НАТО: неочікуваний рушій протидії зміні клімату?

Протягом довгого часу захисники довкілля і військові бачили між собою величезну відстань і майже не взаємодіяли. Навіть сьогодні деякі зелені партії в Європі і активісти продовжують протидіяти самому існуванню збройних сил. Останнім часом, із прискоренням кліматичного руху і зростанням розуміння необхідності термінових кліматичних дій, посилення уваги до зміни клімату також сприяло розвитку діалогу з кліматичної безпеки. Це, разом із зростанням закликів до більш комплексного підходу до проблеми зміни клімату, поступово зблизило різні сектори. Хоча діалог сам собою не новина, масштаб амбіцій щодо колективних кліматичних дій безпрецедентний.

Минулорічна Конференція ООН зі зміни клімату (COP26) в Глазго стала проявом зростання бажання діяти і працювати разом. Хоча Альянс не відіграє ніякої офіційної ролі в кліматичних переговорах ООН, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг був включений до списку учасників разом з іншими представниками секторів безпеки і оборони.

Як і його попередник, Андерс Фог Расмуссен, який брав участь в COP15 в Копенгагені в 2009 році, Єнс Столтенберг взяв участь в обговоренні зв’язаних з кліматом ризиків для безпеки, які входили до порядку денного COP26. В світлі обіцянок, зв’язаних з кліматом, даних на Брюссельському саміті НАТО в червні минулого року, Столтенберг підкреслив три напрями дій, які лідери НАТО зобов’язались здійснити. На додаток до покращання усвідомлення і розуміння зв’язку між кліматом і безпекою, члени Альянсу намагатимуться скорочувати викиди з боку військових і зрештою адаптувати свої збройні сили і операції до зміни обставин так, щоб вони могли діяти за будь-яких умов.

Зміна клімату давно відома як підсилювач загрози і дедалі більше визнається як така, що «формує загрозу» і радикально змінює середовище, в якому військовим Альянсу доведеться діяти наступними десятиріччями. Від більшої частоти і інтенсивності штормів, через екстремальну спеку і холод, до скорочення запасів прісної води і більш швидкого зносу військового обладнання, зміна клімату має значні наслідки для НАТО на тактичному, оперативному і стратегічному рівнях. На додаток до ризиків для військової інфраструктури і боєготовності війська, зв’язаних з кліматом, більш екстремальні погодні явища можуть також посилювати потенціал конфліктів і міграцій як безпосередньо по сусідству з НАТО, так і за його межами.

Народжена внаслідок холодної війни і створена для оборони своїх членів від будь-якої зовнішньої агресії, НАТО розвивається відповідно до нових реалій безпеки –загроз без дійових осіб, таких як пандемії, втрата біорозмаїття і зміна клімату. Як Організація безпеки, НАТО не може залишатись байдужою до цих проблем. Для того щоб НАТО могла виконувати свою головну місію підтримання безпеки в євроатлантичному просторі, розвиток стійкості до впливу зміни клімату і запровадження сталих практик у військове планування і розвиток сил і засобів є необхідністю, а не варіантом вибору.

Гарною новиною є те, що Альянс не починає з чистого аркуша. Вже понад 50 років НАТО уділяє увагу екологічним проблемам, в основному за допомогою широкого спектра науково-дослідних заходів. НАТО також розробила шість стандартів захисту довкілля (STANAGs), які стосуються військових таборів, поводження з відходами і сталості військово-тренувальних територій. Зміна клімату фігурує в Стратегічній концепції 2010 року і з того часу є елементом декларацій самітів. У 2014 році НАТО ухвалила «Зелені рамки оборони» і інтегрувала енергоефективність та інші екологічні міркування в конструкцію нинішньої штаб-квартири НАТО, будівництво якої завершилось в 2018 році. Елементи, які відіграють більш амбіційну і видиму роль в аспекті кліматичної безпеки вже готові.

Проте НАТО, як альянс 30 країн, працює на основі консенсусу, який постійно змінюється. Як колишній Спеціальний посланець ООН з питань зміни клімату Єнс Столтенберг почав виступати за те, щоб НАТО почала робити більше щодо змін клімату багато років тому, але його зусилля вірогідно саботувались попередньою адміністрацією США. Зростання кількості кліматичних і погодних катастроф, які продовжують впливати на життя і добробут як всередині кордонів НАТО, так і поза ними, призвело до очевидних змін в усвідомленні і сприйнятті зміни клімату як питання національної безпеки в Альянсі. Зважаючи на зростання суспільного тиску і поточний політичний момент, який передбачає відновлення лідерства США з питань зміни клімату, НАТО має тепер просувати вперед більш амбіційний кліматичний порядок денний.

На COP26 відбувся перший огляд обіцянок, які були надані в Парижі в 2015 році. Попри значні викиди парникових газів, військові на сьогодні не належать до загальноекономічних цілей скорочення викидів. За винятком кількох членів Альянсу (таких як Франція, Німеччина, Нідерланди, Сполучене Королівство і Сполучені Штати), які вже роблять такі обрахунки, військові викиди ані вимірюються, ані звітуються – або через відсутність даних, або тому що військові викиди вважаються секретною інформацією. Навіть там, де військові викиди вимірюються, вимірювання не скрізь однакове.

НАТО може підтримати зусилля членів Альянсу зі скорочення викидів і адаптації через встановлення нульових викидів і сталих цілей при оборонному плануванні, відходячи від політики одного виду пального на більшість більш сталих альтернатив, або через різні стандартизаційні угоди, як описано далі. Альянс збирається розробити методологію, яка допоможе членам Альянсу вимірювати свої військові викиди, і, як наступний крок, сформулювати добровільні цілі їх скорочення.

