20 років взаємодії з партнерами
НАТО створила Раду північноатлантичної співпраці як форум для діалогу зі своїми колишніми супротивниками з країн Варшавського пакту 20 грудня 1991 року. Це стало початком політики безпеки Альянсу шляхом спільної діяльності, яка зараз вважається одним із трьох головних завдань. За минулі два десятиріччя партнерства НАТО продовжувала розвиватися, адаптуючись до нових викликів безпеці у непередбачуваному, такому що швидко змінюється і стає дедалі більш взаємозв’язаним, світі.
«Ми долаємо розкол Європи. Ті, хто колись були ворогами, зараз зустрічаються як партнери і друзі. Джерело стабільності і водночас агент змін – НАТО робить значний внесок в цей процес і робитиме це і в майбутньому». Генеральний секретар НАТО Манфред Вернер, засідання з приводу створення РПАС |
Великі зміни у середовищі безпеки зумовлені закінченням холодної війни відкрили нові можливості для співробітництва. Створення РПАС стало виразом «руки дружби», яку союзники по Альянсу простягнули на Лондонському саміті в липні 1990 року, коли лідери країн Альянсу оголосили про своє прагнення працювати з усіма країнами Європи «над забезпеченням непорушного миру на цьому континенті».
Темпи змін, що відбувалися тоді в Європі, були такими, що під час узгодження Заключного комюніке засідання, присвяченого створенню Ради північноатлантичної співпраці, радянський посол оголосив, що під час засідання Радянський Союз розпався і тепер він представляє лише Російську Федерацію.
Адаптуючись до ситуації після холодної війни
РПАС зробила свій внесок у розбудову довіри і заклала багато різних основ. Було розпочато політичні консультації і співпрацю з низки питань безпеки і оборони. Також стали розвиватися контакти і співпраця між військовими.
Проте часи після закінчення холодної війни принесли з собою власні виклики безпеці. Спалахи регіональних конфліктів в колишній Югославії і частинах колишнього Радянського Союзу розвіяли сподівання на дивіденди від миру. Непередбачуване середовище безпеки вимагало спільного підходу до безпеки і розвитку сил і засобів, необхідних для багатонаціональних миротворчих операцій. Крім того, більш широка євроатлантична безпека і стабільність вимагають підтримки прозорості і реформ в галузях безпеки і оборони на основі демократичних цінностей. Багатьом країнам – як членам Альянсу, так і партнерам – також потрібно переформувати свої збройні сили і зробити їх менш витратними і краще готовими до розв'язання проблем безпеки в середовищі після холодної війни.
Члени Альянсу бачили потенціальну роль для НАТО в роботі з партнерами, як в сенсі розвитку сил і засобів, так і в підтримці реформ і трансформації. Однак, хоча РПАС і була корисним форумом для багатостороннього політичного діалогу, їй не вистачало можливості розвивати індивідуальні відносини між партнерами і НАТО, пристосовані до їхніх потреб і амбіцій. Програма «Партнерство заради миру» (ПЗМ) була започаткована в 1994 році з метою заповнення цієї прогалини і надати партнерам можливість вибирати з широкого кола заходів ті, що необхідні для розвитку практичної двосторонньої співпраці з НАТО.
Розширення мережі партнерства
Запрошення приєднатися до Партнерства заради миру було запропоноване не лише партнерам з РПАС, а й традиційно нейтральним країнам Західної Європи. Внаслідок цього в 1997 році на заміну РПАС прийшла Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП) – більш широкий форум з питань безпеки, краще пристосований до дедалі більш розвинутих відносин, що складалися з партнерами по ПЗМ.
Паралельно із започаткуванням Партнерства заради миру Альянс розширив свою партнерську мережу, запросивши країни Південно-середземноморського кільця приєднатися до Середземноморського діалогу.
Оперативна цінність цих партнерств невдовзі була доведена активною підтримкою з боку багатьох партнерів, в тому числі і Росії, миротворчих сил на чолі з НАТО, що були розгорнуті під мандатом ООН в Боснії і Герцеговині у грудні 1995 року і в Косові у червні 1999 року.
Початок ХХІ сторіччя приніс новий набір складних і непередбачуваних викликів безпеці. У відповідь НАТО здійснила кроки для розширення і поглиблення співробітництва з існуючими партнерами, а також розширення своєї мережі партнерств, започаткувавши в 2004 році Стамбульську ініціативу співпраці з країнами регіону Перської затоки і розвиваючи співробітництво з іншими партнерами з усіх куточків світу.
До більш результативних і гнучких партнерств
Через двадцять років після організації першого форуму з партнерами політика партнерства і співробітництва НАТО з партнерами витримала випробування часом. Сьогодні партнери беруть участь в операціях від Балкан до Афганістану поряд з членами Альянсу і працюють з НАТО над доланням глобальної загрози від тероризму та інших нових викликів безпеці.
Євроатлантичну безпеку найкраще можна гарантувати через широку мережу партнерських відносин з країнами і організаціями з усього світу. За цієї причини безпека через співробітництво визначена одним із трьох головних завдань в новій Стратегічній концепції НАТО, ухваленій на Лісабонському саміті в листопаді 2010 року.
З прийняттям в Берліні нової політики партнерства в квітні 2011 року діалог і співробітництво з партнерами стають більш широкими, гнучкими, значущими і стратегічно орієнтованими. «Нещодавно ухвалений «Берлінський пакет партнерства» дозволить нам працювати над ширшим колом питань, з великою кількістю партнерів, в більш різноманітні способи», – каже Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен.