Звернення на порозі

Доброго ранку!

Міністри закордонних справ сьогодні і завтра проведуть засідання, присвячене 75-й річниці НАТО і ходу підготовки до Вашингтонського саміту в липні.

НАТО була заснована на одній урочистій обіцянці: напад на одного союзника є нападом на всіх. 

На цій основі ми розбудували найпотужніший і найуспішніший Альянс в історії. 
І протягом минулих 75 років політика відкритих дверей НАТО допомагала поширювати демократію і процвітання в Європі.
Однак святкуючи досягнення НАТО, ми не сидимо склавши руки. 

Європа нині бачить війну такого масштабу, який, як ми думали, вже відійшов в історію. 

Останніми днями Кремль здійснює нові масштабні атаки проти українського мирного населення і інфраструктури. 
І Росія продовжує тиск уздовж лінії фронту.

Тому ми повинні твердо стояти у підтримці України. 
І я вітаю те, що члени Альянсу продовжують постачати великі обсяги  озброєння, боєприпасів і обладнання Україні.

Але Україна має нагальні потреби.  
Будь-яка затримка з наданням підтримки призводить до наслідків зараз, коли ми говоримо.

Тому нам необхідно змінити динаміку нашої підтримки.

Ми повинні забезпечити надійну і передбачувану безпекову допомогу Україні на тривалий час. 

Щоб ми менше залежали від добровільних внесків, а більше покладались на зобов’язання НАТО.

Менше на короткострокові пропозиції, а більше на багаторічні зобов’язання .

Тому міністри будуть обговорювати, як НАТО може взяти на себе більше відповідальності за координацію військового обладнання і підготовки для України, ґрунтуючись на потужній структурі НАТО. 

Ми також будемо обговорювати багаторічні фінансові зобов’язання для забезпечення нашої підтримки.
Це засідання міністрів підготує ґрунт для досягнення консенсусу з цих питань в міру нашої підготовки до Вашингтонського саміту.

Союзники з НАТО надають 99 відсотків усієї військової підтримки Україні.

Тому, що більше ми робитимемо в рамках НАТО, то більш ефективними і результативними будуть наші зусилля.

Москві потрібно зрозуміти, що вони не можуть досягти своїх цілей на полі бою, і вони не дочекаються, щоби ми пішли.

Завтра ми проводимо засідання Ради Україна – НАТО.

З міністром Кулебою ми будемо обговорювати поточну ситуацію і потреби України, як нинішні, так і майбутні. 

Ми трансформуємо Комплексний пакет допомоги НАТО на багаторічну програму допомоги. 

Ми допомагаємо Україні наблизитись до НАТО, стандартів НАТО в усьому, від закупівель до логістики.

І ми підтримуємо реформаторські зусилля України, які мають ще більше наблизити Україну до Альянсу. 

Україна стане членом НАТО. Це питання «коли», а не «якщо». 

Завтра ми також зустрічаємось з індо-тихоокеанськими партнерами: Австралією, Новою Зеландією, Японією і Південною Кореєю. 
Разом з Європейським союзом.

Ми знаємо, що наша безпека не регіональна – вона глобальна.
Війна в Україні це чітко показує.

Друзі Росії в Азії необхідні їй для продовження цієї агресивної війни.

Китай підтримує російську воєнну економіку. Натомість Москва закладає своє майбутнє Пекіну.

Північна Корея і Іран здійснюють значні поставки озброєнь і боєприпасів.

Натомість Пхеньян і Тегеран отримують російські технології і матеріали, які допомагають їм розвивати свої ракетні і ядерні сили і засоби.

Це має наслідки для регіональної і глобальної безпеки.

Тому країни-однодумці в усьому світі повинні стояти разом. 
На захисті глобального порядку, який керується законом, а не силою.

Завтра ми будемо обговорювати, як нам найкраще працювати разом задля цього. 

Ми також можемо багато чого виграти від нашої практичної співпраці – в тому числі в сфері технологій, кібернетики і гібридних загроз.
А також у підтримці України.

Все це важливо для європейської безпеки.
І для індо-тихоокеанської безпеки.
 
Протидія глобальним загрозам, що зростають, вимагає сталого фінансування.

Цього року рекордна кількість членів Альянсу досягне затверджених в НАТО видатків на рівні двох відсотків ВВП. 
І я очікую на подальший прогрес. 

На нашому засіданні міністрів ми також будемо обговорювати, як протидіяти нестабільності по сусідству на південь від нас. 
В тому числі загрозу тероризму, яка залишається.

Ми також узгодимо нову політику щодо жінок, миру і безпеки.
Тому що наші суспільства сильніші і в більшій безпеці, коли ми покладаємось на внески усіх наших людей.

І на цьому я із задоволенням відповім на декілька запитань. 

англійською.