Вступне слово

Дуже дякую.

Президенте Зеленський, секретарю Остін, міністре Умеров і генерале Браун, шановні колеги, для мене велика честь вітати вас усіх в штаб-квартирі НАТО.

Секретарю Остін, дорогий Ллойде, дякую за ваше лідерство. Ви дуже багато зробили з першого дня.

Мобілізуючи міжнародну підтримку зусиль України у цій війні.

Президенте Зеленський, ваше лідерство, героїзм Збройних сил України і рішучість українського народу вражають нас усіх.

Коли президент Путін розв’язав повномасштабне вторгнення в Україну минулого року, він думав, що Київ впаде за кілька днів, а Україна – за кілька тижнів.

Він помилився.

Збройні сили України перевершують сподівання раз за разом.

Ви повернули 50 відсотків території, яку Росія захопила з лютого минулого року.

Ви змушуєте російське військо платити велику ціну.

Росія деградувала у військовому сенсі, ослабла економічно і стала більш ізольованою політично.

Проте немає ознак того, що Путін відмовився від своїх амбіцій.

Навпаки.

Росія посилила атаки на критичну інфраструктуру і знову готується використовувати зиму  як зброю для своєї війни.

Тому ми повинні посилити забезпечення постійного  потоку зброї і боєприпасів до України.

Що сильнішою Україна буде на полі бою, то сильнішими вони будуть за столом переговорів і скоріше ця війна закінчиться.

І нам необхідно створити довгострокову структуру, яка гарантувала б, що історія не повториться.

Тому усі члени Альянсу погодились з тим, що Україна стане членом НАТО.

На нашому Вільнюському саміті в липні союзники зняли вимогу щодо Плану дій з підготовки до членства.

Ми запровадили програму, покликану зробити Збройні сили України повністю оперативно сумісними з вашими майбутніми союзниками.

І ми створили Раду Україна – НАТО, де члени Альянсу і Україна засідають на рівних.

Отже, дорогий Володимире, радий вітати вас в НАТО.

Ваша боротьба – це наша боротьба.

Ваша безпека – це наша безпека.

Ваші цінності – це наші цінності.

Ми стоятимемо з Україною так довго, скільки буде потрібно. Дякую.