Сигнал «миру» з небес
Коли їдеш на таксі до стадіону «Газі» в Кабулі, столиці Афганістану, великому місті з майже тримільйонним населенням, легко можна побачити ознаки повернення до нормального життя. Дороги, хоча усе ще до абсурду хаотичні з точки зору людини, що звикла до упорядкованого транспортного руху західних міст, уже заповнені автомобілями. Маленькі магазини вишукувались уздовж вулиць, продаючи усе, від фруктів і овочів до антикварних телевізорів, свіжого м’яса і мобільних телефонів.
Однак це усе ще не мирна ідилія, яку усі сподіваються одного дня тут побачити. Для європейців найнебезпечніше пересуватись на таксі, що належить надійній компанії, а не на великій «Тойоті лендкрузері», якими користуються багато іноземців, продираючись переповненими вулицями. Також стає все більш небезпечно носити визнані в усьому світі блакитні бронежилети, які позначають нейтральних спостерігачів, оскільки журналісти дедалі частіше стають мішенями для повстанців.
Той, хто підсів на адреналін
Отже, саме над цим містом капітан Фарід Лафта, іракський пілот, який пройшов підготовку космонавта і якого можна назвати «той, хто підсів на адреналін», стрибнув з гелікоптера з висоти 1500 метрів для того, щоб виконати над містом затяжний парашутний «стрибок миру», як він його назвав. Цей трюк, фактично спрямований на те, щоб захопити уяву людей, які звикли до десятиріч конфліктів, слугує також і, як він каже, «поширенню миру».
Неважко зрозуміти, чому Фарід скористався своїми навичками парашутиста для цього – сигнали братньої любові можуть залишатись порожнім звуком в країні, що роздирається насильством, як Афганістан, тому щось незвичне безперечно приваблює увагу населення, для якого такі події усе ще залишаються великою мірою незвичними.
Фарід уже робив таке раніше з великим успіхом. Він здійснив подібний затяжний стрибок з таким самим посланням над своїм рідним Багдадом у 2009 р. Це також мало резонанс у товаристві повітряних дайверів – такий стрибок вказує на те, що місто безпечне, бо стрибок Фаріда був першим з того часу, як розпочалися бойові дії.
Якщо ознайомитись з його досягненнями, стає зрозуміло, чому Фарід став зразком для молодих іракців. Перший араб, що літав на реактивному літаку на межі атмосфери, підготовлений космонавт, глибоководний пірнальник і рекордсмен із затяжних стрибків з парашутом (він входив до складу команди, яка першою здійснила стрибок над горою Еверест), цей перелік нескінченний. Тому, коли він приземлився посередині стадіону «Газі» під радісні привітання натовпу вболівальників, було дивно побачити, що така неординарна особистість насправді є людиною не вражаючої фізичної статури і чарівно сором’язливою.
«Це просто символ – я не можу прийти сюди і сказати: «Досить воювати». Я просто хочу дати людям надію, ось і все», – каже він. Фарід виглядає обеззброюючи щирим, можливо навіть наївним – мабуть це і пояснює його менталітет, який дозволяє йому займатись тими речами, які більшість людей відверто лякають.
«Я сподіваюсь, що люди отримають цей заклик любити один одного і відбудовувати країну без тероризму і насильства».
Він знайшов підходяще місце для такої заяви. Саме на цьому стадіоні після футбольних матчів таліби забивали до смерті камінням невірних дружин. Це минуле багато афганців відчайдушно прагнуть залишити позаду і будь-які невеликі кроки до нормального життя, на кшталт стрибка Фаріда, схвалюються з ентузіазмом.
Над нашими головами гелікоптер Фаріда кружляє, скидаючи листівки із зображенням всесвітньо відомих олімпійських кілець разом з посланням про те, що спорт має зруйнувати усі бар'єри. Моментально натовп піднімає догори, до цього видовища, об’єктиви своїх камер, потім швидко повертає свою увагу до сором’язливого і усміхненого іракця в центрі натовпу.
Натхнення для усіх
Проте такі події приносять усвідомлення того, чого людям усі ці роки не вистачало. Група молодих афганок кидає типові підліткові критичні погляди на те, що відбувається, і зовсім не вражені цим вони хочуть знати, коли настане їхня черга.
«Це був гарний досвід для мене», – каже одна з них. – Хтось має навчити і жінок це робити», – продовжує інша. – Жінки можуть стрибати з парашутом як і чоловіки, ми такі ж самі. Якби хтось навчив жінок стрибати з парашутом, ми робили б це також».
Ця група демонструє цілковиту впевненість у собі; жодних принижених вихвалянь чоловічих досягнень, на які могли б сподіватись активісти Талібану.
Подія, що сталася в місті, нагадує про себе і кілька днів по тому, бо листівки Фаріда можна побачити на видних місцях. Він прийшов «поширювати мир» – сигнал, який багато хто вже давно готовий сприйняти.