Рух у пошуках безпеки: підготовка НАТО до кліматичної міграції

Країни - члени НАТО, які вже мають безпосередню справу з міграцією, спричиненою конфліктами, з таких місць, як Україна, Сирія і Афганістан, будуть приваблювати мігрантів, які покидають території Близького Сходу і Африки, які стають непридатними для життя через зміну кліматичних умов. Хвиля міграції, спровокована російським вторгненням в Україну, може змусити членів Альянсу здійснити оцінку міграційної політики і запровадити зміни для підготовки до майбутнього.

Кліматична міграція кидає потрійний виклик НАТО. По-перше, вона може сприяти нестабільності ускладнюючи врядування в країнах, де НАТО може утримувати свої місії з тренування або підтримки. По-друге, кліматична міграція може посилити можливість дестабілізуючої реакції в Європі. По-третє, політичні сили в певних країнах можуть скористатись цією можливістю для того, щоб посіяти хаос і скористатись міграцією як інструментом на свою користь.

Робоча група ІІ Міжурядової комісії зі зміни клімату (IPCC) в своєму звіті «Впливи, адаптація і вразливість» відзначає, що міграцію із сільської до міської місцевості спровокує комбінація впливу зміни клімату і поганого врядування. Хоча міграція може бути позитивною адаптивною стратегією, там, де врядування вже слабке, вона скоріше сприятиме нестабільності і конфліктам, особливо у поєднанні з іншими політичними, суспільними викликами і проблемами безпеки. Серед таких країни, що перебувають в зоні ризику, місця, в яких НАТО зараз має тренувальні і допоміжні місії, включно з Іраком і субсахарською Африкою.

Швидка урбанізація, частий побічний продукт посилення кліматичних небезпек може спричинити сильне економічне і суспільне напруження в громадах, за відсутності належного врегулювання. Неадекватне забезпечення соціальними послугами, такими як житло, освіта, охорона здоров’я, водопостачання, постачання енергії може створити незахищеність, спровокувати розшарування в суспільстві і посилити вимоги до урядів, які і так вже працюють з перенапруженням. Наприклад, в дослідженні від 2021 року, проведеному Міжнародною організацією з міграції, зазначено, що кліматичні мігранти на півдні Іраку, які перебралися із сільської місцевості до міста Басра, в основному накопичувались «в районах, що страждають від численних соціальних проблем, пов’язаних з економічною захищеністю, доступом до прав і безпеки, при цьому багато хто оселявся в житлі, що підлягає знесенню, і влаштовувався на низькооплачувану роботу в тіньовому секторі». Зрештою, погано керована міграція в міста може призвести до створення великих нетрів, де мігранти більш вразливі щодо приєднання до злочинних і екстремістських груп, що тільки підтримує стереотипи про міграцію як негативну форму адаптації.

У відповідь на прибуття біженців, яке триває роками, з таких місць, як Сирія і Афганістан, деякі країни - члени НАТО почали втрачати готовність відкривати свої кордони і приймати додаткових мігрантів. Якщо їх вчасно не координувати і керувати, спонтанне реагування і шовіністична реакція з боку європейських націй на зростання міграційної хвилі створить ще більші ризики як для мігрантів, так і для держав. Наприклад, шовіністична політика може втілитись у зростанні насильства проти мігрантів, що посилить вразливість мігрантів і звузить законні можливості для їх захисту. На додаток, спонтанна, не підготовлена політика реагування може підірвати громадянське суспільство і довіру до уряду, як відбулось під час пандемії COVID-19.

У минулому, популістські і шовіністичні партії в Європі були відомі своїм запереченням кліматичних змін, але шовіністи змінили свій наратив щодо клімату із заперечення на опортуністичне використання наслідків, таких як міграція, як докази на підтримку ідеологічних і часто расистських положень своєї політики. Наприклад, деякі популістські групи розкручують дискурс під назвою «екомежування», в якому іммігрантів звинувачують в деградації національного довкілля, ігноруючи більші внески глобальної Півночі і свідчення про те, що іммігранти схильні до використання менших обсягів енергії і вироблення меншої кількості відходів в своїх нових громадах.

