Інформація

Вступне слово Генерального секретаря У цьому новому виданні Довідника НАТО пропонується комплексний огляд Північноатлантичного альянсу на початку нового тисячоліття. У ньому подається портрет Альянсу, який зазнає значного впливу і трансформується в результаті бурхливих змін минулого десятиліття, і який готовий взятися до виконання чотирьох фундаментальних завдань, що стоять перед ним сьогодні. По-перше, він повинен виконувати головний та постійний обов'язок перед своїми членами, гарантуючи їхню безпеку та незалежність. По-друге, він повинен, через двостороннє партнерство і багатосторонню співпрацю, поширити безпеку і на країни-партнери в усій Європі. По-третє, і водночас він має бути готовим підтримати зусилля світового співтовариства із запобігання кризам і конфліктам, або, у разі їх виникнення, запобігання їх поширенню, та допомагати тим, хто в них втягнений, врегульовувати їх політичними засобами замість використання збройної сили. І по-четверте, задля досягнення цих цілей він має забезпечити більш справедливий баланс у трансатлантичному партнерстві, яке лежить в основі Північноатлантичного альянсу, через посилення ролі європейців у врегулюванні криз та підтримці миру. Цей процес спрямований на підсилення Альянсу і забезпечення можливості врегулювання криз, яку НАТО може підтримувати не обов'язково перебираючи на себе провідну роль у будь-якій кризі, що матиме місце в Європі. Він має забезпечити більшу гнучкість та кращі можливості запобігання конфліктам або їх припинення, але не означає змін у основі колективної оборони, гарантом якої є Альянс. Альянс, описаний у цьому довіднику, не залишився без роботи по закінченні холодної війни попри прогнози деяких аналітиків про те, що він втратить сенс до існування. Скоріше це Альянс, який впорядковує важливий процес власної модернізації та трансформації, не втрачаючи своєї оперативної здатності виконувати завдання і не затягуючи розвиток засобів, необхідних для виконання своїх нових функцій, яких від нього вимагають країни-члени. Його дилема полягає не у тому, як визначити для себе нову роль, а скоріше у тому, як в найкращий спосіб використати нові можливості для виконання завдань у галузі безпеки, які поставили перед ним країни-члени під час створення, зокрема, захист свободи, спільної спадщини і цивілізації їхніх народів. НАТО далеке від ідеї вигадування ролі для себе, перед ним стоїть завдання забезпечення того, щоб його існуючі ролі не були послаблені через занадто численні або надмірні вимоги до його ресурсів. НАТО - не світовий поліцейський, але воно має підтверджену успішну історію діяльності як каталізатор генерування ефективних багатонаціональних сил, таких як СФОР в Боснії та Герцеговині й КФОР в Косові, , спроможних забезпечити виконання мирних угод і закласти основу для майбутньої стабільності в зонах конфліктів в євро-атлантичному регіоні. Це не клуб, в якому право членства надається на вимогу, а міжурядовий альянс заради безпеки, який передбачає тягар і відповідальність, а не тільки вигоди для своїх членів. Це не монолітна одиниця, яка сама собою керує, а домовленість між країнами-членами, яку вони можуть використовувати для узгоджених між собою спільних цілей, але яка також обмежена масштабом, ресурсами і спроможністю діяти до тієї міри, до якої країни-члени самі вирішують. І останнє, це не засіб застосування сили окремими країнами-членами, а скоріше структура, яка дозволяє кожній країні-члену визначати свої національні інтереси в широкому контексті консенсусу між членами Альянсу в цілому. Країни продемонстрували свою відданість цим цінностям, прийнявши послідовні рішення задля адаптації Альянсу до змінених обставин і сучасних потреб. Їхні зусилля знайшли підтримку в успіху різних форм партнерства з країнами, що не є членами Альянсу, як на двосторонній основі через практичну співпрацю в рамках Партнерства заради миру , так і політичного, через процес консультацій на багатонаціональному форуміРади євро-атлантичного партнерства. Цінність