Експерт пояснює нагальну потребу в ефективних діях щодо кліматичних змін задля підготовки до життя у радикально іншому світі, в якому глобальне потепління і зв’язані з ним проблеми довкілля впливатимуть на безпеку.

Напередодні Конференції ООН з кліматичних змін COP 25 у Мадриді (2 – 13 грудня 2019 року), у доповіді ООН чітко вказано на те, що необхідні негайні дії задля зменшення викидів парникових газів, які сприяють глобальному потеплінню. Нагрівання планети буде вести до дедалі більших проблем безпеки. Будуть потрібні кращі розуміння ситуації, ефективніші інструменти прогнозування і нові організаційні структури. Я вважаю, що однією з речей, які найбільше непокоять щодо розвитку подій на нашій планеті, це недостатнє усвідомлення – і, відповідно, широко розповсюджений спокій – щодо кліматичних змін серед населення, ЗМІ і урядових структур. Наші суспільства страждають короткозорістю і не відчувають нагальної потреби у доланні загроз віддаленого характеру. ЗМІ зосереджують свою увагу на історіях, які приносять гроші через перегляди, «кліки» чи «лайкі». Уряди зайняті тим, як виграти наступні вибори, що робить поточні витрати на підготовку до світу майбутнього менш популярними (пропонування відповідних заходів із заохочення людей літати менше і споживати менше м’яса усе ще вважається руйнівним кроком для політичної кар’єри високого рівня). І навіть на особистому рівні, ми усі знаємо, що кліматичні проблеми на загал не є тією темою, яку ми хочемо обговорювати за обідом з друзями чи з родичами. Ми усе ще не бачимо ефективного і далекоглядного прийняття рішень, які могли б урятувати нашу вразливу планету від деградації довкілля. Шкода нашій планеті глобалізується швидше, ніж необхідні глобальні узгоджені дії у відповідь. Існує тенденція чекати, доки інші не почнуть діяти, вказувати на те, що інші країни додають до проблеми, і закривати очі, серця і кордони для тих людей, які постраждали найбільше. Наслідки кліматичних змін, які ми бачимо вже зараз, це лише початок більш значних змін. Зростаюча, але усе ще не велика частка громадськості, починає усвідомлювати це і закликати уряди до більш рішучих дій. ‘Шкільний страйк заради клімату’ Грети Тунберг надихнув молодь на глобальні протести проти бездіяльності покоління їхніх батьків, а інші ініціативи, такі як Рух сходу Сонця і Повстання проти знищення також вивели на вулиці людей з вимогами більш активних дій. Ці нові рухи приєднались до численних науковців, які десятками років попереджають про те, що ми робимо занадто мало і занадто пізно.

Шведська кліматична активістка-підліток Грета Тунберг (в центрі) приєдналась до інших молодих людей на шкільному страйку або демонстрації під штаб-квартирою ООН в Нью-Йорку – 30 серпня 2019 року. UN Photo/Manuel Elias

Немає обґрунтованих сумнівів в тому, що людська діяльність прискорює парниковий ефект, результатом якого є глобальне потепління. Це було визнане у Рамковій конвенції ООН з кліматичних змін (UNFCCC), яка була прийнята на саміті Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, і яку з того часу ратифікували 197 країн. Така майже загальна підтримка надає легітимності її головній меті зниження впливу людини на кліматичні зміни. Але лише у Паризькій угоді 2015 року країни, що підписали UNFCC, визначили цілі, пообіцявши стримувати глобальне потепління менше, ніж на 2°C вище преіндустріальних температур і намагатись обмежити збільшення температури на рівні 1.5°C. На жаль, ми зараз занадто повільно діємо щодо досягнення цих цілей – викиди парникових газів продовжують збільшуватись. В цьогорічній Доповіді про прогалину у викидах, оприлюдненій Екологічною програмою ООН (UNEP), зроблено висновок про те, що є величезна прогалина, яка розширюється, між тим, що потрібно зробити задля протидії кліматичним змінам, і тим, що ми фактично робимо. Завдання величезне: в Доповіді зроблено висновок про те, що викиди парникових газів повинні бути зменшені на 7,6 відсотка щороку протягом наступних десяти років, якщо ми хочемо обмежити потепління 1,5 градусами за Цельсієм. Напередодні зустрічі COP25 Генеральний секретар ООН Антоніо Гутерреш сказав, що поки що світові зусилля з обмеження глобального потепління є «абсолютно неадекватними». Він попередив, що «точка неповернення вже не за горизонтом, вона вже у полі зору і мчить до нас». Ми вже не можемо дозволити собі розкоші відкладати результативні кліматичні дії. Більше того, нам потрібно готуватись до життя у радикально іншому світі, в якому кліматичні зміни і зв’язана з ними глобальна деградація довкілля впливатимуть на безпеку людства і міжнародну безпеку.

