Інформація

Розділ 3: Політика відкритих дверей Альянсу Середземноморський діалог Альянсу Середземноморський діалог є невід'ємною частиною підходу Альянсу до співпраці в галузі безпеки і ґрунтується на визнанні того, що безпека Європи тісно пов'язана з безпекою і стабільністю Середземномор'я. Діалог був розпочатий в 1994 році. Спочатку він вівся з шістьма країнами, а саме: Єгиптом, Ізраїлем, Йорданією, Мавританією, Марокко і Тунісом. Алжир приєднався в лютому 2000 року. Метою діалогу є внесок у безпеку і стабільність у Середземномор'ї, досягнення кращого порозуміння серед цих країн і створення добросусідських відносин. Він надає можливість країнам-учасницям брати участь в дискусіях. Робота діалогу організована через щорічну робочу програму, зосереджену на практичній співпраці в галузях безпеки та оборони, інформації, планування на випадок надзвичайних ситуацій та науки. Діалог доповнює інші подібні, але незалежні міжнародні ініціативи під егідою Європейського Союзу (ЄС) та Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Форми діяльності різноманітні. Серед них - запрошення країн-учасниць діалогу до участі в навчальних курсах школі НАТО в Обераммергау в Німеччині та в Оборонному коледжі НАТО в Римі. На цих курсах розглядаються питання підтримки миру; контролю над озброєннями; захисту довкілля; співпраці між цивільними і військовими при плануванні на випадок надзвичайних ситуацій; співпраця в галузі європейської безпеки. Дослідники з країн-учасниць діалогу мають можливість отримувати ряд міжнародних стипендій. В принципі участь в Діалозі ґрунтується на самофінансуванні. Але члени Альянсу можуть погодитись, у кожному випадку окремо, розглянути запит на фінансову допомогу на підтримку участі країн Середземномор'я в Діалозі. Рівень участі залежить від країни. У квітні 1999 року на Вашингтонському саміті керівники країн - членів Альянсу вирішили посилити як політичний, так практичний виміри Діалогу. Серед іншого, це створить можливості для ведення дискусій і зміцнення співпраці в тих сферах, де НАТО може додати значущості. Це особливо стосується військової галузі та інших сфер, в яких країни-учасниці Діалогу висловили заінтересованість.