Вірменія приймає щорічні навчання НАТО з реагуванні на катастрофи
Із 11 до 17 вересня НАТО проводить свої щорічні навчання з реагування на катастрофи неподалік від столиці Вірменії, Єревана, організовані Євроатлантичним центром координації реагування на катастрофи (EADRCC).
За сценарієм «Вірменія 2010» події відбуваються в м. Арзні, Котайкської області на північний схід від Єревана, де руйнівний землетрус призвів до великих жертв серед населення і завдав великої шкоди важливим елементам інфраструктури.
Майже 30 країн-членів і партнерів НАТО надіслали своїх представників до рятувальних команд, випробуючи процедури і засоби EADRCC і перевіряючи їх здатність працювати разом з таких питань, як контроль на кордонах і реагування на хімічні, біологічні або радіологічні інциденти.
Під час підготовки рятувальників необхідно приділяти особливу увагу співпраці і координації роботи міжнародних команд, сказав Рагнар Бое, директор навчань EADRCC. Він порівняв навчання з реальними катастрофами, такими як пакистанський землетрус і повені на Гаїті, які очевидно потребували допомоги міжнародних команд.
Навчання складаються з трьох етапів, починаючи з прибуття учасників до Вірменії, яка приймає свої перші навчання в рамках Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП) НАТО. Після підготовки і тренування відбудеться тиждень інтенсивних польових навчань на одинадцяти об’єктах поблизу Єревана. Навчання завершаться обговоренням, демонстраціями і церемонією закриття.
EADRCC проводить щорічні навчання з 2000 р., але «Вірменія 2010» – перші, що проводяться на Кавказі. Це також перші польові навчання відкриті для країн – учасниць Середземноморського діалогу НАТО (MD) і Стамбульської ініціативи співпраці (ICI).
Понад 600 учасників з країн – членів НАТО і партнерів беруть участь у навчаннях разом з представниками міжнародних організацій, таких як ООН (UN-OCHA) і громадських організацій.
EADRCC був створений після руйнівного землетрусу в Туреччині і Греції наприкінці 1990-х років, який продемонстрував вплив природних катастроф на безпеку населення і критично важливу інфраструктуру. Стала зрозумілою цінність центру, який координував би зусилля з ліквідації наслідків катастроф між країнами – членами НАТО і партнерами.