Чому когнітивна перевага є імперативом

[Стратегічна концепція 2022 року] (https://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_210907.htm#:~:text=The%202022%20Strategic%20Concept%20describes,and%20management%3B%20and%20cooperative%20security) НАТО – керівний політичний документ Альянсу на наступне десятиріччя – наголошує на тому, що в євроатлантичному регіоні миру немає. Вона також викликає відчуття тривоги, ідентифікуючи Росію як «найбільш значною і прямою загрозою», а тероризм як «найбільш пряму асиметричну загрозу». Ці учасники загроз, а також інші потенційні супротивники, вивчають сильні і слабкі сторони НАТО. Росія, наприклад, часто виправдовує свою агресивну поведінку вказуючи на різні операції НАТО з врегулювання криз і «кольорові революції» у Східній Європі, які вона приписує Заходу. Китай вказував на першу Іракську війну 1991 року і очолювану США революцію у військових справах як на суттєві причини, які викликали його карколомну військову модернізацію.

У Стратегічній концепції 2022 року також вперше визнаються довгострокові «системні виклики» з боку Китаю. Китай вже має найбільший у світі за чисельністю військовий флот (понад 350 суден). Він прагне стати найбільшою у світі економікою до 2030 року; до 2035 року втричі збільшити свій ядерний арсенал; і мати «збройні сили світового класу» до 2049 року. Все це для того, щоби змінити заснований на правилах світовий порядок на свій власний розсуд.

Крім того, нові дійові особи і технології в безпрецедентний спосіб формують глобальні події. Космос завжди був ексклюзивним стратегічним заповідником, доступним лише до купки космічних держав. Зараз він наповнений тисячами супутників і супербагатими особами, які полетіли в космос, такими як Джефф Безос та Ілон Маск. Великі дані, ШІ, автоматизовані і автономні системи та інші технології пронизують кожен елемент суспільної тканини, включно з воєнними аспектами. Як зазначив командувач ОЗС НАТО з питань трансформації генерал Філіп Лавінь «Україна показала, як майбутні бойові дії можуть бути швидкоплинними і надзвичайно конкурентними». В Україні вперше застосовуються нові озброєння, такі як гіперзвукові ракети (які запускає Росія), і використовуються інноваційні способи, як українське програмне забезпечення ГІС Арта, яка змодельована за зразком застосунку «Юбер». Комерційні дійові особи і представники громадянського суспільства залучені безпосередньо: Майкрософт посилила українську кібероборону, а «Анонімос» посіяли хаос в російському кіберпросторі.

Такий розвиток подій вказує на те, що НАТО необхідно покращувати розуміння своїх можливостей через виявлення слабких і сильних сторін Альянсу. Це так само важливо, як розуміння слабких і сильних сторін наших супротивників для того, щоб випереджати криву загроз – усвідомлювати падіння і піднесення інтенсивності конкретних загроз протягом тривалого періоду – і формувати безпекове середовище на користь НАТО. Цей непідвласний часу імператив когнітивної переваги був сформульований Сунь Цзи тисячу років тому: «якщо ви знаєте ворога і знаєте себе, вам не потрібно боятися результату сотні битв».

У 2021 році глави держав і урядів країн Альянсу чітко визнали цей імператив зобов’язавшись втілювати Ключові концепції НАТО з ведення воєнних дій, бачення на 20 років розвитку військового інструменту сили НАТО. Згідно з об’єднаною доктриною ОЗС НАТО, дії в оперативних сферах морського, наземного, повітряного, космічного і кіберпростору генерують наслідки у фізичному, віртуальному і когнітивному вимірах. Перевага, як вказує само це слово, означає бути кращим, швидшим або більшим за інших. Когнітивна перевага, в контексті НАТО, відповідно може бутим визначена як здатність до виняткового розуміння і прийняття рішень, які дозволяють переграти і обійти супротивника. Тобто, це означає володіти швидшим, ширшим і глибшим розумінням оперативного середовища, вашого супротивника і самого себе, і передбачає здійснення кращого і більш дієвого прийняття рішень, ніж ваші супротивники. Це також вимагає зосередження на супротивнику – військовий інструмент сили НАТО повинен бути здатний приймати рішення кращі за ворога, досягати і зберігати перевагу, працюючи над формуванням, і змагаючись як нижче порогового рівня збройного конфлікту, так і під час бойових дій в конфлікті.

Зусилля, зв’язані з досягненням когнітивної переваги, можуть бути приблизно поділені на три блоки: обізнаність, розуміння і перевага.

