Виконання порядку денного НАТО щодо кліматичної безпеки: завдання, що стоять попереду

Середземноморські хвилі спеки і лісові пожежі, разом з початком кліматичного явища, відомого як «Ель Ніньйо», яке вірогідно встановить нові температурні рекорди і спричинить посилення посух і злив у різних частинах світу, подають тривожний сигнал про те, що 2023 рік може бути ще гіршим. Немає нічого дивного в тому, що в НАТО, за даними нещодавнього опитування, до 32% громадян Альянсу вважають кліматичні зміни найбільшою проблемою для своєї безпеки – яка випереджає ризик війни, тероризму, політичної нестабільності чи кібератак.

Хоча НАТО приділяє увагу екологічним проблемам вже понад 50 років – в основному через широкий спектр науково-дослідних робіт – члени Альянсу лише зовсім недавно домовились про здійснення конкретних дій. На Брюссельському саміті 2021 року НАТО встановила для себе мету стати «провідною міжнародною організацією там, де йдеться про розуміння і адаптацію до впливу кліматичних змін на безпеку» і підкріпила це прагнення Планом дій щодо кліматичних змін і безпеки. В Плані дій визначена роль НАТО в сфері кліматичних змін і безпеки за чотирма напрямами: поліпшення обізнаності в Альянсі з наслідками кліматичних змін для безпеки, сприяння кліматичної адаптації в усіх сферах діяльності НАТО, пом’якшення її впливу за рахунок скорочення військових викидів і активізація відносин з іншими дійовими особами, які діють в сфері кліматичної безпеки. Щодо пом’якшення, НАТО визначила конкретні цілі: принаймні 45% скорочення викидів парникових газів до 2030 року і досягнення нульової позначки до 2050 року. Масштаб і амбіція порядку денного НАТО щодо кліматичних змін і безпеки безпрецедентні, але перешкоди на шляху його втілення в життя нікуди не поділися. Деякі з них легше подолати, ніж інші. В цій статті зібрана, опрацьована і використана інформація про наявні дослідження, в спробі зробити комплексну і легкодоступну компіляцію різних питань, на які НАТО повинна зважати на своєму шляху до нульових викидів, з увагою на восьми головних проблемах.

Як Альянс 31 суверенної країни (невдовзі буде 32 після вступу Швеції), НАТО працює на основі консенсусу. Щодо протидії кліматичним змінам, члени Альянсу перебувають на різних стартових позиціях. В той час як деякі члени НАТО хочуть, щоби НАТО демонструвала лідерство щодо кліматичних дій, інші (особливо деякі члени Альянсу з Центральної і Східної Європи) висловлюють занепокоєння щодо швидкості енергетичного переходу – навіть поза оборонним сектором. Зважаючи на війну, яка палає на порозі НАТО, дотримування більш високих стандартів скорочення викидів не вважається так само терміновим як надання Україні засобів самооборони і одночасне посилення колективної оборони Альянсу від російської загрози. Ця різниця в поглядах між країнами-членами може кинути виклик швидкості і масштабу дій НАТО з розв’язання проблем безпеки, зв’язаних з кліматом. Збереження імпульсу і запобігання відхиленням є ключем до розв’язання. Задля того, щоби кліматична безпека залишалась серед головних питань порядку денного НАТО, необхідна постійна підтримка уваги і лідерство як з боку високопоставлених представників НАТО, так і країн-членів.

Сприйняття терміновості кліматичних дій значно варіюється серед військових, державних службовців і міністрів, а також між різними країнами. Хоча загальна обізнаність і підтримка кліматичної адаптації зростають, дехто з військових усе ще дотримується погляду, що збройні сили в своїх діях не повинні бути обмеженими екологічними цілями. Переважна думка, що існує компроміс між переходом на зелені технології і збереженням спроможності військ, поєднана із занепокоєнням, що тиск щодо декарбонізації оборони може призвести до втрати операційної ефективності, є ще одним струмуючим чинником на шляху організаційних змін.

Уникнення ризику так само стримує прогрес. Застосування інновацій має фундаментальне значення для придбання, запровадження і масштабування енергозберігаючих технологій. Але, на противагу приватному сектору, де невдачі вважаються необхідною частиною інноваційного процесу, урядові міністерства і відомства зазвичай бояться бути сприйнятими або представленими ЗМІ як такі, що марнують державні гроші, в разі неуспішної інновації. Цей «бюджетний протекціонізм» не дає оборонним відомствам запроваджувати більш чисті рішення. За словами одного представника НАТО, здатність опановувати технологію з необхідною швидкістю вимагає зовсім іншого менталітету.