Потрібно готуватись до іншого світу

Важко уявити, що можуть означати для нас поєднані наслідки геофізичних і суспільних змін. Науковці попереджали на початку сімдесятих про «Межі зростання» і багато з їхніх побоювань вже справдились. Зростання з геометричною прогресією видобування ресурсів, використання викопного палива, виробництво, споживання і відходи, які сприяють зростанню викидів CO2, активне забруднення і втрата біорозмаїття впливають на усі інші процеси на планеті. Дедалі швидше взаємозв’язані фізичні, хімічні і біологічні процеси проходять точку балансу і зворотні петлі ще більше впливатимуть на довкілля. Тому «Планетарна безпека» краще відображає нові виклики безпеці в нашому сторіччі, ніж вираз «кліматична безпека», або ще ширша концепція «довкілля і безпека». Масштаб цих викликів легко недооцінити. Уся увага ЗМІ до спеціальної Доповіді Міжурядової комісії з кліматичних змін (IPCC) 2018 року про вплив глобального потепління на 1,5°C могла створити враження про те, що у нас попереду лише дві можливості: зростання температури на 1,5°C або на 2°C. Однак майбутнє може приховувати в рукаві набагато більш екстремальні сценарії для нас.

Як заявив перед оприлюдненням Попередньої заяви Всесвітньої метеорологічної організації (WMO) про стан клімату в 2019 році Петтері Таалас, Генеральний секретар WMO: «Якщо ми не вдамося до серйозних кліматичних дій зараз, ми будемо рухатися до зростання температури більше як на 3°C до кінця сторіччя, з іще більш шкідливим впливом на людський добробут». Роблячи усе можливе для пом’якшення кліматичних змін, було б наївно не замислюватись над тим, як підготуватись до наслідків теплішого світу для безпеки, світу, в якому радикально змінене довкілля сприятиме новим викликам безпеці. Зважаючи на комплексність планетарних процесів, які взаємодіють між собою, важко точно передбачити, що відбуватиметься за інших середніх температур – але загалом, чим тепліше буде, тим більше змінюватимуться погодні тенденції, екосистеми і рівні моря. Вологість і спека можуть зробити великі території тропічних зон непридатними для життя принаймні протягом частини року. Багато льодовиків у Гімалаях, які забезпечують надійне постачання води для більше мільярда людей, вірогідно зникнуть. Багато прибережних міст перебувають під загрозою затоплення. Мільярди людей можуть зіткнутись з великою нестачею води або нехваткою продуктів харчування, і багато хто можливо буде мігрувати до більш придатних для існування частин планети. Ми вже бачимо ознаки того, що нас чекає попереду: хвилі спеки, лісові пожежі і збільшення руйнівних ураганів, повеней та інших форм екстремальних погодних умов. Наступними десятиріччями, а у другій половині сторіччя точно, кліматичні зміни стануть найбільшим викликом за всю історію людства.