**Обізнаність з обстановкою ** стосується **сенсорики **: отримання, збереження і використання інформації, даних і розвідданих за допомогою численних засобів. Це те, що ми знаємо про супротивника і наші власні сили, а також про партнерів, інших міжнародних і неурядових дійових осіб, нейтральних і злочинних – хто, скільки, де, коли і як вони пов'язані між собою. Це передбачає знання про військову потужність; кількість і диспозицію сил; структуру сил; і різні стратегічні чинники (політичні, суспільні/демографічні, економічні). Професійні розвідники люблять іронізувати, що щось є або успіхом політики, або провалом розвідки. Розвідка НАТО складається із 70 національних служб безпеки і розвідки; органів НАТО, які займаються об’єднанням розвідданих; і передових сил і засобів спостереження і розвідки в усіх оперативних сферах. Є всі підстави вважати, що НАТО вже має високий рівень усвідомлення обстановки щодо «червоної» картини (супротивника), як це наочно продемонструвала безпрецедентна інформація, передана Сполученими Штатами напередодні російського вторгнення в Україну. Але завжди є місце для удосконалення, і НАТО може бути ще кращою, особливо застосовуючи нові технології і використовуючи цифрову трансформацію.

Розуміння обстановки стосується визначення сенсу: перетворення знання на фактичне розуміння. Це стосується розуміння того, що різні дійові особи планують робити, як вони мислять, приймають рішення і діють, якими є їхні сильні і слабкі сторони. Це може передбачати розуміння довгострокового бачення і стратегії; стратегічної культури, поведінки і оперативного мистецтва; траєкторії довгострокового розвитку воєнних дій і технологічного фокусу; організації командування і управління тощо. Дехто може сказати, що НАТО інколи була здивована і «шокована» попри великі інвестиції в готовність і підготовку протягом минулого десятиріччя. НАТО і союзникам важко повною мірою проникнути в спосіб стратегічного мислення, наміри і сприйняття супротивника, особливо якщо супротивник, такий як Талібан, занурений в радикально іншу систему цінностей і вірувань. Так само, Альянс можливо не повністю розумів запланований масштаб, мотиви і наміри російського вторгнення в Україну. Члени Альянсу можливо не мають повного розуміння китайської стратегії і його глобальних і регіональних намірів. З позитивного боку, НАТО починає визнавати важливість і терміновість кращого розуміння того, як мислять, діють і воюють такі країни як Росія і Китай або терористичні групи.

Когнітивна перевага стосується дій: перетворення обізнаності і розуміння обстановки на фактичну перевагу над супротивником при прийнятті рішень. Це означає, що НАТО має розбиратися в ситуації швидше, глибше і ширше, а рішення приймати більш ефективно, ніж супротивники, що завжди забезпечуватиме володіння ініціативою і бути на крок попереду супротивника на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях. Це передбачає зменшення відомих загроз, ризиків і слабких сторін при одночасному використанні сильних сторін і можливостей, прискоренні просування вперед в певних сферах технології і спроможності, і застосуванні інших, невійськових, інструментів. НАТО має перевагу дуже тривалий час і рішуче сформувала систему євроатлантичної безпеки по закінченні холодної війни, зокрема через розширення, партнерство і операції з врегулювання криз. Але ця перевага вислизує за вищезазначених причин. НАТО і члени Альянсу постійно борються за те, щоби перетворити обізнаність і розуміння на реальну перевагу в невпинній конкурентній боротьбі з багатьма дійовими особами. Не в останню чергу тому, що перевага НАТО зазнає конкуренції в різних оперативних і соціально-економічних сферах з боку Росії, Китаю і їм подібних.

Три компоненти, описані вище – обізнаність, розуміння і перевага – можуть забезпечити корисну дорожню мапу для здійснення низки кроків до когнітивної переваги:

По перше, **обмін знаннями, які ми вже маємо **. Члени Альянсу індивідуально і колективно мають і опрацьовують величезні обсяги даних і інформації. Але вони часто дуже ревно зберігаються на рівні країн, сфер операцій і служб. Є труднощі, зв’язані із засобами збирання інформації, відсіювання хибної інформації, збереження даних і їх використання. НАТО необхідно знайти належний баланс між захистом і обміном інформацією. Просто «обмінюватись більше» не завжди є рішенням проблеми, зважаючи на агресивну ворожу діяльність зі збирання розвідувальної інформації Росії, Китаю та інших дійових осіб. Деякі сфери, такі як операційна безпека або ядерне стримування повинні бути ретельно захищені. З іншого боку, члени Альянсу можуть знизити політичні бар’єри для «сирих» даних і обмін інформацією на основі принципу «ділись, але якщо» (тобто, активна діяльність з обміну інформацією, якщо немає вагомої причини цього не робити); і краще збирати розвіддані з відкритих джерел, в тому числі користуватись цифровою трансформацією. Союзники повинні продовжувати працювати над поєднанням сенсорів на національному рівні («від морського дна до космосу») і в оперативних сферах на рівні НАТО для того, щоб досягати обізнаності з обстановкою в усіх сферах операцій. НАТО також необхідно виробити спільний базовий підхід – потенційно у вигляді Концепції когнітивної війни – задля захисту від хитрих вивертів і дезінформації.

