Гібридний вплив – фінські уроки

Російські гібридні методики походять з часів Радянського Союзу, хоча етикетка новіша. «Активні заходи», як тоді називались гібридні дії – такі як поширення дезінформації і створення підривних організацій на Заході – були невіддільною частиною радянської зовнішньої політики. Сьогодні деякі російські тактичні прийоми на диво схожі на них, але нинішній інформаційний простір робить їх застосування водночас більш ефективним і складним.

Як дізналась на власному досвіді Фінляндія, ворожий вплив може бути пов’язаний не лише з інструментами тиску і «батогами», але й з люб’язними словами і «пряниками». Чи спроби вплинути і контролювати цільову державу будуть рефлексивними чи примусовими залежить від контексту, але цілі й наслідки бувають однаковими. Наприклад, російська офіційна риторика посилає позитивні сигнали про добросусідські відносини, але поряд з цим Фінляндія отримує нагадування, що це не само собою очевидно, і що для збереження добросусідських відносин вона повинна поводитись «відповідально» (тобто так, щоб не зашкодити російським інтересам).

Нижче ми розглянемо деякі приклади російської «подвійної сигналізації» на практиці, а також політичну реакцію Фінляндії.

Вплив на політику і громадську думку

Взимку 2015 - 2016 років Росія несподівано стала дозволяти громадянам третіх країн доступ до російсько-фінського кордону в пошуках притулку у Фінляндії. Цим була порушена давня взаємна прикордонна практика, при чому ніякі офіційні домовленості не порушувались. 1713 шукачів притулку прибули з Росії до Фінляндії протягом цих зимових місяців.

Російська прикордонна зона контролюється Федеральною службою безпеки (ФСБ), національним відомством безпеки і контррозвідки, яке діє в прямому підпорядкуванні керівництву держави. Це питання стало політичним яблуком розбрату в двосторонніх відносинах і було «розв’язане» підписанням тимчасової угоди з обмеження перетинів кордону на двох прикордонних КПП.

Відносно невелика кількість шукачів притулку вказує на те, що метою Росії є не дестабілізація Фінляндії, а вірогідно перевірка реакції і оперативної готовності фінської влади. Більше того, метою був сигнал про те, що гарні робочі відносини між представниками влади не можуть сприйматись як належне, і що наслідки втрати довіри з боку Росії можуть бути досить істотними для Фінляндії. Прямим прикладом такого сигналу був коментар, зроблений під час переговорів російським урядовцем його фінському колезі про те, що на території Росії мешкає 11 мільйонів іноземців.

Росії важко впливати на громадську думку у Фінляндії і багатьох інших країнах, не в останню чергу через історичну пам'ять. Здійснювати вплив може бути легше, якщо це робити опосередковано і спрямовувати на невеликі цільові аудиторії.

Один із специфічних російських наративів, пристосованих до ситуативного контексту у Фінляндії, намагається представити країну як витіснену на околицю в Європейському союзі. Цей наратив може знайти певний відгук у групі фінських маргіналів – і головним чином престарілих, – які вважають Фінляндію периферією Європи, нацією географічно віддаленою і культурно відмінною від континентальної Європи. Ще один наратив спрямований на представлення російськомовного населення Фінляндії як цілісну групу, яка страждає від дискримінації або навіть загроз. Проте ризики, пов’язані з російськомовною меншиною у Фінляндії, відносно невеликі: більшість росіян, які живуть у Фінляндії, переїхали до цієї країни після розпаду СРСР і у них були різні причини для імміграції.

Однак, попри скромний успіх російських інформаційних операцій, фінським властям потрібно відбивати брехливі звинувачення і дезінформацію в узгоджений спосіб. Загальне усвідомлення ризиків, пов’язаних з агресивними операціями впливу, необхідно посилювати, інформуючи громадськість про ці ризики якомога більш відкрито і прямо. Уважне і пильне суспільство є найкращим способом захиститись від таких ризиків. Фінський уряд серйозно підходить до цього питання і, наприклад, сформував міжурядову робочу групу, яка забезпечує обмін ситуативною аналітичною інформацією про інформаційні операції, які ведуться в цій країні.

