Напередодні першого в історії Молодіжного саміту НАТО 9 листопада 2020 року ми поцікавились, як студенти – інженери і науковці в університеті Джонса Гопкінса, беруть участь у задоволенні прагнення НАТО до інновацій, головного пріоритету Альянсу.

У червні 2020 року Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг оголосив про НАТО - 2030, ініціативу зі «…зміцнення Альянсу у дедалі більш конкурентному світі. [...] Сильний військово. Сильніший політично. І більш глобальний». Частина ініціативи передбачає звернення до громадянського суспільства, приватного сектора і молодих лідерів: «Мир важливий, особливо для молоді, тому що лише забезпечуючи мир і свободу, за що насамперед відповідає НАТО, молоді люди зможуть самі вирішувати для себе, яким життям вони хотіли б жити…».

Студенти університету Джонса Гопкінса працюють з Інноваційним центром в Командуванні ОЗС НАТО з питань трансформації (ACT) у Норфолку, Вірджинія, і Інноваційним підрозділом Відділу нових викликів безпеці в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі вже майже два роки. Жоден з цих студентів не має військової підготовки чи підготовки в галузі безпеки. Це молоді студенти, магістранти і аспіранти (віком до 20 років або трохи більше), які вивчають різні предмети – багато з них у Інженерній школі Вайтінга.

Ми розпочали співробітництво з НАТО, коли інноваційна студентська команда, яка працювала над проблемою оборони проти повітряних БПЛА презентувала результати своєї роботи на конкурсі інновацій з протидії безпілотним системам, який НАТО проводила в Берліні, Німеччина, 12 листопада 2018 року. Ця інновація мала низку незапланованих успішних подій, і відносини, які склались, привели до дискусії, як найкраще залучити студентів до співпраці з Альянсом. Найпростіша відповідь була така – запропонувати їм такі проблеми, які відповідають конкретним інтересам і зацікавленості університетських студентів.

Інноваційна команда студентів презентувала свою розробку системи нейтралізації БПЛА на конкурсі інновацій з протидії безпілотним системам, організованому НАТО в Берліні у листопаді 2018 року. Фото люб’язно надане університетом Джонса Гопкінса

Підхід до проблем

В університеті Джонса Гопкінса ми розробили модель категоризації проблем відповідно до рівня їхнього «визначення». Ми назвали їх «чітко визначені», «погано визначені» і «невизначені». Різні види проблем потребують різних видів мислення і різних видів інструментів, а в університетському середовищі і різних видів заходів, конференцій, проєктів і занять.

Чітко визначені проблеми зазвичай мають чіткі вимоги і чіткі рішення, навіть якщо ці рішення важко виявити. Наприклад, інтегрування до цього не зв’язаних між собою баз даних задля забезпечення цілісної і деталізованої геопросторової мапи.

Погано визначені проблеми зазвичай ставлять питання: «Що ще нас чекає, яку проблему варто розв’язувати?». Наприклад, чи можемо ми розробити інструменти, які допоможуть молодим людям зрозуміти різницю між фальшивою інформацією і правдивою?

На відміну від них невизначені проблеми зазвичай потребують планування сценарію і ставлять запитання: «Які проблеми можуть постати у майбутньому, за виднокраєм?». Наприклад, що таке когнітивна війна і як вона може вплинути на наші демократії і свободи за наступні двадцять років?

Три категорії проблем в цій моделі взаємозв’язані. Невизначені проблеми ведуть до сценаріїв, які потім можна розглядати задля визначення дій, до яких можна вдатись сьогодні для підготовки до усіх можливих сценаріїв, або якогось одного конкретного. Це, своєю чергою, потребує подальшого дослідження конкретних сфер задля виявлення вартих розв’язання проблем.

Сценарії не можна «розв’язати», їх можна лише розглядати. Те ж саме стосується погано визначених проблем, які представляють сфери, які потрібно дослідити задля пошуку чітко визначених проблем вартих розв’язання. Усе це потребує спілкування із зовнішніми експертами і відповідними людьми. Проте врешті-решт лише добре визначені і чітко окреслені проблеми можуть бути розв’язані. Усі три типи проблем мають місце в університетській навчальній програмі, яка зосереджена на виробленні у студентів умінь і навичок.

Важливо усвідомлювати, що «потік» проблема може рухатись в обох напрямках. Аналіз сценарію сприятиме вивченню сфери, що має привести до обережного визначення проблеми і рішення. З іншого боку, радикальне рішення чітко визначеної проблеми може виявити сфери, які варті подальшого дослідження, яке, своєю чергою, може розкрити бачення зовсім іншого майбутнього, з яким найкраще можна розібратись через сценарії.

Університет Джонса Гопкінса виробив специфічний підхід до розвитку навичок розв’язання проблем у студентів. Фото люб’язно надане університетом Джонса Гопкінса

Наші студенти застосовують цей підхід до визначення проблем для ряду поточних проєктів НАТО, кожен з яких потенційно може бути широко застосований в Альянсі:

Чітко визначені

У категорії «чітко визначені» команда з комп’ютерних науковців працювала над специфічною технічною проблемою поєднання трьох наборів даних – Відкритої вуличної мапи, Вікідата і GEOnet сервер назв – для забезпечення користувачів детальною геолокаційною інформацією за допомогою інтегрованої платформи.

