Назад до школи
Це може видаватися дивним, але дітям, що мешкають у Тріполі, останні кілька місяців не було чого робити. Насильство, що охопило вулиці, змушувало тримати дітей вдома за зачиненими дверима заради їхньої безпеки. Навіть після того, як ситуація в столиці поліпшилася, залишилося надзвичайно мало кінотеатрів, молодіжних клубів чи спортивних майданчиків. Тому зараз, коли почали знову відкриватися школи, діти поспішають повернутися до класів.
Цього ранку в школі «Файха» всі з нетерпінням чекають зустрічі з давніми друзями і початку занять. «Ми хотіли ходити до школи і чимось займатися. Однак школи були зачинені», – каже тринадцятирічна Гедайя. На рік молодший Бадер погоджується: «Я навчаюсь і повторюю матеріал в школі, це весело, там дисципліна. Мені це подобається більше ніж сидіти вдома».
Шкільні двері знову відчинені
Діти приходять до школи рано, моляться і співають лівійський національний гімн перед тим, які піти на уроки. Цього ранку до школи прийшло лише близько сімдесяти учнів із 400 за списком. Деякі батьки усе ще бояться посилати своїх дітей до школи. Діти не могли нормально відвідувати школу протягом більше ніж півроку і навіть зараз вони офіційно не зобов’язані бути в ній, але вони все одно прийшли.
Дата офіційного початку навчального року усе ще невідома, дехто каже, що пройде ще кілька місяців, можливо у січні. Школа працює без офіційної навчальної програми. «Я хотіла б, щоб зміни в програмі були фундаментальні, щоб вона могла впливати на особистість учнів», – каже директорка Мофіда. – Необхідні багатогранні зміни – соціальні, моральні і освітні, тому що ми не зможемо змінитися, якщо не змінити те, чому нас навчають».
Більшу частину того, чого за останні сорок років навчали лівійських школярів, треба переглянути. Обов’язковою для читання в школі за часів правління Каддафі була його «Зелена книга», в якій колишній правитель виклав свої думки щодо політики, економіки і повсякденного життя. Для узгодження прийнятної шкільної програми на майбутнє потрібен час.
Долаючи отримані психологічні травми
Повернення до школи допомагає подолати психологічні травми, які нещодавно пережили лівійські діти. Важливо, щоб повернулося відчуття нормальності після стількох місяців непевності і конфлікту. Ці діти можуть приходити сюди, хоча і на обмеженій основі, і продовжувати навчатися на комп’ютерах і вивчати такі предмети, як математика, музика і мистецтво.
В одному з класів іде урок малювання, діти тихо малюють. «Я бачу, що вони займаються мистецтвом і малюванням з ентузіазмом і нічим не обмежені», – каже їхня вчителька Надія. – Навіть ті, хто мають стару ментальність і чиї батьки усе ще підтримують старий режим, вони також можуть виразити усе, що бажають».
Кількість учнів, що повертаються, зростає, але нещодавні сутички поблизу району Абу-Слім, де усе ще перебувають вірні Каддафі люди, призвели до певного зниження відвідуваності. Попри це, відчуття свободи пронизує усі рівні життя у Лівії і кожне покоління.
«Коли Каддафі правив нами, був страх, а зараз цілковита свобода, – каже чотирнадцятирічна Салма. – Ми можемо говорити, ми маємо свободу думки, зовсім не так, як було раніше. Я зараз почуваюся вільною лівійкою, сиджу перед камерою і вільно говорю, я можу сказати все що хочу, без будь-яких обмежень».