НАТО допомагає Україні позбутися радіоактивних відходів
Для України радіоактивне зараження не новина, бо вона пережила Чорнобильську катастрофу, від якої у 1986 році здригнувся увесь світ. Проте радянське панування залишило по собі ряд менших радіоактивних загроз різного характеру, в тому числі шість колишніх військових баз, які були перетворені у звалища радіоактивних відходів. На жаль, вони були залишені без відповідної документації, в нестандартних ємностях, без достатньо кваліфікованого і оснащеного персоналу для догляду за ними. НАТО започаткувала проект Цільового фонду з метою допомогти Україні розчистити найбільш небезпечні об’єкти.
18 вересня, у штаб-квартирі НАТО, український міністр екології і природних ресурсів Олег Проскуряков підписав з Агентством забезпечення НАТО (NSPA), яке буде виконавчим агентом проекту, угоду про впровадження. Після ратифікації угоди українським парламентом вона набуде чинності.
«Від імені уряду України я хотів би висловити свою вдячність НАТО і керівництву Агентства забезпечення НАТО за їхню активну участь у розв'язанні важливого питання забезпечення безпечного поводження з радіоактивними відходами в Україні», – сказав міністр Проскуряков.
«Проект Цільового фонду є прикладом тісних відносин між НАТО і Україною і засвідчує дух взаємної допомоги, характерний для наших відносин. Німеччина, як провідна країна, братиме активну участь у виконанні проекту», – зазначив посол Матін Ердманн, постійний представник Німеччини в НАТО.
Спадщина холодної війни
За 200 кілометрів на захід від Києва розташоване селище міського типу Вакуленчук з населенням у дві тисячі мешканців. Густий ліс поблизу містечка за часів Другої світової війни добре маскував військові склади, згодом радянські керівники вирішили використовувати цей об’єкт для збереження ядерної зброї. Десь в 60-ті роки він перетворився на звалище радіоактивних відходів.
Після розвалу СРСР Україна успадкувала низку звалищ радіоактивних відходів, таких як у Вакуленчуку, які загрожують безпеці місцевого населення і довкілля радіоактивним зараженням.
На цих звалищах джерела іонізуючого випромінювання були захоронені в контейнерах з дерева або залізобетону, при чому документації на них немає, або є дуже мало. У Вакуленчуку контейнери були захоронені в бетонній шахті зі стінами товщиною 20 сантиметрів і закриті бетонною кришкою.
Два об’єкти вже розчищені Україною за допомогою США. Залишається ще шість – п’ять з них підпадають під юрисдикцію збройних сил, а шостий, у Вакуленчуку, прикордонної служби.
У квітні 2011 року група з НАТО відвідала Вакуленчук і інший об’єкт – Цибульове, який за їхньою оцінкою менш ризикований, тому що він добре охороняється збройними силами і контейнери на ньому в кращому стані. Вакуленчук більш вразливий, тому що прикордонники гірше оснащенні для належного поводження з об’єктом, і заходи фізичного захисту цього об’єкту не відповідають жодним українським чи міжнародним стандартам.
Раніше нікому не потрібні і неконтрольовані радіоактивні матеріали, так звані «джерела- сироти», були знайдені поблизу об’єкта. Це підкреслює ризик можливого нелегального проникнення і відповідні ризики для безпеки.
Відновлення землі
Запланувавши внесок у 500 тисяч євро, Німеччина є провідною країною проекту. Люксембург, Швейцарія і США також роблять свій внесок у проект. Коли буде отримано початкову суму в 620 тисяч євро, NSPA розпочне роботу над відновленням землі у Вакуленчуку.
Процес очищення буде таким само, як на двох інших колишніх радянських військових об’єктах, де джерела радіації зберігалися в подібних умовах. За підтримки американського Департаменту енергетики, Українські компанії розкопали складські блоки і упакували відходи в герметичні контейнери, які потім були відвезені на пункт тимчасового зберігання, де вони очікують остаточної утилізації на підприємстві з переробки ядерних відходів «Вектор» на Чорнобильській атомній електростанції.
У Вакуленчуку ґрунт і підземні води будуть перевірені на радіоактивність. Потім джерела і контейнери будуть вийняті разом, щоб запобігти пошкодженню контейнерів. Ґрунт і підземні води будуть знову перевірені, щоб переконатися в тому, що довкілля перебуває в задовільному стані для передачі місцевим цивільним властям. Видобуті матеріали перевезуть до підприємства державної корпорації «Радон» для тимчасового зберігання перед остаточною відправкою на підприємство «Вектор» для довгострокового зберігання.
Чому НАТО?
Відносини НАТО з Україною розпочалися ще в 1991 році, коли Україна приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва (сьогодні – Рада євроатлантичного партнерства). У 1997 році було підписано Хартію про особливе партнерство, згідно з якою створено Комісію Україна – НАТО.
Маючи за плечима декілька років співробітництва з Україною в галузі оборонної реформи і демілітаризації, НАТО має унікальну можливість допомогти з цим проектом. Альянс допомагає утилізувати надлишкові міни, зброю, боєприпаси. Він також допомагає з перепідготовкою військовослужбовців, які звільняються у запас. Утилізація радіоактивних відходів – це ще одна сфера практичної співпраці.