Росія перебуває приблизно на півдорозі до виконання своєї головної десятирічної Державної програми озброєнь, яка передбачає придбання великої кількості нових або модернізованих ситем озброєнь та іншої військової техніки для усіх родів військ на період 2011-2020 років. За програмою спочатку передбачалось витратити на усі збройні сили 19 трильйонів рублів або 647 мільярдів доларів США згідно із середнім номінальним обмінним курсом 2011 року. Це на додаток до витрат на особовий склад, навчання і операції. Чи може Росія знайти фінансові ресурси для виконання усіх цих планів?

Події із 2014 року не сприятливі для російської економіки. Надзвичайно залежні від експорту нафти і газу, національна валюта, ВВП і реальний рівень життя значно постраждали від суттєвого падіння цін на нафту, яке відбулось у 2014 році. Російський ВВП скоротився на 3,7% в реальному вимірі в 2015 році і очікується, що скоротиться ще на 0,8% цього року, згідно з прогнозами Міжнародного валютного фонду (МВФ) від жовтня 2015 року.

У широкому сенсі, відновлення очікується із 2017 року – скромне, якщо ціни на нафту залишаться на середньому рівні, дещо потужніше, якщо ціни на нафту підскочать. Тим часом західні економічні санкції продовжують тиснути на бізнес і інвестиційний клімат країни – підтримуючи чіткий сигнал Заходу щодо незадоволення агресивними діями Росії в Україні.

Негативні тенденції ВВП і низька ціна нафти природно погіршили фінансову ситуацію. Станом на 2016 рік загальні надходження до бюджету впадуть до рівня 2010 року в реальному обчисленні (див. графік 1). Те ж саме стосується сукупних видатків за винятком оборонних. Оборонні видатки, навпаки, в 2015 році зросли на 60% в реальному обчисленні порівняно із 2010 роком.

Попередньо обчислені військові видатки з бюджету на 2016 рік – з поправками 1 серпня 2016 року і корегуванням на інфляцію – мали бути приблизно такими ж самими як у 2015 році в номінальному виразі і на 8% нижчими в реальному обчисленні. Нещодавно надійшла інформація про те, що Мінфін має намір виділити додаткові 678 мільйонів рублів, що відповідають достроковому відшкодуванню банкам-учасникам державних гарантій, які були застосовані для спільного фінансування витрат на військові закупівлі. З цією пізньою поправкою загальні військові видатки у 2016 році мають досягти 3,89 трильйона рублів. Це майже на 14% більше ніж у 2015 році в реальному обчисленні і більше ніж на 80% у 2010 році в реальному обчисленні.

Якщо відрахувати додаткові витрати кінця 2016 року зазначені вище, зважаючи на їх одноразовий характер, бюджетні цифри вказують на стабілізацію відносної важливості оборонних видатків (див. графік 2). Після кількох років потужного зростання і зважаючи на нинішній і прогнозований тиск, логічно очікувати, що офіційні російські військові видатки залишаться на рівні майже 12% усіх надходжень у номінальному обчисленні протягом наступних років.

На основі цього припущення і використовуючи прогнози Світового економічного огляду МВФ за жовтень 2016 року, можна відтворити сценарій майбутніх російських військових видатків. Можна також розглянути весь спектр наслідків, які така траєкторія матиме для інших державних видатків і для майбутніх бюджетних дефіцитів.

Це за своїм характером є проблемою з багатьма змінними. Росія може віддати перевагу, як припускають прогнози МВФ, налаштуватись на невеличкий надлишок бюджету вже у 2020 році. У поєднанні з фіксованою часткою доходів, виділеною на оборону, така обережна фіскальна траєкторія означатиме послідовні щорічні скорочення невійськових видатків у реальному обчисленні. Оскільки це може негативно вплинути на рівень життя, і таким чином на громадську думку в країні, можна зробити ще одне робоче припущення, наприклад, що буде прийняте рішення залишити незмінними невійськові видатки у реальному обчисленні. В такому випадку, який ми назвемо «модифікованим сценарієм», порівняно зі сценарієм МВФ, майбутній дефіцит буде вищий (див. графік 3).

