Header
Updated: 13-Oct-2002 NATO Publications

Інформація
Розділ 12: Військова командна структура
Військова структура

Інтегрована військова структура складається із частин збройних сил, що надаються державами-членами військової структури згідно з певними правилами. В межах існуючої нині структури є три головні категорії сил, а саме: Сили негайного і швидкого реагування, Основні оборонні сили та Резервні сили.

Сили реагування є універсальними мобільними частинами сухопутних, повітряних і військово-морських сил, що утримуються на високому рівні бойової готовності і можуть швидко вводитись в дію в разі потреби раннього реагування на кризу. Сили негайного реагування складаються з сухопутних і авіаційних компонентів, а також з військово-морських сил постійного базування в Атлантиці та Середземномор'ї та штабу Мобільних сухопутних сил (AMF(L)) Командування об'єднаними збройними силами НАТО в Європі(ACE). До складу Сил швидкого реагування входять інші сухопутні, повітряні та морські елементи, такі як штаб Сил швидкого реагування ACE та штаб Багатонаціональної дивізії (Центр) (MND(C)).

Основні оборонні сили складаються з діючих і таких, що можуть бути мобілізованими, сухопутних, військово-повітряних і військово-морських сил, спроможних забезпечити стримування і захист від примусу або агресії. Ці сили мають національні й багатонаціональні формування різних рівнів готовності. Існує чотири багатонаціональних корпуси основних оборонних сил: один датсько-німецький, один голландсько-німецький і два німецько-американських. Деякі з цих частин можуть розгортатися для підтримки операцій "поза межами дії Статті 5".

Окрім цього, існує домовленість, яка передбачає, що Європейський корпус, до якого входять підрозділи Бельгії, Франції, Німеччини, Люксембургу та Іспанії, може бути підпорядкований НАТО в часи кризи для залучення в складі як основних оборонних сил, так і сил реагування. У квітні 2000 року в результаті подібних домовленостей оперативне управління силами в Косові (КФОР) було передане Єврокорпусу під загальним керівництвом НАТО в процесі ротації командування.

Резервні сили складаються з інших формувань, що перебувають на різних рівнях готовності і можливості їх використання. Ці сили можуть використовуватись як сили підкріплення у будь-якому районі чи морській зоні дії НАТО для стримування, врегулювання кризи чи забезпечення оборони.

Вони складаються з формувань двох видів: таких, що передаються під оперативне командування або оперативне управління Верховного головнокомандувача НАТО у разі потреби згідно з узгодженою процедурою або в узгоджений час; і таких, що можуть бути передані під оперативне командування Верховного головнокомандувача НАТО в разі потреби в майбутньому згідно з домовленістю між державами-членами.

Деякі з вищенаведених термінів мають конкретне військове визначення. Терміни "командування" і "управління", наприклад, стосуються характеру повноважень військових командувачів щодо переданих в їх розпорядження військових частин. У міжнародному контексті вони можуть мати тлумачення, відмінне від суто національного визначення. Коли держави НАТО виділяють свої сили в розпорядження Альянсу, вони передають їх у оперативне командування і оперативне управління, що відрізняється від повного командування всіма аспектами операцій і управління цими силами. Згадані аспекти залишаються в межах національної відповідальності і повноважень.

національним командуванням до моменту перепідпорядкування їх Альянсу для проведення конкретної операції відповідно до рішення, що приймається на політичному рівні. Винятком з цього правила є певні інтегровані елементи військових штабів НАТО; частини інтегрованої структури протиповітряної оборони, зокрема Сили раннього повітряного попередження і управління (AWACS); деякі складові системи зв'язку; Військово-морські сили постійного базування, а також інші елементи Сил реагування Альянсу, про які йдеться нижче в цьому розділі.

Next Previous