Афганська артилерія стала на ноги в Гельманді
В Афганістані досягнення часто вимірюються дитячими кроками, а не стрибками і ривками. Однак цього місяця в місті Герешк в провінції Гельманд легке тупотіння прогресу замінилося на оглушливу какофонію важких гармат, коли артилеристи Афганської національної армії зі складу 3/215-ї бригади повідомляли усім про те, наскільки далеко їм вдалося просунутися від військ, що лише навчаються, до потужного, самостійного підрозділу афганської армії.
ANA Artillery soldiers from 3/215 Brigade based at Artillery Hill in Gereshk, Helmand Province fire their big guns in support of an ANA-ANP led operation in the town, in conjunction with ISAF troops.
Майже десяток солдатів АНА, що відповідають за гаубиці, розташовані на влучно названому Артилерійському пагорбі, минулого місяця ретельно переймали знання у групи міжнародних інструкторів. Австралійці, британці, данці і американці жили поряд з ними в таборі, з якого відкривалася панорама річки Гельманд в Герешку. Табір не тільки дає змогу насолоджуватися чудовими краєвидами долини, а й займає стратегічну позицію над містом, усе ще переповненим повстанцями, яких Афганські національні сили безпеки (ANSF) і МССБ прагнуть перемогти.
Досі дні афганських солдатів були заповнені доглядом за їхньою цінною зброєю. Час від часу їм наказували постріляти запалювальними снарядами на підтримку операцій афганських сил і МССБ, підпалюючи довколишні території для того, щоб позбавити повстанців схованок.
Однак цього місяця для цих військ настав час застосувати свої уміння в справжніх бойових стрільбах. В міру проведення навчання можна було відчути їх збудженість.
«Для них це велика справа», – пояснює майор Майк Линскі, британський офіцер з полку ірландських гвардійців, який працює з 3/215-ю бригадою останні шість місяців у складі дорадчої групи 3-ї парашутної бригади. «Це підтвердження усього того, чому вони навчилися і можливість для них продемонструвати усі свої уміння і підготовку», – каже він.
Зважаючи на те, що боєприпаси коштують 500 фунтів (650 євро, або 750 доларів) за снаряд, а в долині живуть люди, помилки бути не може.
Важкій артилерії уже півсторіччя і попри дбайливий догляд вона має свої недоліки. Під час бойових стрільб одну з гармат заклинило і афганський солдат прибіг з кувалдою, щоб її відремонтувати. Що б він там не робив, але це спрацювало і можна було продовжувати навчання. Однак артилеристи спочатку обережно заховалися за противибуховим бар’єром «Геско» і лише після цього потягли за спусковий шнур.
«Це лише початок», – каже сержант Пол Шаллонер, британський радник зі складу Королівської кінної артилерії, але він очевидно задоволений продемонстрованими досягненнями. «Ми усе ще відшліфовуємо деякі уміння», – каже він.
Коли афганський запас боєприпасів закінчується – вони усі успішно лягли в ціль без промаху – данські військові демонструють свої мінометні уміння.
Робота зі збільшення особового складу ANSF іде повним ходом. Тисячі нових рекрутів проходять підготовку і в усьому Афганістані майже кожного тижня відбуваються випускні церемонії поліцейських і військовослужбовців. Наголос робиться на підготовці достатньої кількості людей для того, щоб афганський уряд міг продемонструвати достатньо сили, але при тому вони повинні бути готові взяти на себе ті ролі, які сьогодні виконують солдати МССБ. Це означає, що АНА потрібно стільки ж фахівців, скільки і простих солдатів. Отже, після базової підготовки афганські військові можуть спеціалізуватися в таких сферах, як військова інженерна справа, знешкодження вибухових пристроїв, логістика, польові медичні процедури і артилерійська справа.
Міжнародні інструктори на Артилерійському пагорбі наполягають, що робота не закінчилася, що вона, зрештою, прокладе шлях усім військам МССБ з Афганістану, але такі люди як він, вірогідно, підуть останніми. Австралійський підполковник Кейн Мангін каже: «Я вважаю, що на це буде потрібно від чотирьох до десяти років, доки афганці не зможуть робити усе абсолютно самостійно».
Немає жодного сумніву в тому, що афганці з нетерпінням чекають цього дня.
«За кілька років ми візьмемо відповідальність на себе», – каже сержант АНА Ішмаель Алі Хан, командир афганської батареї. «Те, що ми робимо тут, важливо, бо нам, безперечно, потрібна артилерія для того, щоб зберігати мир», – пояснює він.