Інформація

Розділ 8: Програми та заходи Матеріально-технічне забезпечення   Головні принципи Відповідальність Країни-члени та керівництво НАТО колективно відповідають за матеріально-технічне забезпечення багатонаціональних операцій НАТО. Кожний військовий командувач НАТО визначає потреби матеріально-технічного забезпечення і координує планування матеріально-технічного забезпечення та підтримки в межах його сфери відповідальності. Постачання Країни-члени мають забезпечити, індивідуально або через домовленості про співпрацю, постачання матеріально-технічних ресурсів для підтримки збройних сил, визначених для НАТО в часи миру, кризи або конфлікту. Повноваження Військові командувачі НАТО відповідного рівня повинні мати достатньо повноважень щодо матеріально-технічних засобів, потрібних їм для використання та підтримання стану підпорядкованих їм збройних сил у найефективніший спосіб. Те саме стосується командувачів багатонаціональних сил, які не належать до НАТО і беруть участь в операціях під проводом НАТО. Співпраця та координація Важливими є співпраця і координація між країнами та керівництвом НАТО. Крім того, засобами співпраці в галузі матеріально-технічного забезпечення між цивільним та військовим секторами в кожній країні та між країнами потрібно досягати якнайкращого використання обмежених ресурсів. Домовленості про співпрацю і взаємну допомогу між країнами у постачанні та використанні матеріально-технічних ресурсів можуть у такий спосіб полегшити тягар, що припадає на кожну країну. При розгляді можливостей розвитку різноманітних форм співпраці в галузі матеріально-технічного забезпечення з метою якомога збільшити такі переваги, вивчають інтегроване багатонаціональне матеріально-технічне забезпечення, рольову спеціалізацію, спільне фінансування ресурсів і застосування принципу "провідної країни". Беруть до уваги також потенційну роль служб НАТО, таких як Агентство НАТО з технічного обслуговування та постачання (NAMSA), якщо це може виробити рішення, що дають заощадження. Потреба координації в галузі матеріально-технічного забезпечення постає на багатьох рівнях і не обмежується лише НАТО. Для операцій "поза межами дії Статті 5", може виникнути потреба розширити співпрацю на країни, які не є членами НАТО, а в разі потреби - на Організацію Об'єднаних Націй, Західноєвропейський Союз, Організацію з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародний комітет Червоного Хреста та інші відповідні неурядові організації.