Відеозвернення

Пане міністре Кожара,
Пане Чалий,
Пані і панове,

Доброго ранку. Вітаю Вас зі штаб-квартири НАТО в Брюсселі. На жаль, я не зміг особисто взяти участь у засіданні, але я вдячний Центру Разумкова за надану мені можливість долучитися до Вашої дискусії шляхом відеоконференції.

Тема національної безпеки України, а також відносин Вашої держави з міжнародними організаціями є важливою, особливо у світлі останніх подій у Вашій країні, а також в Росії, Республіці Молдова та Вірменії, які зробили її ще більш актуальною.

Із наближенням Вільнюського саміту Східного партнерства нам слід пам'ятати про основоположний принцип Гельсінського заключного акта, який є ключовою складовою національної безпеки й суверенітету, а саме: будь-яка держава має право будувати відносини з партнерами за власним вибором.

Нам в НАТО довелося згадати про цей принцип ще у 2010 році, коли демократично обраний уряд України ухвалив рішення відмовитися від курсу на вступ до Альянсу. НАТО поважає рішення України, адже ми поважаємо суверенний вибір кожної держави.

Проте це не все. Країни – члени НАТО домовилися, що продовжуватимуть підтримувати той самий інтенсивний рівень практичної співпраці з Україною, як було узгоджено на саміті в Бухаресті у 2008 році. Йдеться про подальше запровадження Річної національної програми з усіма її передбаченими заходами із надання практичної і дорадчої допомоги, щоб Україна стала демократичною, процвітаючою і вільною країною.

Зі свого боку, Україна не лише продовжила конструктивне співробітництво з НАТО. За останні три роки наша співпраця вийшла, мабуть, на безпрецедентний рівень і сьогодні є інтенсивною і продуктивною, як ніколи раніше.

Україна збільшила обсяги своєї істотної участі в операції під проводом НАТО у Косові. Вона також збільшила свій постійний внесок у діяльність Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) під проводом НАТО в Афганістані. Україна однією з перших серед держав-партнерів пообіцяла продовжити участь у новій місії під проводом Альянсу на території Афганістану після 2014 року, яка полягатиме у навчанні, наданні консультацій і допомоги Афганським національним силам безпеки.

І я хотів би також підкреслити активну участь України у Силах швидкого реагування (СШР) НАТО. Сьогодні, коли Альянс готується до завершення бойової фази операції в Афганістані, СШР набуватимуть дедалі помітнішої ролі  як багатонаціональні сили підвищеного ступеня готовності і основного інструменту підтримання і зміцнення оперативної сумісності наших збройних сил.

Україна не лише першою серед держав-партнерів приєдналася до СШР НАТО. Вона була також першою країною-партнером, яка зробила внесок у нашу боротьбу з піратством поблизу берегів Африканського Рогу – операцію «Океанський щит», розгорнувши наприкінці осені поточного року флагман українського флоту «Гетьман Сагайдачний» на підтримку цієї місії.

Звісно, Україна не лише робить внесок в операції під егідою НАТО. Вона також виступає одним із основних учасників операцій із врегулювання криз під керівництвом Організації Об'єднаних Націй, Європейського союзу і ОБСЄ.

Україна бере активну участь у Бойових групах під проводом ЄС і розбудовує тісні контакти з ЄС у рамках Спільної політики в галузі безпеки і оборони . Це цілком логічно з огляду на давню, послідовну політику усіх українських урядів щодо набуття перш асоційованого членства в Європейському союзі, а згодом – вступу до організації.

Так, насправді, щойно «Гетьман Сагайдачний» завершить ротацію у складі операції «Океанський щит» наприкінці грудня, він негайно долучиться до операції під проводом ЄС із протидії морському піратству на тому ж театрі. Цей перехід від операції «Океанський щит» до виконання обов’язків в рамках операції «Аталанта» багато в чому характеризує сучасний стан міжнародної безпеки і те, яким чином сьогодні вона підтримується.