Посилення інформованості суспільства про групи і осіб, які поширюють брехню і дезінформацію про цільову країну, конкретну конфліктну ситуацію і роль в ній Росії є передумовою здорової політики ЄС щодо Росії.

Стратегічне застосування енергоресурсів

Росія довго досить успішно використовує у власних цілях свої стратегічні ресурси. Поки що Захід в основному стає мішенню геоекономічної стратегії «пряника» (наприклад, Росія пропонує енергоносії за зниженими цінами з політичних міркувань), замість методів прямого «батога» (таких, як припинення постачання енергоносіїв або погроза це зробити), які випробувались і перевірялись на пострадянському просторі. Проте нинішня практика, якою сталою вона не була б, ніяк не гарантує, що в майбутньому все залишиться без змін.

За такого стану речей російська геоекономічна політика «пряника» може призвести до розколу в лавах ЄС, і енергетична залежність від Росії може створити проблеми, особливо для невеликих держав.

Гарним фінським прикладом стали події літа 2015 року щодо будівництва атомної електростанції Пихейокі – спільним фінсько-російським підприємством Фенновойма із значним російським фінансуванням і державною атомною корпорацією Росатом як постачальника. В червні Фенновойма подала заявку на будівництво атомної електростанції, де 56 відсотків власності мало належати Фінляндії, 35 відсотків - Росатому і 9 відсотків - Хорватії. Фінський уряд вимагав, щоб 60 відсотків власності перебувало в руках Фінляндії і ЄС. Росія пообіцяла надати кредит на цей проект в обсязі до п'яти мільярдів євро.

Перша спроба досягти необхідної 60-відсоткової власності ЄС за цим проектом провалилась, коли стало відомо, що хорватська компанія "Мігріт Соларна Енергія" була насправді підставною російською компанією. Попри цю неоковирну тактику, яка не дуже вписувалась у фінську політичну культуру, домовленість була досягнута в останній момент під великим політичним тиском, коли фінська енергетична компанія, в якій більшість акцій належить уряду, Фортум, заявила, що вона стане партнером за проектом, хоча і без великого бажання.

І хоча Фортум слухняно «врятувала» проект для фінського уряду, компанія не змогла досягти своєї власної мети – частки в карельській системі гідроенергетики, до якої вона приглядалась багато років. Іронія полягає в тому, що головною причиною невдачі Фортума стало те, що сьогодні Росія розглядає енергетичні активи як свій найбільш цінний «стратегічний ресурс», який має перебувати в національних руках. Проте всупереч цій меті Росія дозволила Китайській державній енергетичній інженерній корпорації взяти участь в розробці двох невеликих гідроелектростанцій в Карелії. Це може бути прикладом того, що гарні політичні відносини з Китаєм не складаються без економічних поступок. Однак Фортум отримала взамін політичну «подушку безпеки» для своїх великих інвестицій, які компанія зробила в 2000-х роках в систему електро- і теплопостачання на Уралі, Росія.

Цей приклад є демонстрацією того, як на практиці європейцям неможливо відокремити політичні міркування від бізнесу маючим справу з Росією. З російської геоекономічної точки зору, енергетика і політика є різними боками однієї медалі.

Для того щоб упоратись з проблемами, спричиненими російськими геоекономічними «іграми», ті, хто виробляє політику, повинні краще розбиратись в російській логіці як у Фінляндії, так і в інших країнах Європи. Це особливо важливо, тому що політичні рішення щодо комерційних російських підприємств, таких як Фенновойма або Північний потік, часто виправдовують тим, що вони повинні розглядатись у виключно комерційному сенсі. Проте це вирішує ані Фінляндія, ані будь-яка інша держава, – а Росія не приховує своєї геоекономічної логіки дій в своїй зовнішній і внутрішній енергетичній політиці.

Посилення військової активності в Балтійському регіоні

Ще одним значним джерелом занепокоєння є зростання військової активності Росії в регіоні Балтійського моря поєднане з доволі частими порушеннями повітряного простору і територіальних вод, і, наприклад, імітацією атаки на американський військовий корабель в міжнародних водах. Російські військові літаки часто літають «в темну» між Санкт-Петербургом і Калінінградською областю, тобто, без автовідповідачів і планів польоту. Із погіршенням загального стану безпеки і зростанням напруженості виникає ризик, що зіткнення або провокації можуть призвести до швидкої і неконтрольованої ескалації.