На додаток, реакція на кризу українських біженців підкреслила подвійні стандарти щодо надання притулку в Європі. ЄС вперше задіяв Директиву про тимчасовий захист (TPD), яка надає біженцям доступ до житла, медичної допомоги, ринків праці і освіти на три роки після прибуття без вимоги негайного подання прохання про притулок. Раніше блок відмовлявся застосовувати TPD у відповідь на хвилі мігрантів, такі як із Сирії в 2015 році, – хоча ця політика допомагає інтегруватись біженцям, зменшує час, який вони проводять в надзвичайно складній ситуації, як ті, хто перебуває в таборах і центрах прийняття. Частково прийняття українських біженців може бути результатом геополітичної ситуації – прийняти біженців означає не визнавати агресивні дії Росії. Проте, вплив демографічної різниці між українськими біженцями і тими, хто тікає з регіонів, які найбільше страждають від конфліктів і клімату (Близький Схід і Північна Африка) не можна ігнорувати в аспекті різних відповідей на хвилі мігрантів.

Врегулювання кліматичної міграції вимагатиме спільної, колективної і сприятливої реакції. Нинішня криза міграції з України і щедра відповідь з боку країн Європи, що надають притулок, мають підштовхнути країни - члени НАТО до вивчення і перегляду міграційної політики загалом; якщо цього не зробити зараз, Альянс виявиться не підготовленим і буде захоплений зненацька кліматичною міграцією, яка очікується в майбутньому.

Не останньою з глобальних проблем, які асоціюються зі зміною клімату і міграцією, є вірогідність того, що деякі держави можуть скористатись зростанням міграції для того, щоб сіяти хаос. Про суті, План дій НАТО щодо зміни клімату і безпеки, оприлюднений в 2021 році, каже про те, що зміна клімату може створити «умови, якими можуть скористатись держави і недержавні дійові особи, які загрожують або кидають виклик Альянсу». В звіті Адміністрації Президента США про зміну клімату і міграцію за жовтень 2021 року, на це вказано ще чіткіше, що держави і недержавні дійові особи можуть «погіршити наслідки зміни клімату для міграції, експлуатуючи кліматичну міграцію задля досягнення своїх політичних, соціальних і економічних цілей». Восени 2021 року ми власне і побачили як один керівник, білоруський президент Олександр Лукашенко, зумів вплинути на міграцію для створення хаосу і навантаження на ресурси в сусідній країні, члені НАТО.

У рамках одного із серії актів помсти ЄС з боку Лукашенка після сфальсифікованих президентських виборів у 2020 році, Білорусь послабила обмеження щодо отримання в’їзної візи до цієї країни. Хоча Лукашенко заперечував будь-який зв'язок між його останньою погрозою створити міграційну кризу для ЄС і зміною політики, новоприбулі мігранти спрямовувались до польського кордону і забезпечувались інструментами для прориву через прикордонні загородження. Це створило кризу для Польщі, відповідно і для ЄС, і НАТО, до яких звернувся польський Прем’єр-міністр по допомогу у розв’язанні проблеми.

Хоча на перший погляд це не було спричинено зміною клімату, багато з цих мігрантів були іракськими курдами – етнічною групою з регіону Курдистан на півночі Іраку, який занадто залежний від експорту викопного палива, має негативний вплив слабкого національного уряду і зазнає хвиль рекордної спеки і посухи, що робить сільське господарство дедалі менш можливим. Ці мігранти прибули до Європи тому, що їхня земля страждає від неналежного врядування, неадекватності, конфліктів і наслідків зміни клімату.

Білорусько-польський приклад надає нам можливість зазирнути в майбутнє, де людей, які шукають кращого життя і безпеки, використовують як пішаків в геополітичній грі. Більшість кліматичних біженців будуть втікати знаючи, що вони ніколи не зможуть повернутись, тому що море поглинуло їхні домівки, або земля, яку вони обробляли десятками років, спалена і розтріскана, нездатна до родючості. Без адекватної підготовки місцевих, національних і міжнародних органів врядування людям навряд чи вдасться знайти безпеку і захист, які вони шукають втікаючи від кліматичного впливу.