Така взаємозамінність стала можливою завдяки тому, що флагман українського флоту досяг рівня оперативної сумісності, необхідного для бездоганної роботи як в рамках НАТО, так і в рамках сил ЄС. А це,  своєю чергою, стало можливим завдяки існуванню загального набору стандартів військових формувань, затвердженого в НАТО. У такий спосіб співробітництво України з НАТО безпосередньо сприяло наближенню її євроінтеграційної мети.

Отже, ми наочно бачимо плоди наших зусиль в аспекті розвитку тісніших й більш ефективних відносин з іншими міжнародними організаціями – не лише ЄС, але й з ООН та ОБСЄ. Україна зробила історичний вибір. Він полягає у її бажанні стати частиною європейської сім'ї народів. Вона продемонструвала себе надійним партнером, який цілком готовий взяти на себе частку тягаря у галузі підтримання міжнародної безпеки. Україна, зокрема, довела це своїм вмілим головуванням в ОБСЄ минулого року.

Зазираючи у майбутнє, мені вбачається потужний потенціал для більш тісної співпраці між Україною і НАТО з цілої низки напрямів. Однією із найбільш перспективних галузей є військова реформа і трансформація військових сил. І хочу відзначити, що тільки вчора до Києва прибула група експертів НАТО для проведення консультацій з відповідними українськими колегами.

Україна також висловила зацікавленість попрацювати з Альянсом над кількома багатонаціональними проектами в рамках ініціативи Розумної оборони. У рамках цієї ініціативи Альянс закликає окремі країни об'єднувати ресурси з метою розвитку конкретних галузей військового потенціалу. Один із таких проектів передбачає вдосконалення захисту гаваней, а інший – приведення оборонного планування у відповідність до наявних військових можливостей.

І, нарешті, військові навчання і освіта становлять іншу перспективну галузь співпраці. Україна сама має істотний досвід і ресурси у цій галузі, які вона пропонує партнерам по НАТО, зокрема, використання Міжнародного центру безпеки і миротворчості у м. Яворів для проведення спільних навчань.

Отже, підсумовуючи, майбутнє співробітництва Україна – НАТО виглядає багатообіцяючим. І навіть якщо Україна відмовилася від прагнення вступити до Альянсу, інтенсивне співробітництво між Україною і НАТО сприяє просуванню її зовнішньополітичного пріоритету інтегруватися до Європейського союзу. Я особисто пишаюся роллю Альянсу в цьому плані і тим, як НАТО допомагає Україні досягти цієї мети.

На завершення хотів би сказати кілька слів про кризу в Сирії, яка, зрозуміло, цими днями є темою номер один в міжнародних випусках новин.

Ми схвалюємо домовленість, досягнуту між Росією і США щодо ліквідації сирійських арсеналів хімічної зброї. Ми віримо, що це стане важливим кроком на шляху до забезпечення швидкої, безпечної і підконтрольної ліквідації хімічної зброї на території Сирії. Цілковите і беззастережне дотримання умов угоди сирійською стороною є фундаментальним. НАТО має чітку позицію з цього питання: напад із застосуванням хімічної зброї, здійснений 21 серпня поблизу Дамаска, мав жахливі наслідки і не може залишитися без відповіді.

Міжнародне співтовариство несе відповідальність за те, щоб забезпечити дотриманя усталених норм і практики проти застосування хімічної зброї. Ті, хто порушує заборону, мають бути притягнуті до відповідальності.

Ми сподіваємося, що суботня угода також дасть імпульс до політичного врегулювання, яке зможе покласти край кровопролиттю в Сирії.

Країни – члени НАТО продовжують активні консультації, і Альянс рішуче підтверджує непохитну солідарність Туреччині, одній із держав – членів НАТО. Ми, як і раніше, готові захищати південно-східний кордон Альянсу.

На цьому дозвольте мені подякувати за увагу. З радістю відповім на декілька Ваших запитань.