Рада НАТО – Росія
Раду НАТО – Росія (РНР) було створено як механізм консультацій, досягнення консенсусу, співпраці, ухвалення спільних рішень і запровадження спільних дій. У рамках РНР окремі держави – члени Альянсу і Росія співпрацювали на засадах рівноправного партнерства з широкого кола питань безпеки, які становлять спільну зацікавленість сторін.
РНР було започатковано на Римському саміті НАТО – Росія 28 травня 2002 року внаслідок підписання Декларації «Відносини НАТО – Росія: Нова якість». Римська декларація від 2002 року ґрунтувалася на цілях і принципах, викладених в Основоположному акті НАТО – Росія від 1997 року про взаємні відносини, співпрацю і безпеку. РНР стала наступницею Постійної спільної ради (ПСР) НАТО – Росія – форуму для проведення консультацій і співпраці, створеного згідно з Основоположним актом НАТО – Росія від 1997 року. Окремі держави – члени НАТО і Росія засідали у рамках РНР на засадах рівноправного партнерства натомість двостороннього формату «НАТО + 1», як попередньо відбувалося під егідою ПСР.
У квітні 2014 року внаслідок незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією, було призупинено усіляку практичну співпрацю між НАТО і Росією. Проте держави – члени Альянсу вирішили тримати відкритими канали зв’язку у рамках РНР і Ради євроатлантичного партнерства на рівні послів і вище, щоб забезпечити можливість обміну думками, насамперед щодо кризи в Україні.
З часу незаконної і нелегітимної анексії Криму Росією відбулося одинадцять засідань РНР, причому питання України завжди було першорядним на порядку денному. У 2016 та 2017 рр. відбулося по три засідання Ради НАТО – Росія і по два засідання у 2018 та 2019 рр. Останнє засідання РНР відбулося у січні 2022 року.
У лютому 2022 року загарбницька війна Росії проти України істотно погіршила середовище безпеки Альянсу. У Стратегічній концепції НАТО, ухваленій на Мадридському саміті у червні 2022 року, держави – члени НАТО вирішили, що хоча НАТО не може вважати Росію партнером, Альянс готовий і надалі тримати відкритими канали зв’язку з Москвою з метою управління ризиками і їх зменшення, запобігання ескалації і підвищення прозорості.