Промова

Дуже дякую.
Дорога Санно!

Приємно повернутись до Гельсінкі і приємно бути на засіданні SAMAK.
Я відчуваю себе серед друзів, я відчуваю себе серед колег, і я відчуваю, що беру участь у сімейному зібранні, або у своїй політичній родині. І з минулої зустрічі минуло декілька років, тому справді приємно побачити вас усіх.

Я брав участь у першому засіданні цього форуму Нордичних соціал-демократичних партій і профспілок коли мене щойно обрали лідером AUF, Молодіжної соціал-демократичної партії в Норвегії в 1985 році. Це було у Боммерсвіку.

І нас усіх там привітав Олоф Пальме.
Я пригадую, це був Калеві Сорса з Фінляндії, Анкер Йоргенсен із Данії, Йон Балдуін Ганнібалсон з Ісландії, чудовий хлопець.
І звичайно Гро Гарлем Брундтланд.

З того часу, разом з Гутмундур, ми брали участь в різних самітах протягом майже 30 років. Потім у мене була перерва майже на 10 років, донині.
Приємно повернутись назад.

Справді, я дуже зрадів, коли мене запросили. Зазвичай ми багато  витрачаємо на те, щоб з’ясувати, чи є в мене вільний час.
Проте я вирішив, що нам потрібно знайти час для участі в засіданні SAMAK в Гельсінкі і зустрітись з вами усіма.

Отже, дуже вам дякую за запрошення.
І це також доречно, що ми зустрічаємось сьогодні в Гельсінкі.
У місті, яке допомогло сформувати основи європейської безпеки.

Гельсінський заключний акт допоміг знизити напруження холодної війни.
Заохочуючи до співробітництва.
І заклавши принципи свободи і прав людини.

35 країн Північної Америки і Європи підписали Гельсінський заключний акт.
В тому числі і Радянський Союз.
Зобов’язавшись розв’язувати суперечки мирним шляхом.
Поважати суверенні кордони.
І утримуватись від погрози застосування сили.

Президент Путін зараз руйнує ці принципи.

Нас може шокувати брутальність війни в Україні.
Проте ми не повинні дивуватись.

Це частина агресивної поведінки Росії протягом багатьох років.
У Грозному.
У Грузії.
В Алеппо.
В Криму і на Донбасі.
І зараз, повномасштабне вторгнення в Україну.

Союзники по НАТО обмінювались точними розвідданими про московські плани вторгнення набагато місяців вперед.

Але попри наші заклики
президент Путін вирішив напасти.

Рік по тому президент Путін не готується до миру.
Він готується до ще більшої війни.

Тому, коли боротьба триває,
ми вже можемо говорити про деякі уроки цієї війни.

По-перше, ми повинні зберегти і посилити нашу підтримку України.

Росія розпочинає нові наступи.
Мобілізує більше солдатів.
І звертається до Північної Кореї і Ірану за новими озброєннями.
Нас також дедалі більше непокоїть те, що Китай може планувати надавати Росії для війни летальну зброю.

Тому ми повинні надати Україні те, що їй потрібно для того, щоб взяти гору.

Я вітаю значну підтримку, яку Нордичні країни надають Україні.
Це змінює ситуацію на полі бою щодня.
І я дякую усім Нордичним країнам за їхню підтримку.

Разом союзники по НАТО надають Україні понад сто мільярдів євро.

Ми повинні терміново виконати наші обіцянки щодо підготовки особового складу і важких озброєнь.
Для того щоб ключові сили і засоби могли надійти до України до того, як Росія скористається можливостями.

Я чую висловлювання про те, що наша підтримка збільшує ризик ескалації.

Однак допоки наш найбільший сусід прагне вторгатись в інші країни не існує абсолютно безпечних варіантів.
Тому не повинно бути сумнівів,
найбільшим з усіх ризиків буде якщо президент Путін переможе в Україні.

Якщо він переможе,
це покаже авторитарним лідерам, що агресія спрацьовує.
І сила дає вигоду.

Це зробить світ більш небезпечним.
А нас більш вразливими.

Тому підтримка України не лише морально правильна річ.
Вона також відповідає інтересам нашої безпеки.

Ми не знаємо коли закінчиться ця війна.
Але коли це станеться, ми повинні гарантувати, що історія не буде повторюватися.
Президент Путін не може продовжувати руйнувати європейську безпеку.
Ми повинні розірвати цикл російської агресії.

Це означає, що ми повинні дати Україні можливість стримувати і оборонятись від майбутньої агресії.
Ми повинні запровадити довгострокові умови для безпеки України.
Тому що майбутнє України в євроатлантичній родині.

Другий урок полягає в тому, що ми повинні продовжувати зміцнювати наше стримування і оборону.

Як Нордичні країни, а особливо, як Нордичні соціал-демократії, ми десятками років намагались жити в мирі поряд з нашим найбільшим сусідом.
Наприкінці холодної війни багато з тих, хто зараз перебуває в цій кімнаті, вірили в те, що ми зможемо розбудувати кращі відносини з Росією.
В тому числі і я.
І я все ще вірю, що це було правильно.
Скористатись історичним моментом для розбудови ліпшої безпеки в Європі разом з Росією.

Але президент Путін вирішив відмовитись від співпраці і діалогу.

Він залишає по собі слід невиконаних обіцянок.
Зруйнованих фундаментальних принципів глобальної безпеки.
Нападів на сусідні країни.
І намагань підірвати наші власні демократії.

Останнім прикладом є призупинення Росією участі в новому Договорі ОСО, який обмежує ядерні озброєння.

Ви повинні пам’ятати, що це фактично остання основна домовленість з контролю над озброєннями.