Мозамбік постраждав від двох потужних циклонів у березні і квітні 2019 року, які разом убили до 700 осіб. Всесвітня метеорологічна організація заявила, що раніше ніколи не фіксувались удари по країні двох буревіїв такої інтенсивності протягом одного сезону. Фото © Club of Mozambique

Ворог без обличчя

Це робить кліматичні зміни новим ворогом. У нього немає ані прапора, ані бійців, ані революційного маніфесту. Проте він вбиває людей, він діє по всьому світу, дестабілізуючи суспільства, і він набирає силу. Тому кліматичні зміни часто називають «мультиплікатором ризиків», «підсилювачем вразливості», або навіть «каталізатором» конфліктів. Хоча ми готувались до ядерної війни, як до ризику, який може відбутись, ми менш упевнені в тому, чи потрібно нам, і як потрібно, готуватись до наслідків кліматичних змін, які невпинно наближаються. З класичним ворогом воюють військові, в той час, як усі інші інституції країни готуються до наслідків ворожих дій. З кліматичними змінами усе навпаки: дипломати, підприємці, екологи і усі інші повинні боротись з кліматичними змінами. Водночас військові повинні готуватись до наслідків кліматичних змін для безпеки. Дедалі частіше своє занепокоєння висловлюють військові експерти. Глобальна військова дорадча рада з кліматичних змін (GMACCC) – це глобальна мережа діючих і відставних військових офіцерів і відповідних інституцій. Понад десять років вона попереджає про потенційні наслідки кліматичних змін для безпеки. У своїй першій спільній заяві, оприлюдненій у жовтні 2009 року, Рада попереджала про те, що «неспроможність визнати наслідки кліматичних змін для конфліктів і нестабільності і вкладати гроші у цілий ряд превентивних і адаптивних заходів коштуватиме дуже дорого в аспекті дестабілізації країн, людських страждань, гальмування розвитку і забезпечення необхідної військової відповіді».

Нові інструменти для нових викликів

На мою думку, дві основні події вплинуть на нашу здатність передбачати потенційну нестабільність або конфлікт. З одного боку, кліматичні зміни і деградація довкілля ще більше ускладнять прогнозування конфліктів. З іншого боку, швидкий розвиток великих даних і штучного розуму (ШР) можуть посилити нашу здатність передбачати майбутні загрози для безпеки. Ці нові інструменти могли б допомогти нам підготуватись до іншого світу з новими викликами. Багато популярних статей про «кліматичні війни», або «війни за воду», є дуже гіпотетичними. Людський фактор, зокрема, важко передбачити: які рішення будуть приймати індивідууми і уряди, коли зіткнуться з кліматичними змінами? Конфлікти за все більш дефіцитні природні ресурси не є попередньо визначеними наслідками – вони великою мірою залежать від таких чинників, як інституційні і суспільні ресурси. З одного боку, дефіцит може спричинити конфлікти і міграції, а з іншого, він може розвивати інновації і співпрацю. Також важко передбачити, до яких дій вдаватимуться світові лідери в майбутньому задля запобігання розпаду наших екосистем, в тому числі (недостатніх) дій з обмеження викидів парникових газів. Хоча політику важко передбачити, добре те, що наше розуміння проблем довкілля і кліматичних змін швидко покращується. Ми отримуємо дедалі більше і більше цифрових даних про стан нашої планети. Поєднавши дистанційне вимірювання, великі дані і ШР можна прогнозувати ризики і оцінювати сценарії так, як ми ніколи не робили раніше. І це може допомогти нам підготуватись до майбутніх викликів. Ті, хто працює над загрозами безпеки, із зацікавленістю будуть стежити за ідеями розробки «цифрової екосистеми» для планети, яка змогла б забезпечити прозорість і оцінку ризику при управлінні природними ресурсами. Для створення такої системи матиме важливе значення поєднання приватних і державних ініціатив з моніторингу нашої планети за допомогою новітніх цифрових технологій. Прикладом цього є робота Інституту світових ресурсів (WRI). Цей аналітичний центр працює з низкою партнерів над такими проектами, як Глобальна лісова варта і Ресурсна варта, які забезпечують нову аналітичну інформацію про те, що відбувається на нашій планеті. WRI поєднує сотні наборів даних про довкілля, демографію, здоров’я, політику або безпеку. Він, наприклад, може порівнювати дані із супутників про лісове покриття в країні з такими ж самими даними кількатижневої давнини. Це означає, що вирубка або випалювання ізольованого лісу стає видимим практично в момент самої події, так само, і відновлення лісів можна відстежити і підтримувати, як належну діяльність і гарний приклад. Ще однією ініціативою WRI разом з партнерами є партнерство Вода, мир і безпека (WPS). Очікується, що нестача води в деяких регіонах зростатиме до непрогнозованих рівнів внаслідок зростання населення, швидкої урбанізації і зростання економічних потреб у воді. Тим часом від повеней щороку страждають більше 100 мільйонів людей. Ці проблеми посилюються за рахунок втрат екосистеми і впливу кліматичних змін. Проект WPS використовує глобальне моделювання, великі дані і супутникові зйомки в поєднанні з місцевими знаннями і посиленою прозорістю задля раннього попередження і аналізу суспільного впливу проблем з водою. Минулого року Раді Безпеки ООН були представлені перші багатообіцяючі результати.