Програми військової підготовки і освіти, а також цільові семінари і презентації про переваги ініціатив сталого розвитку є потужними інструментами з розширення знань, зміни ставлення і переходу на позитивну екологічну поведінку. НАТО вже намагається інтегрувати кліматичний вимір в увесь спектр цивільної і військової підготовки і освіти і слугує платформою, де члени Альянсу можуть обмінюватись кращими зразками роботи і засвоєними уроками щодо операційних переваг зелених військових рішень. Вона може для цього застосовувати свою громадську дипломатію і інструментарій зв’язків. Таким прикладом є Конференція відповідальних за комунікації в НАТО 2022 року, на якій обговорювались питання енергетичної безпеки і кліматичних змін з метою допомогти членам Альянсу покращити свої національні стратегії комунікації щодо необхідності зосередження уваги на чистій енергетиці і кліматичних змінах навіть у воєнний час. До того ж дослідження і експерименти в сфері екологічної комунікації демонструють, що кліматичні скептики більш схильні висловлювати занепокоєння з приводу кліматичних змін, коли йдеться про питання національної безпеки про які говорять військові – як колишні, так і нинішні.

Майже вся енергія, якою користуються збройні сили країн Альянсу сьогодні, виробляється приватними підприємствами і постачається цивільними і комерційними трубопроводами, інфраструктурою і сховищами. В зв’язку з тим, що цілі суспільства/цивільні зацікавлені сторони відходять від викопного палива, військові повинні усвідомлювати, що вони не можуть залишитись єдиним сектором, який продовжує залежати від дизельного пального і газу. Продовження роботи нафтопереробних заводів і підтримка паливної інфраструктури лише заради одного сектора може коштувати надзвичайно дорого, якщо взагалі можливе, і вимагатиме більшої частки національних ресурсів. Відповідно, НАТО розуміє важливість того, щоб військові Альянсу не відставали від переходу на зелену енергію, який вже відбувається у цивільному секторі.

Є також занепокоєння щодо відповідності пального для військового застосування. Війська НАТО зараз працюють за єдиною паливною політикою, яка покликана спростити логістику і покращити оперативну сумісність обладнання. За словами контрадмірала Королівських ВМС Пола Бітті, «цифрова оперативна сумісність завжди була складною, але ми ніколи не переймались оперативною сумісністю щодо пального. Це було само собою. Ми усі мали те ж саме - це був стандарт НАТО». В той час як деякі члени НАТО вже інвестують в зелені технології і пристосовують свої стандарти пального, інші продовжують використовувати ще попереднє обладнання. Якщо члени Альянсу будуть досягати цілей скорочення військових викидів і інтегруватимуть чистіші військові рішення з різною швидкістю і різними рівнями амбіцій, їхня здатність працювати спільно може бути поставлена під загрозу.

Зі своїми спільними стандартами і обміном кращими зразками НАТО має ідеальну можливість допомагати уникненню розбіжностей і забезпечувати членам Альянсу спільне просування вперед. На Вільнюському саміті члени НАТО домовились розробити план впровадження «Запланованого військового енергетичного переходу» - ініціативи, яка спочатку була анонсована Генеральним секретарем Єнсом Столтенбергом на Мадридському саміті 2022 року. Визнаючи ризик розбіжностей, ця ініціатива покликана зробити так, щоб перехід військових від викопних джерел палива не погіршив оперативну сумісність і не вплинув негативно на оперативну дієздатність.

Порівняно з цивільним сектором тривалість життя військового обладнання може бути довшою і його адаптація складнішою. Військове обладнання і платформи, які сьогодні перебувають на кінцевих стадіях розробки, не будуть прийняті на озброєння до 2030-х років, і вони залишатимуться на службі у 2080-х роках, коли глобально доступне дизельне пальне навряд чи буде дешевим. Для запобігання вуглецевій пастці і знеціненню активів, НАТО визнає важливість прийняття до уваги стандартів ефективності пального і енергії сьогодні, ще на етапі розробки сил і засобів. Покращання спроможності існуючих бойових і інженерних систем, а також пального, не менш потрібно у короткостроковій перспективі – особливо на середині життєвого циклу, оскільки невідомо, які технології і системи з’являться за 10 - 15 років.

