НАТО на демократичній арені

Коли Тедді Рузвельт відвідав Європу в 1910 році, колишній Президент здійснив активну подорож по усьому континенту, перед тим як виступити зі своєю відкладеною Нобелівською лекцією. Він отримав Нобелівську премію миру в 1906 році за припинення російсько-японської війни, війни, яка розпочалась, частково, через імперську претензію Росії на порт в теплих водах. Переговори привели до припинення цієї війни і встановлення миру лише після того, як Росія зазнала значної і принизливої військової поразки.

На шляху до Осло Президент Рузвельт виступив у Сорбонні в Парижі з промовою «Громадянство в республіці». В цій промові, яка пізніше стала відомою як промова «Людина на арені», Президент Рузвельт заявив: «Критик не має значення… Значення має людина на арені, чиє обличчя вкрите пилом, потом і кров’ю; яка хоробро бореться; яка робить помилки; яка знову і знову не досягає мети, тому що не буває зусиль без помилок і недоліків; але яка по-справжньому прагне зробити свою справу; якій знайомий великий ентузіазм, велика відданість; яка віддає себе справі, яка варта того…»

Так само і з історією НАТО. Попри те, що критики уїдливо попрікали НАТО застарілістю, вона продовжує непохитно працювати заради миру, бути тією "людиною на арені", яка дотримується свого зобов’язання про колективну оборону, яке закарбоване в статті 5 Вашингтонського договору, і розбудовує і підтримує спроможність до стримування і оборони, яку покладено в саме серце трансатлантичної безпеки. Подивіться на трансатлантичну солідарність, виявлену під час нещодавніх урочистостей з приводу 80-ї річниці висадки в Нормандії. Чи протримались би ці зв’язки 80 років, якби не було сили непорушного пакту про колективну безпеку, яка їх підтримує? Історія каже: «Ні».

Час від часу НАТО доводиться заново визначатись для того, щоби відповідати на наступні великі загрози для безпеки Альянсу. Коли закінчилась холодна війна, багато хто поспішав написати про НАТО некролог. На противагу їм, Альянс взявся за новий європейський проєкт, який зрештою забезпечив піднесення міцних демократій і поширив членство в НАТО на території континенту, які до цього були закриті Залізною завісою.

У 2022 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну з метою захопити столицю найбільшої європейської країни і загнати 40 мільйонів людей під ярмо московітської маріонетки, дехто нарікав, що розширення НАТО стало причиною убивчих амбіцій Путіна. Але, насправді, саме це розширення Альянсу уберегло Таллінн і Гельсінкі від путінської хватки. Різниця між тим, що стало з Європою в руках Гітлера в 30-ті роки XX сторіччя, і загрозою з боку путінської Росії полягає в НАТО. Територія НАТО є тією червоною лінією, яку Путін не наважиться перетнути. Стаття 5 залізобетонна.

На саміті лідерів НАТО в Мадриді в 2022 році Альянс ухвалив нову Стратегічну концепцію, яка ще більше закарбовує засадничі демократичні принципи Вашингтонського договору в те, як ми визначаємо і організовуємо себе як політично-військовий альянс. Ми вперше наважились вказати на те, що НАТО буде «обороняти нашу свободу і демократію» і «зміцнювати наші демократичні цінності, які ми всі поділяємо». Також, вперше в історії, в Стратегічній концепції авторитаризм визначений як виклик нашим «інтересам, цінностям і демократичному способу життя». Не лише російський або китайський авторитаризм, а авторитаризм загалом.

Після 75 років існування ми вважаємо, що настав час для НАТО заснувати архітектуру – конкретну архітектуру – покликану захищати і просувати демократію, ось чому Парламентська асамблея НАТО неодноразово закликала НАТО створити в штаб-квартирі НАТО Центр демократичної стійкості. Ми віримо, що будь-які розбіжності з країнами, які виступають проти створеня цього Центру, можна розв’язати і досягти консенсусу щодо цієї вчасної пропозиції.