Оскільки міграція часто стає останнім можливим засобом адаптації, все, що можна зробити з гуманітарних міркувань задля зменшення потоків мігрантів ще до їх початку, допоможе забезпечувати колективну оборону і безпеку через співпрацю країн-союзниць по НАТО. Але знайти правильну роль для НАТО в зменшенні потоків кліматичних мігрантів буде нелегко через колективний характер Альянсу і тому, що найкращим втручанням є таке, яке поєднує програми оборони, дипломатії і розвитку (3D), а не лише військову складову. Заходи з деескалації конфліктів і кліматичної адаптації, які необхідні задля зниження кліматичних ризиків для безпеки в місцях їх походження і зменшення потреби у переміщенні людей до країн НАТО, потребуватимуть спільних рішень.

Як транснаціональна організація, НАТО сама собою є свідченням переваг спільного мислення і дій. Цей дає їй можливість використовувати досвід, знання і свою позицію задля підтримки рішень для нетрадиційних криз в галузі безпеки, таких як кліматична міграція. НАТО займає зручну позицію для сприяння мобілізації ресурсів і розвитку колективних підходів на основі співробітництва в сфері управління міграціями між державами, неприбутковими і гуманітарними організаціями, яке може мати надзвичайно велике значення для уникнення дублювання втручання і досвіду. На додаток організаційні можливості НАТО будуть мати вирішальне значення для сприяння обговоренню розроблення і застосування удосконаленої міжнародної міграційної політики, яка забезпечуватиме безпечний, упорядкований і безпечний законний вихід для людей, які рятуються від небезпеки, хоча НАТО не повинна бути єдиним координатором такого обговорення.

Стратегія, планування і докризова підготовка – особливо щодо посилення готовності до цивільного захисту найчастіше буде найкращим захистом, який НАТО може запропонувати своїм членам у світі, якому загрожує зміна клімату. Короткотермінові рішення, подібні до тих, які застосовуються коли криза вже розгортається, часто можуть призвести до гірших наслідків для безпеки в довгостроковій перспективі, тому що вони розробляються для вузьких проблем з особливим контекстом. Розроблення і застосування цілісної політики підготовки до міграції значно ефективніше зменшить хаос і забезпечить безпеку людей і країн в довгостроковій перспективі.

З цією метою НАТО потрібно використовувати своє давнє лідерство в програмах цивільного захисту населення для збільшення можливостей країн-членів прийняти більшу кількість мігрантів. Наприклад, НАТО регулярно розробляє галузеві інструкції і інструменти на допомогу національним властям, в тому числі щодо управління рухом десятків і сотень тисяч людей внаслідок катастрофи, які можна адаптувати до кліматичної міграції. НАТО також користується послугами цивільних експертів з країн - членів Альянсу для надання конкретних порад – ці експерти можуть відіграти провідну роль в просвіті і підготовці країн-членів до збільшення кількості мігрантів.

Під час минулих криз, таких як в Егейському морі, НАТО надавала підтримку в роботі місцевим властям здійснюючи моніторинг, спостереження і відстеження мігрантів під час нелегального перетину кордонів. Хоча НАТО має залишатися готовою до реагування на такі кризи, частину свої зусиль їй потрібно спрямувати на розроблення і впровадження кращих підготовчих заходів, таких, як описані вище, зважаючи на вірогідне зростання у майбутньому кліматичної міграції. НАТО має можливість бути провідником з питань кліматичної безпеки, серед яких одним з найбільш нагальних буде кліматична міграція. Що раніше Альянс почне здійснювати кроки для пом’якшення впливу зміни клімату за допомогою досягнення консенсусу, стратегічної підготовки і розбудови політики співпраці, то в більшій безпеці будуть країни-члени.

Це друга стаття з мінісерії з питань зміни клімату і її наслідків для НАТО і міжнародної безпеки. Попередня стаття:

• НАТО: неочікуваний рушій протидії зміні клімату?