Нові енергозберігаючі технології – так само як і інше військове обладнання - потребують багато часу на введення в дію, тому Збройні сили Альянсу залишатимуться великими споживачами викопного палива ще протягом значного часу. В той час як решта світу продовжує декарбонізацію, військові швидше за все представлятимуть зростаючу частку глобальних викидів.

Деякі технологічні нововведення мають свої власні проблеми. Наприклад, літій-іонні батареї довго заряджаються, розряджаються швидше в спекотну погоду і втрачають потужність і продуктивність за низьких температур. В умовах бойових дій заряджання батареї залежить від логістичного ланцюга пального і потребує ретельного планування. Щодо мобільності, вага батареї є ще одним негативним чинником.

Виробництво водню, який дехто вважає багатообіцяючим для широкомасштабного використання військовими, нині дороге, енерговитратне і не має необхідної інфраструктури. Що стосується біопалива, виробнича база обмежена і за цей ресурс існує значна конкуренція всередині цивільного сектора (зокрема, в харчовій промисловості). Збільшення виробництва біопалива може спричинити зміни у землекористуванні, вирубки лісів і втрати біорозмаїття. Дехто вважає цю потенційну втрату поглинача вуглецю такою ж поганою, як і спалювання викопного палива. Ядерна енергія - хоча технічно доступна – лишається обмеженим варіантом для більшості збройних сил з міркувань безпеки, високої експлуатаційної вартості, проблем з інфраструктурою і зберіганням. Загалом, хоча військові Альянсу вже покладаються на багато енергозберігаючих методів на стаціонарних і навіть передових оперативних базах, багато нових «зелених» технологій лишаються недостатньо розвинутими для бойового застосування. І з переходом військових Альянсу до відновлюваних джерел енергії буде зростати залежність від розумних і пов’язаних систем, які вразливі для кібератак.

Для досягнення цілей декарбонізації НАТО буде потрібна допомога приватного сектора. Якщо раніше військові рухали вперед технічний розвиток, саме приватний сектор очолює розробку інноваційних рішень подвійного застосування, якими сьогодні потенційно можуть скористатись Збройні сили Альянсу, в тому числі у сфері сталого розвитку. За винятком великих оборонних підрядників, приватні компанії традиційно обережно ставляться до взаємодії, або обміну даними з військовим сектором. Це особливо справедливо щодо стартапів і на ранніх етапах, і тих, хто поступово нарощує виробництво. Бюрократичні процедури і довгі графіки закупівель також є чинником, який стримує.

Вважається, що менталітет змінився внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році, яке змусило багатьох приватних учасників спрямувати свої ресурси, спроможність, знання і досвід на користь національної безпеки. Війна також порушила питання потенційно сумнівних наслідків участі іноземного венчурного капіталу в стартапах в країнах Альянсу – особливо з тих країн, які кидають виклик інтересам і безпеці НАТО, зокрема Китаю. Інноваційний фонд НАТО (NIF) разом з Прискорювачем оборонних інновацій НАТО для Північної Атлантики (DIANA) покликані з’єднати новаторів і військових, а також розблокувати додаткове фінансування, якого потребують стартапи на ранніх етапах, новатори і науковці.

Намагаючись перейти від викопного палива, члени Альянсу мають уникати заміни однієї залежності на іншу – зокрема, від критичних мінералів, які необхідні для побудови і підтримування «чистих» технологій, таких як сонячні панелі і паливні елементи, а також сучасні системи озброєння. Китай нині домінує на глобальному ринку як видобування, так і переробки рідкоземельних елементів, забезпечуючи до 98% європейських потреб. В той час як більшість країн - членів НАТО спромоглися знайти альтернативи і відмовитись від російських енергетичних ресурсів відносно швидко, відокремлення від Китаю набагато важче. Членам Альянсу потрібно зміцнити стійкість своїх ланцюгів постачання, краще з’ясувати, де знаходяться їхні найслабші місця, диверсифікувати свій імпорт і взяти на озброєння підхід «6 R» до зменшення вразливості ланцюгів постачання: переосмислити, скоротити, замінити, перебудувати, переробити і перерозподілити сировину. НАТО може стати прикладом оцінки вразливості сировини і ланцюгів постачання, заохочуючи країни-члени і партнери НАТО брати ці чинники до уваги при прийнятті своїх рішень про закупівлі, а також виробляти спільні відповіді і стандарти для протидії економічному примусу.

