меланжу за день за умови наданої Азербайджаном додаткової інфраструктури і логістичної підтримки. «Ми працювали разом для покращання стану їхнього довкілля», – каже д-р Крістіаан де Віспелере, радник SPS, відповідальний за цей проект у штаб-квартирі НАТО.
Адаптація проекту в Узбекистані
Після успішного завершення проекту в Азербайджані в 2008 році НАТО перевела завод в Узбекистан наприкінці року. Там він дав змогу ліквідувати 1100 тонн меланжу, що зберігався в поіржавілих контейнерах у Самаркандській області. Проект був достроково завершений у жовтні 2010 року.
Сьогодні мобільний переробний завод залишається доступним для використання іншими країнами, які потребують подібної допомоги.
Багатонаціональні зусилля
На додаток до фінансової і логістичної підтримки з боку країн-спонсорів і господарів міжнародні фахівці з Німеччини, Польщі і США привнесли в проект свій досвід.
Як зазначив д-р де Віспелере: «Найважливіше щодо програми «Наука заради миру і безпеки» є співробітництво між країнами – членами НАТО і партнерами», – каже він. – Мова йде про цивільну співпрацю на користь народів».