На додаток до підтримки членів Альянсу щодо зниження викидів і адаптації, НАТО має ще ряд важливих активів (порівняно з іншими міжнародними організаціями), за допомогою яких вона може робити корисні внески в міжнародні кліматичні зусилля.

Одним з найбільших активів НАТО є її мережа партнерів в усьому світі і структуровані відносини з іншими регіональними і міжнародними організаціями, включно з ООН, Європейським союзом (ЄС) і Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Ця мережа має важливе значення для розвитку як потенціалу, так і стійкості, а також для кращого розуміння ситуації.

По-друге, НАТО забезпечує платформу, на якій члени Альянсу можуть збиратись для обміну знаннями, кращими практиками і отриманим досвідом – майже на щоденній основі. Обмін отриманим досвідом необхідний військовим задля кращого розуміння переваг зеленого підходу. На додаток, запланований акредитований при НАТО Центр передового досвіду з питань клімату і безпеки (який запропонувала організувати в себе Канада) і існуючий Центр енергетичної безпеки, розташований в Литві, будуть безперечно відігравати роль клірингових домів для інформації як про вплив клімату, так і зеленого підходу.

По-третє, зміна клімату посилює попит на надання військовими країн Альянсу гуманітарної допомоги і ліквідації наслідків природних катастроф. Країни - члени НАТО вже взяли участь в численних таких місіях, від півночі Іраку в 1991 році до Пакистану і США після буревію «Катріна» в 2005 році. За останні декілька десятків років НАТО поглибила свій досвід реагування на гуманітарні кризи і природні катастрофи. Нині Альянс може використовувати свої засоби планування і підготовки для долання наслідків подій кліматичного характеру, від хвиль спеки до повеней.

І нарешті, НАТО має довгу і успішну історію творця стандартів. За допомогою стандартизаційних угод (STANAGs) НАТО може встановлювати стандарти не лише для діяльності військових в Альянсі, а і типів обладнання, яким вони користуються. Таким чином Альянс може бути лідером з розбудови стійкості баз і операцій НАТО, допомагати членам Альянсу загартовувати свої війська для протистояння кліматичним впливам і забезпечувати не лише екологічність військового обладнання, а і його ефективність за екстремальних погодних умов. НАТО також може очолити просування науково-дослідних робіт з альтернативних видів пального і двигунів для військового застосування. Це забезпечить збереження оперативної сумісності Збройних сил країн НАТО.

В свою чергу, кліматичні стандарти НАТО можуть перетворитись на закупівельну силу і можливості зі створення ринків. Так званий «білий флот», який складається з транспорту, який використовується для адміністративних і неоперативних потреб, є багатообіцяючим для початку. Переводячи свій «білий флот» на електричну тягу, військові Альянсу могли б створити потребу у більшій кількості зарядних станцій і допоміжної інфраструктури, що може бути корисним для суспільства загалом. Як першопроходці, військові Альянсу можуть сприяти подальшим передовим змінам у суспільстві.

Альянс вже долає наслідки екологічних змін. Хоча важливо зберігати здатність реагувати на природні катастрофи і тренуватись для врегулювання криз, НАТО потрібно переходити до запобігання і готовності. Робота над першопричинами вимагатиме від НАТО покращання засобів раннього попередження, превентивних дій і стратегічного прогнозування. Засоби раннього попередження нині не є оперативно сумісними в дипломатичних, оборонних колах і в структурах, які займаються розвитком (відомих як «3D»), що ускладнює завдання. Їхня інтеграція стане важливим кроком вперед.

На додаток до інтеграції аналітичної інформації в більш оперативно сумісний спосіб, міркування захисту довкілля і екології мають бути включені в оцінювання розвідданих Альянсу – роблячи розвідувальну діяльність більш спрямовану на передбачення. Це допомогло б покращити здатність НАТО передбачати майбутні екологічні потрясіння і бути готовою вчасно реагувати.

На противагу поширеній думці, між намаганнями НАТО «позеленіти» і здатністю Альянсу до ефективного стримування і оборони немає ніякої суперечливості. По суті, скорочення викидів у поєднанні із зеленими технологіями пропонує оперативні переваги. Серед них менша залежність від постачання викопного палива на територіях з високим рівнем небезпеки, зменшення логістичних проблем або економія грошей. Американська програма заміни двигунів літаків B-52, наприклад, знизить споживання пального і зменшить загальний вплив на довкілля, збільшивши при цьому дальність і тривалість польоту літака. Так само, як світ бізнесу усвідомив, що захист довкілля і боротьба із кліматичним забрудненням не суперечать економічному зростанню, а навпаки, необхідні для того, щоб гарантувати існування майбутнього світу, в якому розвиватиметься економіка, світ безпеки має зрозуміти, що сталість і стійкість довкілля є частиною забезпечення оперативної успішності і результативності.

Зміна клімату посилює загрози і створює небезпеку для існування населення країн Альянсу. Група молодих лідерів НАТО - 2030 на початку 2021 року дійшла висновку, що для виконання своєї головної місії збереження безпеки і свободи на євроатлантичному просторі НАТО потрібно «розуміти наслідки зміни клімату у вигляді конфліктів і нестабільності, краще готуватись до майбутніх потрясінь, адаптувати свої збройні сили до екстремальних ситуацій і зменшувати свій власний вплив на довкілля». Посилення не лише амбіцій, а і дій вимагатиме стійкого лідерства задля досягнення політичного консенсусу, а також вирівнювання цивільного і військового боків Альянсу. Маючи не за горами Мадридський саміт, НАТО потрібно скористатись більше як 50 роками досвіду долання екологічних викликів і продемонструвати, що вона може стати прикладом боротьби за кліматичну безпеку і що вона є сталою силою майбутнього.