Зважаючи на те, що зусилля НАТО реагувати на безпекові ризики, зв’язані з кліматом, дещо недавні, визначення пріоритетності змін клімату має супроводжуватись належним забезпеченням персоналом і ресурсами. Із 2021 року, після ухвалення Плану дій НАТО щодо клімату і безпеки, штаб-квартира НАТО найняла декілька співробітників і досягла важливого прогресу у поглибленні відповідних знань і можливостей в організації. Дослідницько-експериментальний морський центр НАТО (CMRE) – виконавчий орган Науково-технічної організації (STO) – також шукає науковців-кліматологів. Новий Центр передового досвіду зміни клімату і безпеки (CASCOE), який прийматиме у себе Канада і який почне працювати восени 2023 року, має складатись із 35 постійних співробітників (як цивільних, так і військових). Хоча НАТО не може зобов’язати окремих членів Альянсу збільшити забезпечення ресурсами і кадрами сферу кліматичної безпеки на національному рівні, те, що вже 11 країн-спонсорів (на додаток до Канади) підписали у Вільнюсі Меморандум про розуміння для того, щоб CASCOE розпочав свою діяльність, і пообіцяли відрядити до Центру своїх експертів, багато про що говорить.

Програма «Наука заради миру і безпеки» (SPS), яка фінансує спільну наукову діяльність між членами і партнерами НАТО, дедалі більше звертає свою увагу і фінансування на безпеку довкілля. Вже у 2022 році 17 відсотків схвалених заходів були зосереджені на дослідженнях і обміні знаннями в сфері клімату і безпеки. В 2023 році проєкти, зосереджені на екологічній і енергетичній безпеці, отримували пріоритетне фінансування. І нарешті, Інноваційний фонд НАТО (NIF) і Прискорювач оборонних інновацій НАТО для Північної Атлантики (DIANA) мають зелений компонент. DIANA була введена в дію і в червні 2023 року зробила перший заклик до пропозицій, в якому енергетична стійкість була однією з трьох сфер пріоритетної уваги. Усе це свідчить про те, що члени Альянсу попри різні погляди і пріоритети продовжують дуже серйозно ставитись до екологічних ризиків для своєї військової діяльності.

Перед впровадженням порядку денного НАТО щодо кліматичної безпеки постають численні проблеми, від нової стратегічної залежності, через технічні ризики і проблеми оперативної сумісності, до обмежених фінансів і можливостей. Оскільки Альянс дедалі більше переймається актуальними проблемами, він має гарантувати, що його роль в кліматичній безпеці чітко визначена (як для себе, так і для широкого загалу громадськості), що він має ресурси для цього і політичну волю, яка це підтримує. Важливо зберегти імпульс для виконання цієї роботи в розпал війни і в умовах конкуруючих пріоритетів. Потрібні будуть культурні зміни в оборонному секторі, але поширення і поглиблення знань щодо кліматичних змін необхідні в усіх сферах суспільства, не лише серед військових.

Попри існуючі проблеми, НАТО – на організаційному рівні – значно просунулась вперед після ухвалення Плану дій щодо кліматичних змін і безпеки в 2021 році. Вільнюській саміт став важливою віхою на шляху НАТО до лідерства серед міжнародних організацій там, де це стосується розуміння і адаптації до впливу кліматичних змін на безпеку. Було оприлюдненотри великих доповіді, кожна з яких стосується окремої частини Плану дій НАТО щодо кліматичних змін і безпеки. Щодо пом’якшення, яке вважається найбільш амбіційним елементом порядку денного НАТО щодо кліматичної безпеки, розроблення єдиної методології обчислення і аналізу військових викидів парникових газів від діяльності НАТО, яка була оприлюднена на Вільнюському саміті цього року, є важливим кроком на допомогу НАТО у досягненні її цілей скорочення викидів.

В часи активного переходу на інші джерела енергії (прискореного поточною війною і глобальною енергетичною кризою) зусилля, зв’язані з оцінкою військових викидів, обмін кращими зразками і розроблення запланованого енергетичного переходу НАТО демонструють, що НАТО думає про майбутню конфігурацію своїх збройних сил в часи кліматичних змін і цілей виходу на нульові викиди, що вона прагне уникнути розбіжностей і забезпечити членам Альянсу спільне просування. Військова декарбонізація і стійкість кожного окремого члена Альянсу – а таким чином стійкість Альянсу загалом – взаємозв’язані сьогодні як ніколи.