Вторгнення за алгоритмом: як інформаційна війна загрожує східному флангу НАТО

Це драматичне рішення, яке не мало аналогів з часів революції 1989 року проти комуністичного режиму, свідчить про розвиток гібридної війни, один з аспектів якої передбачає алгоритмічні маніпуляції і кібернетичні інформаційні кампанії, спрямовані на дестабілізацію демократій. Перспектива підриву союзника з НАТО на південно-східному фланзі Альянсу – не за допомогою військового вторгнення, а за допомогою заснованої на алгоритмі маніпуляції в соціальних мережах – слугує очевидним нагадуванням про вразливість національної безпеки в цифрову добу. Наслідки цього сягають далеко за межі Румунії, вказуючи на термінову необхідність запровадження потужних заходів інформаційної безпеки у стратегічну структуру НАТО.

В центрі цієї суперечливої ситуації перебуває Калін Георгеску, проросійський ультранаціоналістичний кандидат, який відкрито похваляв румунську «Залізну гвардію» - фашистський і антисемітський рух між 1927 і 1944 роками – називаючи його членів «героями». Неочікуване зайняття ним першого місця в першому турі – отримавши майже 23% голосів виборців, в той час, як кандидат, який зайняв друге місце, отримав лише трохи більше 19% - шокувало як румунських, так і міжнародних спостерігачів, особливо, зважаючи на те, що до виборів він був дуже мало відомий. Його успіх ґрунтувався на поширеному серед значної кількості населення невдоволенні політичним істеблішментом в країні. Кампанія Георгеску застосувала сучасні цифрові стратегії, покладаючись великою мірою на Тік Ток і Телеграм для маніпулювання громадською думкою за допомогою зарядженого емоціями, спрямованого на поляризацію, контенту. В основу цієї стратегії було покладено наратив зі сфери «теорії змови», який показував країну як таку, що її систематично «експлуатують» - її населення і ресурси страждають від впливу ЄС, якому нібито сприяє корумпована національна еліта, яка обслуговує зовнішні інтереси. Насправді, кампанія Георгеску, яка взялася з нізвідки, сама підтримувалась зовнішніми гравцями з геополітичними планами. В Тік Тоці, акаунти, зв’язані з його кандидатурою, набрали мільйони переглядів і схвалень. Аналітики зазначали, що такий приплив був результатом узгоджених зусиль, а значна кількість акаунтів походила з Росії і навіть з Ірану, стратегічно використовуючи алгоритми платформи, що належать Китаю, задля підсилення свого месиджу. Телеграм зіграв компліментарну роль, розміщуючи в себе регіональні групи, які пристосовували месиджі до місцевих проблем, копіюючи тактику, яку прокремлівські мережі застосовували в Республіці Молдова.

У розсекречених звітах розвідки зазначено, що 25,000 акаунтів Тік Ток, деякі з яких «спали» з 2016 року, активувались за тижні до виборів і розпочали підтримувати Георгеску. Дані щодо залучення свідчать про чітку схему штучної маніпуляції із залученням ботів і узгодженого підсилення зусиль. Звинувачення у клонованих, або викрадених кампаніях посилили підозру. Попереднє досудове розслідування вказало на потоки нелегального фінансування і методи, притаманні розвинутій державі - дійовій особі, яка в подальшому звертається до зовнішнього втручання. У звіті, оприлюдненому в грудні 2024 року Центром міжнародної політики, британським аналітичним центром, зазначається, що узгоджена екосистема онлайн-платформ – включно з Телеграм, Фейсбук, Х і Ютуб була використана для поширення майже ідентичного контенту на підтримку Георгеску. З вибірки у понад 3500 повідомлень і публікацій на підтримку його персони, більшість походила з Росії, або афілійованих з Росією дійових осіб, таких як канали, акаунти, вебсайти і державні ЗМІ, такі як "Раша тудей" (RT) і "Спутнік", разом з численними філіями. На додаток, продукція телеграм-каналу під назвою «Прес ТВ» - зареєстрованого у США, але, як виявилося, афілійованого з іранським державним ЗМІ – свідчила про потенційну координацію з огляду на вражаючу схожість повідомлень. Між 25 листопада і 4 грудня іранський ЗМІ розмістив, або перепостив 15 повідомлень про Георгеску, підсилюючи наративи, які поширюються на численних платформах широкою мережею зв’язаних з Росією дійових осіб.

Тогочасний Державний секретар США Ентоні Блінкен і американські законодавці напряму звинуватили Росію в організації втручання, провівши паралелі з подібними подіями 2024 року під час президентських виборів у Молдові. Москва заперечувала свою участь, але ці оприлюднення спровокували широкомасштабну міжнародну стурбованість. Блінкен наголосив на необхідності термінової потужної відповіді задля захисту демократичних процесів у Східній Європі. В грудні 2024 року Європейська комісія, у відповідь на ситуацію в Румунії, розпочала офіційне розслідування того, як Тік Ток управляє ризиками втручання у вибори. Зважаючи на ситуацію в Румунії, Міністерство закордонних справ Німеччини оприлюднило чітке попередження, зазначивши, що «Путін прагне розділити нас і підірвати єдність в ЄС і НАТО».

