Не боріться з майбутнім, визначайте його!

«Не боріться з проблемою, визначайте її!» Ця цитата, яку приписують колишньому Держсекретарю США Джорджу Маршаллу, дуже влучно підсумовує ставлення до дієвого планування політики в бурхливі часи. Спокуса «боротись» з проблемами походить від припущення, що всі проблеми можна розв’язати. Але деякі проблеми не можна розв’язати, і боротьба призводить до поразки у битві.

За таких обставин нам потрібен інший підхід. У цій статті ми демонструємо, чому стратегічне прогнозування як ніколи важливе для планування політики, чого воно може допомогти досягти, і як воно допомагає планувальникам політики в їхньому ремеслі. Стратегічне прогнозування – це здатність організації виявляти, бачити сенс і діяти щодо майбутніх змін, коли вони лише починають проявлятись. Його мета не в тому, щоби «зробити майбутнє правильним» передбачаючи його, а скоріше у застосуванні численних альтернативних версій майбутнього для того, щоби побачити у новому світлі те, що ми розуміємо і вирішуємо сьогодні.

Маршалл розумів, що планування необхідне для вирішального результату. Завдяки його діяльності на посаді начальника Генерального штабу Збройних сил США із 1939 до 1945 року Вінстон Черчілль пізніше назвав Маршалла «організатором перемоги» у Другій світовій війні. Він збільшив Збройні сили США в 40 разів (від 200 тисяч особового складу в 1939 році до понад восьми мільйонів у 1945 році), допомагаючи США і союзникам перемогти у війні і стати глобальною супердержавою.

Пізніше, Маршалл забажав принести таку ж саму культуру планування до прийняття рішень і створив нову команду «планування політики». І тут він був успішний: нова команда Маршалла допомогла розробити план Маршалла з відбудови Європи і закладання основ того, чим сьогодні є НАТО і ОЕСР.

Після 1947 року десятки інших держав і організацій в усьому світі створили подібні команди при своїх урядових міністерствах. Ці команди, маючи гнучкі і широкі повноваження, отримують задання прогнозувати майбутні стратегічні тенденції і виклики, розробляти потенційні напрями дій і забезпечувати відповідальних управлінців інформацією, необхідною для прийняття рішень. В НАТО Підрозділ політичного планування існує із 2003 року, а в ОЕСР робота над стратегічним прогнозуванням ведеться вже декілька десятків років, а в 2013 році був створений Підрозділ стратегічного передбачення.

Займаємося ми плануванням політики чи ні, перед багатьма з нас, хто працює над політикою, постає проблема того, як сформулювати міцну політику і рішення, які можуть відповісти на поточні і майбутні виклики, ось чому слова Маршалла актуальні.

Якщо потреби Маршалла, зв’язані з прийняттям рішень, мали сенс в 1947 році, вони ще більш важливі сьогодні. Світ став ще складнішим з численними впливовими державами; світовим населенням понад вісім мільярдів; гіперпов’язаними між собою потоками інформації, даних, товарів, людей; і погіршенням глобального клімату і біосфери. У Стратегічній концепції 2022 року НАТО це лаконічно сформульовано таким чином: «Стратегічна конкуренція, усюдисуща нестабільність і потрясіння, що повторюються, визначають наше ширше середовище безпеки. Загрози, з якими ми маємо справу, глобальні і взаємопов’язані».

У цьому швидкому, переповненому, зайнятому, взаємозв’язаному і складному світі наше розуміння проблем політики в галузі безпеки постійно підлягає перегляду. Це також передбачає, хто має значення для формування безпекової політики, віра у «що» формує наше розуміння, і «як» ми співіснуємо на цій планеті. Дебати щодо політики безпеки стають дедалі більшими, складнішими і більш розмаїтими, ніж вони були в 1947 році. Бізнес як завжди дедалі частіше стає «не як завжди» - і для багатьох найбільш незахищених людей в світі це також погано.

Навіть більше, ніж у 1947 році планувальникам політики потрібно знаходити сенс у невизначеності і дивитись крізь тривіальні речі, які відволікають увагу, і поверхневий ажіотаж. Зважаючи на те, що сказав Маршалл, вони повинні дивитись на майбутнє не як на проблему, з якою потрібно боротися, а як на шлях вперед, який необхідно визначити.

Перед лицем проблем міжнародної безпеки ми логічно можемо намагатись зменшити, або чинити спротив невизначеності, приймаючи рішення лише на основі того, що нам відомо, або того, що здається вірогідним в даний момент. Це спирається на збирання доказів, які вважаються важливими для проблеми в тому вигляді, в якому вона сприймається і визначається, а також на наявність даних.

Підхід із застосуванням доказів і передбачень дуже ефективний для прийняття рішень на основі інформованості, тому прогнози застосовуються для надання інформації для прийняття рішень з різноманітних аспектів, від відсоткових ставок до продажу авіаквитків. Він допомагає навчатись на минулому. Він сприяє відповідальності, показуючи інформацію, яка використовувалась для прийняття рішень. В більшості випадків розумно очікувати, що відбудуться найбільш вірогідні речі. І посилення точності прогнозів цілком можливе (хоча абсолютної впевненості не буде ніколи) завдяки методиці, такій як суперпрогнозування.

Проте прогнозування також має обмеження, коли неможливо зменшити чи уникнути непевності. Ці обмеження не дрібні, і були випадки, коли вони спричиняли великі помилки у прогнозах численних поважних організацій щодо деяких найбільш значних для планувальників політики подій, таких як фінансова криза 2008 року.