За умов високого напруження важливо тримати відкритими канали для політичного діалогу і пошуку шляхів відновлення наявних заходів з розбудови довіри. Щодо цього важливу роботу виконує Група проекту з посилення безпеки польотів над Балтійським морем Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).

Переговори з Росією на найвищому політичному рівні можуть ще більше сприяти цьому процесу. Проте важливо досягати цієї мети синхронно з європейськими партнерами, щоб з жодного боку не залишалось місця для непорозуміння чи хибного тлумачення.

За даних умов розумною політикою для Фінляндії буде поглиблення військового співробітництва і практики оборони з її Західними партнерами на усіх рівнях, в тому числі через спільні з партнерами з НАТО навчання. Важливо оновити національне законодавство щодо як надання, так і отримання військової допомоги, усунувши усі технічні перешкоди. Це чітко визначить статус Фінляндії як надійного партнера.

Політична реакція Фінляндії

Фінляндія прагне зберігати і розвивати як двосторонні, так і багатосторонні відносини, і таким способом зберігати простір для маневру в своїй зовнішній політиці і політиці безпеки. Це можна розглядати як історичну дилему Фінляндії: Росія по сусідству і водночас приналежність до Заходу залишають мало простору для маневру і вимагають постійної уваги.

Активна фінська політика сприяння стабільності розроблена саме з цим завданням на меті. Її можна описати як двовекторну політику, де членство в ЄС і інтенсифікована військова співпраця із Західними партнерами забезпечують основу для підтримування і розвитку відносин з Росією.

У своїй найостаннішій, виданій в червні 2016 року, Білій книзі про зовнішню політику і політику безпеки, фінський уряд доводить, що ситуація по сусідству з Фінляндією змінюється швидко і в непередбачуваний спосіб. Більше того, у Білій книзі стверджується, доволі реалістично, що «простір політики безпеки Фінляндії, члена Західної громади, трансформувався. Більш напружений клімат безпеки в Європі і регіоні Балтійського моря безпосередньо вплине на Фінляндію. Не можна виключити застосування або загрозу застосування військової сили проти Фінляндії».

Росія готова, як ніколи раніше, застосувати військову силу для забезпечення своїх політичних, економічних інтересів і інтересів безпеки: йдеться як про військову спроможність Росії, так і готовність її застосувати. Крім військової сили, Росія дедалі частіше застосовує численні інші засоби для здійснення тиску на інших як у воєнні, так і мирні часи.

Зважаючи на комплексність дій Росії, для Фінляндії надзвичайно важливо передусім інвестувати в дві речі: у зміцнення свого власного суспільства і в міжнародну співпрацю.

Це означає посилення толерантності і стійкості суспільства щодо криз, забезпечення готовності і здатності політичного і адміністративного керівництва країни діяти, оновлення законодавства і інвестиції в оборону і розвідку. Фінська традиція комплексної «суспільної безпеки» може стати чудовою основою для національної співпраці проти гібридного впливу між різними дійовими особами: урядом, місцевими органами влади, громадянським суспільством і діловими колами.

Національний вектор важливий, але не достатній. Важко переоцінити важливість для Фінляндії міжнародного співробітництва. Це проявилось у рішенні Фінляндії сприяти створенню в Гельсінкі Європейського центру передового досвіду з боротьби проти гібридних загроз. Цей Центр необхідний для забезпечення діалогу стратегічного рівня, дослідницької роботи, навчання і консультацій. Він також буде організовувати практичні тренування з метою посилення готовності і стійкості суспільств.

Сама по собі Фінляндія вразлива, – але разом з нордичними країнами, Європейським союзом та іншими Західними партнерами Фінляндія краще захищена. Тому Фінляндія зацікавлена в підтримці спільної і реалістичної політики ЄС щодо Росії. Водночас необхідно підтримувати і розвивати двосторонні відносини з Росією в тих сферах, де це можливо, не забуваючи при цьому про ризики, спричинені нестабільною поведінкою Росії. Ці два підходи для фінської зовнішньої політики не є взаємно виключними, а навпаки, такими, що доповнюють один одного.