Погано визначені

Декілька команд працювали над погано визначеними проблемами, що дало змогу сформулювати краще визначені проблеми:

  • Команда, яка працює над інноваціями і дизайном, взялася за завдання з переосмислення медицини на полі бою. Після обговорення з експертами, в тому числі з медичним персоналом з Медичного відділення ACT (Командування ОЗС НАТО з питань трансформації) і шпиталю Джонса Гопкінса, студенти вирішили зосередитись на питаннях покращання виживання постраждалих на полі бою і при сценаріях масових втрат серед цивільного населення. Ця робота дала змогу виявити чітко визначену проблему розробки і створення медичного помічника з класифікації поранених на основі штучного розуму. Цього року до команди проєкту приєднаються студенти Чеського технічного університету в Празі, усі працюватимуть на відстані.

  • Стратегічна команда працювала над Когнітивним просуванням біотехнології. Команда переглядала поточні дослідження і нові технології з метою розробки сценаріїв використання цих досягнень – і їх потенційного впливу на операції НАТО. Наступним кроком стане розуміння того, які напрями досліджень найбільш вірогідно дадуть свої плоди Альянсу.

Одна з команд працювала над проблемою, яка спочатку виглядала «чітко визначеною», але під час дослідження були виявлені додаткові, непередбачені, проблемні зони. Ця технічна дорадча команда працює над DTEx (експерименти з проривними технологіями) в НАТО за фінансової підтримки Інноваційного центру АСТ, який відбиратиме технічні рішення з виявлення і протидії поширенню неправдивої інформації. Під час широкого дослідження цих технологій команда виявила декілька сценаріїв і потреб, які до того зовсім не розглядались, і таким чином розширила масштаб дослідження. Ця робота надає НАТО можливість краще аналізувати різні варіанти інвестицій в технології і будувати стратегію нейтралізації негативного впливу фейкових новин.

Невизначені

Інша стратегічна команда працювала над «невизначеною» проблемою «когнітивної війни». Команда зосередилась на визначенні теми, вивченні її контурів, можливих цілях і загальних методах. Команда зробила огляд літератури і відокремила її від інших типів психологічних операцій (наприклад, більш традиційних спроб створювати фальшиву інформацію для того, щоб вводити супротивника в оману щодо місця здійснення наступу; радіомовлення на ворожу територію з метою впливу на громадську думку; або скидання листівок задля підриву моралі солдатів ворога). Наступним їхнім кроком стало з’ясування того, як держава може виявити – і можливо виміряти і відстежити – що на неї здійснюється когнітивна атака.

Ці команди складаються зі студентів, магістрантів і аспірантів. Усі команди презентували результати своєї роботи спонсорам з НАТО – Інноваційному центру ACT і Інноваційному підрозділу НАТО – і зараз визначаються з подальшим завданням. Добре те, що усі студенти прагнуть продовжувати роботу над своїми проєктами. Вони відчувають, що проєкти були цікаві і допомогли розв’язувати важливі проблеми – не лише для альянсу НАТО і політичного керівництва, – а і для життя самих студентів.

На сьогодні ми бачимо два важливих результати. Перше, студенти запропонували ряд цікавих і інноваційних рішень завдань, поставлених перед ними НАТО. Друге, студенти стали по-справжньому розуміти НАТО, питання, які вона вирішує, і важливу роль, яку вона відіграє у збереженні миру і демократичних цінностей. По суті, дехто з них зробив НАТО найвищий комплімент свого покоління: «Це так круто!». Можливо, ця взаємодія і є, за словами Генерального секретаря, найважливішим результатом наших зусиль – краще розуміння НАТО і її значення в житті молодих людей.

Студенти пропонують ряд вражаючих ідей. Їх робота в університеті в сфері біотехнологій і відстеження мереж постачання надзвичайно змістовна і креативна.

Роб Мюррей, керівник Інноваційного підрозділу Відділу нових викликів безпеці НАТО

Ми переконані, що ця співпраця між університетом Джонса Гопкінса і НАТО і надалі даватиме свої плоди. В результаті наших зусиль високі цілі такої співпраці вже стають набагато чіткішими:

  • Для студентів - гарні проєкти

  • Для НАТО - ознайомлення з іншими типами мислення і (в ідеалі) інноваційними рішеннями

  • Для обох - кращі відносини

  • І, можливо, з цього вийде щось реальне

Використовувати переваги Альянсу

Одна з великих переваг, які пропонує НАТО, це можливість глибоко замислитись над проблемами, важливість яких лише зростає. Роль дослідницького університету, такого як Джонса Гопкінса, полягає в забезпеченні перспектив і рішень таких проблем. У нещодавній статті в НАТО Ревю «Як створити стійкий потік інновацій для Альянсу», Роб Мюррей наголошує на важливості використання Альянсом «безлічі академічних інституцій світового класу, найкращих науковців і дослідників, неймовірно креативних старт-апів і зрілої, добре забезпеченої ресурсами фінансової екосистеми». Ми сподіваємось, що зможемо зіграти свою роль в цій роботі.

Нині наше завдання полягає в поширенні такого співробітництва на інші університети (першою такою спробою є наш план роботи з Чеським технічним університетом над проєктом медицини на полі бою, зазначеним вище) і створенні певного «глобального консорціуму» шкіл, науковців і дослідників, які бажають працювати разом над проблемами такого зразка. Глобальна праця допомагає розширити масштаб і розмаїття мислення над цими завданнями і зосередити зусилля студентів-дослідників на найбільш нагальних питаннях, а також збільшувати кількість молодих людей, які глибоко розуміють і цінують НАТО і її роботу.