Не так багато років тому Росія порушила Договір РСМД, який забороняв усі озброєння середньої і малої дальності, що призвело до припинення дії цього Договору.

Тепер остання важлива домовленість з контролю над озброєннями, новий Договір ОСО. Президент Путін кілька днів тому чітко сказав, що Росія призупинила свою участь в новому Договорі ОСО.

За минулі роки Росія порушила основні домовленості з контролю над озброєннями.
Руйнуючи всю архітектуру контролю над озброєннями.

Тому нам потрібно визнати, що закінчення цієї війни не буде означати повернення до нормальних відносин між нами і Росією.
Повернення не буде.

У більш небезпечному світі ми вже не можемо дозволити собі ставитись до оборони як до чогось не обов’язкового.
Це необхідність.

Так, я знаю, що витрачати гроші на оборону нелегко.

Тому що коли витрачаєш більше на оборону, залишається менше на щось інше.
Менше грошей на освіту, на інфраструктуру, на охорону здоров’я.
На всі інші речі, в які, на нашу думку, важливіше інвестувати, ніж в оборону.
Тому коли ми більше витрачаємо на оборону, менше грошей залишається для інших важливих завдань.
Проте немає нічого важливішого за нашу безпеку, і саме тому нам потрібно більше інвестувати в оборону.

Тому я також вітаю те, що майже усі союзники по НАТО вже мають плани витрачати на оборону 2 відсотки ВВП.
І дедалі більше членів Альянсу дивляться на 2 відсотки як на нижню межу, а не стелю оборонних видатків.

Третім уроком є те, що нам необхідно посилювати стійкість наших суспільств.

А вони ще недостатньо стійкі.
Потужні суспільства і міцні економіки – це наша перша лінія оборони.
Тому нам необхідно захистити наш кіберпростір, ланцюги постачання і критичну інфраструктуру.

Війна в Україні показала небезпеку надмірної залежності від авторитарних режимів.

Не так давно багато хто доводив, що імпорт російського газу – це виключно економічне питання.
Це не так.
Це політичне питання.
Воно важливе для нашої безпеки.

Залежність Європи від російського газу зробила нас вразливими.

Ми не повинні повторити такі посилки з Китаєм та іншими авторитарними режимами. Ми не повинні занадто залежати від продукції і сировини, які ми імпортуємо.
Або експортувати ключові технології, які можуть бути використані проти нас.
І ми повинні захистити свою критичну інфраструктуру вдома.

Звичайно, нам потрібно продовжувати торгувати і взаємодіяти економічно з Китаєм.
Але економічні інтереси не повинні переважати наші безпекові інтереси.

Ми знаємо, що Пекін уважно стежить за подіями в Україні.
За ціною, яку платить Росія.
Або винагородою, яку вона отримує за свою агресію.

Те, що відбувається сьогодні в Європі, може завтра відбутись в Азії.
Наша безпека не регіональна, наша безпека глобальна.

На завершення дозвольте мені сказати кілька слів про членство Фінляндії і Швеції в НАТО.

По-перше, я хотів би похвалити і високо оцінити Санну Марін і Магдалену Андерссон за їхнє політичне лідерство.

Вони справді продемонстрували політичне лідерство, хоробрість, коли вели свої країни до прийняття історичного рішення подати заявки на вступ до НАТО.

Потім усі союзники по НАТО ухвалили історичне рішення, коли ми вирішили запросити Фінляндію і Швецію до вступу на нашому саміті в Мадриді в червні минулого року.
Нині це найшвидший в сучасній історії НАТО процес вступу.
Фінляндія і Швеція подали заявки в травні минулого року.
Усі союзники по НАТО запросили вас до вступу на Мадридському саміті в червні.
І 28 із 30 членів Альянсу вже ратифікували протоколи про вступ.

Завершення вступу до НАТО Фінляндії і Швеції – пріоритет для НАТО.

Я нещодавно мав гарну розмову з Президентом Ердоганом в Анкарі.
І ми просуваємось вперед.

Я чітко вказав на те, що і Фінляндія, і Швеція виконали свої обіцянки за Тристороннім меморандумом, узгодженим з Туреччиною на саміті НАТО.
І що вже настав час завершити процес ратифікації.

Я радий, що Президент Ердоган погодився знову почати обговорення.
І наступного тижня я знову скликаю засідання Постійного спільного механізму в штаб-квартирі НАТО.

Я також очікую, що угорський Парламент невдовзі завершить ратифікацію.

Заявки Фінляндії і Швеції на вступ до НАТО вже зміцнили вашу безпеку.
Ви сидите за столом НАТО.
І інтегруєтесь в наші політичні і військові структури.

НАТО посилює свою присутність в регіоні.
Ми проводимо більше спільних навчань.
І багато членів Альянсу надали Фінляндії і Швеції свої запевнення в безпеці.
Тому неймовірно, щоб союзники по НАТО нічого не робили якби виникла загроза вашій безпеці.

Отже, друзі,

НАТО – це велика родина із 30 вільних країн Європи і Північної Америки.
Невдовзі буде 32.

Ми представляємо  половину світової військової могутності і половину світової економічної могутності.
І ми надаємо такі гарантії безпеки, які ніхто інший не надає.
Один за всіх, і всі за одного.

Збирання нордичної родини разом за столом НАТО надає більше безпеки Фінляндії і Швеції.
Нашому Альянсу більше сили.
І всьому євроатлантичному регіону більше захисту.

Тому я з нетерпінням очікую можливості привітати вас обох якомога швидше.
Вже час завершити цей процес і мати Фінляндію і Швецію  як повноправних членів нашого Альянсу.

Я з нетерпінням очікую на наше обговорення і подальше членство в цій великій родині.

Дякую.