Ці високі дефіцити будуть пов’язані з більш високими рівнями позик і відповідним зростанням державного боргу – до такої політики Москва може поставитись прихильно, а може і ні. Проте більш активні фіскальні зусилля в інших сферах можуть пом’якшити нарощування такого дефіциту. Це потенційно може означати збільшення податків і часткову приватизацію державних підприємств – залежно від того, наскільки бажаними такі варіанти будуть для керівництва. В більш загальному плані, більше зростання цін на нафту ніж те, яке МВФ припускав у жовтні 2016 року, може надати суттєвий простір для «модифікованого сценарію», описаного вище.

У Москві точаться дискусії щодо найбільш бажаної комбінації фіскальних варіантів. Зі свого боку, Мінфін прогнозує траєкторію скорочення дефіциту, яка знаходиться приблизно між сценарієм МВФ і модифікованим сценарієм, і покладання на збільшення позик, а не податків. Повідомляють, що міністерство також пропонує доволі значні скорочення військових видатків на 2017-2019 роки, до рівня в 2,7 – 2,9 трильйонів рублів проти 3,2 трильйонів, досягнутих у 2015 році. З іншого боку, те ж саме міністерство очевидно пропонує новий механізм, який дозволить на власний розсуд збільшувати витрати на внутрішню безпеку і зовнішню оборону до 10% усіх федеральних видатків. Тому важко прогнозувати остаточні військові витрати, які можуть проявитись протягом наступних трьох років.

Що означатиме модифікований сценарій щодо амбіційної російської програми військової модернізації? Публічні заяви вищого військового керівництва Росії вказують на те, що військові закупівлі – в рамках щорічних державних оборонних замовлень країни – можуть сягнути майже 60% сукупних (офіційних) військових видатків останніх років. Ці амбіційні державні оборонні замовлення спрямовані на виконання поточної російської Державної програми озброєнь.

Починаючи з модифікованого сценарію, обговореного вище, і користуючись різними припущеннями щодо співвідношення між обсягами річних державних оборонних замовлень і сукупними військовими видатками за 2011-2020 роки, можна вирахувати сукупні суми відповідно до різних (номінальних) витрат на закупівлі за період загалом. У підсумку, зважаючи на реалістичні робочі припущення, схоже, що сукупні витрати на закупівлі можуть легко досягти 17,5 трильйонів рублів, або навіть попередньої мети в 19 трильйонів, за даний період часу. Менша сукупна цифра в 17,5 трильйонів рублів буде рівнозначна затримці не більше ніж на один календарний рік.

Звичайно, ці міркування жорстко зосереджені на фіскальній реалістичності мети номінальних витрат за програмою, тобто, скільки грошей заходить в неї («на вході»), а не на тому, що отримується в результаті у формі закупленого обладнання («на виході»). Більш детальна оцінка передбачала б такі питання, як зростання ціни на дані види обладнання, швидкість і надійність поставок.

Ці результати, своєю чергою, залежать від характеристик оборонної промисловості, наприклад, щодо потужностей виробництва, наявних людських ресурсів і рівня технологій. Перешкоди чи затримки можуть матеріалізуватись за різноманітних причин, наприклад, внаслідок санкцій, які обмежують доступ до раніше імпортованих деталей. Нове оснащення, яке за конструкцією наближається до передових світових зразків, може потребувати більше попереднього часу на розроблення і випробування прототипів.

Проте останні оцінки інформації з відкритих джерел вказують на те, що Росія досягла значного прогресу в досягненні цілей своєї нинішньої Державної програми озброєнь, навіть попри те, що деякі затримки і виклики з’являються (уникнути цього неможливо) в певних сферах. На загал, більша частина програми, схоже, буде виконана до 2020 року, з деяким перенесенням специфічних цілей закупівель на наступну нову Державну програму озброєнь на період 2017-2025 років. У будь-якому разі аналіз, зроблений у цій статті, вказує на те, що економічні труднощі Росії недостатні для того, щоб спричинити якесь значне уповільнення або згортання нинішньої діяльності цієї країни з військової модернізації.