Ядерна політика НАТО в світі після Договору ЯССД

Роуз Готтемеллер [заступниця Генерального секретаря НАТО]: Це чудова кімната, мені щойно сказали, тут проводять захист дисертацій на ступінь доктора філософії, і я почуваю себе трошки...трошки схвильованою, як мені здається, і це безперечно чудове приміщення і для мене честь і радість бути тут сьогодні і виступати на Ядерному форумі в Осло і фактично відкривати його своїм виступом. Це величезна честь і радість, тому дозвольте мені щиро подякувати вам за запрошення і я з нетерпінням очікую на нашу сьогоднішню розмову. Я дотримуватимусь, якщо ви мали можливість подивитись на це, я дотримуватимусь списку запитань викладених там, але я буду їх повторювати і якщо ви не маєте їх перед собою, ви їх запам’ятаєте.

Перше запитання, з якого я почну, таке: яку роль в ядерній політиці відіграє ваша ядерна зброя? І відразу я відповім, що я в боргу перед моєю колежанкою Джессікою Кокс, директоркою управління ядерної політики НАТО, і ці коментарі ґрунтуються на зроблених нею коментарях; але будь-які хибні факти чи судження покладено виключно на мене.

Найперша Стратегічна концепція НАТО в 1949 році містила вимогу гарантувати здатність негайно завдавати стратегічного удару усіма видами озброєнь без винятку. Я вважаю, що це чудове перше пояснення того, як ядерна зброя вписується в політику НАТО. Вона є частиною спектра стримування, до якого входять і звичайні озброєння, для оборони в трьох сферах – у повітрі, на морі і на суші. А в нинішній час ми також додали кібер і гібридні відповіді.

Проте вона ніколи не може бути використана в звичайний спосіб. Ядерні озброєння ніколи не можуть бути використані в звичайний спосіб. Члени альянсу НАТО також чітко заявляють, що ядерні озброєння унікальні. Вони унікальні. І обставини, за яких НАТО могла б замислитись над їх застосуванням, надзвичайно віддалені. Тому НАТО зберігає цілковитий політичний контроль над прийняттям ядерних рішень, а США зберігають під цілковитим контролем свої ядерні озброєння, розташовані в Європі.

Основоположне завдання ядерних сил і засобів НАТО полягає в збереженні миру, запобіганні залякування і стримуванні агресії. Якби існувала загроза фундаментальній безпеці будь-якого з членів НАТО, НАТО має сили і рішучість змусити супротивника заплатити таку ціну, яка була б неприйнятною і набагато переважила б вигоди, які цей супротивник сподівався б отримати.

На Брюссельському саміті НАТО у 2018 році глави держав і урядів знову підтвердили давнє зобов’язання НАТО щодо ядерного стримування, заявивши, що допоки існують ядерні озброєння, доти НАТО залишатиметься ядерним Альянсом. Ніщо з цього не зміниться у світі без Договору ЯССД, тому заголовок цієї бесіди може ввести в оману. Проте інші чинники можуть впливати, про що я скажу за хвилину …

Щодо домовленостей про американську зброю, яка зберігається на території деяких країн-членів Альянсу в Європі. Я ще раз наголошую, що США зберігають цілковитий контроль, і ці домовленості були кодифіковані США і СРСР перед підписанням Договору про нерозповсюдження у 1968 році. Саме за цієї причини я не можу терпіти скарг, які ми чуємо від Росії про те, що домовленості щодо ядерної зброї порушують Договір про нерозповсюдження. Вони були узгоджені і узгоджені в письмовому вигляді в 1968 році з радянським керівництвом, тому для скарг немає жодних підстав.

На підтримку американської ядерної зброї передового розміщення в Європі члени Альянсу забезпечують підтримку і інфраструктуру; центральне місце в цій діяльності належить літакам подвійного призначення, але додаткові внески також важливі і дають змогу більшій кількості країн Альянсу брати участь в домовленостях з розподілу ядерного тягаря. Чудовим прикладом цього є так звані «місії SNOWCAT», під час яких літаки-винищувачі союзників супроводжують літаки подвійного призначення в разі виконання ними ядерної місії. НАТО завжди прагне до якомога ширшого співробітництва і участі в узгоджених домовленостях з розподілу ядерного тягаря.

На додаток до оперативно-тактичної зброї в Європі, кількість якої невелика, свою роль також мають стратегічні сили Сполучених Штатів. Вони є найвищою гарантією безпеки Альянсу. Незалежні стратегічні ядерні сили Об’єднаного Королівства і Франції мають свою роль зі стримування і роблять значний внесок в загальну безпеку усього Альянсу. Окремі центри прийняття рішень в цих країнах Альянсу роблять свій внесок в стримування, ускладнюючи розрахунки потенційного супротивника. Якби супротивник вирішив напасти на НАТО, йому довелося б зважати не лише на процес прийняття в НАТО, а і на процеси прийняття рішень у Вашингтоні, Лондоні і Парижі. Тому ми вважаємо, що це важливий чинник за будь-якої спроби розрахувати застосування ядерної зброї.

