Афганські жінки набирають висоту
Афганські ВПС уже можуть покладатись на афганок, які готові захищати свою батьківщину разом зі своїми співвітчизниками-чоловіками, що є важливим етапом, який надихає жінок, особливо з огляду на те, як брутально обмежувались права жінок в Афганістані за правління Талібану лише десять років тому.
З жовтня 2010 року п’ять жінок-лейтенантів готуються до кар’єри офіцерів-льотчиків в афганських ВПС, що розбудовуються. Їх програма підготовки передбачає цілковите занурення в англійську мову в кабульській «Тандер леб» під егідою Тренувальної місії НАТО в Афганістані, яке дасть слухачам змогу добре оволодіти англійською мовою перед переходом до спеціальної льотної підготовки.

У «Тандер леб» офіцери-жінки і чоловіки змагаються на рівних і тренуються пліч-о-пліч зі своїми радниками. Однак мешкають вони окремо.
«Мені дуже подобається бути тут… Це моя велика мрія, велике бажання служити у ВПС. По-перше, я хочу стати гарним пілотом – а потім інженером», – каже лейтенант Мері.
Ці п’ять лейтенантів є випускницями 20-тижневої базової навчальної програми в офіцерській школі (OCS).
Будучи третьою за рейтингом у своєму класі в OCS, лейтенант Сурія пояснює, що її батько запропонував їй взяти участь у цій програмі після того, як побачив по телевізору оголошення про те, що жінок запрошують до лав збройних сил. Батько Сурії всіляко підтримував і заохочував її до цього. «Ти це можеш, ти можеш це робити заради твоєї країни, твоєї родини і заради себе самої», – казав він.

Наступним кроком для п'яти випускниць стала посилена мовна підготовка в Кабульському навчальному центрі іноземних мов після мовного занурення, яке вони пройшли в «Тандер леб».
Випускники потім переходять до Школи афганських ВПС Похантун-е-Гавайі для отримання подальшої освіти з історії, етики і лідерства, а також інтенсивної льотної і професійної підготовки.
У силах національної безпеки Афганістану на військових посадах служать майже 1400 жінок, що зараз є менше 1 відсотка особового складу Афганських збройних сил і поліції. Однак для афганських жінок це історичний рубіж, які лише 10 років тому були позбавлені елементарних прав. Як сказав начальник школи Похантун-е-Гавайі полковник Мохаммед Маріф: «Я можу тільки уявити, як ці п’ять жінок пишаються тим, що можуть надихнути інших жінок, які підуть цим самим шляхом за ними».