Жінки про трансатлантичну безпеку

Конкурс присвячений 10-й річниці Резолюції 1325 Ради Безпеки ООН, в якій визнається непропорційний вплив війни і конфліктів на жінок і дітей. У ньому взяли участь 106 учасниць з 34 країн.

«Ці статті були дуже цікаві і присвячені багатьом нетрадиційним темам у сфері безпеки, таким як торгівля зброєю, кліматичні зміни, культурна дипломатія, кібербезпека, імміграція, гендерні питання і взаємозв’язок між розвитком і стабільністю та безпекою», – каже Йорг Вольф, головний редактор atlantic-community.org, віртуального аналітичного центру в Інтернеті, який організував цей конкурс разом з НАТО і місією США при НАТО, які виступили спонсорами.

Усі три переможця, оголошені в травні, працюють або навчаються у галузі міжнародної безпеки. Вольф каже, що його здивував загальний рівень учасників і він радий відзначити, що участь жінок-учасниць конкурсу, представниць атлантичної громади, зросла майже на 400 осіб з минулого жовтня по березень.

Крім РРБООН 1325, учасники порушували різні питання, від стрілецької зброї, арабського повстання і майбутнього Афганістану до управління енергетикою і користування ресурсами.

Надати жінкам слово

Переможниці, 24-річній Ребеккі Джером, конкурс надав шанс опублікувати свою працю, присвячену темі легкої і стрілецької зброї та її впливу на жінок, над якою вона працює в жіночій  Міжнародній мережі дій проти стрілецької зброї.

«Ті, хто займаються роззброєнням, часто ігнорують гендерні питання», – каже вона. – Це треба взяти до уваги при обговоренні Договору про торгівлю зброєю, тому що саме питання і вплив зброї є гендерним явищем. Зокрема, зброя не повинна передаватися, якщо існує серйозний ризик що вона сприятиме насильству на гендерній основі, зокрема ґвалтуванням та іншим формам сексуального насильства».

Визнаючи, що чоловіки можуть бути жертвами збройного насильства, Джером додає, що на жінок дуже непропорційно впливає розповсюдження стрілецької зброї, попри те, що самі вони нечасто користуються зброєю. «Оскільки їх це стосується, вони також мають брати участь в обговоренні», – каже вона, додаючи, що ці жінки і ті, хто вже підняв свій голос проти насильства, мають важливий досвід, яким можуть обмінятися, але усе ще адекватно не представлені в обговореннях.

Наташа Ламурьо, яка зайняла друге місце в конкурсі, погоджується. «Якщо жінки не братимуть участь на усіх етапах мирного процесу – від розроблення стратегії раннього запобігання до розв'язання конфлікту і примирення – буде втрачена унікальна і цінна перспектива», – каже вона.

Для 35-річної Ламурьо, студентки Центру глобальних проблем при Нью-Йоркському університеті, конкурс виявися саме тим, що їй потрібно. Натхненна розмовою з представником секретаріату ООН про жінок, мир і безпеку, вона почала використовувати можливості Атлантичного співтовариства для подальшого вивчення цієї тематики і побачила оголошення про конкурс.

Генерування політичної волі через участь

Пишучи про РРБООН 1325, Ламурьо вважає, що досягнуто недостатньо саме через брак політичної волі і вона переконана, що посилення участі жінок в питаннях безпеки допоможе розв’язати проблему. Вона наводить причини, чому, на її думку, міжнародні організації повинні запровадити систему квот для забезпечення активнішої участі жінок у процесах врегулювання конфліктів.

«Якщо жінки будуть залучені на міжнародному рівні як миротворці ООН і персонал НАТО, вразливі жінки, які вже настраждалися і вигнані зі своїх домівок війною, почнуть почуватися по-справжньому краще. […] Там де є політична воля, там буде і вихід», – каже вона.

Визнаючи, що НАТО не володіє власними збройними силами, вона не бачить причин, чому це «повинно заважати НАТО запровадити систему квот в аспекті мінімального відсотка жінок у військах… Більше жінок захочуть служити у війську, якщо бачитимуть, що вони реально можуть допомогти місцевим жінкам».

«НАТО може стати каталізатором вироблення такої політичної волі, яка змусить глав держав [і урядів] працювати над втіленням у життя РРБООН 1325 і подальших резолюцій ООН», –додає вона.

Рейчел Познер дещо в захваті від участі жінок в міжнародних справах. Вона працює в Міністерстві оборони США і зайняла третє місце в конкурсі зі своїм есе, присвяченим забезпеченню стабільності і безпеки в Афганістані через спільну роботу над питаннями управління енергетикою і ресурсами.

«Нині чудовий час для жінок займатися питаннями міжнародної безпеки», –каже Познер. – Зараз як ніколи раніше багато жінок обіймають високі посади і ці жінки-лідери дають приклад і наставляють наступне покоління».