цих спільних зусиль відбивається в очевидному бажанні вступити до Альянсу, яке демонструють багато країн, що беруть у них участь, а також у конструктивній участі держав, які поки що не мають бажання вступати до Альянсу. Крім того, ступінь співробітництва між НАТО і Росією підтверджує величезну вигоду для усіх від цього процесу, незважаючи на труднощі, яких неможливо уникнути на цьому шляху. Між НАТО і Україною також досягнутий такий рівень порозуміння і співпраці, який приносить користь для усіх. Рішення, прийняті в Альянсі за результатами серії зустрічей на вищому рівні, на яких прокладався його курс по закінченні холодної війни, заклали основу для подальшого розширення культури діалогу і співпраці з питань безпеки, яка існує поміж країн - членів НАТО вже протягом багатьох років. Ця культура поступово, через діяльність сил з підтримки миру під проводом НАТО в Боснії та Герцеговині і Косові, сприяє примиренню між громадами і допомагає закласти основу майбутньої співпраці у неспокійному регіоні Балкан. В інших сферах, таких як Середземноморський діалог Альянсу, почали закладатися засади відкритості та розуміння, які є необхідними для майбутньої співпраці. Основні події у кожній з цих найважливіших галузей діяльності Альянсу описані на наступних сторінках. Описаний також процес адаптації, який допомагає зробити важливі кроки в напрямі відновлення балансу трансатлантичного зв'язку, який лежить в основі співробітництва Альянсу. Це багатостороннє завдання охоплює, з одного боку, консультації та співпрацю з інституціями, які залучені до розвитку ролі європейців у справах оборони та безпеки, таких як Західноєвропейський Союз, а нині дедалі активніше, Європейський Союз; а з іншого, практичні дії із забезпечення оперативних можливостей, потрібних для зміцнення європейської безпеки та загального вдосконалення співпраці в Альянсі, заради чого усе це й робиться. Розвиток власне Європейської системи безпеки та оборони (ESDI) та впровадження Ініціативи з обороноздатності Альянсу (DCI), яка важлива для усього Альянсу, але й підсилюватиме ESDI, є невід'ємними елементами програми дій Альянсу. Їх успішне втілення необхідне для виконання завдань, які повстають переді мною на моїй службі Альянсу як Генерального секретаря. Є тільки одне мірило, яким можна виміряти успішність усіх цих ініціатив та заходів, а саме - ступінь, до якого вони служать інтересам громадян країн євро-атлантичного регіону. Їх можна буде вважати такими, що досягли своєї мети тільки тоді, коли вони принесуть з собою гарантовану безпеку, більшу стабільність та кращі механізми долання криз. Тому ще більш важливо, щоб рішення і варіанти вибору були однаково добре відомі та зрозумілі широкій громадськості в НАТО та країнах-партнерах. Без цього уряди мало чого можуть досягти в перспективі. Отже, вони зобов'язані забезпечити відкритість політики, яка втілюється заради їхніх спільних національних інтересів, для громадського контролю, та її обґрунтування відповідними фактами, цифрами та логікою. Отже, мені приємно рекомендувати цю книжку увазі усіх тих, хто отримає можливість звернутись до неї, та запросити їх до професійної або особистої участі в дискусії, на яку заслуговують ці питання. У процесі забезпечення найкращого та найстабільнішого середовища для майбутнього політичного, економічного і соціального розвитку наших країн немає нічого абсолютного, тільки важкі питання вибору. Зробити правильний вибір повинен уряд, але громадська думка зобов'язана брати активну участь у процесі обговорення і, в разі необхідності, ставити під сумнів стереотипне мислення. Отже, такі організації, як НАТО, мають також бути готовими до оприлюднення якомога більше інформації. Інакше обговорення таких серйозних і складних питань ризикує стати неповним і помилковим. Я радий представити цей "Довідник" і впевнений, що краще розуміння вміщеної у ньому інформації зробить позитивний внесок у публічне обговорення та дискусії, які постійно мають супроводжувати питання безпеки.