Очікується, що нестача води в деяких регіонах зростатиме до непрогнозованих рівнів внаслідок зростання населення, швидкої урбанізації і зростання економічних потреб у воді. Ці проблеми посилюються за рахунок втрат екосистеми і впливу кліматичних змін. Фото © CGTN

UNEP веде ще один проект в сфері цифрових даних, що зветься Ситуаційна кімната світового довкілля (підтримується MapX). За цим проектом розпочато мапування і моніторинг ризиків для довкілля і кліматичної безпеки. Ці дані будуть завантажені у глобальну інформаційну панель і будуть також запропоновані у вигляді екологічних брифінгів командам ООН, які працюють по тій чи іншій країні, Раді Безпеки ООН і таким організаціям як НАТО. UNEP також ініціювала посилення співробітництва і зміцнення синергії між усіма заходами з метою розбудови ‘цифрової екосистеми для довкілля’. Разом з Інститутом планетарної безпеки UNEP планує організувати в 2020 році конференцію для усіх зацікавлених сторін з метою розвитку партнерства, яке перейде у потужну систему з відкритим доступом, яка революціонізує наші знання про те, що відбувається на нашій планеті, і посилить нашу здатність до раннього попередження.

Неспроможність уявити

Майбутнім історикам можливо буде важко пояснити, чому ми так пізно почали готуватись до цих планетарних проблем безпеки. Одна з причин повільної реакції світу як на причину, так і на наслідки кліматичної кризи, яку вони побачать, це те, що наші інституції мають тенденцію працювати ніби в бункері і через урядові структури створювати для себе іншу добу, в якій перед ними постають інші небезпеки. Масштаб виклику, який кидають кліматичні зміни, настільки величезний, ризики настільки складні і до цього причетні так багато дійових осіб, що можна сказати, що ми просто ніколи раніше не мали справу з настільки багатогранним ризиком. Конференції з планетарної безпеки, що організовуються в Гаазі з 2015 року, допомагають зруйнувати бункери, які розділяють науковців, урядовців і військових експертів. Останні кілька років Рада Безпеки ООН, Європейський союз та інші регіональні організації також приділяють дедалі більше уваги цим викликам планетарній безпеці, а деякі дійові особи вже розвинули попередню спроможність їх долати. Проте дієвої довгострокової структури, яка поєднувала б знання і ролі зацікавлених сторін, усе ще немає. Зважаючи на жорстокість і складність цих викликів, організації безпеки, разом з широким колом інших відповідних гравців, повинні більше інвестувати в розуміння і підготовку до цих майбутніх загроз. Технічно і економічно світ має бути здатний протистояти і адаптуватись до цього виклику. І в той час як громадськість дедалі частіше підносить свій голос з вимогою негайних дій, м’яч усе ще перебуває на урядовій половині поля. Розуміння реальності кліматичних змін, співпраця між відповідними зацікавленими сторонами і демонстрація прозорливого бачення – це деякі важливі кроки на шляху вперед . Ми успішно долали величезні загрози у минулому. Сьогодні ми просто не можемо ігнорувати найбільший виклик з усіх.