Афганістан просувається вперед шляхом підтримки і захисту прав людини, прав жінок, свободи слова, і освіти - особливо освіти жінок.© Nomad photos
Після повалення режиму талібів у 2001 році в країні з'явилися паростки надії. Народ Афганістану, виснажений темним минулим, з ентузіазмом вдався до розбудови нації і держави. Він сподівався на процвітання, свободу і мир. Присутність міжнародного співтовариства, його співпраця і підтримка, зміцнила ці сподівання. Озираючись назад, я бачу надзвичайні досягнення і гіркі поразки.
Cпочатку про досягнення. Країна рухається в напрямку підтримки і захисту прав людини, свободи слова, освіти – особливо освіти жінок. У ній вже відбулися два успішних раунди президентських і парламентських виборів, функціонує державна служба і покращується інфраструктура держави.
Тепер про поразки. Не вдалося запровадити два фундаментальні стовпи суспільства: правосуддя і безпеку. Тривалий конфлікт і стан безпеки, що погіршується, в поєднанні з хиткою системою правосуддя підривають і ставлять під загрозу усе, що було досягнуто в Афганістані.
Нова афганська конституція гарантує афганцям максимально широкі основні права і свободи людини. Однак її вибіркове застосування позбавляє її дієвості. Більше того, доки усі конституційні права не будуть повністю визнані, запроваджені і підтримані необхідними законами і дієвим правосуддям, афганці будуть відокремлені від своїх основних прав.
Попри це, афганські жінки, які були позбавлені основних прав людини за правління талібів, перебувають зараз в новому і більш відкритому середовищі. Сьогодні вони обіймають посади в парламенті, сидять в міністерських кріслах і представляють свою країну на різних національних і міжнародних заходах. Однак структурні, культурні, суспільні і політичні виклики, такі як побутове насильство, патріархальні звичаї в суспільстві, бідність, конфлікт і незахищеність продовжують серйозно перешкоджати подальшому розвитку прав жінок.
Розширена і доступна система освіти є успіхом Афганістану. За останніми даними Держдепартаменту США, понад шість мільйонів дітей мають можливість ходити до школи, 32 відсотки з них – дівчата. З поверненням дітей до школи Афганістан може очікувати на світліше майбутнє. Однак необхідно приділяти увагу якості освіти, поліпшенню умов і підвищенню кваліфікації вчителів, особливо вчительок.
Більше афганців (65%), ніж будь-коли в історії цієї країни, мають доступ до медичних послуг і установ. Однак ми усі знаємо, що якість усе ще залишається величезною проблемою. Новозбудованим клінікам і шпиталям конче потрібні кваліфіковані співробітники. Велике занепокоєння викликає дефіцит медикаментів і обладнання.
Політична основа в країні закладена, хоча і недостатньо міцна. Двічі були проведені президентські, парламентські і провінційні вибори, хоча вони були заплямовані шахрайством і порушеннями. Я не думаю, що адміністрація президента Гаміда Карзая показала себе ефективним і чесним урядом – але жодний з попередніх урядів не був кращий. Я сподіваюся, що з часом політичні партії і урядовий апарат продемонструють кращу здатність приймати важливі рішення.
Афганська армія, оснащена сучасною технікою, дисциплінована і контрольована цивільними властями, є ще одним досягненням Афганістану. Однак уряду важко дається створення Національної цивільної поліції, здатної забезпечити правопорядок і захищати своїх громадян. Проте до покращання ситуації у великих містах постійно докладаються великі зусилля.
Поки що постійна присутність міжнародних сил допомагає запобігти сповзанню країни до громадянської війни. Однак ще потрібно переконатися, чи можуть мир і безпека афганців бути забезпечені на сталій основі.
У країні забезпечено стабільний соціально-економічний розвиток. Сотні тисяч афганців піднялися з абсолютної бідності і отримали можливість постійного заробітку завдяки проектам з відбудови чи розвитку інфраструктури. Підприємницькі ініціативи, починаючи від вирощування домашньої птиці до народних промислів, підтримані мікрофінансуванням та іншими ініціативами, не тільки підвищили статус жінок в родинах, а й змінюють суспільні норми. Це треба зберегти.
Підтримка і захист прав людини лежать в основі державної і міжнародної політики в Афганістані. І тут має місце певний прогрес, зокрема щодо громадянських і політичних прав. ЗМІ в Афганістані зростають як кількісно, так і якісно. Умови ув’язнення покращуються, застосування тортур зменшується, і – правда меншою мірою – спостерігаються зміни на краще в судово-процесуальній системі.
Однак через десятиріччя після вторгнення в Афганістан відсутність надійної і справедливої системи правосуддя залишається головним недоліком країни. Хоча до відновлення і оживлення нашої системи правосуддя докладаються зусилля, на жаль, афганці мають негативний погляд на цей процес. Без міцної, незалежної і дієвої системи правосуддя ми маємо мало шансів на успіх на інших фронтах.
Попереду в нас довгий шлях, як у афганців, так і у міжнародного співтовариства. Для того щоб зберегти важко завойовані досягнення минулих 10 років, зберегти прогрес і розвивати успіх, ми повинні і надалі працювати разом. Нам необхідно зосередитися на належному врядуванні, правосудді, правах людини, міцному громадянському суспільстві і безпеці. Нам потрібно продовжувати інвестувати в освіту, охорону здоров'я і нові робочі місця. Уряд повинен стати більш відповідальним, більше робити для людей і по-справжньому боротися з корупцією.
Міжнародне співтовариство повинно захистити Афганістан від іноземного втручання, яке сприяє радикалізації і тероризму.
Я вірю в те, що ми розвиватимемося і будемо міцнішати. Однак лише тоді, коли ми зберігатимемо терпіння, рухатимемося до наших цілей і дотримуватимемося наших цінностей.