Як можуть нові і майбутні загрози вплинути на роль ядерних озброєнь? Це було друге запитання, на яке мене попросили відповісти. Я хотіла б розглянути це питання в контексті того, як можуть впливати нові технології і їх застосування. Візьму для прикладу кібертехнологію. Очевидно, що кібертехнологія не є новою технологією, яка щойно з’явилась, вона існує вже певний час, але вона постійно розвивається і інколи цей розвиток відбувається дуже швидко і дещо не передбачувано. Очікується, що пришестя квантового обчислення, серед інших впливів, може вразити безпеку і секретність нашої комунікації.

Справді, вже сьогодні ми стоїмо перед можливістю кібератаки на наші системи командування і управління ядерними силами, яка зруйнує нашу систему прийняття ядерних рішень у разі кризи. Є побоювання, що квантове обчислення зробить ще складнішим збереження надійного ядерного командування і управління. Отже, як це може вплинути на ядерне стримування НАТО? Я часто чую, що технічний збій такого зразка, який я описала, призведе до передчасного застосування ядерної зброї, за сценарієм «дій, або втратиш все». Я навіть чула про те, що дехто розглядає можливість так званої «мертвої руки», коли в разі припинення функціонування ядерного командування і управління автоматичні системи перебирають цю функцію на себе і здійснюють пуск ядерних ракет.

Совєти грались з такою системою в часи холодної війни, що було добре задокументовано Брюсом Блером та іншими, в тому числі російськими, експертами. Для НАТО я просто не бачу можливості такого підходу за двох причин, обидві з яких я зазначила на початку свого виступу. По-перше, члени Альянсу чітко, однозначно чітко, вказують на те, що ядерна зброя унікальна і обставини, за яких НАТО могла би розглядати можливість застосування ядерної зброї надзвичайно віддалені. По-друге, в спектрі стримування НАТО має в своєму розпорядженні численні інструменти, будь-які з них можуть бути застосовані у відповідь на просунуту кібератаку. Якщо буде поставлена під загрозу фундаментальна безпека будь-якого з членів Альянсу, НАТО має сили, засоби і рішучість змусити супротивника заплатити таку ціну, яка буде неприйнятною і значно переважить вигоди, які міг би сподіватись отримати будь-який супротивник.

Я маю також наголосити на тому, що усі ядерні рішення в НАТО приймаються на політичному рівні через Групу ядерного планування. НАТО не делегує жодних рішень про використання або застосування ядерних сил і засобів нашому військовому командуванню. Абсолютно ніякого делегування командирам на місцях. Проте ми робитимемо усе можливе для того, щоб у разі необхідності звернення до ядерної зброї вона була готова незалежно від того, наскільки просунутими і складними стають технологічні загрози. Тут НАТО ставить наголос на міцності і стійкості наших ядерних сил, їхній здатності підтримувати боєготовність незалежно від викликів, які перед ними постають. Одні заходи можуть бути простими і добре відпрацьованими, такі як розосередження літаків під час кризи. Інші можуть бути складнішими і вимагатимуть від НАТО постійно залишатись на передових позиціях технічного розвитку, такі як гарантування наявності у нас технології збереження надійності і захисту наших комунікаційних мереж. Ще одним підходом може бути забезпечення дублювання, наприклад, систем командування і управління.

НАТО робитиме все необхідне для забезпечення доступності кожного інструменту в своєму наборі стримування, і це стосується ядерної зброї так само, як і інших типів озброєння і засобів відповіді. Тут наголос: засобів відповіді, тому що ми оборонний Альянс. Ми наполягаємо на надійності усіх озброєнь і засобів, які ми маємо в нашому розпорядженні, в тому числі і ядерної зброї, тому що ми хочемо стримувати напади і оборонятись від них. Стримування і оборона – в цьому сутність НАТО.

А зараз дозвольте мені перейти до третьої теми – заходів з контролю над озброєннями проти нових і майбутніх загроз. Варто нагадати собі про те, що контроль над озброєннями є благом не само собою, а тому що він робить внесок в нашу безпеку, безпеку країн НАТО. Контроль над озброєннями, роззброєння і нерозповсюдження повинні доповнювати безпеку і оборону. Справді, я твердо переконана в тому, що контроль над озброєннями, роззброєння і нерозповсюдження є частинами континууму безпеки і оборони.  За умови заходів взаємного стримування, які піддаються верифікації, ми можемо посилити взаємну передбачуваність, яка є загальною метою того, чого ми намагаємось досягти: взаємна передбачуваність, з тим щоб ми могли зміцнити упевненість в нашій обороноспроможності, уникнути гонки озброєнь і зберігати стабільність.