Хоча президент Румунії має обмежені повноваження, вони передбачають загальне командування збройними силами і контроль над завданнями зовнішньої політики країни. Платформа Георгеску – яка непокоїть Захід так само, які його методи – безпосередньо була спрямована проти інтеграції Румунії в ЄС і НАТО. Він кидав тінь на базу Девеселу, наріжного каменю американської наземної системи оборони від балістичних ракет «Іджис ешор», і обіцяв «переглянути» її роль. Він також, заявляв, що військова база "Михаїл Коґелнічану", яка має стати найбільшим оборонним об’єктом НАТО в Європі, стане стартовим майданчиком для війни проти Росії. До того ж, він називав Україну «вигаданою державою», яка припинить своє існування після поразки, заявляючи, що Румунія має розглянути можливість висування своїх власних територіальних претензій.

Ці позиції тісно корелюються з кремлівськими наративами і становлять пряму загрозу єдності НАТО. Румунія має критичне значення для підтримки України, слугуючи головним маршрутом військового постачання і підтримуючи експорт українського зерна Чорним морем. Дестабілізація Румунії в цей час може підірвати міжнародну підтримку України, економічно і дипломатично ізолювати Республіку Молдова – яка має справу із зростаючим залякуванням з боку Росії перед своїми парламентськими виборами – нейтралізувати ключовий елемент інфраструктури США і НАТО. Геополітичні ставки високі. Румунія є не просто членом НАТО, але й ключовим елементом стратегії східної оборони Альянсу. Ненадійна Румунія може зірвати здатність НАТО забезпечувати стабільність в Чорноморському регіоні і за його межами.

Анулювання виборів у Румунії підкреслило обмеженість заходів з реагування у протидії гібридним загрозам. Демократичні системи усе ще недостатньо оснащені для протистояння викликам цифрової доби, де ворожі державні дійові особи і приватні утворення використовують слабкі місця в кібербезпеці, управлінні соціальними мережами і громадській обізнаності. Втручання у вибори в Румуніє є прикладом російського підходу до інформаційного примусу, який покладається не на якусь одну рішучу дію, а на «наполегливе оперативне тертя» - постійний кумулятивний процес, який поступово розбудовує вплив і може бути стратегічно активований, коли настане час. Російські інформаційні операції в Румунії не виникли спонтанно за тижні або місяці, що передували виборам; вони радше стали продуктом довгострокових зусиль зі створення мереж, формування наративів і культивації екосистеми дезінформації, які можуть бути мобілізовані у критичний момент. Російські наративи, які зображують Румунію жертвою ЄС, НАТО і західних еліт, були посіяні на онлайн-просторах задовго до виборчого циклу – так само як подібні наративи запущені в інших країнах НАТО, підливаючи пальне, яке може запалитися, коли Росія вирішить запалити сірника. Це відповідає російській доктрині створення і підтримування «позитивного інформаційного тла» (положительного информационного фона), де інформаційне середовище постійно формується так, щоби в разі потреби конкретні наративи можна було б швидко підсилити.

Анулювання президентських виборів після розкриття інформації про іноземне втручання само собою стало стратегічним успіхом для Росії. Став Георгеску переможцем чи ні, це вторинне; головною метою було підірвати довіру до румунських демократичних інституцій і надіслати сигнал іншим країнам НАТО про те, що їхні вибори так само вразливі. Приклад Румунії має стати сигналом для пробудження НАТО і її членів, підкреслюючи нагальну потребу в переході від кризового менеджменту на основі реагування до заснованої на випередженні системної стійкості до гібридної інформаційної війни.

Стратегія протидії НАТО гібридним загрозам, вперше окреслена в 2015 році у відповідь на незаконну анексію Криму Росією, зосереджена на трьох стовпах: готовності, стримуванні і обороні. Готовність залежить від обміну розвідданими між союзниками і навчань, подібних до Стедфаст дефендер - 24, які передбачають гібридні сценарії задля підвищення готовності до конфліктів, які розмивають традиційні межі. Стримування наголошує на посиленні суспільної стійкості, зменшенні вразливості і посиланні сигналу потенційним супротивникам про те, що НАТО готова до відповіді в разі провокації. Третій стовп цієї стратегії – оборона – залежить від стратегічної невизначеності щодо умов, які можуть викликати колективні дії згідно зі статтею 5 Вашингтонського договору. Надаючи змогу НАТО пристосовувати відповідь до конкретних загроз, ця гнучкість також породжує непевність, яку супротивники можуть намагатись використати, особливо у сценаріях гібридної війни. Якщо ворожа сторона вважатиме, що Альянс вагається або не має єдності щодо порогу застосування статті 5, вона може скористатись цією непевністю для того, щоби поступово випробовувати рішучість НАТО, розширюючи межі і не провокуючи колективну відповідь.

