Промова

Президенте Байден, 
Глави держав і урядів,
Високоповажності,
Пані та панове!

Для мене велика честь бути з вами тут сьогодні.
І добре бачити так багато друзів.

Сімдесят п’ять років тому,
саме в цій кімнаті, 
був підписаний основоположний документ НАТО, Вашингтонський договір.

Наш Альянс був створений людьми, які пережили дві нищівні світових війни.
Вони занадто добре знали жахи, страждання і страшну людську ціну війни.

Вони були рішуче налаштовані ніколи не допустити цього знову.

Тому вони заснували НАТО.
З чіткою метою:
зберігати мир і захищати свободу.

Урочиста обіцянка.
Залізобетонне зобов’язання захищати одне одного.
Один за всіх і всі за одного.

Я маю величезну повагу до Вашингтонського договору.
Не в останню чергу тому, що він такий короткий.
Лише чотирнадцять абзаців. 
Лише декілька сторінок.

Ніколи ще так мало слів не значили так багато  
для такої кількості людей.

Мир було збережено.
Свобода була захищена.

Це робить НАТО найуспішнішим альянсом в історії. 

Коли я прибув до НАТО десять років тому, 
мені розповіли, що хоча це можливо і найуспішніший Альянс в історії,
він не найбільш тривалий.

Ця честь належала Делоському морському союзу давньогрецьких міст-держав.
Але Союз проіснував… сімдесят чотири роки.

Тому в цю сімдесят п’яту річницю нашого Альянсу 
ми нарешті можемо сказати, що НАТО не лише найуспішніший і найсильніший,
а також і найбільш тривалий Альянс в історії.

Для того щоб зрозуміти невпинний успіх НАТО, важливо визнати:
наш трансатлантичний Альянс ніколи не був даністю.

Навпаки, це результат свідомих виборів і складних рішень. 

Починаючи зі створення НАТО.

Після Другої світової війни багато американців хотіли залишити Європу
і «повернути своїх хлопців додому».
Так як Сполучені Штати зробили після Першої світової війни.

На щастя, цього разу хоробрі лідери по обидва боки Атлантики спромоглися подолати опозицію,
і створити трансатлантичний Альянс.
Для стримування радянської загрози. 

Поступово виникла смілива і неоднозначна ідея:
що нам потрібно говорити з нашим ворогом.
Для того щоб мінімізувати ризик, що гонка озброєнь вийде з-під контролю.
І призведе до ядерного Армагедону.

Крок за кроком, через складні розмови і важкі переговори, 
була узгоджена архітектура контролю над озброєннями.
Тисячі одиниць зброї були знищені.
Були розбудовані прозорість і довіра.

Світ став більш безпечним місцем завдяки стримуванню і обороні.
Але також завдяки роззброєнню і діалогу.

І з часом холодна війна завершилась без жодного пострілу з боку НАТО.

Це відкрило історичне вікно можливостей. 
І підвело нас до іншого критичного рішення:
чи розширювати НАТО.
І запрошувати старих супротивників  як нових союзників.

Країни колишнього Варшавського пакту вже зробили свій вибір. 
Вони всі хотіли приєднатись до нашого Альянсу.
Видатні особистості, такі як Лех Валенса і Вацлав Гавел, вели за собою.

Питання було, чи ми готові відкрити двері.

Дехто боявся, що розширення розмиє і послабить НАТО.
І спровокує Москву.

Як і на попередніх перехрестях,
тут не було очевидного вибору.
Це було нелегке рішення.
І воно потребувало часу. 

Проте врешті-решт ми встали за право кожної нації обирати свій власний шлях.
Ми відкрили двері НАТО.

Навряд чи якесь рішення в сучасній історії більш кардинально змінило Європу.

Розширення НАТО згуртувало Європу в спосіб, який раніше був немислимий.
Проклало шлях до інтеграції в ЄС. 
І принесло мир і процвітання на весь континент.

Тоді члени Альянсу продемонстрували ясність і рішучість.
Ми повинні продовжувати це робити сьогодні.

Російська війна проти України є найбільшою кризою безпеки за життя поколінь.

Україна демонструє видатну хоробрість. 
А союзники з НАТО надають безпрецедентну підтримку.

Але будемо чесні.
Навіть наша підтримка для України не є даністю.
Це зовсім не просто. 
Тому що наша підтримка має свою ціну і зв’язана з ризиками.

Реальність така:
з агресивною Росією як сусідом немає безкоштовних варіантів. 
У війні немає варіантів без ризику. 

І пам’ятайте: 
найбільша вартість і найбільший ризик буде, якщо Росія переможе в Україні. 

Ми не можемо цього допустити.

Це підбадьорить не лише президента Путіна. 
Це також підбадьорило б інших авторитарних лідерів в Ірані, Північній Кореї і Китаї.
 
Вони всі підтримують варварську війну Росії.
Вони всі хочуть поразки НАТО.

Тому результат цієї війни сформує глобальну безпеку на наступні десятиріччя.

Настав час стати за свободу і демократію.

Це місце – Україна.

***

За останні 75 років трансатлантичні відносини пережили багато бур.

Ми зв’язані між собою не лише інтересами, 
а й історією, традиціями і цінностями.  

Але наш Альянс не повинен сприйматись як даність. 

Ніхто не дав нам НАТО в 1949 році.
І ніхто не дає її нам зараз.
І ніхто не дасть її нам наступними десятиріччями.

Кожен в цій кімнаті несе відповідальність,
як політичний лідер, як експерт, як громадянин.
Ми повинні продемонструвати такі ж само сміливість і рішучість у майбутньому,
які були продемонстровані в минулому, коли НАТО засновувалась і формувалась. 

Майбутнє нашого Альянсу не в останню чергу залежить від наших чоловіків і жінок в одностроях.
Вони щодня піддають ризику свої життя заради нашої безпеки.

Вчора я поклав вінок на Арлінгтонському національному цвинтарі,
віддаючи шану тим, хто пожертвував найдорожчим.
Ми перед ними у вічному боргу вдячності.
Ми вшановуємо їх усіх.

Пане Президенте,
дорогі друзі!

Наш Альянс не ідеальний.
І перед нами будуть поставати складні рішення у майбутньому.

Я не знаю, якою буде наступна криза.

Але я знаю, що ми в найкращій формі, коли ми приймаємо складні рішення з політичною сміливістю і моральною чистотою. 

І я знаю, що ми сильніші і в більшій безпеці разом, в НАТО.

Добре мати друзів.

Дякую.