У нинішньому швидкоплинному світі рішення часто потрібно приймати до того, як буде зібрана і проаналізована уся необхідна інформація. Щось обов’язково буде пропущене – і це може стати проблемою, «наближення якої ніхто не побачив», такою, як неочікуваний напад чи економічна криза. Якщо щось не береться до уваги в прогнозі, це його риса, а не збій: вся суть моделювання полягає у зменшенні невизначеності через скорочення перемінних, які присутні у реальному житті.

До того ж, багато проблем, які постають перед нами сьогодні, такі складні, що неможливо точно знати, які чинники включати, як підходити до цих питань, або як виглядатиме рішення. Ці проблеми відомі як «підступні проблеми» – цей термін ввели Ріттел і Веббер у 1973 році. Серед прикладів розроблення дієвої стратегії або забезпечення міжнародної безпеки. Навіть якби усі чинники були визначені і включені, зазвичай неможливо досягти точності, яка необхідна для точного прогнозування усіх перемінних у хаотичній системі, подібній до міжнародного безпекового середовища.

Читача, який ставить запитання, чи штучний інтелект і машинне навчання, які зараз з’являються, зможуть одного дня подолати цю проблему, очікує розчарування: вже десятки років відомо, що певні проблеми неможливо розв’язати, навіть за допомогою безкінечно потужного алгоритму. Ідеальні передбачення неможливі.

Як же тоді численні планувальники політики відчувають себе у комфорті з проблемами, які вони не можуть розв’язати, але по яких їм все одно потрібно запропонувати потенційне рішення? Стратегічне прогнозування допомагає забезпечити інформацією результативне планування політики, в тому числі в таких організаціях як НАТО і ОЕСР.

Є кілька прикладів того, як стратегічне прогнозування може допомогти тим, хто приймає рішення:

Ці приклади - лише деякі способи, в які стратегічне прогнозування може допомогти планувальникам політики. Інші приклади можна знайти в цій доповіді ОЕСР.

Як здатність (а не просто як інструмент чи метод), стратегічне передбачення може практикуватись в багато різних способів і на будь-якому етапі роботи планувальника політики. Тим не менше, низка експертів і організацій запропонували деякі основні заходи і вправи, які можна здійснювати для того, щоб відбулось стратегічне прогнозування. Серед прикладів - модулі Горизонтів політики Канади, Методичка ЮНЕСКО з обізнаності про майбутнє, і Посібник ПРООН з прогнозування. Належне застосування стратегічного передбачення допомагає планувальникам політики в їхній роботі. Це ключова частина пошуку кращого сенсу в потенційному майбутньому.

Маючи справу з абстрактною масою інформації, нашому мозку важко реагувати. У світі з нескінченною кількістю можливих майбутніх, неможливо повністю розібратися в них усіх, не кажучи вже про можливість вибрати одне і бути впевненими, що ми можемо його здійснити. Проте, якщо ми матимемо наратив, в якому поєднуються інформація і деталі, то ми вже маємо історію. За словами письменника Вілла Сторра, історія – це техніка, яку застосовує наш мозок для того, щоб розібратись в неочікуваному, звернути увагу і підготувати себе до прийняття рішення.

Має значення не стільки, яке майбутнє має відбутись, а на яких майбутніх ми можемо навчитись. У цьому сенсі, створення історії про майбутнє означає допомогти планувальникам політики звертати більше уваги на сьогодення. Гарна історія про майбутнє зобов’язує нас замислитись: якого майбутнього ми намагаємось уникнути? І якого майбутнього ми хочемо? Це означає замислюватись над тим, як цього досягти. Робота вперед і назад від можливих майбутніх і реалій сьогодення може бути плідною для початку роботи над плануванням політики, пошуку сенсу в потенційних майбутніх і здійснення істотних змін.

Використання історій про майбутнє допомагає планувальникам політики побачити питання, про які ми думали, що знаємо добре, в дивному і незнайомому світлі. Що буде, якщо це відбудеться? Що ми зробили б? Як нам адаптуватись? Або навпаки, це допоможе втілити в життя абстрактні можливості – поєднання фактів, прогнозів і тенденцій у зрозумілі наративи, змушуючи нас переглядати базові припущення, на основі яких приймаються рішення.

Вироблення рішень щодо нових проблем політики, які є складними, невизначеними і такими, що не підлягають розв’язанню, передбачає відчуття, визначення і дії щодо різних і потенційно проблемних ідей про майбутнє, які виникають у сьогоденні.

Планувальники політики – в тому числі в НАТО і ОЕСР – вже користуються передбаченням, але передбачення можна застосовувати в різних ситуаціях. Це відкриває нові можливості: мислити за межами припущень про статус-кво, приймати нові реалії і виробляти активні підходи на випередження для того, щоби зустрічати і формувати ці нові реалії.

Існують численні ресурси і підходи, якими можуть користуватись організації, готові до подальшого розвитку своєї здатності до стратегічного передбачення. Цілий ряд з них було успішно задіяно і продемонстровано на прикладах успішного застосування Прогностично-інноваційним ресурсом ОЕСР. Багато інших планувальників політики розпочали застосовувати і виробляти підходи на основі передбачень; наприклад, наступна робота ОЕСР покаже переваги стратегічного передбачення для готовності до нових критичних ризиків і управління ними. Стратегічний прогностичний аналіз Командування ОЗС НАТО з питань трансформації допомагає військовому командуванню розібратись у майбутньому. В штаб-квартирі НАТО підрозділ планування політики працює над розвитком широкої культури передбачення.

Стратегічне передбачення пропонує підходи до сьогоднішнього і завтрашнього світу на більш високому рівні розуміння і кращого судження. Воно не може знати наперед, планувати чи підготувати – воно і не претендує на це. Його роль полягає в тому, щоби наповнити сенсом усе, чого ми не знаємо, і забезпечити нас кращим розумінням і здатністю діяти: не боріться з майбутнім, визначайте його!