У 2024 році НАТО оновила свій підхід з метою протистояти зростаючій складності інформаційних загроз як компоненту гібридної війни, таких як застосування супротивниками ШІ і технологій діпфейку задля руйнування довіри населення і дестабілізації суспільства. Прийняття в жовтні Підходу до протидії інформаційним загрозам запровадило інструменти на основі даних, такі як Посилена оцінка інформаційного середовища (IEA), розроблена для аналізу великих наборів даних в реальному часі і забезпечення реагування на випередження на ворожі наративи. У грудні ще одна публікація підкріпила відданість НАТО захисту демократичних інституцій через посилення партнерства з ЄС і глобальними партнерами.

Попри зусилля НАТО, випадок з Румунією свідчить про значні прогалини у стратегії Альянсу, підкреслюючи нагальну потребу в адаптації. Виділяються чотири головні питання. По-перше, країни-члени НАТО демонструють **нерівні можливості результативного відслідковування і реагування ** на інформаційні загрози. За правилами НАТО, головну відповідальність за протидію таким загрозам покладено на країну, яка зазнає нападу, але у багатьох не вистачає необхідних ресурсів і координації для того, щоби діяти вчасно. Європейський центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам, заснований у квітні 2017 року, став платформою для обміну найкращими зразками, тестування методів і відпрацьовування оборони. Маючи цінність для удосконалення сталих підходів, це менш ефективно, коли супротивники застосовують тактику, яка швидко змінюється, що виявляє прогалини у готовності. По-друге, існуючі **труднощі з виявленням тих, хто здійснює гібридні дії ** - особливо ті, які проводяться через проксі-сервери або складні системи дезінформації, які забезпечуються алгоритмами на не Західних платформах – значно гальмують процеси прийняття рішень в НАТО. Така затримка надає агресорам критичну тактичну перевагу, впливаючи на швидкість і розгубленість, яка перевантажує здатність постраждалої країни реагувати. По-третє, існує дедалі більше достовірних доказів **стратегічної змови між Росією і Китаєм **, де обидві сторони опосередковано або прямо приховують участь одне одного. Ця тенденція проявилась в таких інцидентах, як руйнування кабелів у Балтійському морі, де Китайські судна слугують російським стратегічним інтересам. Так само, у цифровій сфері, за даними української розвідки, китайські хакери зламали до 600 вебсайтів перед війною – цю інформацію пізніше підтвердили розвідувальні агентства США. І насамкінець, стратегія НАТО постійно зазнає проблем з реагуванням на гібридні загрози, які самі собою перебувають нижче порогу застосування статті 5 Вашингтонського договору. Хоча Альянс з 2016 року заявляє, що гібридні дії можуть у сукупності виправдати колективну оборону, здійснення такого реагування залишається критичним завданням. Замість того, щоби покладатись лише на статтю 5, НАТО продемонструвала здатність до адаптації, координуючи відповіді за допомогою інших механізмів, таких як нещодавня морська ініціатива «Болтік сентрі» на захист морської підводної інфраструктури. Складність полягає не у відсутності структури реагування, а в тому, щоби підхід НАТО реально стримував супротивників від застосування тактики нижче порогового рівня.

Для того, щоб успішно долати виклики, які постають перед НАТО в протидії гібридним загрозам, Альянс має запустити структуру Динамічної інформаційної стійкості (DIR), розроблену для зриву російської стратегії наполегливого оперативного тертя. Це передбачає подвійного зосередження: спочатку на руйнуванні довгострокових механізмів, за допомого яких супротивники запроваджують і підтримують екосистеми дезінформації, а потім на запобіганні тактичному використанню цієї попередньо зробленої роботи в критичні моменти, такі як вибори чи геополітичні кризи. Ця структура має бути побудована навколо чотирьох взаємозв’язаних стовпів, перші два спрямовані на руйнування довгострокових екосистем дезінформації, а другі два зосереджені на запобіганні їх тактичному використанню в критичні моменти.

На відміну від звичайних військових загроз, які часто представляють чіткі пороги агресії, які легко виявляються, інформаційна війна розквітає на неоднозначності. Супротивники свідомо приховують свою участь, діють нижче традиційних порогів конфлікту і експлуатують правові, інституційні і процедурні прогалини для маніпулювання інформаційними екосистемами. Така складність заважає встановленню чітких механізмів реагування, і часто призводить до фрагментарних, затягнутих або непослідовних дій, послаблюючи стримування і уможливлюючи сталі операції з впливу.

Завдяки своїм чотирьом основним вимірам Динамічна інформаційна стійкість (DIR) виробляє структурований і узгоджений підхід до протидії гібридним загрозам. Визначаючи чіткі точки докладання зусиль в розвідці, координації, ескалації і стратегічній комунікації, DIR забезпечує НАТО і її партнерам можливість підтримувати спільне сприйняття загроз, визнавати однакові пороги втручання і діяти у передбачуваний і згуртований спосіб. Такий перехід забезпечить, що відповіді будуть не просто реагуванням, а також і на випередження, об’єднуючи розвідку, дипломатію, кібербезпеку і стратегічну комунікацію для систематичного руйнування мереж дезінформації і запобігання їх тактичному використанню в кричні моменти.