Наступним фронтом для еволюції НАТО буде битва між демократією і авторитаризмом. Путін саме зараз малює лінії цієї битви на Донбасі, на околицях Харкова і уздовж звивистих берегів річки Дніпро. На полі бою підтримка з боку Китаю, Ірану і Північної Кореї знаходить свій шлях до російських шанців. Ми повинні підтримувати народ України, демонструючи нашу рішучість протистояти реваншистській Росії, яка налаштована позбавити світ Європи – неподільної, вільної і мирної.

Минулого березня, коли Сі Цзінпін відвідував Росію, він сказав Владіміру Путіну: «Наступають зміни, яких не було 100 років. І ми рухаємо ці зміни разом». Торгівля між двома країнами в 2023 році зросла на 23% попри посилення режиму багатосторонніх санкцій проти Росії, а Офіс директора Національної розвідки Сполучених Штатів дійшов висновку, що Китай став «ще більш критично важливим економічним партнером для Росії». Росія заручилась китайською підтримкою задля уникнення монетарних санкцій замінивши долар США на китайський юань як валюту, якою торгують в Росії найбільше. Китай сьогодні постачає в Росію 90% напівпровідників, які критично важливі для зброї, яку Росія застосовує в Україні. Іран постачає Росії балістичні ракети і допомагає російському війську запускати тисячі дронів «Шахед», які несуть з собою руйнацію. Північна Корея постачає Росії мільйони артилерійських снарядів і балістичних ракет північнокорейського виробництва.

Великою мірою загроза авторитаризму і те, як НАТО піднімається у відповідь на останній виклик трансатлантичній безпеці, залишається незмінним. Демократія сама собою не забезпечить НАТО обороною і стримуванням. Ми повинні підтримувати наші ядерні сили стримування. Росія, Китай, Іран і Північна Корея радикально змінюють свої ядерні сили, інвестуючи в нові далекобійні засоби, посилюючи при цьому свою погрозливу риторику. Члени НАТО повинні підтримувати свої ядерні арсенали і інвестувати в модернізовану, масштабовану і інтегровану систему протиракетної оборони. Союзники також повинні інвестувати в космічні сенсори і радарні супутники задля кращого відстеження цих загроз і протидії поведінці, що веде до ескалації.

Члени НАТО повинні розбудовувати потужні збройні сили. В міру того, як Альянс виходить за межі зобов’язання про оборонні видатки, прийнятого в Уельсі, 2% ВВП повинні бути нижньою межею, а не стелею оборонних видатків, для того, щоби стаття 5 залишалась міцною і надійною.

Перед липневим самітом НАТО у Вашингтоні делегація Конгресу Сполучених Штатів у Парламентській асамблеї НАТО проведе саміт парламентських лідерів НАТО. Усі 32 країни-члени будуть представлені, коли ми зберемося в Капітолії Сполучених Штатів, нашій цитаделі демократії і символі демократичної свободи для усього світу. На цьому саміті ми виставимо на огляд Вашингтонський договір, відкритий на сторінці з преамбулою до Договору і основоположним зобов’язанням НАТО щодо демократії. Як парламентарі, ми присвятили свої життя забезпеченню демократії, що зв’язує нас з людьми, яких ми представляємо, і людьми, яких захищає НАТО. Парламентський саміт на 75-му році НАТО означає нове присвячення зміцненню наших спільних демократичних цінностей і інвестиціям в безпеку і сили та засоби, які гарантують, що НАТО залишається переважаючим у світі політичним і військовим альянсом. І найбільш успішним.

Світу потрібна НАТО на арені. Путін і Сі вітали б Захід, якби він піддався на рефрен критиків про те, що у НАТО відключений мозок, НАТО застаріла, і вона релікт холодної війни. Проте Альянс може і буде відповідати на виклики, які кидає авторитаризм, зберігаючи наші сили і засоби оборони і стримування і знову демонструючи свою відданість нашим основоположним демократичним цінностям. Зараз, як ніколи раніше, пріоритетність демократичної стійкості і зміцнення Альянсу критично важливі для забезпечення миру і безпеки як в Європі, так і в усьому світі.