Однак ключем до успіху є тверде і спільне зобов’язання щодо взаємності і верифікації. Вартість заходів з контролю над озброєннями зникає, якщо одна сторона не виконує цього зобов’язання. Отже, росіяни знищили ЯССД, тобто Договір про ядерні сили середньої дальності, саме на цій основі, відмовившись від своїх зобов’язань за Договором, і куди ми тепер підемо? Ми усі розуміємо, що цей момент надзвичайно складний для класичного контролю над озброєннями, принаймні такого, який ми знали з початку 70-х років минулого століття після набуття чинності нового Договору СНО в лютому 2011 року. Проте навіть коли ми розпочали переговори про новий СНО в 2009 році, я вважала, що ми занадто застрягли у минулому, не намагаючись брати до уваги переваги інформаційної революції. Ті, хто займається процедурами невійськового контролю, такого як запобігання контрабанді природних ресурсів або видів, що занесені в Червону книгу, вже давно використовують цифровий моніторинг, управління і реєстр. Чому інспектори з контролю над озброєннями досі користуються рулетками і блокнотами, або, знаєте, лінійками  як засобом вимірювання?

Чому вони змушені залишати свої портативні комп’ютери вдома коли відправляються з інспекцією? Частково тому, що так завжди робилось. Проте також є й законні питання безпеки щодо ведення цифрового запису, які було б необхідно і які будуть поставленні під час переговорів про контроль над озброєннями у майбутньому. Отже, це частина проблеми. Але я думаю, що в основному тому, що труднощі ведення переговорів про нові заходи з верифікації вводили у відчай, і я думаю, що саме такими вони були в 2009 році. І заради справедливості, ми маємо добре відпрацьовані з того часу процедури верифікацій і перевірок, які були реально розроблені в часи найперших – договір про обмеження стратегічних озброєнь на початку 70-х років минулого століття, і які зараз поширені на режими інспекцій на місцях, починаючи від Договору про ядерні сили середньої дальності і до Договору про скорочення стратегічних озброєнь, СНО 1. Це були найважливіші процедури, закладені на самому початку. Тому я вважаю, що цей момент, яким би складним він не був, є часом для розгляду того, чого ми могли б досягти у майбутніх домовленостях з контролю над озброєннями.

Це момент історичного переходу, і ми повинні відкритись і скористатись ним повною мірою. Я доволі оптимістично налаштована і скажу вам чому. По-перше, проблеми, які ми 30 років тому вважали такими, які неможливо подолати, зараз придатні до розв’язання. Тут гарним прикладом є моніторинг боєголовок на засобах доставки. Коли Договір про ядерні сили середньої дальності, ЯССД, набув чинності, він заборонив усі… усі ракети середньої дальності наземного базування, звичайні і ядерні, тому що було не можливо відрізнити ядерну боєголовку від звичайної на носі ракети. Сьогодні нам набагато легше, як технічно, так і політично, це зробити, тому що режим інспекції бойових частин на стартовому майданчику, запроваджений новим Договором СНО, став провісником інспекторських режимів такого зразка.

Таким чином, вже майже 10 років ми здійснюємо інспекції з перевірки бойових частин на стартових майданчиках в рамках режиму верифікації за новим Договором СНО, що надає нам можливість з’ясувати, чи в головній частині цієї ракети є ядерні об’єкти чи ні. Я не маю сумнівів, що якби ми розпочали переговори про новий Договір ЯССД сьогодні, включно з Китаєм і можливо й з іншими країнами, ми могли б добитися заборони лише ядерних ракет середньої дальності наземного базування. Це те, що я  назвала б «повернути Я назад до ЯССД» –  тут є певна іронія, але коли наприкінці 80-х років минулого сторіччя Договір ЯССД набув чинності, він називався Договором ЯССД, але фактично він забороняв усі ракети, як ядерні, так і звичайні, середньої дальності наземного базування. Тому зараз я говорю: «Повернути Я назад до ЯССД», маючи на увазі заборону лише озброєних ядерними боєголовками ракет наземного базування середньої дальності.