По-друге, **розуміти супротивника краще, ніж супротивник розуміє нас **. Картина НАТО в очах супротивника не повинна бути кращою за те, що НАТО знає про себе. Історично, НАТО не дуже добре уміє здійснювати самооцінку своїх власних дій. Альянсу потрібно почати краще виявляти свої вразливі місця з достатнім рівнем чесності. Члени Альянсу знають свої національні стратегії, стан своїх збройних сил і плани розвитку спроможності. НАТО отримує інформацію про ці елементи через процес оборонного планування в НАТО (NDPP). НАТО відомо про недоліки своїх сил і засобів та слабкі місця. Знання SACEUR про фактичну боєготовність військ покращується завдяки Ініціативі боєготовності НАТО, яка поліпшила цей аспект збройних сил деяких членів Альянсу, а також забезпечила SACEUR кращим баченням щодо сил, які фактично будуть в його розпорядженні на день бойових дій.

НАТО необхідно продовжувати удосконалювати практику чистої політичної і військово-стратегічної оцінки. Альянс також міг би краще забезпечувати не лише виявлення уроків, але їх ретельне вивчення і взяття до уваги. Щодо загроз, деякі з них залишаться непередбачуваними і «шокуватимуть» Альянс як добре він не був би підготовлений. Намагання зрозуміти хід мислення Владіміра Путіна чи Сі Цзінпіна залишаться на рівні здогадок. Проте НАТО може краще розуміти супротивників не жаліючи інвестицій в набуття знань і досвіду саме щодо супротивників в усіх родах військ і в усіх оперативних сферах. НАТО також може вдосконалювати усі рівні командування через тренування, освіту і штабні навчання, а також постійно вивчаючи способи ведення війни супротивниками.

По-третє, **рішучіше приймати рішення на основі кращої інформації і виконувати ці рішення результативніше, ніж супротивник **. НАТО має видатний процес прийняття рішень на основі консенсусу і інтегровану структуру військового командування, що є унікальним серед міжнародних організацій. Сьогодні терористичні, кібер і інформаційні атаки відбуваються без попередження, а гіперзвуковим ракетам потрібні хвилини для того, щоб прилетіти. Багато із загроз неможливо стримати і надзвичайно важко, якщо не неможливо, від них захиститись. Це підвищує цінність винахідливого формування на користь НАТО стратегічного середовища на випередження, нав’язуючи супротивнику дилеми і ризик ескалації. Для цього у НАТО вже є готовий інструментарій. Він охоплює заходи із швидкого застосування військ, включно з планами розвитку, навчання і демонстрацію сили, а також стратегічні комунікації. Він також охоплює довгострокові заходи з воєнного розвитку, включно з NDPP, розробкою концепцій, спільно фінансованим розвитком сил і засобів, моделюванням і тренуванням, а також штабними навчаннями. НАТО також може використовувати свою широку і розмаїту мережу партнерів (країн, промисловості, академічних кіл), п'ятитисячну мережу науковців під парасолькою Науково-технічної організації НАТО, а також численних акредитованих в НАТО центрів передового досвіду з Командуванням ОЗС НАТО з питань трансформації як вузла, який підставляє плече при експериментальній діяльності і вивченні Альянсом результатів і досвіду.

Проте НАТО може мати краще інтегровану політико-військову картину для того, щоб військові судження і політичні рішення ґрунтувались на одних показниках і аналізах операційного середовища. НАТО необхідно мати більш комплексне розуміння довгострокової траєкторії супротивників і вона повинна виробляти стратегії впливу на них. Це вимагає підсилення власної спроможності здійснювати дослідження і аналіз в Альянсі. Політичному і військовому керівництву країн Альянсу необхідно більше і глибше обговорювати довгострокові стратегічні завдання щодо головних загроз, включно з проведенням штабних навчань за важкими і «несмачними» сценаріями.

На завершення, у НАТО є що робити. Заспокоєність перед лицем амбіційних супротивників неприпустима. Як влучно зазначив колишній міністр оборони США Джим Маттіс: «Застосовуйте свій мозок перед тим, як застосувати свою зброю». Це справедливо для кожного окремого солдата, але ще більш справедливо для видатного, ядерного політико-військового Альянсу, який прагне гарантувати безпеку одному мільярду людей у дедалі більш нестабільному світі. Попри складність, майбутнє НАТО не повинно бути невизначеним. Роблячи правильний вибір, замислюючись далеко наперед і роблячи розумні інвестиції, деякі з яких зазначені в цій статті, Альянс сам може активно його формувати. Зрештою, людська винахідливість, підтримана свободою критичного мислення, є єдиним нескінченним стратегічним ресурсом НАТО, який недоступний її авторитарним суперникам.