Як альтернативу ми могли б навіть запровадити обмеження, хоча такий режим перевірок набагато складніший, ніж за умови цілковитої заборони. Завжди важче визначитись з тим, як перевіряти дотримання обмежень, ніж заборони, коли загалом не повинно бути таких ракет. Концепції, другий момент. Концепції, які були випробувані і доведені протягом понад 40 років існування режимів контролю над озброєннями, усе ще в нашому розпорядженні і ми не повинні думати, що нам зараз потрібно викинути усе на смітник і заново винаходити велосипед. Гарним прикладом цього є концепція свободи набору озброєнь, коли сторона Договору з контролю над озброєннями має можливість вирішувати, скільки систем озброєння певного типу вона хоче розгорнути в рамках певної обумовленої стелі, замість розгортання інших озброєнь.

Зазираючи у майбутнє можна замислитись над тим, чи можна включити в підхід «свободи набору» контроль  над гіперзвуковими ракетами, бойова частина яких планує. Якщо російські носії є існуючими типами міжконтинентальних балістичних ракет, наприклад, Росії тоді треба буде вирішити, які стандартні МБР вона хоче зберегти на позиціях в рамках договору типу нового Договору СНО, і яку кількість нових гіперзвукових ракет, бойова частина яких планує, вона хоче розгорнути.

Таким чином, вона мала б свободу робити свій власний набір в межах загальних обмежень, але їй  довелося б вирішувати і вибирати між традиційними МБР і ГРП, або  гіперзвуковими ракетами з бойовими частинами, що планують. Теж саме стосується, до речі, ряду нових видів ядерних систем, які президент Путін рекламував у березні 2018 року. Якби їх треба було включити в обмеження нового Договору СНО, через нове положення Договору і ми замислювалися б наперед над тим, як включити нові види у Договір, росіянам довелось би вирішувати, яку частину їхнього усталеного арсеналу треба скоротити для того, щоб звільнити місце для нових, більш екзотичних систем.

Третій і останній момент. Я наполягала б на тому, що нам необхідно звернути велику увагу на інформаційну революцію і те, що вона принесла в сфері моніторингу і сенсорних систем. Багато що вже робиться за допомогою комерційних супутникових систем зображення. І гарним прикладом цього є те, що можна зробити за допомогою комерційних супутникових систем зображення для стеження за ракетними випробуваннями КНДР, Північної Кореї. Нас усіх сьогодні турбують усюдисущі сенсори, які дають можливість позбавляти нас приватності, наших прав на вільне пересування, свободу зібрання і свободу самовираження.

Водночас я вже декілька років довожу, що усюдисущі сенсори, за умови належного регулювання і пристосування до договорів і угод з контролю над озброєннями, можуть покращити наші можливості верифікації. Ідеї суперечливі, але деякі з них вже втілені в життя. Наприклад, волонтерський громадянських рух сьогодні широко залучений до екологічного моніторингу; в Японії громадяни-волонтери покращують вимірювання радіації довкола АЕС Фукусіма за допомогою додатків до своїх смартфонів. Якщо нас усіх турбує питання посилення заборони на використання хімічної зброї, чому не надати б тим, хто живе під загрозою атаки із застосуванням хлору, можливість повідомляти про такі випадки швидко, точно і конфіденційно?

Це можна робити за допомогою механізмів розосереджених сенсорів. Я думаю такі ідеї варто обговорювати. Не для кожного заходу чи договору підходить залучення громадян- волонтерів. Проте все-таки в певних ситуаціях їх залучати було б корисно. І за певних умов механізми розосереджених сенсорів на численних мобільних платформах могли б  допомогти нам краще розуміти аспекти розгортання озброєнь у майбутньому.

Таким чином, я завершую на мажорній ноті. Я усвідомлюю, що зараз складний момент для договорів і угод з контролю над озброєннями, але я вважаю, що ми повинні розглядати цей момент як можливість, дивитись у майбутнє і думати над тим, що нам потрібно робити інакше задля покращання можливості верифікації майбутніх договорів. Ми маємо достатньо проблем з невиконанням, і відомі слова Рейгана «довіряй, але перевіряй» необхідно повторювати зараз як ніколи раніше. І багато з ваших країн вже беруть участь в цій важливій роботі.

Я  сказала б, що Норвегія особливо активна вже більше десятка років, шукаючи нові методи верифікації ядерних боєголовок у відомому експерименті між Норвегією і Об’єднаним Королівством з верифікації ядерної боєголовки. Однак ведеться й інша важлива діяльність, така як Міжнародне партнерство з верифікації ядерного роззброєння, IPNDV, чотиристоронній захід, який поширюється і на британсько-норвезький. Ведеться дуже багато цікавої роботи, до якої, я сподіваюсь, можете долучитись і ви, молоді фахівці. Ми вже працюємо над розв’язанням цих проблем, тому нам треба продовжувати цю роботу і готуватись до майбутнього.

Дуже дякую вам за увагу. Я готова відповісти на ваші запитання, послухати вас і обмінятися думками в неформальний спосіб. Дуже вам дякую.

Запитання і відповіді (англійською мовою).